Рішення
від 04.06.2024 по справі 348/1805/23
ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 348/1805/23

Провадження по справі № 2/354/147/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Іваницької М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Органу опіки та піклування Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про розірвання договору та визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у серпні 2023 року звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області із позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Органу опіки та піклування Надвірнянської районної державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації відповідно до якого просить розірвати укладений між нею та відповідачем договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей від 21.12.2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Боднар Н.В., за реєстром №871 та визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір`ю. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що з 01.08.2012 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31.05.2018 року. Після розірвання шлюбу неповнолітні діти сторін у справі залишились проживати разом із матір`ю у м. Києві, а батько періодично навідував їх. На початку повномасштабного вторгнення відповідач разом зі своєю співмешканкою приїхав до неї та запропонував щоб вони спільно із дітьми виїхали у смт. Ворохта Івано-Франківської області до її родичів. Працюючи стаціонарно у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка, вона не могла виїхати з м. Києва, а тому на прохання відповідача, хвилюючись за життя дітей, відпустила їх тимчасово до родичів. Також відповідач просив її укласти нотаріально посвідчений договір про визначення місця проживання дітей, на що вона погодилась і 21.12.2022 року вони уклали договір, яким визначили місце проживання їх спільних дітей разом із батьком та визначили права та обов`язки щодо виховання та утримання дітей. На той час вона не розуміла, що відповідач таким чином використав дітей, щоб мати можливість безкоштовно проживати у її родичів. З березня 2022 року по січень 2023 року діти разом зі батьком, його співмешканкою та родичами проживали в смт. Ворохта. Разом із ними спершу проживала також рідна сестра позивачки, яка найбільше доглядала за дітьми, але потім вона виїхала за кордон. Як з`ясувалось в подальшому, батько не міг впоратися із дітьми, не приділяв їм належної уваги та не займався їхнім вихованням. Відповідач разом зі своєю співмешканкою спали до обіду, кожного дня вживали спиртне, не готували дітям сніданки, не давали у школу перекуси та кошти, а тому діти постійно були голодні, а також самостійно за будь-якої погоди добирались до школи 3 км на велосипедах, що було небезпечно для їх життя. Діти дратували співмешканку батька, особливо старша донька, до якої остання неодноразово застосовувала фізичне насильство, а також показувала дітям ролики про війну та вселяла у них почуття провини, звинувачуючи у тому, що солдати гинуть через них. Старша донька почала проявляти агресію, ходила у школу з дерев`яною битою, у молодшої доньки розвинулась депресія. Усі свої відпускні кошти вона витрати на заняття з психологом, який більше ніж півроку займався із дітьми, що підтверджується долученими квитанціями. З дозволу батька діти виходили на прогулянку пізно ввечері, необмежено користувалися інтернетом, старша донька вела переписку на сайтах із дорослими чоловіками та навіть надсилала їм свої інтимні фото, після чого один з чоловіків почав її залякувати і лише тоді батько дізнався про це. Дані обставини діти, будучи залякані батьком, приховували від матері та бабусі. Потім батько взагалі заблокував номер матері для родичів щоб відірвати її від зв`язку із дітьми. Приїхавши до дітей на новорічні свята вона була у розпачі побачивши, що доньки у занедбаному стані, відстають у навчанні, у них був педикульоз та гельмінти. Впевнившись у тому, що діти більше не можуть проживати із батьком вона вирішила їх забрати, однак відповідач почав їй у цьому перешкоджати, погрожуючи, що відповідальністю за викрадення дітей. Не маючи іншого вибору, вона забрала дітей і терміново 20.01.2023 року виїхала з ними за кордон у Німеччину, де проживає на даний час та планує жити до закінчення воєнного стану в Україні. У країні проживання вони забезпечені соціальним житлом, діти мають добрі умови проживання та навчання, вивчають іноземні мови та повністю задоволені своїм оточенням і країною у якій тимчасово живуть. Наступного дня після виїзду вона повідомила відповідача про місце перебування дітей, вказала їхню адресу та подала відповідну заяву у органи Надвірнянського району про проведення перевірки. Батько дітей після їх виїзду за межі України ніякої допомоги дітям не надає, а лише сплачує на їх утримання аліменти у розмірі 2000 грн. щомісячно, спілкується із доньками вкрай рідко. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору від 21.12.2022 року батько зобов`язувався забезпечити дітям якісні умови проживання, харчування та відпочинку за власний рахунок, піклуватися про їх стан здоров`я, брати участь у вихованні, забезпечити достатній рівень освіти, але ці умови договору відповідачем були порушені, оскільки останній не здійснював догляд за доньками належним чином. На даний час вона самостійно несе обов`язок по утриманню та вихованню дітей, між нею та доньками склались щирі та дружні відносини, вона забезпечує отримання ними належної освіти та займається їх розвитком, слідкує за станом здоров`я, а тому зважаючи на викладені обставини, враховуючи інтереси дітей та їх та бажання проживати разом із матір`ю, вважає, що договір, укладений між нею та відповідачем щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей від 21.12.2022 року, за реєстром 3871 підлягає розірванню із визначенням місця проживання їхніх неповнолітніх доньок разом із матір`ю.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08.08.2023 року зазначений позов залишено без руху та надано позивачці строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 28.08.2023 року вказану справу передано на розгляд за підсудністю до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 року дану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

11.10.2023 року до суду надійшла інформація з Управління соціального захисту Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про взяття відповідача на облік як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 11.01.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.11.2023 року Орган опіки та піклування Надвірнянської районної державної адміністрації виключено з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору та залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- Орган опіки та піклування Ворохтянської селищної радли Надвірнянського району Івано-Франківської області.

