Постанова

від 11.06.2024 по справі 509/5847/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1630/24

Справа № 509/5847/20

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Лозко Ю.П., Коновалової В.А.,

за участю секретаря Пухи А.М.

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1

представник ОСОБА_1 ОСОБА_2

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 , яка діє як в своїх інтересах так і в інтересах малолітньої ОСОБА_4

представник ОСОБА_3 ОСОБА_5

третя особа - третя Одеська державна нотаріальна контора

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та адвоката Левіта Віктора Семеновича на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Кочко В.К., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , яка діє як в своїх інтересах так і в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , третя особа - третя Одеська державна нотаріальна контора, про визнання спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності в порядку спадкування за законом, зняття з реєстрації об`єктів нерухомого майна, усунення перешкод у користуванні, стягнення втраченої вигоди, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 , яка діє як в своїх інтересах так і в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності у порядку спадкування за законом,-

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

18.11.2020 до Овідіопольського районного суду звернулась ОСОБА_1 з вказаною позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог з предмету спору - Третя Одеська державна нотаріальна контора у якій наголошено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її сина ОСОБА_6 , залишилося майно у вигляді частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1 Вільямса 81/1 право власності на які оформлені на відповідачку.

Оскільки вказане майно було придбане подружжям Лєнчевських під час шлюбу, то воно є спільною сумісною власністю її сина та його дружини. Спадкоємцями І-ої черги за законом після смерті сина є вона, як його мати та його дружина відповідачка по справі ОСОБА_3 , а тому вони обидві мають успадкувати по частини від частини, яка належала сину у вказаному майні. З огляду на ці обставини позивачка просила суд визнати спірну квартиру та нежиле приміщення 2н в якості об`єкту спільного майна подружжя Лєнчевських, а за нею право власності на 1/4 частини цих об`єктів нерухомості.

12 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву у якій з мотивів наведених у первісному позову збільшила позовні вимоги та зазначила, що під час перебування у фактичних шлюбних відносинах її син та відповідачка по справі 21.07.2005 купили двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Під час шлюбу 06.08.2007р. подружжя Лєнчевських за 150854,00 купили квартиру АДРЕСА_3 , а тому частка кожного з них становила 75427,00 гривень. Крім того ними спільно був придбаний автомобіль Lexus RX 350, 2014р. випуску.

З огляду на вказане позивачка просила суд:

- встановити факт проживання сина та відповідачки однією сім`єю з квітня 2005р. по 28.04.2007р.;

- визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя:

* -квартиру АДРЕСА_2 ; - квартиру

АДРЕСА_4 Вільямса 81/1,

* автомобіль Lexus RX 350, 2014р. випуску;

- визнати за нею право власності:

* на 1/6 частину квартиру

АДРЕСА_5 Вільямса 81/1,

* на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 ,

*на 1/6 частину автомобіля Lexus RX 350, 2014р. випуску;

* на 1/3 частини нежитлового приміщення 2н площею 17,3 кв.м розташованого за адресою АДРЕСА_6 ;

* на 1/3 частини нежитлового приміщення 2н площею 16,8 кв.м розташованого за адресою АДРЕСА_7 ;

* на 1/3 частини нежитлового приміщення 32-а/3 площею 17,3 кв.м розташованого за адресою АДРЕСА_8 ;

* на 1/3 частини нежитлового приміщення 1 «Н» площею 16,24 кв.м розташованого за адресою АДРЕСА_9 ;

* право власності на 1/6 частини земельної ділянки площею 0,0854га з кадастровим №5123783500:02:0115 та жилого будинку, які розташовані за адресою АДРЕСА_10 ;

право власності на 1/3 частини автомобілів Toyota Land Cruiser 150, 2012р.випуску та Mersedes-Benz Sprinter 213 CDI,2002р. випуску

- виділити їй в натурі 1/6 частини жилого будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_10 ;

- визнати 150854,00 грн спільною сумісною власністю подружжя Ленчевських кожному з яких належить по 75427, грн. оскільки під час шлюбу вони купили квартиру АДРЕСА_3 , а тому частка кожного з них становила 75427,00 гривень в зв`язку з чим позивачка просила визнати за нею право власності на 1/3 частину цих коштів, а саме на 25142,33 гривень;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя Лєнчевських товар, який знаходиться в контейнерах на ТОВ «Промтоварний ринок» по АДРЕСА_11 в зв`язку з чим визнати за нею право власності на 1/3 частину цього товару.

06.06.2022р. ОСОБА_7 ще раз уточнила свою позовну заяву (т.2 а.с.99- 108).

У цієї уточненої позовної заяві ОСОБА_1 просила суд:

- встановити факт проживання сина та відповідачки однією сім`єю з квітня 2005р. по 28.04.2007р.; - визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя:

* торгівельний павільйон площею 15 кв. на торговому місці № 1335 та торгівельний павільйон площею 15 кв. на торговому місці №651, які розташовані на території ТОВ «Промтоварний ринок»;

* квартиру АДРЕСА_12 вартістю 150854,00 грн;

* квартиру АДРЕСА_2 ,

* автомобіль Lexus RX 350, 2014р. випуску держномер НОМЕР_1 ,

- визнати за нею право власності на 1/6 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь 1/6 частину вартості квартири АДРЕСА_12 в сумі 25142,00 гривень;

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь 1/6 частину вартості колісних транспортних засобів в сумі 311298,00 гривень;

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь 1/6 частину вартості нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,0854 га з кадастровим номером 512383500:02:002:0115 в сумі 107914,00 гривень та жилого будинку в сумі 482047,00 гривень, які розташовані за адресою АДРЕСА_10 ;

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь 1/6 частину вартості торгівельного павільйону площею 15 кв. на торговому місці 1335 в сумі 28998,00 гривень та торгівельного павільйону площею 15 кв. на торговому місці № НОМЕР_2 , які розташовані на території ТОВ «Промтоварний ринок» в сумі 22998 гривень;

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь втрачену вигоду в сумі 960000,00 гривень;

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь витрати на право тимчасового користування місцями для здійснення підприємницької діяльності в сумі 68340,00 гривень;

- усунути перешкоди у користуванні нежитловими приміщеннями шляхом виселення по АДРЕСА_13 та АДРЕСА_14

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь, судовий збір в сумі 2020,00 гривень, поштові витрати в сумі 490,00 гривень, вартість авто товарознавчої експертизи в сумі 6589,00 гривень, вартість оцінки нерухомого майна та експертизи нежитлових приміщень в сумі 12000,00 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 15000,00 гривень.

У додатку до уточненої позовної заяви від 06.06.2022 р., яка була надана суду 15.06.2022 р. ОСОБА_7 крім вищевказаних вимог додатково просила суд зняти з реєстрації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності, які здійснювались у 2018-2019р. на нежитлові приміщення по: по АДРЕСА_15 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_14 (т.3 а.с.1-3).

У додатку до уточненої позовної заяви №2 наданої суду 21.09.2022р. (т.3 а.с.46-55) ОСОБА_1 просила суд:

- встановити факт проживання сина та відповідачки однією сім`єю з квітня 2005р. по 28.04.2007р.;

- визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя:

* торгівельний павільйон площею 15 кв. на торговому місці 1335 та торгівельний павільйон площею 15 кв. на торговому місці № НОМЕР_2 , які розташовані на території ТОВ «Промтоварний ринок»;

* квартиру АДРЕСА_12 вартістю 150854,00 грн;

* квартиру АДРЕСА_2 ,

* автомобіль Lexus RX 350, 2014р. випуску держномер НОМЕР_1 ,

- визнати за нею право власності на 1/6 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь 1/6 частину вартості квартири АДРЕСА_12 в сумі 25142,00 гривень;

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь 1/6 частину вартості колісних транспортних засобів в сумі 311298,00 гривень;

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь 1/6 частину вартості нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,0854 га з кадастровим номером 512383500:02:002:0115 в сумі 107914,00 гривень та жилого будинку в сумі 482047,00 гривень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_10 ;

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь 1/6 частину вартості торгівельного павільйону площею 15 кв. на торговому місці 1335 в сумі 28998,00 гривень та торгівельного павільйону площею 15 кв. на торговому місці № НОМЕР_2 , які розташовані на території ТОВ «Промтоварний ринок» в сумі 22998 гривень;

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь 1/6 частину квартири АДРЕСА_12 в сумі 661099,00 гривень

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь втрачену вигоду в сумі 1140000,00 гривень;

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь витрати на право тимчасового користування місцями для здійснення підприємницької діяльності в сумі 81965,00 гривень;

- усунути перешкоди у користуванні нежитловими приміщеннями шляхом зобов`язання ОСОБА_8 звільнити нежилі приміщення по АДРЕСА_15 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_16 .Вільямса №81/1, АДРЕСА_17 ,

- зняти з реєстрації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності, які здійснювались у 2018-2019 р. на нежитлові приміщення по: по АДРЕСА_7 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_14 (т.3 а.с.1-3).

- стягнути з ОСОБА_3 на її користь, судовий збір в сумі 2020,00 гривень, поштові витрати в сумі 490,00 гривень, вартість авто товарознавчої експертизи в сумі 6589,00 гривень, вартість оцінки нерухомого майна та експертизи нежитлових приміщень в сумі 12000,00 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 15000,00 гривень.

07.06.2021 ОСОБА_3 до Овідіопольського районного суду подала в своїх інтересах та інтересах своєї доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності в порядку спадкування за законом (справа 509/2724/21), яка ухвалою суду від 16.08.2021 була об`єднана у одне провадження разом з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 під єдиним унікальним №509/5847/20.

У вказаній позовній заяві ОСОБА_3 наголосила, що після укладення ІНФОРМАЦІЯ_3 шлюбу з ОСОБА_6 у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_4 . Після загибелі 24.08.2020 чоловіка у ДТП відкрилася спадщина у вигляді майна, яке було придбано ними під час шлюбу.

Зокрема таким майном є:

нежитлове приміщення 2н площею 17,3 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_6 право власності на яке було оформлено на ім`я її чоловіка;

нежитлове приміщення 2н площею 16,8 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7 право власності на яке було оформлено на ім`я її чоловіка;

нежитлове приміщення 32-а/3 площею 17,3 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_8 право власності на яке було оформлено на ім`я її чоловіка;

нежитловое приміщення 1 «Н» площею 16,24 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_9 право власності на яке було оформлено на ім`я її чоловіка;

нежитлове приміщення 2н площею 18,5 кв.м., яке знаходиться у АДРЕСА_14 право власності на яке оформлено на її ім`я.

Транспортні засоби Lexus RX 350, 2014р. випуску держномер НОМЕР_1 , який оформлений на її ім`я; Toyota Land Cruiser 150, 2012р. випуску держномер НОМЕР_3 та Mersedes-Benz Sprinter 213 CDI, 2002р. випуску держномер НОМЕР_4 , які оформлені на ім`я її чоловіка.

Жилий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_10 .

З огляду на вказане ОСОБА_3 просила визнати це майно спільною сумісною власністю.

Оскільки її чоловіку належало 1/2 його частини вказаного майно, тому, вона просила суд визнати за нею та її донькою в порядку спадкування кожній по 1/6 частині майна, яке належало ОСОБА_6 на день його смерті. Одночасно вона не заперечувала про визнання за позивачкою ОСОБА_1 на 1/6 частину вказаного майна, а також просила суд здійснити розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.141 ЦПК України.

31.10.2022 ОСОБА_8 подала заяву про уточнення позову та відмову від частини позовних вимог. За цією заявою ОСОБА_3 відмовилась від визнання спільною сумісною власністю подружжя нежитлове приміщення 2н площею 17,3 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_6 так як це нежиле приміщення демонтоване органами влади, та визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину цього приміщення, а тому просила суд визнати за нею особисто право власності на все це приміщення, а також просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя Лєнчевських нежитлові приміщеннями по АДРЕСА_7 , Добровольського №109/3, АДРЕСА_8 та АДРЕСА_14 ; транспортні засоби: автомобіль Lexus RX 350, 2014р. випуску д/н НОМЕР_5 , автомобіль Mersedes-Benz Sprinter 213 CDI, 2002р. д/н НОМЕР_6 , автомобіля Toyota Land Cruiser 150, 2012р. д/н НОМЕР_3 . (т.3 а.с.114-116).

Крім цього вона просила суд визнати за нею та її донькою ОСОБА_4 право часткової власності за кожною у вигляді 1/6 частини нежитлових приміщеннями по АДРЕСА_7 , Добровольського №109/3, АДРЕСА_8 та АДРЕСА_16 .Вільямса №81/1 у м.Одеса; транспортних засобів: Lexus RX 350, 2014р. випуску д/н НОМЕР_5 , Mersedes-Benz Sprinter 213 CDI, 2002р. д/н НОМЕР_6 таToyota Land Cruiser 150, 2012р. д/н НОМЕР_3 , земельної ділянки площею 0,0854 га з кадастровим номером 512383500:02:002:0115 та жилого будинку в сумі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_10 , а також здійснити судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково та позовні вимоги ОСОБА_3 , яка діє як в своїх інтересах так і в інтересах малолітньої ОСОБА_4 - задоволено.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що спадкоємцями І-ої черги померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 є його мати - ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_3 та його донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Жодних доказів перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у фактичних шлюбних відносинах у період з 2005 по 2007 роки позивачкою ОСОБА_1 суду не надано, а тому у задоволенні цієї позовної вимоги повинно бути відмовлено.

З інформації №241121965 від 20.01.2021 вбачається, що покупець ОСОБА_10 за договором купівлі продажу від 21.07.2005р. посвідченого за реєстровим номером приватним нотаріусом Рюміною О.О. придбала у свою власність квартиру АДРЕСА_2 (т.1 а.с.232-236).

Оскільки вказана квартира придбана ОСОБА_11 , за два роки до укладення шлюбу, то суд вважає, що вона є особистою власністю відповідачки, яке не входить у спадкове майно, а тому у задоволенні вимоги про визнання цього майна спільною сумісною власністю подружжя Лєнчевських повинно бути відмовлено.

З інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №241126591 від 20.01.2021р. та вбачається, що на ім`я ОСОБА_6 27.03.2019р. було зареєстроване право власності на:

- нежитлове приміщення 2н площею 17,3 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_6 ;

- 27.03.2019 р. на нежитлове приміщення 2н площею 16,8 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_7 ( рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46174505 від 27.03.2019 року т. а.с.227 );

- 25.03.2019 р. на нежитлове приміщення площею 17,3 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_8 ( рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44855268 від 27.12.2018 року т. 1 а.с. 228) ;

- 25.12.2018 р. на нежитлове приміщення 1 «Н» площею 16,24 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_9 , що належить на підставі нотаріально по свідчого договору купівлі продажу реєстр 101 від 22.01.2019 року;

- 22.01.2019 р. право власності на 1/2 частку жилого будинку за адресою АДРЕСА_10 ;

- 07.06.2017 р. право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 5123783500:02:002:0115 та з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарськиї будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_10 (т.1 а.с.226-231).

Сторона по справі ОСОБА_3 заперечувала існування нежитлового приміщення яке розташоване за адресою АДРЕСА_6 оскільки воно було демонтоване органими місцевого самоврядування. Позивачка ОСОБА_1 належних, допустимих та достовірних доказів існування цього майна суду не надала, в зв`язку з чим суд не може задовольнити її вимоги про визнання права власності на 1/3 її частини.

Суд вважає, що вказане майно, є спадковим та таким, яке мають успадкувати спадкоємці І-черги відповідно до своїх часток з урахуванням права власності відповідачки на нього по 1/6 частини кожний.

Суд дійшов до висновку, що у подружжя Лєнчевських не було підстав для набуття права власності на тимчасові споруди, які були зареєстровані в якості нерухомого майна, оскільки їм місця для розміщення тимчасових споруд Одеською міською Радою не надавалися.

З огляду на вказане суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_12 щодо скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності ОСОБА_13 на нерухоме майно за адресою по АДРЕСА_14 , а ОСОБА_6 за адресами АДРЕСА_18 та АДРЕСА_19 підлягають задоволенню, а рішення державного реєстратора скасуванню в силу ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскільки суд дійшов до висновку, що подружжя Лєнчевеських не набули право власності на вказані тимчасові споруди, а позивачці ОСОБА_1 органом місцевої влади були виділені місця для їх встановлення за вказаними адресами, то суд вважає, що вимога позивачки про усунення перешкод у користуванні цими тимчасовими спорудами шляхом зобов`язання ОСОБА_3 про їх звільнення підлягає задоволенню.

Жилий будинокта земельноїділянки по АДРЕСА_10 .Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 1/6 частки нерухомого майна є незначною. Оскільки частка майна ОСОБА_1 , є незначною, а сама річ є неподільною, спільне володіння та користування є неможливим, а припинення спільно сумісної власності не завдасть істотної шкоди учасникам справи, а тому відповідно ст. 365 ЦК України суд вважає за можливим припинити право ОСОБА_14 на 1/6 частку вищевказаного нерухомого майна.

Оскільки автомобілі Lexus RX 350, 2014р. випуску д/н НОМЕР_5 , Mersedes-Benz Sprinter 213 CDI, 2002р. д/н НОМЕР_6 та Toyota Land Cruiser 150, 2012р випуску. д/н НОМЕР_3 були придбані під час шлюбу, то вони є спільною сумісною власністю подружжя Лєнчевських, а тому за кожним з 3-х спадкоємців в порядку спадкування повинно бути визнано по 1/6 частини цих транспортних засобів.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №30123304 від 27.11.2014р., копії Договору дарування посвідченого 27.11.2014 року приватним нотаріусом Галій Т.С. за реєстровим №971 вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_6 подарувала громадянину ОСОБА_15 квартиру АДРЕСА_20 , масив « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (т.1 а.с.66-68).

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №241131132 від 20.01.2021р. вбачається, що на підставі договору дарування від 27.11.2014 року у цей день було зареєстровано право власності ОСОБА_15 на вказану квартиру.

Оскільки відчуження цього майна подружжя Лєнчевських здійснили за 6 років до смерті ОСОБА_6 і у теперішній час воно є власністю ОСОБА_15 , то квартира не входить до складу спадкового майна через що у задоволенні вимоги позивачки про визнання за нею права власності на 1/6 її частини в порядку спадкування повинно бути відмовлено.

Щодо торгових місць на ТОВ «Промтоварний ринок».

З огляду на те, що павільйони є спільною сумісною власністю подружжя Лєнчевських у якому кожному з них належало по 1/2 частині.

З оцінкою вартості вищевказаних торговельних павільйонів сторони погодились ї проти їх розміру не заперечували.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 1/6 частки майна є незначною. Оскільки частка майна ОСОБА_7 є незначною, а сама річ є неподільною , спільне володіння та користування є неможливим , а припинення спільно сумісної власності не завдасть істотної шкоди учасникам справи, а тому відповідно ст.. 365 ЦК України суд вважає за можливим припинити право ОСОБА_14 на 1/6 частку вищевказаного нерухомого майна.

Щодо успадкування грошових внесків на купівлю квартири у ЖК «Виноградний».

Сторони не заперечують що даний договір є дійсним та чинним, а даних про наявність заборгованості з виконання зобов`язання по сплаті внеску у вказаному розмірі по даному договору суду не надано. Таким чином суд доходить до висновку про сплату подружжям Лєнчевських у повному обсязі. Так як, позивачка ОСОБА_1 просить стягнути частку внесків, які належать її померлому сину, то суд вважає за можливе стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на її користь 1/6 частину внеску в розмірі 25 142.00 грн.

Позивачка ОСОБА_1 зазначила, що відповідачка ОСОБА_3 безпідставно користувалась вищевказаними тимчасовими спорудами, у зв`язку з цим у позивачки були витрати пов`язані з укладання договорів оренди з іншими особами з метою зберігання її майна ( т.2 а.с.252) , при цьому вона сплатила необхідні платежі органам місцевого самоврядування на загальну суму 81 965 (5105+ 450+ 7340+ 4060.20+ 4020+ 57460 =81965) грн. ( т.3 а.с. 60-61). Відповідачка ОСОБА_3 коритувалась тимчасовими спорубами безпідставно , належних та допустимих доказів її законного користування відповідака суду не надала, щодо реєстрації даних об`єктів , як нерухомого майна суд відноситься критично . З урахуванням даних обставин, з вини відповідачки ОСОБА_3 позивачка отримала збитки на вищевказану суму, яка підлягає стягненню в повному обсязі

Позивачка ОСОБА_1 при подані позову сплатила судовій збір в розмірі 1600 грн. та 420 грн. та 15 767.00 (т.1 а.с.16,17, т.3 а.с.42) . При розгляді справи ОСОБА_1 були здійснені витрати на залучення судового експерта в розмірі в розмірі 32 949.12 (т.2 а.с. 28) , крім того ОСОБА_16 здійснила витратив в розмірі 5600 грн. на залучення спеціаліста в галузі оцінки рухомого майна (т.1 а.с. 167) , крім того у позивачки були витрати на поштову кореспонденцію в розмірі 174.80 грн. (6+44.60+44.60+44.60+35=174.80) (т.2 а.с.227) .

В ході судового розгляду у позивачки ОСОБА_1 виникли витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується договором про дання правної допомоги від 02.12.2021 року та ордером від 05.06.2022 року, внаслідок чого у позивачки виникли витрати і розмірі 15 000 грн. Заперечень з боку відповідачки, щодо розміру витрат до суду не надходило. З урахуванням складності справи,, часу втраченого адвокатом на виконання робіт по договору, цінною позову, суд вважає можливим стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтований, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки підлягає стягненню судові витрати 70 510.92 (1600 +420 +15 767.00 +32 949.12+5600 +174.80 +15000=70510.92).

При подачі позову позивачка ОСОБА_3 сплатила судовій збір в розмірі 11 350 грн. (т.1 а.с. 211 ) суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтований, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивачки підлягає стягненню судові витрати в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Левіт В.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2023 року скасувати частково, ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності подружжя, визначення часток у спільному майні подружжя та визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом - відмовити повністю.

В іншій частині рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 , яка діє як в своїх інтересах так і в інтересах малолітньої ОСОБА_4 - залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом під час розгляду справи було частково невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, невірно встановлено фактичні обставини у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки воно є незаконним і необґрунтованим.

Вказує, що нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_21 , реєстрація права власності на вказані нежитлове приміщення відбулася за життя ОСОБА_6 у 2018 та 2019 роках, тому вказане не могло порушити права ФОП ОСОБА_1 , яка уклала 02.12.2020 року з Управленням розвідку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради договори, згідно яких було надано їй право на розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницькою діяльності за вказаними адресами.

Також суд не звернув уваги, що тимчасові споруди, щодо яких укладено зазначені договори ФОП ОСОБА_1 стосуються інших об`єктів та відрізняються за адресами розташування нежитлових приміщень за якими було зареєстровано право власності за життя ОСОБА_6 ..

Також суд безпідставно взяв до уваги акти «Про встановлення факту здійснення торгівельної діяльності» від 12.11.2022 р. (т. З а. с. 138 -143), оскільки вони взагалі не є належними та допустимими в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України доказів.

З матеріалів справи, вбачається, що державні реєстратори під час державної реєстрації права власності, стосовно спірного нерухомого майна, діяли виключно у межах і у спосіб, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року по справі №367/2020/15-ц звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.

З урахуванням наведеного вважає вимоги ОСОБА_4 в цій частині необґрунтованими, а висновки суду є помилковими, оскільки право власності є непорушним, а спірне майно входить у спадкову масу.

Щодо успадкування грошових внесків на купівлю квартири у ЖК «Виноградний» зазначає наступне.

Квартира АДРЕСА_12 (майнові права за договором купівлі продажу) та квартира за адресою: АДРЕСА_22 - це один об`єкт нерухомості, який був відчужений за життя ОСОБА_6 шляхом укладення договору дарування квартири на користь ОСОБА_17 (договір дарування від 27.11.2014 року, (а.с. 67, том 1), тому також не входить у спадкову масу.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що оскільки «Сторони не заперечують що даний договір є дійсним та чинним, а даних про наявність заборгованості з виконання зобов 'язання по сплаті внеску у вказаному розмірі по даному договору суду не надано. Таким чином суд доходить до висновку про сплату подружжям Лєнчевських у повному обсязі».

Вважаємо, що вказаний висновок ґрунтується на припущеннях. Водночас, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення оплати за вказаним договором.

Позивачка не надала доказів цим обставинам.

Також позивачка не заявляла клопотань про витребування вказаних доказів.

Зазначений висновок суду здійснений всупереч ст. 81 ЦПК, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного вважаємо вимоги ОСОБА_4 в цій частині необґрунтованими, а висновки суду є помилковими, тому в цій частині суд повинен був відмовити в задоволенні позову.

Зазначає, що а ні позов ОСОБА_1 , а ні оскаржуване рішення не містить розрахунку та доказів втраченої вигоди у сумі 1140000 грн.

Посилання суду на «укладання договорів оренди з іншими особами з метою зберігання її майна т.2 а.с.252» є безпідставним, оскільки а на а.с.252 міститься договір оренди, який укладено між ФОП ОСОБА_18 та ФОП ОСОБА_19 .

Вказані особи сторони не є стороною спору. Це доказ не має відношення до справи.

Вказівка суду на те, що три цьому вона ( ОСОБА_1 ) сплатила необхідні платежі органам місцевого самоврядування на загальну суму 81 965 (5105 + 450+ 7340+ 4060.20+ 4020+ 57460 =81965) грн. (т.З а.с. 60-61)» є безпідставним, оскільки а на а.с. 60-61 містяться квитанції, де платником вказано ОСОБА_20 .

Вказана особа не є стороною спору. Це доказ не має відношення до справи .

ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження завдання їй шкоди у вигляді неотриманого нею доходу та її розміру.

Позивачка не надала суду належних та допустимих доказів того, що вона вживала заходів щодо отримання доходу внаслідок самостійного здійснення підприємницької діяльності (закупівля та продаж товарів, надання послуг ,тощо), а завдяки діям відповідачки не змогла зробити це.

Звертає увагу суду, що в матеріалах справи міститься договір про надання правничої допомоги, який укладено 02.12.2021 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_21

Довіреності ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_21 матеріали справи не містяться.

Крім того, надана квитанція про сплату 15000,00 грн. не містить посилання на договір про надання правничої допомоги.

Крім того, наданий ордер який складено адвокатом Кудріньскою Ю.Є. має посилання на договір про надання правничої допомоги, якйй укладено 05.06.2022 року.

Таким чином матеріали справи не містять документального підтвердження надання правової допомоги, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Процесуальні порушення.

06.06.2022 ОСОБА_1 подала до суду «уточнену» позовну заяву, яку суд не мав приймати до розгляду.

15.06.2022 ОСОБА_1 подала до суду додаток до уточненої позовної заяви, яку суд не мав приймати до розгляду.

Досліджуючи зміст позовних вимог у наведених вище заявах ОСОБА_1 , вважає, що суд повинен був у їх прийнятті до розгляду по даній справі слід відмовити із врахуванням наступного.

Було подано фактично новий позов, який не міг бути прийнятим до розгляду.

Досліджуючи зміст поданих ОСОБА_1 заяв, вважаємо, що остання фактично змінила одночасно предмет та підстави позову, що заборонено приписами статті 49 ЦПК України, та фактично подала новий позов.

Так, за первісним позовом ОСОБА_1 претендує на визнання права власності в порядку спадкування на частку квартири АДРЕСА_20 та частку нежитлового приміщення АДРЕСА_23 .

В уточнених позовах ОСОБА_1 додатково просить встановити факт проживання однією сім`єю померлого сина із відповідачкою без шлюбу; як похідна вимога визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя перелік майна; стягнути грошові кошти, як компенсацію за майно; стягнути з відповідачки втрачену вигоду; стягнути з відповідачки витрати на право тимчасового користування місцями для здійснення підприємницької діяльності; усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщеннями шляхом виселення; зняти з реєстрації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Перелік вказаних нових позовних вимог становить інший предмет та підстав, тобто новий позов.

Вказані заяви в частині зміни предмету позову не відповідають вимогам ст. 49 ЦПК України, оскільки позивач змінює не тільки підстави, але й предмет позову, а також обгрунтовує свої позовні вимоги новими доказами, які не існували на час звернення до суду з первісним позовом, а тому її слід розглядати як новий позов, який має бути оформлений у відповідності до вимог ЦПК України.

Крім того, відсутні докази направлення заяв про уточнення позовних вимог та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом під час постановлення.

Апеляційні вимоги ОСОБА_1 .

В своїйапеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.05.2023 - повністю скасувати

Апелянт вважає, що суд неповно з`ясував обставини що мають значення для справи, висновки суду частково не відповідають обставинам справи чим порушив норми матеріального та процесуального законодавства.

Вказує, що незрозумілими є остаточні висновки суду, які протирічать висновкам, до яких дійшов суд у мотивуючої частині рішення, а саме, в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя, окрім майна, яке дійсно є спадковою масою, суд мабуть помилково зазначив наступне:

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_7 ) та ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_8 ) в рівних частках, по 1/2 за кожним:

- нежитлове приміщення 2н, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 17,3 кв.м.; - Позовні вимоги відносно цього приміщення взагалі відсутні з обох сторін., враховуючи той факт, шо його вже зовсім не існує.

- нежитлове приміщення 2н, що розташоване за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 16,8 кв.м.;

- нежитлове приміщення що розташоване за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 17,3 кв.м.;

- нежитлове приміщення 1«Н», що розташоване за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 16,24 кв.м.;

- нежитлове приміщення 2н що розташоване за адресою: АДРЕСА_14 , загальною площею 18,5 кв.м.

Вишенаведений перелік нежитлових приміщень, як було встановлено судом, не є капітальними спорудами та на які не має бути взагалі зареєстроване право власності у відповідності з чинним законодавством України та які не є відповідно й спадковим майном, що може бути розподілено між всіма спадкодавцями. Але суд, чомусь визнає вищезазначені приміщення спільною сумісною власністю подружжя не посилаючись на норми права, які регламентують цей факт.

Щодо явки сторін.

Сторони, будучі повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання з`явились та надали суду пояснення.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку та представників сторін, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Однак, зазначеним вимогам закону, оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає, у зв`язку з чим підлягає скасуванню та постановленню нового рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за даними виписки з ЄДРЮО ФОП та ГО ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 зареєстрована в якості фізичної особи підприємця (т.3 а.с.56).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у родині ОСОБА_22 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.15).

28.04.2007 р. ОСОБА_23 уклав шлюб зі ОСОБА_24 , яка після укладення шлюбу набула прізвище чоловіка ОСОБА_25 (т.1 а.с.64).

ІНФОРМАЦІЯ_4 у родині подружжя ОСОБА_25 народилася донька - ОСОБА_4 (т.1 а.с.63).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджено свідоцтвом про його смерть (т.1 а.с.12).

Зі спадкової справи №1024/2020, яка була заведена 27.10.2020 р. Київською державною нотаріальною конторою у м.Одесі після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 вбачається, що 27.10.2020 р. до нотаріальної контори із заявою про отримання спадкового майна звернулася позивачка ОСОБА_1 у якій вказала, що крім неї спадкоємцями першої черги є також донька та дружина померлого сина (т.1 а.с.103).

23.12.2020р. до нотаріальної контори звернулася позивачка ОСОБА_3 , яка в своїх інтересах та інтересах свої доньки подала заяви про отримання спадкового майна у яких вказала в якості третього спадкоємця І-ої черги мати померлого чоловіка (т.1 а.с.122, 124).

Отже, суд доходить до висновку, що спадкоємцями І-ої черги померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 є його мати - ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_3 та його донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, право власності яке було оформлено на відповідачку ОСОБА_3 ..

З інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №231198189 від 05.11.2020р. (т.1 а.с.5-7) вбачається, що:

- 11.02.2019р. за відповідачкою ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на все нежиле приміщення АДРЕСА_23 , рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень КП «Агенція реєстраційних послуг» № 45526429 від 14.02.2019 року (т.1 а.с.34, 232 ) ;

- 07.06.2017р. право власності на 1/2 частину жилого будинку та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0854га з кадастровим №5123783500:02:0115, які розташовані за адресою АДРЕСА_10 ;

- 31.08.2010р. право власності на всю квартиру АДРЕСА_20 , а 01.09.2005р. право власності на всю квартиру АДРЕСА_2 .

Право власності на які було оформлено на ОСОБА_6 ;

З інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №241126591 від 20.01.2021р. та вбачається, що на ім`я ОСОБА_6 27.03.2019р. було зареєстроване право власності на:

- нежитлове приміщення 2н площею 17,3 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_6 ;

- 27.03.2019 р. на нежитлове приміщення 2н площею 16,8 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_7 ( рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46174505 від 27.03.2019 року т. а.с.227 );

- 25.03.2019 р. на нежитлове приміщення площею 17,3 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_8 ( рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44855268 від 27.12.2018 року т. 1 а.с. 228) ;

- 25.12.2018 р. на нежитлове приміщення 1 «Н» площею 16,24 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_9 , що належить на підставі нотаріально по свідчого договору купівлі продажу реєстр 101 від 22.01.2019 року;

- 22.01.2019 р. право власності на 1/2 частку жилого будинку за адресою АДРЕСА_10 ;

- 07.06.2017 р. право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 5123783500:02:002:0115 та з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарськиї будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_10 (т.1 а.с.226-231).

Апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Щодо встановлення факту перебування у ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у фактичних шлюбних відносинах.

Жодних доказів перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у фактичних шлюбних відносинах у період до шлюбу позивачкою ОСОБА_1 суду не надано, а тому у задоволенні цієї позовної вимоги повинно бути відмовлено.

Крім того, ОСОБА_1 відмовилась від вказаних вимог у суді апеляційної інстанції.

Щодо успадкування грошових внесків на купівлю квартири у ЖК «Виноградний».

06.08.2007 року, тобто під час шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_6 , між ТОВ «Руніком-Стройинвест» та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі - продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 (т.1 а.с.161-165).

Згідно графіку оплати покупець на протязі трьох діб, тобто до 08.08.2007р. був зобов`язаний сплатити 100% вартість квартири в розмірі 150854, 00 гривень ( т.1 а.с.165) .

Виходячи з того, ОСОБА_1 відмовилась від вказаних вимог у суді апеляційної інстанції, суд враховуючи дію принципу диспозитивності та вважає за можливе відмовити у задоволенні вказаних вимог.

Щодо квартири на масиві «Радужний».

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №30123304 від 27.11.2014р., копії Договору дарування посвідченого 27.11.2014 року приватним нотаріусом Галій Т.С. за реєстровим №971 вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_6 подарувала громадянину ОСОБА_15 квартиру АДРЕСА_20 , масив « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (т.1 а.с.66-68).

За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №241131132 від 20.01.2021р. вбачається, що на підставі договору дарування від 27.11.2014 року у цей день було зареєстровано право власності ОСОБА_15 на вказану квартиру.

Оскільки відчуження цього майна подружжя Лєнчевських здійснили за 6 років до смерті ОСОБА_6 і у теперішній час воно є власністю ОСОБА_15 , то квартира не входить до складу спадкового майна через що у задоволенні вимоги позивачки про визнання за нею права власності на 1/6 її частини в порядку спадкування повинно бути відмовлено.

Щодо квартири АДРЕСА_2

З інформації №241121965 від 20.01.2021р. вбачається, що покупець ОСОБА_10 за договором купівлі продажу від 21.07.2005р. посвідченого за реєстровим номером приватним нотаріусом Рюміною О.О. придбала у свою власність квартиру АДРЕСА_2 (т.1 а.с.232-236).

Оскільки вказана квартира придбана ОСОБА_11 , за два роки до укладення шлюбу, то суд вважає, що вона є особистою власністю відповідачки, яке не входить у спадкове майно, а тому у задоволенні вимоги про визнання цього майна спільною сумісною власністю подружжя Лєнчевських повинно бути відмовлено.

Крім того, ОСОБА_1 відмовилась від вказаних вимог у суді апеляційної інстанції.

Жилий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_10 .

З нотаріально засвідченої ОСОБА_6 та ОСОБА_3 заяви від 07.06.2017р., яка у цей день посвідчена та зареєстрована в реєстрі за №343 та 344 приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Соломічевим Г.В. вбачається, що кожен з подружжя визнавав право спільної часткової власності на жилий будинок під АДРЕСА_10 де кожному з них належало по 1/2 частини цього нерухомого майна (т.1 а.с.150).

У технічному паспорті виготовленому 31.08.2016р. фахівцями ПП «БТІ «НОВОТЕХ» власниками цього жилого будинку АДРЕСА_10 значаться ОСОБА_26 та ОСОБА_27 (т.1 а.с.199-206).

З витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1306623 та №1306702 від 16.03.2013р. вбачається що право власності по 1/2 частині вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 5123783500:02:002:0115 оформлено на кожного з подружжя Лєнчевських (т.2 а.с.63;64).

Отже вказаний будинок та земельна ділянка є спільною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , а тому кожний із спадкоємців має право на тримання по 1/3 частини від 1/2 частини жилого будинку, яка належала померлому, або по 1/6 частини від всього будинку.

Згідно звіту ПП «Ріелт-Класік» вартість земельної ділянки площею 0,0864га з кадастровим номером 5123783500:02:002:0115 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування, яка розташована за адресою АДРЕСА_10 станом на 17.05.2022р. становить 647486,00 гривень (т.2 а.с.186-204).

Згідно звіту ПП «Ріелт-Класік» вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_10 станом на 17.05.2022р. становить 2892279,00 гривень (т.2 а.с.205-217).

Витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1306702 та №1306623 від 16.03.2013р., а також Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0854га з кадастровим №5123783500:02:0115, який був зареєстрований 16.03.2013р. за реєстровим №105 нотаріусом ОСОБА_28 свідчать про те, що подружжя Лєнчевських купили земельну ділянку за адресою АДРЕСА_10 і на кожного з них зареєстровано право власності по 1/2 частини цієї ділянки (т.1 а.с.155-157).

Таким чином, кожний із спадкоємців має право на отримання по 1/3 частини від 1/2 частини ділянки, яка належала померлому, або по 1/6 частини від всієї ділянки.

З оцінкою вартості житлового будинку та земельної ділянки за вказаною адресою сторони погодились та проти їх розміру не заперечували .

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 1/6 частки нерухомого майна є незначною. Оскільки частка майна ОСОБА_1 , є незначною, а сама річ є неподільною, спільне володіння та користування є неможливим, а припинення спільно сумісної власності не завдасть істотної шкоди учасникам справи, а тому відповідно ст. 365 ЦК України суд вважає за можливим припинити право ОСОБА_14 на 1/6 частку вищевказаного нерухомого майна.

Щодо права власності на транспортні засоби.

За даними свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т.1 а.с. 238-240) та довідки Територіального сервісного центру №5141 (надалі ТСЦ МВС №5141) (т.1 а.с.23)на ОСОБА_3 було оформлений транспортний засіб Lexus RX 350, 2014р. випуску, а на ОСОБА_6 транспортні засоби: Toyota Land Cruiser 150, 2012р.випуску та Mersedes-Benz Sprinter 213 CDI, 2002р. випуску.

Згідно висновку № 22-4125-417 авто товарознавчої експертизи від 21.02.2022 року станом на дату оцінки 22.02.2022р. вартість автомобіля Lexus RX 350, 2014р. випуску д/н НОМЕР_5 складає 744000,00 гривень; автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 213 CDI, 2002р. д/н НОМЕР_6 218190,00 гривень, а автомобіля Toyota Land Cruiser 150, 2012р. д/н НОМЕР_3 становить 905600,00 гривень (т.2 а.с. 78-88).

Оскільки автомобілі Lexus RX 350, 2014р. випуску д/н НОМЕР_5 , Mersedes-Benz Sprinter 213 CDI, 2002р. д/н НОМЕР_6 та Toyota Land Cruiser 150, 2012р випуску. д/н НОМЕР_3 були придбані під час шлюбу, то вони є спільною сумісною власністю подружжя Лєнчевських, а тому за кожним з 3-х спадкоємців в порядку спадкування повинно бути визнано по 1/6 частини цих транспортних засобів.

Таким чином вимоги сторін про визнання за кожним з них права власності по 1/6 частині вказаних автомобілів підлягає задоволенню.

З оцінкою вартості вищевказаних транспортних засобів сторони погодились ї проти їх розміру не заперечували.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 1/6 частки рухомого майна є незначною. Оскільки частка майна ОСОБА_1 є незначною, а сама річ є неподільною, спільне володіння та користування є неможливим, а припинення спільно сумісної власності не завдасть істотної шкоди учасникам справи, а тому відповідно ст. 365 ЦК України суд вважає за можливим припинити право ОСОБА_1 на 1/6 частку вищевказаного нерухомого майна.

Щодо торгових місць на ТОВ «Промтоварний ринок».

12.11.2019 р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Промтоварний ринок» був укладений договір №651 згідно якого «Промринок» надав підприємниці платне торгове місце АДРЕСА_24 для розташування на ньому торгового павільйону площею 15 кв.м. з метою здійснення торгівельної (підприємницької) діяльності (т.1 а.с.94).

13.08.2020 р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Промтоварний ринок» був укладений договір №1335 згідно якого «Промринок» надав підприємниці у користування платне торгове місце АДРЕСА_25 для розташування на ньому торгового павільйону площею 15 кв.м. з метою здійснення торгівельної (підприємницької) діяльності (т.1 а.с.95).

Таким чином торгові місця та території ТОВ «Промтоварний ринок» були надані у оренду для здійснення відповідачкою ОСОБА_3 підприємницької діяльності.

З листа ТОВ «Промтоварний ринок» №1190 від 30.09.2021р. вбачається, що на вказаних торгових місцях №651 та №1335 були побудовані збірні-розбірні павільйони площею по 15 кв.м. кожний, які є власністю ОСОБА_3 (т.2 а.с.238).

Згідно звіту ПП «Ріелт-Класік» вартість збірно-розбірного павільйону загальною площею 15,0 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_16 торгове місце №651 станом на 17.05.2022р. становить 137987,00 грн (т.2 а.с.168-176).

Згідно звіту ПП «Ріелт-Класік» вартість збірно-розбірного павільйону загальною площею 15,0 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_16 торгове місце №1335 станом на 17.05.2022р. становить 137987,00 грн (т.2 а.с.177-184).

З огляду на вказане суд вважає, що ці павільйони є спільною сумісною власністю подружжя Лєнчевських у якому кожному з них належало по 1/2 частині.

З оцінкою вартості вищевказаних торговельних павільйонів сторони погодились ї проти їх розміру не заперечували.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 1/6 частки майна є незначною. Оскільки частка майна ОСОБА_7 є незначною, а сама річ є неподільною , спільне володіння та користування є неможливим , а припинення спільно сумісної власності не завдасть істотної шкоди учасникам справи, а тому відповідно ст.. 365 ЦК України суд вважає за можливим припинити право ОСОБА_14 на 1/6 частку вищевказаного нерухомого майна.

Щодо вимог про звільнення та скасування державної реєстрації нежитлових приміщень.

Доводи апелянта про те, що тимчасові споруди, щодо яких укладено зазначені договори ФОП ОСОБА_1 стосуються інших об`єктів та відрізняються за адресами розташування нежитлових приміщень за якими було зареєстровано право власності за життя ОСОБА_6 не є слушними так як.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи №03-4/2021 р. від 30.09.2021р. нежитлове приміщення площею 19,80 кв.м. по АДРЕСА_16 , не є капітальним і віднесено до тимчасових споруд, оскільки воно побудоване без влаштування фундаменту (т.2 а.с.109-123).

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи №03-3/2021р. від 30.09.2021 р. нежитлове приміщення площею 18,60 кв.м. по АДРЕСА_26 , не є капітальним і віднесено до тимчасових споруд оскільки воно побудоване без влаштування фундаменту (т.2 а.с.124-138).

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи №03-5/2021р. від 30.09.2021 р. нежитлове приміщення площею 20,10 кв.м. по АДРЕСА_14 , не є капітальним і віднесено до тимчасових споруд оскільки воно побудоване без влаштування фундаменту (т.2 а.с.139-153).

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи №03-2/2021 р. від 30.09.2021 р. нежитлове приміщення площею 18,00 кв.м. по АДРЕСА_19 не є капітальним і віднесено до тимчасових споруд оскільки воно побудоване без влаштування фундаменту (т.2 а.с.154-166).

В ході судового розгляду було з`ясовано, що згідно договорів: ТС 1239/20 укладеного 02.12.2020 року між Управленням розвідку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1 , Одеська міська рада надала їй право на розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницькою діяльності за адресою АДРЕСА_16 площею 19.8 кв.м (т.2 а.с.112) ; ТС-1238/20 укладеного 02.12.2020 року між Управленням розвідку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1 , Одеська міська рада надала їй право на розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницькою діяльності за адресою: АДРЕСА_26 , площею 18,6 кв.м. (т.2 а.с.127): ТС -1240/20 укладеного 02.12.2020 року між Управленням розвідку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1 , Одеська міська рада надала їй право на розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницькою діяльності за адресою: АДРЕСА_14 площею 20.10 кв.м (т.2 а.с.142); ТС -1235/20 укладеного 02.12.2020 року між Управленням розвідку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1 , Одеська міська рада надала їй право на розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницькою діяльності за адресою АДРЕСА_19 площею 18.0 кв.м (т.2 а.с.156).

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок державної реєстрації прав, який, зокрема, включає прийняття та перевірку документів, які подано для державної реєстрації, встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації.

Умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 в редакції, яка діяла на час реєстрації прав власності Лєнчевських на вказані тимчасові споруди.

Відповідачка ОСОБА_3 та померлий ОСОБА_6 надали державному реєстратору заяву про реєстрацію прав власності технічні звіти, та технічні паспорти з неправдивими відомостями щодо справжніх адрес та характеристик майна. Так ними було вказано, що спірні об`єкти відносяться до нерухомого, тобто капітального майна, а нумерація їх адрес не відповідає дійсності, що знайшло своє підтвердження у висновках вищевказаних будівельно-технічних експертиз.

Згідно п.2 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник.

Крім того, наявність зареєстрованих прав власності подружжя Лєнчевських порушує права позивачки ОСОБА_1 .

Як зазначено в узагальненій практиці Касаційного цивільного суду, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку, що у подружжя Лєнчевських не було підстав для набуття права власності на тимчасові споруди, які були зареєстровані в якості нерухомого майна, оскільки їм місця для розміщення тимчасових споруд Одеською міською Радою не надавалися.

З огляду на вказане суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_12 щодо скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності ОСОБА_13 на нерухоме майно за адресою по АДРЕСА_14 , а ОСОБА_6 за адресами АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 та АДРЕСА_7 є належним способом захисту та підлягають задоволенню, а рішення державного реєстратора скасуванню в силу ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Сторона по справі ОСОБА_3 заперечувала існування нежитлового приміщення яке розташоване за адресою АДРЕСА_6 оскільки воно було демонтоване органими місцевого самоврядування. Позивачка ОСОБА_1 належних, допустимих та достовірних доказів існування цього майна суду не надала, в зв`язку з чим суд не може задовольнити її вимоги про визнання права власності на 1/6 її частини.

Позовні вимоги в цій частині ОСОБА_3 про визнання за нею та її дочкою 1/6 на нежитлові приміщеннями по АДРЕСА_15 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_14 слід відмовити, з огляду на вицезазначене.

Щодо вимоги про усунення перешкод у користуванні вказаними нежитловими приміщеннями шляхом виселення, апеляційний суд вважає цю вимогу передчасною враховуючи висновки з приводу реєстрації приміщень, а тому вказана вимога підлягає залишенню без рогляду, що не перешкоджає ОСОБА_1 в подальшому звернутись із вказаними вимогами до суду.

Щодо стягнення збитків ( витрат за право тимчасового користування місцем для здійснення підприємницької діяльності) стягнення втрачену вигоду.

Позивачка ОСОБА_1 зазначила, що відповідачка ОСОБА_3 безпідставно користувалась вищевказаними тимчасовими спорудами, у зв`язку з цим у позивачки були витрати пов`язані з укладання договорів оренди з іншими особами з метою зберігання її майна ( т.2 а.с.252) , при цьому вона сплатила необхідні платежі органам місцевого самоврядування на загальну суму 81 965 (5105+ 450+ 7340+ 4060.20+ 4020+ 57460 =81965) грн. ( т.3 а.с. 60-61).

З актів «Про встановлення факту здійснення торгівельної діяльності» від 12.11.2022 р. (т.3 а.с. 138 -143) вбачається, що тимчасовим спорудами за адресами: АДРЕСА_14 , вул. Ак. Заболотного, 32-А, АДРЕСА_26 та АДРЕСА_19 , АДРЕСА_27 користується відповідачка ОСОБА_3 , яка здійснює у них торгівельну діяльність.

Проте, у позові ОСОБА_1 не містить розрахунку та доказів втраченої вигоди у сумі 1140000 грн. Посилання на «укладання договорів оренди з іншими особами з метою зберігання її майна т.2 а.с.252» є безпідставним, оскільки на а.с.252 у т. 2 міститься договір оренди, який укладено між ФОП ОСОБА_18 та ФОП ОСОБА_19 . Вказані особи не є стороною спору. Цей доказ не має відношення до справи.

Твердження ОСОБА_1 , що при цьому вона сплатила необхідні платежі органам місцевого самоврядування на загальну суму 81 965 (5105+ 450+ 7340+ 4060.20+ 4020+ 57460 =81965) грн. (т.3 а.с. 60-61)» є безпідставним, оскільки на а.с. 60- 61, т. 3 містяться квитанції, де платником вказано « ОСОБА_20 ».

Вказана особа не є стороною спору. Цей доказ не має відношення до справи .

Згідно з ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільним законодавством визначено презумпцію вини завдавача шкоди. Разом з тим, обов`язок доведення всіх інших складових, необхідних для задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди, таких, як наявність шкоди, причинного зв`язку між завданою шкодою та діями відповідача та її розмір, покладається саме на позивача, оскільки саме позивач має зазначити в чому саме полягає завдана йому шкода та який її розмір, надавши на підтвердження своїх вимог відповідні докази.

В свою чергу ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження завдання їй шкоди у вигляді неотриманого нею доходу та її розміру. Позивачка не надала суду належних та допустимих доказів того, що вона вживала заходів щодо отримання доходу внаслідок самостійного здійснення підприємницької діяльності (закупівля та продаж товарів, надання послуг, тощо), а завдяки діям відповідачки не змогла зробити це.

Таким чином у задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

Судові витрати .

Позивачка ОСОБА_1 при подані позову сплатила судовій збір в розмірі 1600 грн. та 420 грн. та 15 767.00 (т.1 а.с.16,17, т.3 а.с.42) . При розгляді справи ОСОБА_1 були здійснені витрати на залучення судового експерта в розмірі в розмірі 32 949.12 (т.2 а.с. 28) , крім того ОСОБА_16 здійснила витратив в розмірі 5600 грн. на залучення спеціаліста в галузі оцінки рухомого майна (т.1 а.с. 167) , крім того у позивачки були витрати на поштову кореспонденцію в розмірі 174.80 грн. (6+44.60+44.60+44.60+35=174.80) (т.2 а.с.227) .

В ході судового розгляду у позивачки ОСОБА_1 виникли витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується договором про дання правної допомоги від 02.12.2021 року та ордером від 05.06.2022 року, внаслідок чого у позивачки виникли витрати у розмірі 15 000 грн. Заперечень з боку відповідачки, щодо розміру витрат до суду не надходило. З урахуванням складності справи, часу втраченого адвокатом на виконання робіт по договору, цінною позову, часткового задоволення позовних вимог, суд вважає можливим стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн..

Суд прийшов до висновку, що позов є частково обґрунтований, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки підлягає стягненню судові витрати у розмірі 22604,36 грн..

При подачі позову позивачка ОСОБА_3 сплатила судовій збір в розмірі 11 350 грн. (т.1 а.с. 211 ) суд прийшов до висновку, що позов є частково обґрунтований, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_3 підлягає стягненню судові витрати в сумі 5675 грн..

Інші витрати учасниками цивільного провадження не підтверджувались , а тому судом не розглядались та розподілу не підлягають .

Апеляційний суд зазначає, що доводи апелянтів, про те, що мотивувальна частина містить протилежні висновки щодо її резолютивної частини є обґрунтованими, та є підставою для його скасування.

З огляду на вищевикладене апеляційний суд вважає апеляційні скарги частково обґрунтованими, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2023 року підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та адвоката Левіта Віктора Семеновича на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2023 року задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 травня 2023 року скасувати та постановити нове рішення, яким:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні вказаними нежитловими приміщеннями шляхом виселення залишити без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_3 , яка діє як в своїх інтересах так і в інтересах малолітньої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_6 майно:

- житловий будинок АДРЕСА_10 ; загальною площею 159,9кв.м. житловою 62,8кв.м.;

- земельну ділянку (кадастровий номер: 512383500:02:002:0115) загальною площею -0,0854га, для будівництва ї обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_10 ;

- торгівельний павільйон площею 15кв.м., розташований на торговому місці № НОМЕР_9 на території Контейнерної площадки № НОМЕР_10 , Торгівельного комплексу № 1 ТОВ «Промринок», за адресою: АДРЕСА_16 ;

- торгівельний павільйон площею 15кв.м., розташований на торговому місці № НОМЕР_2 на території Контейнерної площадки № НОМЕР_10 , Торгівельного комплексу № 1 ТОВ «Промринок», за адресою: АДРЕСА_16 ;

- Автомобілі: TOYOTA LAND CRUISER 150 VIN : НОМЕР_11 .номер НОМЕР_3 Рік випуску 2012; LEXUS RX 350 VIN: JTJBK1BA4E2036670 Держ номер ВН3646 ІХ Рік випуску 2014 ; MERCEDES BENZ Модель SPRINTER 213 CDI VIN: НОМЕР_12 Держ. номер НОМЕР_6 Рік випуску 2002.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_7 ) право приватної власності на:

1/6 транспортного засобу LEXUS RX 350, 2014 року виготовлення; об`єм двигуна 3456 (см.куб.); реєстраційний номер ВН3646 IX;

1/6 транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 150, 2012 року виготовлення; об`єм двигуна 3956 (см.куб.); реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

1/6 транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER 213, 2002 року виготовлення; об`єм двигуна 2148 (см.куб.); реєстраційний номер НОМЕР_6 ;

1/6 земельної ділянки, загальною площею 0,0854 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_10 , кадастровий номер земельної ділянки 5123783500:02:002:0115;

1/6 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_10 , загальною площею 159,9 кв.м., житловою площею 62,8 кв.м., в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , (РНОКПП) право приватної власності на:

1/6 транспортного засобу LEXUS RX 350, 2014 року виготовлення; об`єм двигуна 3456 (см.куб.); реєстраційний номер ВН3646 IX;

1/6 транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 150, 2012 року виготовлення; об`єм . двигуна 3956 (см.куб.): реєстраційний номер ВН6336 НХ;

1/6 транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER 213, 2002 року виготовлення; об`єм двигуна 2148 (см.куб.); реєстраційний номер НОМЕР_6 ;

1/6 земельної ділянки, загальною площею 0,0854 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_10 , кадастровий номер земельної ділянки 5123783500:02:002:0115;

1/6 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_10 , загальною площею 159,9 кв.м., житловою площею 62,8 кв.м., в порядку спадкування за законом.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНН НОМЕР_7 , 1/6 частину вартості транспортних засобів, що становить 311298 грн. на користь ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_13 .

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНН НОМЕР_7 , 1/6 частину вартості нерухомого майна, а саме: земельної ділянки (кадастровий номер: 512383500:02:002:0115) загальною площею - 0,0854га, для будівництва ї обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_10 у сумі: 107914 грн.; житлового будинку АДРЕСА_10 ; загальною площею 159,9 кв.м. житловою 62,8 кв.м., у сумі: 482047 грн. на користь ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_13 .

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНН НОМЕР_7 , 1/6 частину вартості торгівельного павільйону № НОМЕР_9 , розташованого АДРЕСА_16 у сумі: 22998 грн., торгівельного павільйону площею 15 кв.м. АДРЕСА_24 , у сумі: 22998 грн. на користь ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_13 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНН НОМЕР_7 , судові витрати у розмірі 22604,36 на користь ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_13 .

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНН НОМЕР_7 , витрати на правничу допомогу у сумі 6 000 грн. на користь ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_13 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНН НОМЕР_13 , судові витрати, а саме, судовий збір у сумі 5675 грн. на користь ОСОБА_3 , ІНН НОМЕР_7 .

Скасувати Рішення про державу реєстрацію прав та обтяжень № 46174505 від 27.03.2019 року державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Морозова О.С. нежитлового приміщення № 2Н площею 16.8 кв.м., що розташовано за адресою : АДРЕСА_7 .

Скасувати Рішення про державу реєстрацію прав та обтяжень № 44855268 від 27.12.2018 року державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Морозова О.С. нежитлового приміщення площею 17.3 кв.м., що розташовано за адресою : АДРЕСА_8 .

Скасувати Рішення про державу реєстрацію прав та обтяжень № 45168515 від 23.01.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотарільного округу Левчук О.С. , щодо нежитлового приміщення № 1 «Н» площею 16.24 кв.м., що розташовано за адресою : АДРЕСА_9 .

Скасувати Рішення про державу реєстрацію прав та обтяжень № 30292676 від 11.02.2019 року державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Морозова О.С. нежитлового приміщення № 2Н площею 18.5 кв.м., що розташовано за адресою : АДРЕСА_14 .

В іншій частині позовних вимог первісного позивача та зустрічного позивача - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11 червня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді Ю.П. Лозко

В.А. Коновалова