Вирок

від 12.06.2024 по справі 522/7746/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/7746/24

Провадження №1-кп/522/2722/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

здійснивши судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024163520000114 від 20.02.2024 року, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Країв Острозького району Рівненської області, громадянина України, із середньою освітою, на момент вчинення злочинів проходив військову службу на посаді номеру обслуги зенітного артилерійського взводу роти підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 в/ч НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання на території м. Одеси, раніше судимого:

- 17.12.2015 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;

- 08.12.2016 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.ст. 71, 78 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 17.12.2015 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 завідомо знаючи про те, що Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_6 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України, дію якого неодноразово було продовжено та який діє до наявного часу, вчинив злочини за наступних обставин.

Так, 14.02.2024 року у вечірній час, ОСОБА_3 перебував на території скверу імені Сергія Вітте, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, де побачив незнайомого йому раніше ОСОБА_7 , який поклав свій мобільний телефон у кишеню куртки.

В цей час, у ОСОБА_3 виник злочинний намір, спрямований на повторне, таємне, з корисливих мотивів викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi Note 12», належного ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 14.02.2024 приблизно о 21:30 год., більш точного часу не встановлено, перебуваючи на території скверу імені Сергія Вітте, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, наблизився до ОСОБА_7 та впевневшись, що його дії залишаться непомітними для потерпілого і оточуючих, таємно, умисно, з корисливих мотивів викрав мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 12» у корпусі чорного кольору IMEI НОМЕР_3 , вартістю 5999 гривень, належний потерпілому ОСОБА_7 , в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар» з мобільним номером НОМЕР_4 , яка матеріальної цінності для потерпілого не має.

Після чого, ОСОБА_3 з місця скоєння кримінального правопорушення зник разом із викраденим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинивши ОСОБА_7 , матеріальний збиток на загальну суму 5999 грн.

Окрім того, 19.02.2024 року у ОСОБА_3 , в денний час, виник злочинний намір, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, яке належить ПТ «Ломбард перший» ТОВ «Мікрофінанс і компанія», розташованого за адресою: розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , 19.02.2024 року приблизно о 13:15 год., більш точного часу не встановлено, перебуваючи у приміщенні ПТ «Ломбард перший», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 26, під виглядом клієнта, попросив працівника установи надати йому для огляду золотий ланцюжок 585 проби, вагою 8,24 грам , вартістю 6510 гривень. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на повторне відкрите викрадення майна ПТ «Ломбард перший» ТОВ «Мікрофінанс і компанія», дочекався поки працівник установи покладе ланцюжок на прилавок та умисно, повторно, з корисливих мотивів, відкрито заволодів вказаним золотим ланцюжком, після чого вибіг з приміщення ПТ «Ломбард перший».

Після чого, ОСОБА_3 з місця скоєння кримінального правопорушення зник разом із викраденим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинивши ПТ «Ломбард перший» ТОВ «Мікрофінанс і компанія», матеріальний збиток на загальну суму 6510 грн.

Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, не оспорюючи при цьому обставини злочинів, які викладені в обвинувальному акті. Окрім того, обвинувачений заявив, що щиро розкаюється та вирішив припинити злочинну діяльність.

Потерпілий ОСОБА_7 та представник потерпілого ПТ «Ломбард перший» ТОВ «Мікрофінанс і компанія» - ОСОБА_8 будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі. Так, суд з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, які не наполягали на обов`язковій участі потерпілих в судовому розгляді, вважав за можливе провести судовий розгляд без участі потерпілих.

Так, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, а також у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження.

У зв`язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , доказів, що стосуються особи обвинуваченого та документів, що підтверджують процесуальні витрати і заходи забезпечення кримінального провадження.

При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

В судовому засіданні ОСОБА_3 дав суду показання, що дійсно він завідомо знав, що на території України введено воєнний стан та його дію, а також підтвердив, що 14.02.2024 року у вечірній час, приблизно о 21:30 год. перебуваючи на території скверу імені Сергія Вітте, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, він впевнився, що його дії непомітні для потерпілого та оточуючих, підійшов до нього та з кишені куртки дістав мобільний телефон потерпілого, після чого з місця вчинення злочину зник. Окрім того, зазначив, що 19.02.2024 року приблизно о 13:15 год., перебуваючи у приміщенні ПТ «Ломбард перший», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 попросив у працівника показати йому золотий ланцюжок та після того, як останній поклав на прилавок ланцюжок він його схопив та вибіг з магазину. Також обвинувачений пояснив, що у військових була затримка у виплаті заробітної плати у зв`язку з чим скоїв злочини.

Таким чином, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і є достатніми для постановлення обвинувального вироку.

Приймаючи до уваги вищенаведене, судом встановлено, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, повністю доведена та підтверджується матеріалами провадження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд кваліфікує:

- за епізодом від 14.02.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України, викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану;

- за епізодом від 19.02.2024 року за ч. 4 ст. 186 КК України, відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує, що останній вчинив умисні злочини, направленні проти власності, які у відповідності до положень ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

ОСОБА_3 має місце реєстрації, не одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий, в тому числі за корисливі злочини.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Крім того судом враховується, що потерпілі в рамках наявного кримінального провадження до обвинуваченого претензії матеріального та морального характеру не заявляли, матеріальний збиток обвинуваченим не відшкодовано.

З урахуванням вказаних обставин, відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , того, що він хоча і щиро розкаявся у вчинених злочинах, обставини, що обтяжують його покарання відсутні, претензій до нього з боку потерпілих також немає, але з урахуванням того, що він, маючи низку непогашених судимостей за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, не припинив злочинну діяльність, знов вчинив умисні корисливі злочини також проти власності після нетривалого часу після відбуття попереднього реального покарання у виді позбавлення волі, що значно підвищує суспільну небезпеку його особи та свідчать про його стійке небажання стати на шлях виправлення, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та відповідно до вимог кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно для його виправлення і припинення нових злочинів призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України та ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, з призначенням остаточного покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На переконання суду таке покарання та принцип його призначення буде відповідати ступеню тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів та є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів, тобто для досягнення мети покарання, відповідно до положень, які містяться в ст.50 КК України.

Судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_3 затриманий 20.02.2024 року та перебував під вартою у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою ухвалою слідчого судді від 22.02.2024 року, тому в силу положень ч.5 ст.72 КК України в строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_3 слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі період з 20 лютого 2024 року до дня набрання вироком законної сили.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд враховуючи ризики, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, що були підставою для застосування відносно ОСОБА_3 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, не вбачає підстав для зміни або скасування обраного відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Питання про речові докази, процесуальні витрати, суд вирішує в порядку ст.100, 124, 129 КПК України.

Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 61, 65-67 КК України, ст. ст. 100, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 20 лютого 2024 року.

Зарахувати в строк призначеного ОСОБА_3 покарання, строк його попереднього ув`язнення з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі, в період з 20 лютого 2024 року до дня набрання вироком законної сили (ч.5 ст.72 КК України).

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 , до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Речові докази по справі - відсутні.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1