Рішення

від 22.04.2024 по справі 504/42/19

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/42/19

Номер провадження 2/504/224/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2024смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Вінської Н.В.

секретарів Сухіна Н.В., Коцар А.М.,

прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Богатир В.К., ОСОБА_1 , Нейкової Т.М.,

представника позивача Міністерства оборони України Дідух С.П.

представника позивача Одеського квартирно-експлуатаційного управління Негода Л.П.,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Артьомової Т.К.,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

представника відповідача Одеської районної державної адміністрації Плачкова Д.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Доброслав Одеського району Одеської області справу за позовом керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (в ході розгляду справи відповідно до Директиви № Д-7/ДСК від 04.04.2023 року переформовано на «Одеське квартирно-експлуатаційне управління») до відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Одеської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, визнання недійсним державного акту та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

08.01.2019 року Військовий прокурор Одеського регіону України звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області в інтересах Міністерства оборони України, Квартироно - експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_2 та Лиманської районної державної адміністрації про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку. У подальшому позов неодноразово уточнювався та подано заяву про зміну предмету позову в порядку ч. 3 с. 49 ЦПК України. В остаточному варіанті позову в результаті реорганізацій, змін назв та зміни предмету позову судом розглядається позов керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (в ході розгляду справи відповідно до Директиви № Д-7/ДСК від 04.04.2023 року переформовано на «Одеське квартирно-експлуатаційне управління») до відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Одеської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області № 201 від 11.03.2004 року «Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та іншим, згідно додатку, для ведення особистого селянського господарства на території Красносільської сільської ради» в частині, що стосується ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); визнання недійсним державного акту серії ЯА №163000 від 16.11.2004 року на право власності на земельну ділянку площею1.0 га розташовану за адресою Одеська область, Лиманський район, територія Красносільської сільської ради, земельна ділянка № НОМЕР_2 (кадастровий номер 5122782600:01:001:0092 виданого Лиманською (Комінтернівською) районною державною адміністрацією Одеської області ОСОБА_2 на підставі розпорядження Лиманської (Комінтернівської) районної державної адміністрації Одеської області № 201 від 11.03.2004 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,0 га розташованої за адресою Одеська область, Лиманський район, територія Красносільської сільської ради земельна ділянка № НОМЕР_2 кадастровий номер 5122782600:01:001:0092 шляхом її повернення ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) за актом прийому передачі Квартирно-експлуатаційному відділу міста Одеси (вул. Армійська, 18, м. Одеса 65058 код ЄДРПОУ 08038284).

У своємупозові прокурорпосилався нате,що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії Б № 031728 Чабанській квартирно-експлуатаційній частині Одеського району, правонаступником якої на даний час є КЕВ м. Одеси, у 1983 році виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області надано в постійне та безоплатне користування земельну ділянку загальною площею 4382,6 га, до складу якої увійшла земельна ділянка військового містечка НОМЕР_4 площею 71,8 га, розташована на території Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (далі - Красносільська сільська рада).

Згідно зі ст. ст. 77, 78, 84 ЗК України, ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. ст. 1,2 Закону України «Про використання земель оборони» вказані землі відносяться за формою власності до державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони.

Водночас розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації (у подальшому Лиманська та Одеська РДА) від 11.03.2004 № 201 «Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , та іншим, згідно додатку для ведення особистого селянського господарства на території Красносільської сільської ради» затверджено проект відведення земельних ділянок та передано у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на території Красносільської сільської ради земельні ділянки площею по 1 га, загальною площею 4 га.

На підставівказаного розпорядженняЛиманською РДА,зокрема,видано громадянину ОСОБА_2 державнийакт серіїЯА №163000від 16.11.2004 на право власності на земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер 5122782600:01:001:0092 (за адресою: Одеська область, Лиманський район, територія Красносільської сільської ради, земельна ділянка № НОМЕР_2 ).

У зв`язку з чим вважав, що даним розпорядженням Лиманської РДА від 11.03.2004 № 201 зазначена земельна ділянка площею 1 га незаконно виведена з державної власності та передана до приватної власності, змінено її цільове призначення із земель оборони на землі сільськогосподарського призначення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням РДА, у 2013 році військова прокуратура Одеського гарнізону звернулась до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, КЕВ м. Одеси до Лиманської РДА про визнання незаконним та скасування розпорядження від 11.03.2004 № 201 (справа № 916/1651/13). Під час розгляду судом справи № 916/1651/13 призначено та проведено комплексну судову земельно-технічну експертизу. Згідно висновку експерта від 10.08.2016 № 193/16: у результаті проведеного обстеження та виконання топографічних вишукувань інженером- землевпорядником, складено Технічний звіт з топографічних вишукувань за адресою: АДРЕСА_1 ; у відповідності до Технічного звіту, з урахуванням матеріалів справи № 916/1651/13, експертом встановлено, що земельна ділянка, зокрема надана у власність ОСОБА_2 , за кадастровим номером 5122782600:01:001:0092, розташована (перебуває) у межах державного акту на право користування серії Б № 031728 виданого Чабанській квартирно- експлуатаційній частині у 1983 році, а саме в межах земельної ділянки військового містечка Красносілка-10.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2018 у справі № 916/1651/13 позовні вимоги військової прокуратури Одеського гарнізону задоволено в повному обсязі (рішення суду залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018).

Відтак,з метоюфактичного захиступрав тазаконних інтересівМіністерства оборониУкраїни таКЕВ м.Одеси,виникла необхідністьу визнаннінедійсним державногоакту серіїЯА №163000від 16.11.2004 року на право власності на земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер 5122782600:01:001:0092, на підставі якого у громадянина ОСОБА_2 безпідставно виникло право власності на частину земельної ділянки військового містечка та зобов`язання відповідача повернути вказану земельну ділянку державі в особі Міністерства оборони України, КЕВ м. Одеси.

Частиною 1 статті 116 ЗК України закріплено правову норму, відповідно до якої підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Приписами ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 84 ЗК України встановлено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, при цьому у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Крім того, у ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» унормовано, що земля, закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Поряд із цим, ч. 1 ст. 19 ЗК України містить положення щодо поділу земель України за цільовим призначенням на відповідні категорії, серед яких, зокрема, і землі оборони.

Відповідно довимог ст.77ЗК України,ст.1Закону України«Про використанняземель оборони»землями оборони визнаються землі,надані длярозміщення іпостійної діяльностівійськових частин,установ,військово-навчальних закладів,підприємств таорганізацій ЗбройнихСил України,інших військовихформувань,утворених відповіднодо законодавстваУкраїни.Згідно зіст.20ЗК Україниземельні ділянки,що належатьдо земельоборони,використовуються виключно у відповідності до Закону України «Про використання земель оборони».

Зазначав,що зач.5ст.116ЗК України(уредакції,на моментвидання державногоакту)містила імперативнунорму проте,що наданняу користуванняземельної ділянки,що перебуваєу користуванні,провадиться лишепісля вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з правовими нормами, що містяться у ч. 2 ст. 77, ч. З ст. 84 Земельного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (що діяв на момент видачі оскаржуваного державного акту), землі оборони перебувають у державній власності та не можуть передаватись у комунальну власність.

У зв`язку з чим вважав, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 5122782600:01:001:0092) дотепер має бути віднесена за цільовим призначенням до земель оборони, за формою власності - до державної власності.

Крім того, вважав що за результатами розгляду справи № 916/1651/13 судами встановлено, що: - передача земель оборони іншим державним органам або територіальній громаді має проводитись з дотриманням певної процедури, зокрема, супроводжуватись: зміною цільового призначення земельної ділянки шляхом прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України або Міністерством; добровільною відмовою землекористувача - військової частини від права користування земельною ділянкою та компетентних органів держави України від права державної власності на земельну ділянку; -будь-яких доказів того, що названі вище дії передували прийняттю розпорядження Лиманської (Комінтернівською) РДА від 11.03.2004 № 201 немає, у зв`язку з чим РДА розпорядилася земельними ділянками за відсутності відповідної компетенції; -оскаржуваним розпорядженням від 11.03.2004№ 201 порушено приписи п. „б ч. 3 ст. 84 ЗК України (який був чинний на момент прийняття розпорядження) згідно із яким заборонено передачу у комунальну власність земель оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

У зв`язку з тим, що вилучення Лиманською РДА спірної земельної ділянки із земель оборони відбулось з порушенням норм законодавства України, вказана земельна ділянка (за кадастровим номером 5122782600:01:001:0092) незаконно надана у власність громадянину ОСОБА_2 , а державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 163000 від 16.11.2004 підлягає визнанню недійсним.

Так як розпорядженням Лиманської (Комінтернівською)РДА від11.03.2004№ 201 земельна ділянка площею 1 га, за кадастровим номером 5122782600:01:001:0092, передана у власність громадянину ОСОБА_2 , безоплатно то у даному випадку необхідно керуватись ч. 3 ст. 388 ЦК України, яка передбачає, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У даний час ОСОБА_3 , яка придбала за договором купівлі-продажу спірну земельну ділянку, чинить перешкоди у користуванні земельної ділянки державою в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси, так як самовільно захопила її та до теперішнього часу утримує і використовує на власний розсуд.

Вважали, що зобов`язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у користування спірною земельною ділянкою відповідає критерію законності: втручання держави у право її власності здійснюється на підставі ст. ст. 16, 216, 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості і передбачуваності, офіційний текст яких є публічним та загальнодоступним. Сумніви відповідача у правильності тлумачення та застосування цих норм не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності. Просили суд задовольнити позовні вимоги та покласти на відповідачів судові витрати.

Представники Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (Одеське квартирно-експлуатаційне управління) в судовому засіданні підтримали вимоги прокурора, та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову посилаючись на його безпідставність. Зокрема зазначала, що посилання прокурора, як на підставу задоволення позову на рішення господарського суду Одеської області від 02.02.2018 по справі № 916/1651/13 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 року є безпідставним, оскільки дані рішення суду не є преюдиційними для даного розгляду, оскільки вони були скасовані постановою Верховного суду від 16.01.2020 року, так як даний спір мав розглядатись судом за правилами Цивільно-процесуального кодексу України. Вважала, що позивачами на підтвердження позовних вимог подано до суду Державний акт на право користування землею серії Б № 031728 1983 року з часів Радянського Союзу, тобто державний акт фактично іншої держави, виданий Чабанській квартирно-експлуатаційній частині (КЕЧ) виконкомом Комінтернівської районної ради Народних депутатів. Україна, як самостійна держава існує вже більше 30 років, Міністерство оборони України не має відповідного акту на землі, які знаходяться у його користуванні чи у власності. Доданий державний акт підтверджує що землі, які оточують військове містечко по усьому перемету є землями сільськогосподарського призначення (сторінка 3 державного акту від Є до Є землі радгоспу «Одеський») з яких відповідачу ОСОБА_2 та іншим громадянам було виділено земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства. За цей час безсумнівно здійснювались якісь переходи, переоформлення, вилучення землі військової частини, але даний державний акт жодним чином не відображає рух земель та не містить жодних змін у державному акті. Звертала увагу суду на рішення Красносільської сільської ради Народних депутатів № 21 від 19.01.1995 року «Про вилучення частини земельної ділянки із землекористування в/ч НОМЕР_5 АДРЕСА_1 і передачі до земель запасу Красносільської сільської ради народних депутатів. Спірні земельні ділянки передані громадянам у власність оскаржуваним розпорядженням раніше були надані громадянам у користування Красносільською сільською радою Комінтернівського району Одеської області. Це рішення Красносільської сільської ради не оскаржене та не скасоване позивачем. Вважала, що позивачем не надано до суду жодного належного доказу на підтвердження доводів про незаконність оскаржуваного розпорядження відповідачі та про порушення прав відповідачів. В матеріалах справи відсутні докази, що земельна ділянка що була виділена ОСОБА_2 є землями військового містечка «Красносілка -10» ця земельна ділянка знаходилась поза межами військового містечка та ніколи не відносилась (не входила ) до земель оборони. Натомість у матеріалах справи наявні копії проекту відведення ОСОБА_2 та копії витягів з рішення Красносільської сільської ради від 13.04.2000 року «Про надання земельних ділянок громадянам сільської ради» про надання громадянам згоди на виготовлення проектів відводу земельних ділянок та державних актів на право постійного користування земельними ділянками для ведення особистого підсобного господарства із невикористаних земель запасу Красносільської сільської ради. В матеріалах справи наявні докази законності набуття права власності на спірну земельну ділянку зокрема: рішення ІІ сесії Красносільської сільської Ради народних депутатів ХХІІ скликання від 19.01.1995 року № 21 «Про вилучення частини земельної ділянки із землекористування в/ч НОМЕР_5 АДРЕСА_1 та передачі в землі запасу Красносільській сільській Раді народних депутатів»; - лист заступника командира в/ч від 20.02.1994 року № 19 та заявка про переоформлення права власності на використання земельної ділянки від 25.04.1994 року № 17 на трьох аркушах; - рішення 6-ої сесії Красносільської сільської Ради народних депутатів ХХІ скликання від 03.02.1992 року «Затвердження земельних ділянок під особисті підсобні господарства та городи». Вважала, що прокурор навмисно замовчує існування вказаних рішень, штучно створює факти та намагається обґрунтувати порушення прав держави в особі Міністерства оборони України та дотримання позивачем строків позовної давності на звернення до суду за захистом нібито порушеного права. Вважала необґрунтованими ствердження прокурора про порушення розпорядженням відповідача приписів п. б ч. 3 ст. 84 Земельного Кодексу України, який був чинним на момент прийняття оспорюваного прокурором розпорядження № 201 від 11.03.2004 року, оскільки оспорюваним розпорядженням землі у позивача не вилучались, а надавались із земель запасу. З наведеного вважала, що Комінтернівська районна державна адміністрація обґрунтовано та в межах повноважень прийняла розпорядження № 201 від 11.03.2004 року, та не може порушувати прав позивача. Із змісту рішення Красносільської сільської ради народних депутатів № 21 від 19.01.1995 року «Про вилучення частини земельної ділянки із землекористування в/ч НОМЕР_5 АДРЕСА_1 і передачі до земель запасу Красносільській сільській раді народних депутатів» вбачається, що сільська рада розглянувши матеріали надані військовою частиною НОМЕР_5 і КЕЧ Чорноморського району, керуючись постановою Верховної ради України від 18.12.1990 року № 563-ХІІ «Про земельну реформу», спільним наказом Міністра оборони України та голови державного комітету України з земельних ресурсів 1992 року № 34/103 ст. ст. 11, 27 п. 1 Земельного Кодексу України, вилучила із землекористування військової частини НОМЕР_5 в АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 6,5 га та прийняла її до земель запасу для наступного розподілу громадянам під розширення особистого господарства. Щодо відповідачки ОСОБА_3 , то відповідно до постанови Комінтернівського районного суду Одеської області 16 березня 2009 року її вимоги були задоволені, та в тому числі зобов`язано начальника відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області погодити технічне завдання на ім`я ОСОБА_3 та підписати акт встановлення меж в натурі та державний акт на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_6 площею № 1,0 га . Вказана постанова набрала чинності 27 березня 2009 року . Вважала що у даному спорі відсутнє порушене право та наявна невідповідність обраного позивачем способу захисту. Просила суд застосувати позовну даність та відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову зважаючи на його безпідставність. Вважав, що рішення господарського суду, на які посилається прокурор та позивачі по справі не можуть прийматися судом до уваги, оскільки не є приюдиційними, так як скасовані. Просив суд звернути увагу на рішення Красносільської сільської ради народних депутатів № 21 від 19.01.1995 року «Про вилучення частини земельної ділянки із землекористування в/ч НОМЕР_5 АДРЕСА_1 і передачі до земель запасу Красносільській сільській раді народних депутатів». Просив суд застосувати до спірних правовідносин наслідки пропущення строку позовної давності.

Представник Одеської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився будучи повідомленим своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Рух справи:

08 січня 2019 року до суду надійшов позов Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України М. Брильова в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси до ОСОБА_2 , Лиманської районної держаної адміністрації Одеської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою від 15.01.2019 року позовну заяву залишено без руху із наданням терміну на усунення визначених ухвалою недоліків.

06.02.2019 року ухвалою суду провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 10.10.2019 року позовну заяву Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси до ОСОБА_2 , Лиманської районної держаної адміністрації Одеської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24.02.2020 року апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса задоволено частково ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2019 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

18.05.2020 року задоволено заяву представника позивача прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Богатир В.К. про відвід судді Комінтернівського районного суду Одеської області Жовтан П.В, від розгляду цивільної справи за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси до ОСОБА_2 , Лиманської районної держаної адміністрації Одеської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Після повторного автоматизованого розподілу справа 29.05.2020 року, передана на розгляд судді Вінській Н.В.

29.05.2020 року суддею Вінською Н.В. справу за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси до ОСОБА_2 , Лиманської районної держаної адміністрації Одеської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 08 вересня 2021 року задоволено заяву прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій сфері Південного регіону Богатаря В.К. про зміну предмету позову, прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову від 25.02.2021 року, замінено Лиманську районну державну адміністрацію Одеської області його правонаступником Одеською районною державною адміністрацію Одеської області.

Ухвалою суду від 22.02.2023 року залучено до участі у справі за позовом військового прокурора Одеського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_2 та Одеської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку у якості співвідповідача ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).

Розглянувши поданий позов, матеріали справи суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з того, що прокурором на обґрунтування заявлених позовних вимог не надано жодного належного та допустимого доказу.

Судовим розглядом справи встановлено:

Виконавчим комітетом Комінтернівської районної Ради народних депутатів видано Чабанській квартирно-експлуатаційній частині селища Гвардійське Комінтернівського району Української Радянської Соціалістичної республіки у 1983 році серія НОМЕР_7 видано Державний акт на право користування землею, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 35 (т. 1 а.с.10-14) до якого увійшла ділянка розташована в с. Красносілка (т. 1 а.с. 12).

Відповідно до рішення 2-ої сесії ХХІІ скликання Красносільської сільської Ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області № 21 від 19.01.1995 року «Про вилучення частини земельної ділянки із землекористування в/ч НОМЕР_5 АДРЕСА_1 і передачі до земель запасу Красносільської сільської Ради народних депутатів» було вилучено із землекористування військової частини НОМЕР_5 в АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 6,5 га та прийнято вказану земельну ділянку до земель запасу Красносільської сільської ради для подальшого розподілу громадянам для розширення підсобного господарства (т. 2 а.с. 205-206).

Згідно витягу з рішення 14-тої сесії ХХІІІ скликання № 96-ХХІІІ від 13.04.2000 року ОСОБА_2 надано згоду на виготовлення технічної документації земельних ділянок та державних актів на право постійного користування земельними ділянками для ведення особистого підсобного господарства із невикористаних земель запасу Красносільської сільської ради площею 1 га (т. 2 а.с. 122, 123)

Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації № 201 від 11 березня 2004 року 1. затверджено проект відведення земельних ділянок громадянам України (в тому числі і ОСОБА_2 згідно додатку до розпорядження); 2. передано земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства на території Красносільської сільської ради; 3. рекомендовано виготовлення державних актів на земельні ділянки. Пунктом 4 та підпунктами 4.1., 4.2. рекомендовано районному відділу земельних ресурсів зареєструвати право власності на держаний акт та внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації (т. 1 а.с. 15-16).

Згідно Виписки Державного підприємства «Одеський науково-дослідницький та проектний інститут землеустрою» (договір № 2578 від 24.12.2003) із технічного звіту про перенесення в натуру проекту відведення земельних ділянок у власність (в тому числі ОСОБА_2 ) для ведення особистого селянського господарства на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області складеного на виконання Розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 11 березня 2004 року № 201 були встановлені в натурі межі земельної ділянки (08.06.2004 року) з каталогом координат зовнішніх меж земельної ділянки (під особисте селянське господарство) ОСОБА_2 та експлікацією (т. 2 а.с. 148-186).

Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20 липня 2007 року посвідченого ОСОБА_6 приватним нотаріусом Комінтернівської районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі за № 1639 ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 прийняла у власність земельну ділянку з земель сільськогосподарського призначення загальною площею 1,00 га з них ріллі 1,00 га за адресою АДРЕСА_3 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с.85-86).

Відмовляючи у задоволенні позову суд приймає до уваги заперечення відповідачів, щодо того, що рішення господарських судів першої та другої інстанції від 02.04.2018 та від 31.07.2018 року у справі № 916/1651/13 за позовом військової прокуратури Одеського гарнізону на час даного розгляду справи скасовані Верховним судом (т. 1 а.с. 166-167).

Не витримує критики посилання прокурора на висновки експертизи проведеної під час розгляду господарським судом справи № 916/1651/13, оскільки висновок даної експертизи по-перше, проведений в рамках іншої справи, а по-друге, взагалі не був наданий суду для дослідження.

Єдиним доказом у справі наданим прокурором на підтвердження вимог є копія Державного акту на право користування землею виданого Чабанській квартирно-експлуатаційній частині селища Гвардійське Комінтернівського району від 1983 року із незрозумілим для суду переходом правонаступництва від Чабанської КЕЧ (фактично радянської армії) до Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеси (Одеського квартирно-експлуатаційного управління).

Інших доказів по справі прокурором та позивачами не надано, судовим розглядом справи не встановлено.

При ухваленні рішення суд приймає до уваги, що оскаржуваним розпорядженням Комінтернівської райдержадміністрації дана земельна ділянка не вилучалась, а передавалась. На час розгляду справи існує чинне рішення Красносільської сільської Ради народних депутатів № 21 від 19.01.1995 року, яким вилучено частину земельної ділянки із землекористування військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_1 та передано до земель запасу Красносільської сільської Ради народних депутатів, у зв`язку з чим розпорядження є законним та прийнятим у межах повноважень.

Відповідно до постанови Верховної ради України від 18.12.1990 року № 563-ХІІ «Про земельну реформу» оголошено з 15 березня 1991 року всі землі Української РСР об`єктом земельної реформи. Здійснення земельної реформи покладено на обласні, районні, міські, селищні і сільські Ради народних депутатів і Раду Міністрів Української РСР (далі Постанова).

Згідно пункту3Постанови визначеномісцевим Радамнародних депутатів,Раді МіністрівУкраїнської РСРдо 15березня 1991року: провестиінвентаризацію земельусіх категорій,визначивши ділянки,що використовуютьсяне зацільовим призначенням,нераціонально абоспособами,які призводятьдо зниженняродючості ґрунтів,їх хімічногоі радіоактивногозабруднення,погіршення екологічноїобстановки; здійснитиреєстрацію громадян,які бажаютьорганізувати селянське(фермерське)господарство,розширити особисте підсобне господарство,займатися індивідуальнимсадівництвом,одержати вкористування земельні ділянкидля городництва,сінокосіння івипасання худоби; провести облік і аналіз клопотаньпідприємств,установ,організацій про надання їм земель для веденняпідсобного сільськогогосподарства,колективного садівництваі городництва; розглянути обґрунтування потреб у земельних ділянках підприємств, установ і організацій, які за станом на 1 листопада 1990 року мали у користуванні ділянки для сільськогосподарських і несільськогосподарських цілей.

Відповідно пункту4Постанови зобов`язано місцевіРади народнихдепутатів: напідставі матеріалівінвентаризації земельта відповіднодо статті27Земельного кодексуУкраїнської РСРвирішити питанняпро припиненняправа користуванняділянками,що використовуютьсяне зацільовим призначенням,з порушеннямвстановлених вимог,а також нераціонально,і передачуїх доскладу земельзапасу для наступного надання упершочерговому порядку громадянамдля організаціїселянських (фермерських)господарств,ведення особистогопідсобного господарства,садівництва,городництва; з урахуванням потреб у земельних ділянках громадян, підприємств, установ і організацій розробити пропозиції про перерозподіл земель у встановленому законом порядку та розглянути їх на засіданнях постійних депутатських комісій та сесіях Рад народних депутатів.

Згідно пункту 5 Постанови визначено, що передачу земель у приватну та колективну власність, а також надання їх у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям у ході земельної реформи та закріплення їх прав власності або користування землею здійснювати в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Земельного Кодексу Української РСР від 08.07.1970 р. (в редакції 1993 року) визначена компетенція міських Рад народних депутатів у галузі використання та охорони земель. Зокрема зазначено, що міські Радинародних депутатів,їх виконавчікомітети вмежах ів порядку,встановлених цимКодексом таіншими законодавчими актами,на територіїміста: 1) здійснюють державний контроль за використанням та охороною всіх земель; 2) розглядають і затверджують щорічний звіт про наявність, якісний стан та оцінку земель; 3) здійснюють контроль за своєчасним і якісним проведенням робіт по складанню проектів забудови та земельногосподарського устрою, топографічно-геодезичних зйомках, обслідуванню ґрунтів та інших проектно-розвідувальних робіт, зв`язаних з поліпшенням використання міських земель; 4)надають укористування,а такожвилучають земельніділянки длядержавних абогромадських потребвідповідно достатей 16,37,38цього Кодексу; видаютьземлекористувачам документи на право користуванняземлею; 5) забезпечують здійснення заходів по охороні земель від розбазарювання і безгосподарного використання; 6) забезпечують здійснення заходів по підвищенню родючості ґрунтів, а також по боротьбі з їх ерозією, забрудненням та засміченням; 7) відповідно до чинного законодавства, в питаннях землекористування, будівництва і благоустрою скасовують накази та розпорядження керівників підприємств, організацій і установ або зупиняють їх виконання, повідомляючи про це відповідні вищестоящі органи; 8)вирішують відповіднодо статті161цього Кодексуспори прокористування земельнимиділянками; 9) вирішують інші питання в галузі земельних відносин в межах своєї компетенції.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Земельного Кодексу Української РСР від 08.07.1970р (в редакції 1993 року) підприємства, організації та установи, які здійснюють промислове або інше будівництво, розробляють родовища корисних копалин, а також проводять інші роботи, зв`язані з порушенням ґрунтового покриву, зобов`язані знімати, зберігати і наносити родючий шар грунту на землі, що рекультивуються, або намалопродуктивні угіддя.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970р. (в редакції станом на 1983 рік) земля є виключною власністю держави і надається тільки в користування. Дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, забороняються.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на принципах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Підстави і порядок припинення права користування земельною ділянкою встановленні ст. ст. 141, 143, 149 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 6 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

В подальшому вказана норма містила граничний термін - до 1 січня 2008 року (в редакції Закону №2059-IV від 06.10.2004р.).

Проте, положення пункту 6 розділу X Земельного кодексу України втрачають чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі рішення Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005р.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005р. №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 "У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками)", встановлено, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 р. до його переоформлення.

Додатково необхідно також зауважити, що згідно абз. 5 п. 5.6 рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Такі підстави, як вже зазначалось, передбачені, у тому числі, ст. 141 ЗК України, зокрема добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до положень п. 3, п. 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його письмовою та оформленою належним чином заявою до суб`єкта, який здійснює функції власника земельної ділянки.

В якостідобровільної відмовиземлекористувача військовоїчастини НОМЕР_5 від спірноїземельної ділянкисуд приймаєдо увагипосилання урішенні №212-гоїсесії ХХІІскликання («матеріалинадані військовоючастино НОМЕР_5 )(т.2а.с.205)та зверненнязаступника командиравійськової частини НОМЕР_8 по тилу,начальника тилуз`єднання полковника ОСОБА_7 від20.02.1994р.вихідний №19до головиКрасносільської сільськоїради ОСОБА_8 про видачувійськовій частині НОМЕР_5 «1.Рішення місцевоїради пропередачу земельноїділянки ізземель МОУв народнегосподарство.2.Акту прийомупередачі земельноїділянки в/ч НОМЕР_9 площею 6,5га (т.2а.с.210на звороті).

У свою чергу, згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року).

З урахуванням відмови у задоволенні позову в частині про визнання незаконним та скасування розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області № 201 від 11.03.2004 року «Про видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та іншим, згідно додатку, для ведення особистого селянського господарства на території Красносільської сільської ради» в частині, що стосується ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); визнання недійсним державного акту серії ЯА №163000 від 16.11.2004 року на право власності на земельну ділянку площею 1.0 га розташовану за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5122782600:01:001:0092 виданого Лиманською (Комінтернівською) районною державною адміністрацією Одеської області ОСОБА_2 на підставі розпорядження Лиманської (Комінтернівської) районної державної адміністрації Одеської області № 201 від 11.03.2004 року не підлягають також задоволенню похідні вимоги позивача щодо визнання недійсним договіру купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,0 га розташованої за адресою Одеська область, Лиманський район, територія Красносільської сільської ради земельна ділянка № НОМЕР_2 кадастровий номер 5122782600:01:001:0092 шляхом її повернення ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) за актом прийому передачі Квартирно-експлуатаційному відділу міста Одеси (вул. Армійська, 18, м. Одеса 65058 код ЄДРПОУ 08038284).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно доч.1-2ст 89 ЦПК України суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів , при цьому одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (в ході розгляду справи відповідно до Директиви № Д-7/ДСК від 04.04.2023 року переформовано на «Одеське квартирно-експлуатаційне управління») до відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Одеської районної державної адміністрації Одеської області про визнаннянезаконним таскасування розпорядженняКомінтернівської районноїдержавної адміністраціїОдеської області,визнання недійснимдержавного актута зобов`язаннявчинити певнідії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : Вінська Н. В.