28.11.2023 року судом постановлено ухвалу про участь позивачки у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами суду із використанням власних технічних засобів.

Протокольною ухвалою суду від 19.12.2023 року задоволено клопотання представника позивачки адвоката Фогеля В.В. про участь у судовому засіданні у режимі відео конференції.

07.02.2024 року судом постановлено ухвалу про участь відповідача у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 12.02.2024 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду позивач ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити із наведених мотивів. Вказала, що після розірвання шлюбу із відповідачем доньки залишились проживати разом із нею у м. Києві. Батько безперешкодно відвідував дітей та приймав участь у їх вихованні. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації, на пропозицію відповідача вона погодилась щоб діти разом із батьком та його співмешканкою переїхали на проживання до її родичів в смт. Ворохта Надвірнянського району Івано-Франківської області, оскільки відповідач мав можливість працювати дистанційно, а вона не могла залишити роботу. До вересня 2022 року разом із дітьми також проживала її сестра із сім`єю, яка опікувалась племінницями. Вона щомісяця приїжджала до дітей, влітку відповідач привозив дітей у м. Київ. Восени діти пішли на навчання у Ворохтянський ліцей і з того часу батько почав блокувати її телефон та не давав можливості ні їй ні її близьким спілкуватись із дітьми. На той час вона не мала можливості приїхати до дітей на вихідні. У грудні 2022 вона погодилась на вмовляння відповідача укласти договір про визначення місця проживання дітей із батьком, що було необхідне йому з метою ухилення від мобілізації та для можливості подальшого безкоштовного проживання у її родичів. Проте коли вона приїхала до дітей на новорічні свята, з`ясувалось, що батько зі співмешканкою за дітьми не доглядали, дівчатка були запущені, погано харчувались, у них був педикульоз та гельмінти. Батько не контролював поведінку дітей та їх дозвілля, діти жалілись, що співмешканка батька застосувала фізичне насильство до старшої доньки, сказали, що хочуть повернутись до неї, а тому вона вирішила забрати дітей. Відповідач категорично заперечував, посилаючись на те, що не має такого права, однак 19.01.2023 року вона забрала дітей та виїхала з ними у Німеччину. Вона відразу повідомила відповідача про місце перебування дітей просила надіслати їхні речі, що відповідач відмовився зробити, а також направила заяву в орган опіки та піклування для проведення перевірки. У серпні 2023 року вона із доньками приїжджала в Україну і батько зустрічався із дітьми, однак на зустріч приїхав без подарунків, ніякої допомоги на утримання дітей та лікування дітей не надав. Зазначила, що на даний час вона із дітьми забезпечена безкоштовним житлом та отримує соціальну допомогу у розмірі 1500 євро щомісяця, що є значно більшим від її доходу в Україні та цілком достатнім для забезпечення необхідних та достатніх умов проживання дітей. Діти влаштовані на навчання, а також продовжують заняття у Ворохтянському ліцеї, відвідують басейн, займаються балетом, а також з ними працюють репетитори з іноземної мови та математики, із дітьми систематично займався психолог. Батько життям дітей не цікавиться, ніякої допомоги на утримання дітей не надає, сплачує лише аліменти у розмірі 2000 грн. Вказала, що 04.01.2023 року під час проведення перевірки органом опіки та піклування вона дійсно не заперечувала щодо проживання дітей із батьком, але на той час вона тільки приїхала у смт. Ворохта та не була обізнана про умови проживання дітей із батьком, який приховував від неї реальний стан справ.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити за безпідставністю. Вказав, що після розлучення позивачка із дітьми залишилисть проживати у його квартирі у м. Києві, а він зі співмешканкою жили у м. Вишгород. З початком повномасштабного вторгнення вони із позивачкою домовились, що він разом із дітьми переїде проживати до родичів позивачки в смт. Ворохта, де вони проживали з 01.03.2022 року. Позивачка приїжджала до дітей через два тижні, потім у травні 2022 року, у серпні 2022 він привозив дітей до матері у м. Київ, і востаннє позивачка приїхала на зустріч до дітей у січні 2023 року. Восени 2022 року позивачка повідомила, що планує виїхати за межі України як біженець, а тому вони за її ініціативою домовились укласти договір про визначення місця проживання дітей, для підписання якого він приїжджав у м. Київ. Наведені у позові доводи спростовуються актом обстеження матеріально-побутових умов від 04.01.2023 року, складеним представниками Служби у справах дітей Ворохтянської селищної ради у присутності позивачки, яка не заперечувала щодо проживання дітей разом із ним. Зазначив, що за місцем їх проживання в АДРЕСА_1 , де він продовжує проживати надалі, у дівчаток була окрема кімната та роздільні ліжка, столи для виконання уроків. Однак у подальшому позивачка дізналась про те, що за кордоном умови проживання разом із дітьми будуть кращими, а тому вирішила забрати дітей. Твердження позивачки щодо неналежного догляду за дітьми нічим не підтверджені, як і посилання на те, що договір від 21.12.2022 року був укладений ним з метою ухилення від мобілізації, оскільки він не підлягає призову на військову службу за станом здоров`я. 18.01.2023 року позивачка виїхала із дітьми за межі України і перші місяці він із доньками не спілкувався, їхню адресу мати не повідомляла. З квітня 2023 року він спілкувався із дітьми за допомогою переписки у месенджерах, позивачка надсилала фото дітей. У серпні 2023 року позивачка із дітьми приїжджали у м. Київ, де він бачився із доньками. Після повернення дітей в Німеччину він тільки тричі переписувався зі старшою донькою, яка повідомила, що матір забороняє телефонувати йому. Востаннє він телефонував дітям 27.02.2024 року на день народження молодшої доньки. На даний момент позивачка не має постійного місця проживання та роботи, проживає із дітьми у соціальному житлі, а єдиним її доходом є соціальна допомога, надана до січня 2024 року. Вважає, що в умовах дії воєнного стану в Україні для дітей краще проживати за межами країни, однак він заперечує щодо розірвання договору та визначення місця проживання дітей із матір`ю, яка перебуває у статусі біженця, що не є постійним.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Органу опіки та піклування Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області вказала, що 14.12.2022 року до Ворохтянської селищної ради надійшла заява ОСОБА_2 про проведення обстеження за місцем його проживання як внутрішньо переміщеної особи. 04.01.2023 року за місцем проживання відповідача разом із дітьми в АДРЕСА_1 було проведене обстеження та складений акт у якому зафіксовано, що умови проживання дітей задовільні, у дітей наявна окрема кімната та роздільні ліжка, у кожної свій стіл для виконання уроків. На момент перевірки була присутня мати дітей, яка не заперечила щодо їх проживання разом із батьком. 10.02.2023 року на електронну адресу селищної ради надійшло повідомлення про реєстрацію місця проживання дітей разом із матір`ю у Німеччині. Потім 19.01.2023 року надійшло звернення від позивачки про проведення обстеження умов проживання, за результатами проведеного 25.01.2023 року обстеження було встановлено, що за вказаною адресою діти не проживають, зі слів батька мати вивезла їх закордон. Надалі 17.11.2023 року було проведене третє обстеження на виконання вимог ухвали суду про надання письмового висновку щодо розв`язання спору, в ході якого зафіксовано відсутність дітей за місцем тимчасового проживання разом із батьком. Власники домоволодіння викладені у позові обставини щодо неналежного ставлення відповідача до дітей не підтвердили. Ворохтянський ліцей на запит повідомив про те, що діти згідно заяви матері переведені на сімейну форму навчання. Із урахуванням встановлених обставин справи та думки дітей вважала за доцільне позов задовольнити та визначити місце проживання неповнолітніх дітей із матір`ю, що в умовах ведення бойових дій на території України повністю відповідатиме їх інтересам.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Неповнолітня ОСОБА_2 у судовому засіданні у режимі відеконференції із використанням власних технічних засобів поза межами суду пояснила, що після розлучення батьків вони із молодшою сестрою жили разом із мамою. З початком воєнних дій вони разом із татом та його подругою переїхали проживати до родичів в смт. Ворохта, де їй не дуже подобалось. Зазначила, що татова подруга кілька разів її била, а тому вона стала дуже агресивна, а тому коли мама приїхала до них у січні 2023 року, після нового року вона сказала, що не хоче надалі жити із батьком та просила забрати її. На даний час вони із мамою та сестрою живуть у Німеччині у м. Штутгарт, де вона відвідує німецьку школу, навчається у спецкласі та вивчає німецьку мову. У вільний час вона займається танцями, вокалом, у неї репетитори з англійської мови та математики. Вказала, що вона хотіла б повернутись додому у Київ після завершення війни. Також повідомила, що спершу вона спілкувалась із батьком, востаннє розмовляли із ним на день народження молодшої сестри, але на даний час вона не бажає продовжувати спілкування, і тато теж не телефонує, хоча мама цьому не перешкоджає.

