Постанова

від 10.06.2024 по справі 904/1315/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1315/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2024 (суддя Т.В. Загинайко, повний текст рішення складено та підписано 10.01.2024) у справі № 904/1315/23

за позовом Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пл. Молодіжна, буд. 1; ідентифікаційний код 33874388)

до Приватного підприємства "Коробов" (28500, м. Долинська Долинського району Кіровоградської області, вул. Радянська, буд. 165, кв. 6; ідентифікаційний код 36188830)

про стягнення 170 617 грн. 84 коп.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулася Криворізька міська рада з позовною заявою до Приватного підприємства "Коробов" про стягнення 170 617 грн. 84 коп., що складає 160 804 грн. 99 коп. - заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:055:0263 за період з 01.01.2021 до 26.08.2022 за Договором від 27.10.2020 №2020549 оренди земельної ділянки та 9 812 грн. 85 коп. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов`язань щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2024 у справі № 904/1315/23 позов Криворізької міської ради до Приватного підприємства "Коробов" про стягнення 170 617 грн. 84 коп. - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Коробов" на користь Криворізької міської ради 160 804 грн. 99 коп. - заборгованості з орендної плати та 2 529 грн. 63 коп. - витрат на сплату судового збору.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині відмови у стягненні пені в сумі 9812,85 грн, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Криворізька міська рада, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені за договором оренди земельної ділянки за період з 03.03.2021 до 31.12.2022 у розмірі 9812, 85 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що обставина, як систематична несплата орендної плати у визначені Договором від 27.10.2020 строки є достатньою підставою для стягнення пені за невиконання договірних зобов`язань за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання за період з 03.03.2021 до 31.12.2022 в розмірі 9 812,85 грн.

Позивач правом на подання відзиву не скористався, що не є перешкодою у перягляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 13.02.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/1315/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

16.02.2024 матеріали справи №904/1315/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2024 у справі №904/1315/23; розгляд апеляційної скарги ухвалено провести у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення і додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Криворізькою міською радою, як орендодавцем та Приватним підприємством "Коробов", як орендарем укладено договір від 27.10.2020 №2020549 оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 Договору, орендодавець на підставі рішень Криворізької міської ради від 26.08.2020 №4977 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), реєстрацію права комунальної власності на тих та надання в оренду земельних ділянок" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оброни та іншого призначення - за цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури" (11.04) для реконструкції існуючої котельні та будівництва допоміжних споруд з кадастровим номером 1211000000:08:055:0263, яка розташована на вул. Купріна, 123ф у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу.

Згідно з пунктом 2 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,9735га.

Згідно з пунктом 3 Договору, на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: нежитлова будівля згідно витягу про реєстрацію прав КП ДОР "КБТІ", реєстраційний номер 30207138 від 05.10.2010, номер об`єкта нерухомості майна 27536695, а також інші об`єкти інфраструктури інженерні мережі.

Відповідно до пункту 4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 09.09.2020 №97-4-0.22-1796/165-20 становить 3 120 846,30 грн.

Відповідно до пункту 6 Договору, земельна ділянка вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Пунктом 7 Договору визначено, що договір укладено строком до 26.08.2022. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладання. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів о закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію, доклавши до листа-повідомлення примірник додаткової угоди.

Згідно з пунктом 8 Договору орендна плата у 2020 році вноситься орендарем виключно у грошовій формі у розмірі 1,3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішення Криворізької міської ради від 26.06.2019 №3897 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2020 році". У наступних роках розмір річної орендної плати визначається згідно Податкового кодексу України на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідного рішення Криворізької міської ради, що встановлює річний розмір орендної плати на поточний рік.

За пунктом 9 Договору розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється без внесення змін до цього Договору у разі затвердження Криворізькою міською радою нової технічної документації про нормативну грошову оцінку земель міста, у зв`язку із проведенням її щорічної індексації та на інших підставах, визначених чинним законодавством України. Орендар самостійно здійснює індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки, опублікований в засобах масової інформації, після чого самостійно обчислює суму орендної плати щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подає відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою. Строки платежу не є сталими і можуть змінюватися відповідно до вимог законодавства України без внесення змін до договору.

Пунктом 12 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається без внесення змін до цього Договору в разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; - зміни річного розміру орендної плати на підставі рішення Криворізької міської ради; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; - зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки; - в інших випадках, передбачених законом та цим договором.

Пунктом 13 Договору від 27.10.2020 передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки визначені Договором стягується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої за кожний такий день.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 01.12.20220 №234839606 та Інформаційної довідки від 15.02.2023 №322905808 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна дата закінчення дії Договору - 26.08.2022 (а.с.14, а.с.24-25).

Відповідно до витягу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.09.2020 №474469 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером - 1211000000:08:055:0263 становить 3 120 846,30 грн. (а.с. 21).

Відповідно до витягу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.12.2022 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером - 1211000000:08:055:0263 становить 6 294 651,00 грн. (а.с. 22).

Як вбачається з листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.12.2022 №33703/5/04-36-04-12-14 ПП Головне управління ДПС у Дніпропетровської області надає інформацію щодо задекларованих та сплачених сум податкових зобов`язань з орендної плати за землю ПП "Коробов" за земельну ділянку площею 0,9735 га з кадастровим номером 1211000000:08:055:0263. Згідно даних інтегрованої картки платника станом на 27.12.2022 обліковується заборгованість по Центрально-Міському району в розмірі 36 080 грн. 57 коп. (а.с. 23).

Позивач стверджує, що відповідачем договірні зобов`язання щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою належним чином не виконувалися, зокрема, у період з 01.01.2021 по 26.08.2022 він сплачував орендну плату не в повному обсязі, що і стало причиною спору та звернення з позовом до суду.

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:055:0263 в розмірі 160 804 грн. 99 коп, суд керувався законністю, обгрунтованістю та доведеністю вимог позивача.

Відмовляючи в позові в частині стягнення пені у розмірі 9 812 грн. 85 коп., суд виходив з того, що Податковий кодекс України не наділяє позивача повноваженнями нарахування та стягнення пені за порушення податкового законодавства.

Також суд звернув увагу, що умови Договору від 27.10.2020 №2020549 оренди земельної ділянки не містять положень щодо порядку нарахування та стягнення пені.

Рішення оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 9 812,85 грн., отже апеляційна скарга підлягає розгляду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у стягненні пені, з наступних обставин.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано Приватним підприємством «КОРОБОВ» протягом двох років з моменту укладення Договору від 27.10.2020 останній не в повному обсязі сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою:

- за період з січня 2021 по грудень 2021 сплачено - 40 571,04 грн. замість 78 021,21 грн.;

- за період з 01 січня 2022 року по 26 серпня 2022 року орендна плата за земельну ділянку не сплачувалася.

Як встановлено господарським судом та не заперечується сторонами у справі, у відповідача наявна заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:055:0263 за період з 01.01.2021 по 26.08.2022 (включно) в розмірі 160 804 грн. 99 коп.

За порушення відповідачем умов Договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати за землю, позивач нарахував та просить стягнути пеню за період з 03.03.2021 по 31.12.2022 у розмірі 9 812 грн. 85 коп.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені Господарським кодексом України.

Так, за частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (чч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як визначено статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктами 129.4, 129.5 статті 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх платників та всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Враховуючи наведені вище положення Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань.

Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій, їх розміру та строку (терміну) нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 ГК України регламентовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 4 статті 232 ГК України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки (термін) їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 13 Договору Криворізька міська рада та ПП «КОРОБОВ» погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, стягується пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення.

А отже, пункт 13 Договору містить конкретний термін нарахування пені за прострочення сплати орендної плати, з вказівкою на подію, що має неминуче настати день погашення боргу зі сплати орендної плати (фактичний момент оплати).

У постановах від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 (пункти 6.31- 6.35) та від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18 (пункт 19) Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначено про те, що: «... за змістом статей 549, 550, 551 ЦК України та 230, 231, 343 ГК України розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Отже, у випадку, якщо сторони не погодили розмір штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов`язання у договорі, а лише зазначили про їх нарахування відповідно до частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції стягненню не підлягають».

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

При цьому умовами Договору від 27.10.2020 встановлено розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання та визначено спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак, може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України).

В силу вимог статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).За приписами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Зобов`язанням, у розумінні статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, і мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як визначено положеннями статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 cт. 530 ЦК України).

За приписами частин першої, другої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Як передбачено статтею 610, частиною першою статті 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушення Відповідачем умов Договору від 27.10.2020 щодо сплати орендної плати за землю і стало підставою для звернення Криворізької міської ради із позовною вимогою, в тому числі, про стягнення пені.

Нарахування пені підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком виконаним Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 03.03.2021 по 31.12.2022 у розмірі 9 812 грн. 85 коп., суд апеляційної інстанції вважає, що такий розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично правильним.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач при нарахуванні пені використовує п.129.4, 129.5 ст.129 Податкового кодексу і що останній не наділений повноваженнями нарахування та стягнення пені за порушення податкового законодавства, судом апеляційної інстанції визнаються помилковими, оскільки після укладення договору оренди землі міська рада діє в площині не публічних, а приватно-правових інтересів, як сторона договору (орендодавець) і керується нормами зобов`язального права.

При цьому, у позові, міська рада здійснює посилання, в тому числі на норми п.13 договору, укладеного між сторонами, яким визначено нарахування пені та норми зобов`язального права, а саме ст.ст.230, 231, 232 ГК України та ст.549 ЦК України.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

З`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2024 у справі № 927/479/22).

Колегія суддів звертається також до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, де Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (пункт 86).

Відтак, посилання позивача у даній справі, в тому числі на норми податкового законодавства при нарахуванні пені, передбаченої п.13 договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем, не свідчить, що заявник здійснив нарахування пені за порушення податкового законодавства, про що безпідставно зазначив суд першої інстанції.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 269 ГПК України, доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення в оскаржуваній частині, знайшли своє підтвердження.

Враховуючи те, що нарахована Позивачем пеня в сумі 9 812 грн. 85 коп. є такою, що повністю відповідає умовам Договору від 27.10.2020, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги Криворізької міської ради слід задовольнити, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2024 у справі № 904/1315/23 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог у стягненні пені в розмірі 9812,85 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 9812,85 грн. задовольнити, змінити в частині судового збору.

У зв`язку з задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2684,00 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 4026,00 грн, слід покласти на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2024 у справі № 904/1315/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2024 у справі № 904/1315/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 9 812 грн. 85 коп. скасувати та змінити в частині судового збору.

В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства "Коробов" на користь Криворізької міської ради пеню в сумі 9 812 грн. 85 грн., судовий збір у розмірі 2684 грн.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2024 у справі №904/1315/23 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Коробов" на користь Криворізької міської ради 4026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Верхогляд Т.А. 10.06.2024, суддею Парусніковим Ю.Б. 17.06.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков