Рішення

від 06.06.2024 по справі 902/273/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2024 р.Cправа № 902/273/24

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Містер Пепер" (вул.Ющенка, буд 6-а, м. Вінниця, 21005)

до: Департамент адміністративних послуг (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т. О.

за участю представників сторін:

позивача: Швець А.В.

відповідача 1,2 не з`явились

третьої особи: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

11.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Містер Пепер" до Департамент адміністративних послуг про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.03.2024 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 15.03.2024 відкрито провадження у справі 902/273/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.04.2024.

Ухвалою суду від 10.04.2024 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання у справі №902/273/24, яке відбудеться 07.05.2024.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 06.06.2024 про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду повідомлено учасників судового процесу про розгляд справи по суті, що відбудеться 06.06.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, при цьому суд зауважує, що направлена відповідачу кореспонденція суду повернута з поштовою відміткою За закінченням терміну зберігання.

Представник відповідача 2 не з`явився, при цьому судом взято до уваги клопотання останнього про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання останній повідомлявся належним чином ухвалою суду.

З врахуванням викладеного суд зазначає, що згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач просить визнати припиненими його трудові відносини з ТОВ «Містер Пепер» у зв`язку із звільненням за власним бажанням, оскільки, товариством в особі його вищого органу загальних зборів відповідне питання не вирішено та як наслідок зобов"язати відповідний орган внести відповідні зміни.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача 2, де доводи останнього зводяться до наступного: останнім вказується, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання трудових відносин припиненими, дана вимога скерована до ТОВ «Містер Пепер». Натомість в матеріалах справи відсутнє посилання на те, які саме права позивача порушено департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради. Державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Отже, суд не може зобов`язати здійснити державну реєстрацію права за обставин, коли достеменно не встановлено, що усі подані документи є належним чином оформленими, а усі етапи їх перевірки - завершені. З огляду на що, відповідач 2 просить суд відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог до департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради.

У відповіді на відзив відповідача 2 позивачем вказується, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (пункти 5.6, 5.9). Аналогічний висновок міститься також в постанові ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі N 209/3085/20 (пункт 24). Постанова ВП ВС, 22.09.2022, справа № 462/5368/16-ц № у ЄДРСР 106558740) визначає принцип процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 44). Крім того звертає увагу суду на постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі N 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15- ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі N 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі 908/976/190 (пункт 5.6). Отже, Верховним судом визначено критерії ефективності судового рішення про задоволення позову; судове рішення забезпечить захист/відновлення порушеного/оспорюваного права/ інтересу; у позивача не буде потреби ще раз звертатися до суду з іншими вимогами (виконання завдання судочинства); судове рішення можливо виконати. Таким чином, заявлений позов відповідає способу ефективного захисту.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 10.07.2019 було зареєстровано юридичну особу ТОВ «Містер Пепер», код ЄДРПОУ 43104356, юридична адреса 21000, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Ющенка, буд. 6А, розмір статутного капіталу 10 000 (десять тисяч) гривень, де засновниками є ОСОБА_2 (розмір частки в статутному капіталі становить 75,0000% - 7 500 грн.) та ОСОБА_1 (розмір частки в статутному капіталі становить 25,0000% - 2 500 грн.).

03.07.2019 згідно рішення загальних зборів було вирішено призначити Керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер Пепер», ОСОБА_1 , та надати йому право першого розпорядчого підпису, та право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи та доручити йому вчинити всі необхідні дії для внесення змін про Товариство до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з правом передоручення, з наступного дня після прийняття рішення.

На підставі протоколу №1 учасників «Містер Пепер» та наказу від 23.07.2019 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків в якості директора товариства.

В позовній заяві доводи позивача зводяться до того, що з відсутністю діяльності товариства та з метою зайняття іншим видом діяльності ОСОБА_1 неодноразово повідомляв співзасновника ОСОБА_2 про необхідність його звільнення у встановлений законом і статутом спосіб.

Так, рекомендованим листом з описом вкладення від 01.11.2023 ОСОБА_1 повідомив іншого учасника та товариство, що 02.12.2023 об 11.00 годині за адресою: АДРЕСА_3 , юридична адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер Пепер» відбудуться загальні збори.

Позивачем стверджується, що 02.12.2023 о 10:30 годині за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер Пепер» - Україна, місто Вінниця, вулиця Ющенка, будинок 6а прибув учасник товариства (директор) ОСОБА_1 , поряд з цим інший учасник - ОСОБА_2 не з`явився. У зв`язку з відсутністю кворуму - загальні збори товариства вважаються такими, що не відбулись. За даним фактом позивачем складено акт від 02.12.2023.

Повторно рекомендованим листом з описом вкладення від 04.12.2023 ОСОБА_1 повідомив іншого учасника та товариство, що 06 січня 2024 року об 11.00 годині за адресою: Україна, місто Вінниця, вулиця Ющенка, будинок 6а (юридична адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер Пепер») відбудуться загальні збори.

Крім того, додатково повідомлення про скликання загальних зборів було опубліковано в редакції «Вінницька газета».

06.01.2024 у зв`язку з відсутністю кворуму - загальні збори товариства не відбулись, про що позивачем був складений акт від 06.01.2024.

15.01.2024 рекомендованими листами з описом вкладення ОСОБА_1 повідомив іншого учасника (за адресою вказаною в реєстрі засновників ТОВ та адресою реального місця реєстрації) та товариство, що 17 лютого 2024 року об 11.00 годині за адресою: Україна, місто Вінниця, вулиця Ющенка, будинок 6а (юридична адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер Пепер») відбудуться загальні збори.

Загальні збори знову не відбулись, що підтверджується актом від 17.02.2024 складений позивачем.

За доводами позивача, оскільки, товариством в особі його вищого органу загальних зборів відповідне питання, щодо звільнення ОСОБА_1 не вирішено, останній звернувся до суду за захистом порушених прав.

За результатами розгляду справи судом встановлено наступне:

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (аб.1 ч.1 ст. 19 ЦПК України).

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому п. 3.2 рішення №1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч.3 ст. 99 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме ч.1 ст. 98 та ч.1 ст. 99 ЦК України, а також чинні на той час ч.1 ст. 23, п. «г» ч.5 ст. 41, ч.1 ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» і ч.5 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства» підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України у відповідному рішенні наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у п.54 постанови від 14.06.2023 у справі №443/362/22, звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади генерального директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. У п.55 відповідної постанови зауважено, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої; належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Зважаючи на зазначене, а також враховуючи положення п.12 ч.1 ст.20 ГПК України, яка відносить до повноважень господарського суду розгляд справи у спорах між юридичною особою та посадовою особою, розгляд переданого спору належить до компетенції саме господарського суду.

Стаття 16 ЦК України та ст.20 Господарського кодексу України (далі ГК України) містять перелік способів захисту суб`єктивного матеріального права та охоронюваних законом інтересів, які не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Як визначено ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації (відповідні висновки містяться в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21).

Свобода праці невід`ємно пов`язана із правом особи у встановленому порядку припинити трудові відносини.

Судом у даній справі встановлено виникнення між позивачем та ТОВ трудових відносин, про що свідчить наказ № 3 від 23.07.2019.

Так, ч. 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Письмова форма трудового договору обов`язкова лише у випадках, визначених ч.1 ст.24 КЗпП України.

Відповідно до ч.4 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про прийняття працівника на роботу.

Згідно зі ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

За загальними правилами трудового законодавства України, керівник товариства, як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Окрім того, у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст. 98 ЦК України визначено, що: загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом; рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом; порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства; учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 99 ЦК України: загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад; виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб; виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим ч.2 ст. 98 цього Кодексу; повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Так, ч.1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», норми якого є спеціальними у відповідних відносинах, оскільки відповідач створений у формі товариства з обмеженою відповідальністю, визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (ч. 1 ст. 30 вказаного Закону).

В силу п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону визначено, що до компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства. При цьому, ч.4 такої статті установлено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

У постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (ч. 1 ст. 99 ЦК України, п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках наглядової ради товариства (ч.2 ст. 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини, як вказала Велика Палата Верховного Суду у відповідній постанові також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (ч. 12 ст. 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Відповідно до ч.ч.2-3 ст. 32 Закону, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства; виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене ч.3 ст.32 Закону, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення, що установлено ч.4 статті. При цьому, вказаною нормою передбачено, що статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення учасників. Згідно ч.5 ст.32 Закону, у повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Відповідно до ст. 8.12.2 Статуту ТОВ «Містер Пепер» до компетенції Директора Товарства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства.

Згідно з ст. 8.6.1 Статуту товариства річні Річні Загальні збори Учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року.

Загальні збори Учасників скликаються Директором Товариства, (ст.8.7.1. Статуту)

Згідно положень п.7 ч.2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції загальних зборів учасників належать: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства. Аналогічне закріплено в ст. 8.5. Статуту.

Відповідно до частин другої, третьої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

За приписами ч. 4 ст. 34 вказаного Закону рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Судом встановлено, що позивач як виконавчий орган товариства у порядку, визначеному статутом товариства та ст.32 вказаного Закону, з урахуванням компетенції вищого органу такого товариства загальних зборів, якому належить повноваження обирати виконавчий орган товариства, скликав загальні збори товариства, направивши повідомлення про їх проведення у встановленому статутом порядку, із включенням до порядку денного зборів питання про своє звільнення з посади директора товариства.

Як вбачається з наданих доказів позивач дотримався порядку скликання загальних зборів неодноразово. Додатково оголошення про збори було опубліковано в газеті.

Натомість Товариство/учасник Товариства ухилились від виконання обов`язку розглянути заяву позивача про звільнення.

Як визначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21, для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення. При цьому, у п.8.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 зазначено, що до порядку денного має бути включено питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків.

Як визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22, у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивач вжив необхідних заходів для повідомлення учасників товариства та товариство про своє волевиявлення звільнитись з посади директора за власним бажанням та ініціював скликання загальних зборів учасників для вирішення відповідного питання компетентним органом загальними зборами, натомість відповідач в особі компетентного органу загальних зборів учасників не розглянув таку заяву позивача про звільнення по суті, а також не звільнив позивача з інших підстав.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

З урахуванням зазначеного, а також враховуючи, що у відповідності з п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника, заявлені вимоги в частині припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "Містер Пепер" у зв`язку зі звільненням його з посади директора за власним бажанням з дати набрання цим судовим рішенням законної сили є такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про зобов`язання Виконавчого комітету Вінницької міської ради в особі Департаменту адміністративних послуг вчинити державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Містер Пепер» в частині зміни керівника або відомостей про керівника цього товариства шляхом внесення запису про виключення з дня набрання даним судовим рішенням законної сили та на його підставі із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про Голяка Вадима Вячеславовича як керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер Пепер».

За доводами суду відповідна вимога є такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п. 4. ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі Закон № 755-IV) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п.13 ч.2 ст. 9 Закону № 755-IVдо Єдиного державного реєстру підлягають внесенню відомості, зокрема про керівника юридичної особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону №755-IV, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі, щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який підтверджує припинення відносин з управління товариством у зв`язку з цим.

З огляду на що у суду є всі належні підстави для задоволення вимог позивача в даній частині, оскільки особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей, може вимагати їх захисту шляхом корегування відомостей Єдиного державного реєстру та відображення в ньому відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача ТОВ "Містер Пепер" як особу з вини якої виник спір у даній справі.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2.Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Містер Пепер" (код ЄДРПОУ: 43104356, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Ющенка, будинок 6а) з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили.

3. Зобов`язати Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради вчинити державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Містер Пепер" (код ЄДРПОУ: 43104356, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Ющенка, будинок 6а) в частині зміни керівника або відомостей про керівника цього товариства шляхом внесення запису про виключення з дня набрання даним судовим рішенням законної сили та на його підставі із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) як керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю "Містер Пепер".

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси: відповідачу 2 cap@vmr.gov.ua. та до Електронного кабінету ЄСІТС

Повне рішення складено 17 червня 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Деповська, 1/2, м. Жмеринка, 23100)

3,4 - відповідачам (вул. Ющенка, буд 6-а, м. Вінниця, 21005), (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

5 - третій особі (вул. Олени Теліги, 62, м. Вінниця, 21010).