Неповнолітня ОСОБА_2 у судовому засіданні у режимі відеконференції із використанням власних технічних засобів поза межами суду пояснила, що на початку війни разом зі своєю сестрою, татом, його дівчиною, бабусею і сім`єю тітки вони переїхали проживати в смт. Ворохта. Пізніше мама їх із сестрою забрала, бо їм не подобалось жити із татом. Вона усього боялась, постійно плакала, татова дівчина вживала алкоголь, часто била її старшу сестру, вони говорили про це татові, який і сам це бачив, але він ОСОБА_5 не захищав, хоча сестра нічого поганого не робила. Вони самі збирались до школи, їжу їм інколи готувала татова подруга, інколи він. До того як з ними жила тітка все було краще. Також було таке, що медсестра зі школи говорила татові, що їм потрібно обробити волосся від паразитів. Мама сказала, що вони можуть жити із нею і зараз вони втрьох живуть у місті Штутгарт, де вона ходить у школу та вчиться у класі для дітей, які не знають німецької мови. Також вона займається балетом та з репетиторами з англійської мови і математики, має багато нових друзів. Татові вона сама не телефонує, бо не має свого телефону, але коли він дзвонить до них, то вони спілкуються. Минулого літа вони бачились із татом у Києві. Вказала, що після війни вона хотіла б повернутись додому у Київ, де у неї багато друзів.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно з ч.1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що сторони у справі з 01.08.2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 31.05.2018 року.

У даному шлюбі у сторін народилося двоє дітей - донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , виданими повторно Подільським районним у місті Києві відділом ДРАЦС ГТУЮ у місті Києві 04.01.2019 року.

Як встановлено судом, і даний факт сторонами не заперечується, після розірвання шлюбу і до початку повномасштабного вторгнення країни-агресора діти сторін проживали разом із матір`ю у м. Києві.

21.12.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Боднар Н.В., за реєстром №871, відповідно до якого сторони у справі домовились про місце проживання дітей та про порядок здійснення батьківських прав батьком та матір`ю, яка проживатиме окремо від дітей.

Відповідно до п.п.1.3, 1.4 договору сторони визначили місцем проживання спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року місце проживання батька за адресою АДРЕСА_1 . Місцем навчання дітей батьки визначили Ворохтянський ліцей Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

У разі зміни місця проживання чи місця навчання дітей батько зобов`язується письмово попередити про це матір у триденний термін з моменту зміни місця проживання чи навчання.

За умовами договору мати має право враховуючи бажання дітей та із урахуванням стану їх здоров`я зустрічатися із ними на території України або за її межами(за місцем постійного проживання матері) та без перешкод спілкуватися із дітьми, за попередньою домовленістю із батьком тимчасово проживати разом із обома дітьми або однією із них та відпочивати разом із ними у період шкільних канікул.

Батько згідно із договором взяв на себе зобов`язання забезпечити дітям якісні умови проживання, харчування та відпочинку за власний рахунок, піклуватися про їх здоров`я, брати участь у вихованні, забезпечити достатній рівень освіти в тому числі надати можливість постійного вивчення мінімум однієї іноземної мови протягом не менше дев`яти місяців на рік, не перешкоджати спілкуванню дітей з матір`ю, зокрема надавати кожній дитині комунікацій засоби та доступ до мережі інтернет не менше ніж по 30 хвилин двічі на день.

Мати дітей зобов`язалась брати участь у вихованні та духовному розвитку дітей, самостійно забирати дітей для проведення спільного дозвілля та відпочинку та забезпечувати їм комфортні умови проживання.

Згідно характеристики з місця роботи, ОСОБА_1 займала посаду фахівця 2 категорії навчально-організаційної групи по забезпеченню навчального процесу філософського факультету у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка та за період роботи зарекомендувала себе вдумливим фахівцем та ініціативним працівником, сумлінно виконувала свої посадові обов`язки та працювала над підвищенням професійного рівня. Користувалась авторитетом серед колег, турботлива мати, щодня спілкувалась із дітьми та займалась їхнім вихованням.

Згідно характеристики з місця навчання, ОСОБА_2 навчалась у школі №9 І-ІІІ ступеня Оболонського району м.Києва у період з 20.11.2020 року по 31.05.2022 року. Зарекомендувала себе активною, цілеспрямованою та вихованою, відмінно справлялась із навчанням, відвідувала гуртки у школі та поза її межами, брала участь у позакласній роботі, розвивалась творчо. У вказаний період проживала разом із матір`ю та молодшою сестрою, завжди була охайна та доглянута.

Із долученого позивачкою висновку психолога ОСОБА_6 вбачається, що із сім`єю ОСОБА_7 він почав працювати з початку 2022 року, ще до початку повномасштабного вторгнення. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до нього з проханням попрацювати її дітьми ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , провести тестування на тему страхів та травм, оскільки мати була стурбована можливістю негативного впливу війни та розлуки дітей із нею. На первинній консультації та впродовж ще п`яти консультацій із дітьми, через бесіди, опитування, тестування із застосуванням проективних методик, зокрема аналіз малюнкових тестів «Моя сім`я», «будинок, дерево, людина, ягня в пляшці, чашка з блюдцем» було виявлено, що стан обох дівчат пригнічений, з симптомами тривоги та депресії. Напруження дітей стосувалося розлучення батьків та необхідності спілкуватися із чужою жінкою, яка співмешкала із батьком. Після термінового виїзду матері із дітьми за кордон, консультації були поновлені. 20.01.2023 року на початку консультування у дітей були виявлені гострі тривожно-депресивні симптоми, само пошкодження, прояви сексуальної перверзії. У ході спілкування діти розповіли, що за час проживання із батьком не були доглянуті належним чином, батько зі співмешканкою щоденно вживали алкоголь і курили, батько був постійно зайнятий та не приділяв належну увагу дітям, надав їм повну свободу дій, діти самостійно добирались у навчальний заклад на велосипедах 3 км, наражаючи себе на небезпеку. Співмешканка батька вранці спала до обіду, розпочинала свій день з алкоголю, неохоче годувала дітей, ховала від них їжу, демонструвала дівчатам відеоролики про страхи війни, що негативно впливало на їхню психіку, вдавалась до нецензурної лайки та фізичного насильства по відношенню до дітей, зокрема старшої дівчинки, яка відверто демонструвала своє ставлення до співмешканки батька. Батько нехтував будь-які скарги дітей, звинувачував їх у вигадках та не став на їх захист, посилаючись на те, що відповідне ставлення зумовлене їхньою власною поведінкою. Як наслідок, діти відчували себе непотрібними та покинутими, перебували у постійному страху, що призвело до загострення тривожно-депресивних синдромів, старша донька стала агресивною та некерованою, ходила до школи із дерев`яною битою, а одного разу під час нападу агресії накинулась на батька із ножем. Також дівчинка для сублімації накопиченої агресії стала відвідувати сайти для дорослих, вести переписку із чоловіками старшого віку, яким надсилала свої фото, доки один із них не почав її шантажувати, що змусило дитину розповісти все батькові, за вказівкою якою від матері дана інформація приховувалась. Молодша дівчинка, будучи свідком застосування фізичного насильства до сестри, жила у постійному страху за неї, очікуванні такого ставлення до себе, що призвело до загострення крайнього ступеня тривоги, суїцидальних думок. Після курсу індивідуальних та групових консультацій з дітьми та матір`ю, стан дітей та їх стосунки із матір`ю покращились та стабілізувалися. Мати скерувала зусилля для приведення до ладу психологічного та фізичного здоров"я дітей, зайнялась їх повноцінною освітою, діти проживають у гарних умовах, мають повноцінний здоровий раціон, можливість жити поза тригерів, провокуючих тривогу. Діти отримали змогу очно вчитися у звичайній школі, відвідувати гуртки, що позитивно впливає на їх соціалізацію. Вони охайні, почали посміхатися, мріяти та будувати плани на майбутнє.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №281647135 від 28.10.2021 року, №4043440 від 28.05.2013 року, копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.06.1994, року, за реєстром №169, договору дарування частини житлового будинку та земельної ділянки від 14.03.2001 року, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,15 га, із кадастровим номером 6323555100:01:00161725, що знаходиться в смт. Краснокутськ, Богодухівського району Харківської області, житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 та 1/2 частка житлового будинку з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,17 га, що знаходяться по АДРЕСА_2 , що також підтверджується копіями технічним паспортів на вказані об`єкти нерухомості.

Платіжними квитанціями проекту monobank Універсалбанку від 17.10.2022 року, 20.10.2022 року, 03.11.2022 року, 30.01.2023 року, 02.02.2023 року, 07.02.2023 року, 09.02.2023 року, 13.02.2023 року, 17.02.2023 року, 23.02.2023 року, 22.02.2023 року, 02.03.2023року, 09.03.2023 року, 19.04.2023 року, 04.05.2023 року, 18.05.2023 року, 15.05.2023 року, , 25.05.2023, 06.06.2023 року, 26.06.2023 року, 04.07.2023 року, АТ КБ «Приватбанк» від 24.02.2022 року, 25.02.2022 року, 03.03.2022 року, 06.03.2022 року, 07.04.2022 року, 27.04.2022 року, 29.04.2022 року, 22.06.2022 року, 24.06.2022 року, 26.07.2022 року, 27.07.2022 року, 28.07.2022 року, 29.07.2022 року, 30.07.2022 року, 01.08.2022 року, 02.08.2022 року, 09.08.2022 року, 11.08.2022 року, 29.10.2022 року, 24.01.2023 року, 25.05.2023 року, підтверджується факт оплати ОСОБА_1 . ОСОБА_6 грошових коштів у сумі від 200 до 1250 грн. за надані послуги.

Довідками Управління соціального захисту населення Надвірнянської райдержадміністрації Івано-Франківської області №2609-7000803480, №2609-7000804264, №2609-7000804904 від 18.04.2022 року про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_3 фактично проживають за адресою АДРЕСА_1 .

Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації листом від 01.11.2023 року за вих. №10413-3501 повідомила про неможливість надати об`єктивний письмовий висновок щодо розв`язання даного спору, оскільки з позовної заяви слідує, що з березня 2022 року по теперішній час діти не проживають на території Оболонського району м. Києва. Отже обстеження умов проживання дітей за місцем їх реєстрації службою у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації не є доцільним. Отримати інші відомості, що стосуються справи не виявляється можливим.

Служба у справах дітей Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області 22.11.2023 року направила на адресу суду клопотання про виключення з числа третіх осіб, у якому вказала на відсутність можливості подати до суду письмовий висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 оскільки діти з 19.01.2023 року не проживають на території Ворохтянської селищної громади. 10.02.2023 року на електронну адресу Ворохтянської селищної ради надійшло повідомлення про реєстрацію місця проживання дітей разом із матір`ю ОСОБА_1 у Німеччині.

Відповідно до довідки Ворохтянського ліцею №373/05-04 від 16.11.2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 навчаються у Ворохтянському ліцеї з 01.09.2022 року згідно наказу №19 від 01.09.2022 року. згідно заяви матері №45 від 01.09.2023 року діти навчаються на сімейній(домашній) формі навчання.

Із акту обстеження умов проживання від 17.11.2023 року, складеного комісією у складі керівника Служби у справах дітей Ворохтянської селищної ради Іваницької М.В., начальника юридичного відділу Ворохтянської селищної ради Гринюк І.М., начальником соціального захисту населення Ворохтянської селищної ради ОСОБА_10 на виконання ухвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у справі №348/1805/23 вбачається, що за результатами обстеження умов проживання у приватному домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що за вказаною адресою проживають та зареєстровані ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Зі слів власника будинку ОСОБА_11 та батька ОСОБА_2 встановлено, що діти ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за вказаною адресою не проживають з 19.01.2023 року, оскільки виїхали за межі України.

Із довідок про підтвердження реєстрації, виданих Центром обслуговування громадян столиці землі Штутгарт від 17.02.203 року, із належно засвідченим перекладом з німецької мови на українську, вбачається, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із дітьми ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 16.02.2023 року зареєстрована за місцем проживання у Штутгарті, адреса: АДРЕСА_4 .

Із довідок про відвідування школи від 31.03.2023 року та 05.04.2023 року із належно засвідченим перекладом з німецької мови на українську, вбачається, що діти ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , проживають за адресою: АДРЕСА_5 протягом 2022/2023 навчального року навчається у класі VK 2 початкової школи Амайзенберг у Штутгарті, навчання розпочалось з 23.03.2023 року. ОСОБА_17 протягом 2022/2023 року навчального року навчається у класі VK UKR середньої загальноосвітньої школи Райхберг , відвідування школи розпочалось з 04.04.2023 року.

Із дозволу на отримання допомоги для забезпечення засобів існування, виданого Центром зайнятості столиці землі Штутгарт 15.08.2023 року, із належно засвідченим перекладом з німецької мови на українську, слідує, що ОСОБА_1 на період з 01.09.2023 року по 31.01.2024 року призначена допомога для забезпечення засобів для існування на неї та членів сім`ї- дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у розмірі 1596,72 євро щомісячно із урахуванням терміну дії посвідчень.

Із акту обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_2 від 04.01.2023 року, складеного керівником Служби у справах дітей Ворохтянської селищної ради Іваницькою М.В. у присутності старшого лейтенанта поліції ОСОБА_18 за підписом ОСОБА_1 вбачається, що за результатами обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 та його дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що сім`я проживає у будинку площею 110 кв.м., умови проживання задовільні. На час перевірки у будинку було чисто, приготована їжа, у дівчаток окрема кімната, роздільні ліжка, у кожної особистий стіл для вивчення уроків. У гостях була присутня мати дітей ОСОБА_1 , яка щодо проживання дітей із батьком не заперечувала.

При вирішенні позовних вимог суд враховує наступне.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 року, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 вказаного Закону визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько й мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року встановлено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

Згідно з п.п.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За змістом ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 ст.9 Конвенції про права дитини зазначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно вимог ст.ст.7,155 Сімейного кодексу України(надалі-СК України) дитині має бути забезпечена можливість здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч..ч.2, 4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна людина, яка законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно з законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до ч.2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 СК України визначено, що у разі якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, №31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07.12.2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015 року).

Відповідно до ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (дата підписання - 25.01.1996 року, дата набрання чинності для України - 01.04.2007 року) під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Таким чином, із досягненням десятирічного віку в дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16.06.2021 року у справі №623/349/19 Верховний Суд зазначив, що «рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - права батьків. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюбні відносини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

Схожі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 року в справі №754/16535/19.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Частиною 4 ст.157 СК України визначено, що батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору . З міст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства( ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення(ч.3 ст.640 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та вказано, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У ході розгляду даної справи встановлено, що з моменту розірвання шлюбу, тобто з травня 2018 року і до початку повномасштабного вторгнення, тобто до 24.02.2022 року неповнолітні діти сторін у справі проживали разом із матір`ю і між сторонами не існувало спору щодо місця проживання дітей.

З початком бойових дій на території України між батьками було досягнуто згоди, що діти спільно із батьком та іншими родичами переїдуть проживати у безпечне місце до родичів матері в смт. Ворохта Надвірнянського району Івано-Франківської області, оскільки мати дітей залишилась працювати у м. Києві.

З березня 2022 року за домовленістю сторін діти проживали разом із батьком за адресою АДРЕСА_1 , де були зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, що сторонами не заперечується.

21.12.2022 року між сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських обов`язків та визначення місця проживання дітей за місцем проживання батька за адресою місця їх тимчасового проживання як внутрішньо переміщених осіб.

Проте 19.01.2023 року мати разом із дітьми виїхала за межі України і на даний час вони спільно проживають у Німеччині, де отримали притулок.

Таким чином, судом встановлено і це підтверджується дослідженими доказами, що передумовою зміни місця проживання дітей та подальшого укладення між сторонами у справі договору щодо виконання батьківських обов`язків слугувало бажання батьків створити безпечні умови проживання дітей після запровадження на території держави воєнного стану, а не протиправні дії зі сторони матері чи ухилення її від виконання своїх обов`язків.

Матеріали справи не містять письмових доказів на підтвердження факту неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за договором щодо здійснення батьківських прав, однак допитані у судовому засіданні неповнлітні діти сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підтвердили, що батько за час їхнього проживання в смт. Ворохта належним чином не доглядав за ними, не займався їхнім вихованням, не дбав про їх належне харчування. Фактично про них турбувалась сестра їхньої матері, яка із сім`єю також проживала разом із ними в смт. Ворохта, однак в подальшому виїхала за кордон. У старшої доньки почали виникати конфлікти зі співмешканкою батька, яка застосовувала щодо неї фізичне насильство. Діти також засвідчили той факт, що адміністрація школи повідомляла батька про виявлений у них педикульоз.

Суд також приймає до уваги висновок психолога ОСОБА_6 , який засвідчив, що за час проживання дітей окремо від матері їх психологічний стан значно погіршився, діти виявляли прояви тривожності, страху та пригніченості, перебували у депресивному стані, відчували себе покинутими та непотрібними, оскільки батько не заступався за них перед співмешканкою, натомість після переїзду до матері стан дітей значно покращився.

Відповідач на обгрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог та підтвердження факту належного виконання своїх обов"язків за договором від 21.12.2022 року жодних доказів суду не подав, обмежившись лише усними доводами.

Так матеріали справи не містять доказів того, що у відповідача перебуває на праві власності будь-яке нерухоме майно, що він офіційно працевлаштований та отримує відповідний дохід, достатній для забезпечення потреб дітей, даних, які характеризують його особу, відомостей про стан здоров`я, зокрема на підтвердження того, що він як особа призовного віку не підлягає мобілізації в умовах воєнного стану.

Наявні у матеріалах справи акти обстеження матеріально-побутових умов за місцем тимчасового проживання відповідача в смт.Ворохта засвідчують лише наявність відповідних умов для проживання дітей, однак не містять інформації щодо їх належного утримання та забезпечення зі сторони батька.

Фактично укладений між сторонами договір щодо здійснення батьківських прав діяв лише у період з 21.12.2022 року по 19.01.2023 року, після чого діти продовжили проживати разом із матір`ю.

Із долучених позивачкою доказів встановлено, що на даний час вона разом із неповнолітніми дітьми має зареєстроване місце проживання у Німеччині, діти відразу після переїзду були влаштовані у відповідні навчальні заклади та стаціонарно навчаються на території іноземної держави, а також продовжують навчання у Ворохтянському ліцеї. Мати отримує соціальну допомогу на себе та на дітей у розмірі 1500 євро щомісячно. Позивачкою також надано суду докази, які підтверджують наявність у неї на праві власності земельних ділянок та нерухомого майна на території України та позитивну характеристику із попереднього місця роботи.

Також у судовому засіданні неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вказали, що займаються із психологом та репетиторами, вивчають іноземні мови та математику, відвідують різноманітні гуртки, задоволені своїм новим життям та оточенням, мають нових друзів та виявляють бажання надалі проживати разом із матір`ю та разом із нею повернутись додому у м. Київ після завершення воєнних дій. Категорично заперечили щодо подальшого проживання із батьком та його співмешканкою, негативно відгукуючись про стосунки та ставлення до них у новій сім`ї батька, що зумовлює їхнє небажання на даний час активно спілкуватись з батьком. Водночас будь-яких заборон чи перешкод щодо їхнього спілкування із боку матері не існує.

При цьому, враховуючи вік та загальний рівень розвитку дітей, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що вказана позиція дітей сформована виключно під впливом матері та не відповідає їх фактичній волі.

Відповідач жодних доказів того, що позивачка вивезла дітей за кордон всупереч їх бажанню та волі та приховує їх місце перебування не надав, будь-яких заходів, спрямованих на повернення дітей не вживав та у ході судового розгляду підтвердив, що проживання дітей за межами України в умовах режиму воєнного стану відповідає їх інтересам.

Доводи відповідача про наявність перешкод у спілкуванні із дітьми також не підтверджені належними доказами та виходять за межі предмету даного спору.

При цьому у судовому засіданні позивачка вказала, що батько відразу був поінформований нею про фактичне місце проживання дітей та має із ними зв`язок, однак не виявляє бажання та ініціативи спілкуватися із дітьми, матеріальної допомоги, окрім аліментів, що стягуються у примусовому порядку не надає.

За загальним правилом, передбаченим ст.19 СК України та ст.56 ЦПК України, у спорах між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини участь органу опіки і піклування, представленого належною юридичною особою, є обов`язковою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Залучені до участі у даній справі Орган опіки та піклування Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації письмові висновки щодо розв`язання спору між батьками щодо місця проживання неповнолітніх дітей не надали, з посиланням на неможливість його надання у зв`язку із фактичною відсутністю дітей за зареєстрованим місцем постійного та тимчасового проживання на території України.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 року справі №208/4682/20 вирішуючи спір щодо місця проживання дитини, дійшов висновку про те, що хоча ненадання висновку органом опіки і піклування, залученим судом до участі у справі, і є порушенням статті 19 СК України, проте не може бути єдиною та достатньою підставою для скасування правильних по суті судових рішень, ухвалених за відсутності такого висновку.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 11.12.2023 року у справі №523/19706/19 передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо.

У судовому засіданні представник Органу опіки та піклування Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області після заслуховування думки неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо задоволення позову, розірвання укладеного між сторонами договору щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей із матір`ю не заперечила, зазначивши, що на даний час це у повній мірі відповідає забезпеченню якнайкращих інтересів дітей.

А відтак, за встановлених фактичних обставин даної справи, зважаючи на те, що з лютого 2022 року відповідач та діти сторін не проживають за зареєстрованим місцем проживання у м. Києві, а з січня 2023 року діти відсутні також і за місцем тимчасового проживання в смт. Ворохта, оскільки проживають разом із матір`ю за межами України, відсутність у матеріалах справи письмових висновків органів опіки та піклування зумовлена об`єктивними обставинами, а тому не може розцінюватись судом як належна підстава для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведені положення міжнародного права та національного законодавства, оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, їх вік, психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, той факт, що на даний час діти адаптувались та соціалізувались у країні проживання, де перебувають у безпечному середовищі, мають можливість жити повноцінним життям у звичному для їх віку ритмі та отримують належний догляд з боку матері, з якою постійно проживали до лютого 2022 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог. Суд вважає, що в умовах триваючого режиму воєнного стану на території України та ескалації збройного конфлікту, розірвання укладеного між сторонами у справі договору про здійснення батьківських прав від 21.12.2022 року та визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом із матір`ю є необхідним з метою легалізації перебування дітей за межами України та у повній мірі відповідатиме їх якнайкращим інтересам, а також сприятиме їх повноцінному вихованню та розвитку, а також дотриманню балансу між інтересами дітей та правами батьків на їх виховання і обов`язком діяти в їх інтересах.

Вказаний висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, який у постанові від 09.02.2023 року у справі №753/572/20 зазначив, що з огляду на введення воєнного стану в Україні, при вирішенні спорів, що стосуються прав та інтересів дитини, першорядним завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

Також суд, враховуючи правову позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 23.03.2023 року у справі №759/4616/19-ц, вважає за необхідне зазначити, що здебільшого потреба у втручанні держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо визначення місце проживання дітей або участі одного з батьків у їх вихованні зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанні віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах дітей.

Водночас визначення місця проживання неповнолітніх дітей сторін із матір`ю не позбавляє батька дітей батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. У разі зміни життєвих обставин, визначене у цій справі місце проживання дітей може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку, а з досягненням 14 -річного віку діти матимуть можливість самостійно обирати з ким із батьків вони бажають проживати надалі.

Суд також погоджується із доводами позивачки про необхідність визначення місця проживання дітей разом із матір`ю без зазначення конкретної адреси, оскільки місце проживання та місце реєстрації можуть змінюватися.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 03.05.2018 року у справі №607/1091/16-ц, в якій Верховний Суд зазначив загальний висновок, що місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 року у справі №199/2898/22, зазначивши, що усталеним є підхід при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини, що суд вирішує з ким із батьків буде проживати дитина. Якщо спір також існує щодо визначення конкретної адреси проживання дитини, то суд вирішує спір і в цій частині.

Зазначення у резолютивній частині рішення суду про визначення місця проживання дитини з одним без батьків, без зазначення конкретної адреси, не суперечить усталеним підходам Верховного Суду при вирішені цієї категорії спорів (за відсутності спору саме про адресу), адже є тотожним визначенню місця проживання дитини за місцем проживання одного з батьків, з ким суд ухвалює рішення про спільне проживання дитини.

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною шостою ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто рішення суду може грунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, заслухавши думку неповнолітніх дітей, які висловили бажання проживати разом із матір`ю та заперечили щодо їх повернення до батька, приймаючи до уваги позицію представника Органу опіки та піклування Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області щодо необхідності визначення місця проживання неповнолітніх дітей разом із матір`ю, суд приходить до переконання що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення шляхом розірвання укладеного між сторонами договору щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей від 21.12.2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Боднар Н.В., за реєстром за №871 та визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивачки 1073,60 грн. сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 273,280-283, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 7, 19, 141, 155, 160, 161, 171, 180-183, 191 СК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Органу опіки та піклування Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про розірвання договору та визначення місця проживання дітей-задовольнити.

Розірвати Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей від 21 грудня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Боднар Н.В., зареєстрований у реєстрі за №871.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1073(одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована: АДРЕСА_3 , фактично проживає: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_6 , фактично проживає: АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, місце знаходження: 78595, вул. Д. Галицького, 41 смт.Ворохта Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04354522.

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, місце знаходження: 04212, вул. Левка Лук`яненка, 2-Д м. Київ, код ЄРПОУ 37445484.

Повне судове рішення складено 14 червня 2024 року.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук

СудЯремчанський міський суд Івано-Франківської області 
Дата ухвалення рішення04.06.2024
Оприлюднено19.06.2024
Номер документу119765356
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —348/1805/23

Рішення від 04.06.2024

Цивільне

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Ваврійчук Т. Л.

Рішення від 04.06.2024

Цивільне

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Ваврійчук Т. Л.

Ухвала від 12.02.2024

Цивільне

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Ваврійчук Т. Л.

Ухвала від 07.02.2024

Цивільне

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Ваврійчук Т. Л.

Ухвала від 28.11.2023

Цивільне

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Ваврійчук Т. Л.

Ухвала від 03.11.2023

Цивільне

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Ваврійчук Т. Л.

Ухвала від 11.10.2023

Цивільне

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Ваврійчук Т. Л.

Ухвала від 28.08.2023

Цивільне

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Матолич В. В.

Ухвала від 08.08.2023

Цивільне

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Матолич В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні