Постанова

від 30.05.2024 по справі 910/8680/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2024 р. Справа№ 910/8680/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 30.05.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2024

у справі № 910/8680/20 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі. Онлайн"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Національний банк України

про визнання недійсними електронних торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону, договору про відступлення прав вимоги та договору купівлі продажу майнових прав,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/8680/20 відмовлено у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії та рішення Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі №910/8680/20.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що оскільки вимоги про стягнення з банку витрат на правову допомогу адвоката є поточними вимогами, які виникли після запровадження процедури ліквідації банку, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011, норми Господарського процесуального кодексу України, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику ЄСПЛ, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності протиправної поведінки державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/8680/20 та відкриття виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/8680/20 та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ПАТ "Український професійний Банк" на дії та рішення Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити, а саме: визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 22.03.2023.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстнації неправильно застосовано норми матеріального права п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Також скаржник зазачає, що відмовляючи в задоволені скарги, судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 23.07.2020 № 1388 «Про затвердження ліквідаційного балансу та Звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ «УПБ» затверджено ліквідаційний баланс та Звіт про виконання ліквідаційної процедури банку. Тобто, ще до прийняття судового рішення про стягнення коштів з ПАТ «УПБ» і звернення його до примусового виконання всі активи ПАТ «УПБ» були реалізовані в ліквідаційній процедурі.

Згідно приписів ч. 2 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги до банку, не задоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження по справі №910/8680/20.

15.04.2024 на адресу північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження по справі №910/8680/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/8680/20 - залишено без руху. Запропонувати скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду: докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 910/8680/20 у розмірі 3028 грн; докази надсилання копій апеляційної скарги сторонам.

24.04.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду через електронний суд надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/8680/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.05.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представник третьої особи-1 з`явився в судове засідання 30.05.2024 та надав свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Інші учасники апеляційного провадження в судове засідання 30.05.2024 не з`явились, про дату, час та місце судового збору повідомлялися належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/8680/20 позови Приватного акціонерного товариства «Банкомзв`язок» та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл - Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбудком 2001», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія «Альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроцивілбуд 1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Таундевелопменткомпані» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кільченський Беріг» задоволено частково.

Також вказаним рішенням задоволено позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/8680/20 (в частині пунктів 1, 2, 3, 5-20 резолютивної частини) щодо частково задоволених позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Банкомзв`язок», Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроцивілбуд 1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кільченский беріг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія «Альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Таундевелопменткомпані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбудком 2001», та в частині повністю задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Банкомзв`язок», Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроцивілбуд 1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кільченский беріг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська будівельна компанія «Альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Таундевелопменткомпані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбудком 2001», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020, з реалізації лоту № GL16N717120 та протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120, та про визнання недійсними з моменту укладення договору № 81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 618, укладений Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» та договору № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 619, укладений Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» в частині, що стосується договорів (перелік яких визначений в резолютивній частині рішення) відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.10.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі №910/8680/20 скасовано. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі №910/8680/20 залишено в силі.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/8680/20 було частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 60895 грн 00 коп. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 60895 грн 00 коп. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат було відмовлено.

03.03.2023 на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/8680/20, яке набрало законної сили 03.03.2023 було видано відповідний наказ, де боржником є Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк».

22.03.2023 заступником начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

19.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2023 та зобов`язання вчинити дії.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Як встановлено колегією суддів, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/8680/20 було частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 60895 грн 00 коп. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 60895 грн 00 коп. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат було відмовлено.

03.03.2023 на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі № 910/8680/20, яке набрало законної сили 03.03.2023 було видано відповідний наказ, де боржником є Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк».

22.03.2023 заступником начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№НОМЕР_1.

Звертаючись з даною скаргою до суду, скаржник вказує на те, що божником у виконавчому провадженні ВП№НОМЕР_1 є банк - Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк», який знаходиться в процесі ліквідації, а відтак вказані обставини перешкоджали відкриттю виконавчого провадження та зобов`язували державного виконавця в силу положень п.п. 4, 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» повернути виконавчий документ стягувачу без виконання.

Так, у п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Також, відповідно до п. 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «УПБ», згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «УПБ». Тимчасову адміністрацію в ПАТ «УПБ» запроваджено строком на 3 місяці з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно.

У зв`язку з закінченням терміну дії тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» та з огляду на затверджений планом врегулювання найменш витратний спосіб виведення неплатоспроможного ПАТ «УПБ» з ринку - ліквідація неплатоспроможного банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, Фонд звернувся до Національного банку України з пропозицією про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «УПБ».

Відповідно до постанови Правління НБУ від 28 серпня 2015 № 562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 серпня 2015 №158, «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з даним рішенням з 31 серпня 2015 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк».

Колегія суддів зазначає, що положеннями частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/99, пункт 77, та від 05 липня 2005 року у справі «Агротехсервіс проти України», заява № 62608/00, пункт 42).

Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, зазначив, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність (абзаци тринадцятий, чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону №1404-VIII (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019).

Конституційний Суд України зазначив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев`ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» законодавець урегулював, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Одним з таких актів є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який установлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати ФГВФО відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між ФГВФО, банками, НБУ, визначає повноваження та функції ФГВФО щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).

Відповідно до пункту 8 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що йому не суперечить.

Тобто у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, від 29.08.2018 у справі № 127/10129/17, від 23.01.2019 у справі № 761/2512/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17.

ФГВФО безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі ФГВФО з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі НБУ.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 щодо застосування приписів пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» зробила висновок, що вказана правова норма має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.

Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.

Оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, вимоги про стягнення з банку витрат на правову допомогу адвоката є поточними вимогами, які виникли після запровадження процедури ліквідації банку, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011, норми Господарського процесуального кодексу України, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику ЄСПЛ, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного та обгрунтованого висновку щодо відсутності протиправної поведінки державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/8680/20 та відкриття виконавчого провадження ВП№НОМЕР_1.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інтанції щодо відмови в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії та рішення Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі №910/8680/20.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржників викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржуване судове рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/8680/20, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/8680/20 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/8680/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк".

4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/8680/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 13.06.2024.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім