Постанова

від 07.11.2007 по справі 14/169-4006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/169-4006

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"07" листопада 2007 р.Справа № 14/169-4006

 14 год. 30 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Руденка О.В.             

при секретарі судового засідання  Махнач Р.В.

Розглянув справу

за позовом  Приватного підприємства "Експотер" вул. Стуса, 1, м. Тернопіль           

до відповідача-1 Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м. Тернопіль            

до відповідача-2 Головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області, бульвар Шевченка, 3, м. Тернопіль

про  скасування податкового повідомлення - рішення № 0000262306/0/46320 від 04.07.2007 р.

За участю представників сторін:

позивача: Авдєєнко В.В., довіреність від 01.07.07 р.;

відповідача 1: Полівчак С.С., довіреність № 61299/7/10-015 від 13.09.07 р.;

відповідача 2: Вуїв С.В. - довіреність;

прокуратури: не з'явився.

Суть справи:

Приватне підприємство "Експотер" звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль та до Управління державного казначейства України в м. Тернополі головного управління казначейства України в Тернопільській області, м. Тернопіль про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000262306/0/46320 від 04.07.2007 р. та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2007 року в сумі 15218 грн.

В процесі розгляду справи, судом, в порядку передбаченому статтею 116 КАС України позовну вимогу про стягнення з Державного бюджету України на користь суб'єкта господарювання бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2007 року в сумі 15218 грн. роз'єднано в самостійне провадження.

17.10.2007 року на адресу суду надійшло повідомлення про вступ у справу прокуратури м. Тернополя, однак в судове засідання прокурор не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В обґрунтування заявлених  вимог позивач посилається на те, що спірний акт ненормативного характеру прийнятий з порушенням законодавства з питань оподаткування, а відтак підлягає скасуванню в судовому порядку. Дане твердження мотивоване тим, що викладені в акті перевірки та оспорюваному податковому повідомленні - рішенні висновки не відповідають приписам Закону України "Про податок на додану вартість" та інших нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини.

У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважних представників, відповідач-1 позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржуваний правовий акт індивідуальної дії винесений контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно  ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної виїзної позапланової перевірки приватного підприємства ПП "Експотер" (код за ЄДРПОУ 33011957) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість "на розрахунковий рахунок платника податків" за квітень 2007 року, посадовими особами контролюючого органу 25.06.2007р. складено акт за №5702/23-623/33011957. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою: квітень місяць 2007 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення підприємством вимог Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон) внаслідок чого ним завищено за квітень місяць 2007р. суму бюджетного відшкодування на 15218 грн.

Зважаючи на наведені обставини, 04.07.2007р. контролюючим органом відповідно до підпункту "б", "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17  Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181), згідно з підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000262306/0/46320 зменшено бюджетне відшкодування на суму 15218 грн.

Наведений правовий акт індивідуальної дії оспорений платником податків у судовому порядку.  

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як слідує із пояснень учасників спірних правовідносин, в тому числі посадової особи контролюючого органу, зменшення сум бюджетного відшкодування по  податку на додану вартість здійснено державною податковою інспекцією виключно за наслідками дослідження фінансово - господарських операцій платника податку, пов'язаних із ввезенням ним у березні 2007 року (ВМД від 03.03.2007 р. №403000000/7/00217) на митну територію України товарно - матеріальних цінностей (кава натуральна смажена з кофеїном, мелена "ELITE FORT").

При вирішенні спору по суті суд враховує, що в розумінні Закону (пункт 1.8 статті 1), бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом  7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону передбачено, що  сума податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Зважаючи на наведені приписи Закону у графі 23.1 декларації з ПДВ за квітень 2007 року платником податку відображено дані декларації за березень 2007 року                   (попередній звітний період - 22460 грн.) та визначено суму бюджетного відшкодування, що підлягає перерахуванню на рахунок платника у банку у розмірі 21192  грн. (рядки 25, 25.1 декларації за квітень 2007 року).

Згідно із поясненнями учасників спору, із зазначених вище сум 15218 грн. платнику податків оспорюваним податковим повідомленням - рішенням із бюджетного відшкодування виключена, з огляду на те що, як зазначено на сторінці 11 акту перевірки,  в порушення п.п. 7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону ПП "Експотер" при підрахунку неправильно визначено суму оплаченого податкового кредиту у березні 2007 року внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування на 15218 грн.

В той же час, зібрані у справі докази вказують на невідповідність вказаних висновків контролюючого органу фактичним обставинам та приписам законодавства, яке регламентує спірні правовідносини.

Зокрема,:

- згідно до статті 3 Закону (п.п.3.1.2, п.3.1), поряд із іншими. операції із ввезення товарів на митну територію України являються об'єктом оподаткування податком на додану вартість і, відповідно, особа, яка їх імпортує є платником податку (стаття 2 Закону);

-  для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками  податку,  базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (п.4.3 ст.4 Закону)

-  датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні товарів на митну територію України є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми  податку, що підлягає сплаті (п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону); при імпорті товарів  документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається  вантажна  митна  декларація, оформлена  відповідно до вимог законодавства, яка  підтверджує  сплату  податку на додану вартість (підпункт 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону); згідно з вимогами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які  не підтверджені митними деклараціями; попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податкового  кредиту або податкових зобов'язань платника податку - імпортера (п.п.7.3.8 п.7.3 статті 7 Закону); для  операцій із імпорту товарів датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6  цієї статті (п.п.7.5.2 п.7.5 статті 7 Закону).

З наведеного в сукупності слід зробити висновок, що єдиним належним документом який слугує підставою для визначення платником податків у разі імпорту товарів дат виникнення податкових зобов'язань та сум  податкового кредиту являється вантажно- митна декларація, яка належним чином повинна бути заповнена, а відтак містити всі необхідні відомості, за якими, поряд із іншим, можна було б достовірно визначити належні до сплати та сплачені  суб'єктом господарювання у встановленому порядку платежі до бюджету.

Наявна у справі вантажно- митна декларація № 4030000004/7/000217, що не заперечується і представниками контролюючого органу у судовому засіданні, у встановленому порядку заповнена та містить всі відомості, які визначені у                             Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, яка затверджена наказом Держмитслужби України від 18.04.2002 № 207 та зареєстрована Міністерством юстиції України 29 травня 2002 р. за № v0570227-02 в тому числі і дані щодо розміру нарахованого та сплаченого податку на додану вартість.

При цьому слід зазначити , що в силу п.2.4 ст.2,  п.п. "б" п.10 1 статті 10 Закону,  особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, у разі ввезення товару на митну територію України є не платник податку, а митний орган, який одночасно згідно до п.2.1 статті 2 Закону №2181 являється і контролюючим органом.

Безпосередньо платник податку лише для реалізації покладених на державну митну службу завдань та для забезпечення справляння митних та інших платежів здійснює сплату коштів у вигляді переплати та/або доплати на відповідні депозитні рахунки (п. 2.1, 3.1 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться  до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України 24.01.2006 за № vr156230-05 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 р. за № 156/6).

Із листа Тернопільської митниці від 29.10.2007 року №8/1-7457 слідує, що кошти, які були нараховані митним органом у вантажно- митній декларації від 03.03.2007 року ним же, після завершення митного оформлення, 05.03.2007 року перераховані до державного бюджету України.

 З наведеного вище в сукупності, суд констатує, що позивачем по справі обґрунтовано із дотриманням всіх перелічених вище вимог Закону, суми податку на додану вартість відображені у вантажно - митній декларації  від 03.03.2007 р. № 4030000004/7/000217 включені у декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року до складу податкового кредиту та підставно у наступному податковому періоді (декларації з ПДВ за квітень 2007 року) заявлені до бюджетного відшкодування.  

Натомість висновки викладені контролюючим органом в акті перевірки та оспорюваному податковому повідомленні - рішенні фактичним обставинам та приписам законодавства з питань оподаткування не відповідають, а відтак останнє підлягає визнанню нечинним.  

При цьому, судом враховано і положення  статті 71 КАС України, згідно із якою  в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог  Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, з огляду на що позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені слід задовольнити в повному обсязі.

У відповідності із ст. 94 КАС України судовий збір відшкодовується позивачу за рахунок Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000262306/0/46320 від 04.07.2007 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Експотер" (вул. Стуса,1, м. Тернопіль) 85 (вісімдесят п'ять) грн. судового збору.

4. Видати виконавчий лист за заявою ПП "Експотер".

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                                    О.В. Руденко