Рішення

від 17.06.2024 по справі 903/453/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 червня 2024 року Справа № 903/453/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/453/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Будівельна Компанія «Маяк» до Фізичної особи-підприємця Бренич Наталії Анатоліївни про стягнення 43068,61 грн,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Будівельна Компанія «Маяк» надіслав на адресу суду позовну заяву до Фізичної особи-підприємця Бренич Наталії Анатоліївни про стягнення 43068,61 грн, основної заборгованості за поставлений товар, а також 3330,80 грн витрат по сплаті судового збору та 14000,00 грн витрат на правничу допомогу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №М-876 від 04.09.2023.

Ухвалою суду від 08.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 08.05.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 08.05.2024 об 18:49 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.47).

Строк для подання відзиву - до 23.05.2024 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2023 між Товариством із обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ«МАЯК» та Фізичною особою-підприємцем Бренич Наталією Анатоліївною укладено Договір поставки №М-876 (далі - Договір, а.с.9-16).

За змістом пунктів 1.1, 1.2 та 1.3 Постачальник протягом дії даного Договору зобов`язується поставляти га передавати у власність покупця Товар в асортименті, кількості та за номенклатурою. Кожна поставка узгоджуються Сторонами за цінами, що у замовленнях на підставі наявності товару Постачальника, а також видаткових накладних та/або рахунках на оплату. Вище вказані документи є невід`ємною частиною даного Договору.

У відповідності до п.2.1 договору, поставка Товару Покупцеві здійснюється на підставі Замовлення Покупця окремими партіями.

Замовлення на поставку відповідної парти Товару подається Покупцем у письмовій формі власноруч (передається факсимільним, поштовим зв`язком (рекомендованим листом) в усній формі (по телефону), за допомогою електронної пошти або представника Товариства (п.2.2 договору).

Згідно п.2.3 договору, у замовленні обов`язково повинно бути зазначено артикул, кількість товару по позиціях вид та найменування Товару.

Відповідно до п.2.4. договору, постачальник у строк, який не перевищує 2 (двох) робочих днів від дати одержання замовлення Покупця на поставку відповідної партії Товару, розглядає замовлення та погоджується на поставку (часткову поставку) відповідної партії Товару або відмовляється від поставки.

Підтверджені Сторонами найменування, одиниця виміру та загальна кількість Товару, що є предметом поставки за цим Договором, його асортимент, номенклатура зазначаються Постачальником у видатковій накладній та/або рахунку на оплату, на підставі яких здійснюється поставка Товару (п.3.2. договору).

За змістом п. 3.4. договору, постачальник зобов`язаний передати товар належної якості покупцю у кількості та асортименті, що визначені сторонами даного договору у видаткових накладних.

Пунктом 4.3. договору, узгоджено, що приймання-передача Товару здійснюється представниками обох Сторін згідно поданих постачальником накладних на Товар та з підписанням даних накладних представниками Сторін. Отримання Покупцем Товару відбувається або на складі Постачальника, що знаходиться за адресою м Рівне, пул Київська 95 або за узгодженням Сторін, шляхом доставки Товару Покупцю Умови та строк поставки товару узгоджується Сторонами у кожному випадку окремо під час оформлення замовлення.

У відповідності до п.4.21 договору, постачальник повинен забезпечити Покупця (за необхідності) документами, а саме:

- видатковою накладною.

- товарно-Транспортними документами.

- податковою накладною в електронній формі.

Відповідно до п.п.6.1-6.7. договору, Ціна на Товар встановлюється в національній валюті України - гривні (з урахуванням податку на додану вартість) вказується у видаткових накладних та/або рахунках на оплату що виписуються і Постачальником до відвантаження Товару. Загальна вартість Договору складається з вартості всіх партій Товарів, поставлених Покупцю за цим Договором. Платіжні документи повинні містити посилання на призначення платежу, а саме номер і дату даного Договору та видаткової накладної. Розрахунок за відвантажений Товар здійснюється Покупцем у національній валюті України - гривні (з урахуванням податку на додану вартість), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника Усі витрати, пов`язані з переказом коштів, несе Покупець. Датою оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів сплачених Покупцем за поставлену партію Товару на поточний рахунок Постачальника. Оплата Товару за цим Договором здійснюється Покупцем на умовах 100% попередньої оплати на підставі виписаних Постачальником рахунків фактур або оплата за Товар здійснюється Покупцем з відстрочкою платежу (якщо така надана). Зобов`язання Покупця по оплаті поставленого Товару вважається виконаним з моменту надходження на розрахунковий рахунок Постачальника грошових коштів у розмірі загальної вартості Товару .

Згідно п.6.12 договору, кожна із сторін зобов`язана впродовж 5 робочих днів з моменту отримання від іншої сторони акту звірки взаєморозрахунків (включаючи його електронну копію), підписати його і направити іншій стороні або в той же строк направити свої мотивовані зауваження до акту звірки взаєморозрахунків (включаючи його електронну копію).

Покупець зобов`язується оплатити 100 % вартості Товару протягом 3 (Три) календарних днів з моменту виконання Постачальником зобов`язань щодо передачі Товару Покупцеві (п.7.1 договору).

У відповідності до п.12.1, п.12.3 договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками та/або скріплення печатками обох Сторін і діє до 31 грудня 2023. У випадку якщо не менше, ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до закінчення Договору жодна із Сторін не отримає від іншої Сторони письмової заяви про його припинення, дія Договору вважається продовженою на 1 (один) рік і так кожен наступний рік, але не порушуючи п.12.11.

На виконання вимог вказаного договору позивачем здійснено поставку товару на суму 47 511,38 грн, факт чого підтверджується:

-видатковою накладною № БТМ0015487 від 05.09.2023 року (згідно якої було продано Відповідачу підлогу ламіновану Аtlantik К453 дуб біскотті 32 клас 8 мм з фаскою у кількості 95,9663 м2 за ціною 47511,38 грн, а.с.17);

- товарно-транспортною накладною №05/09/25 від 05.09.2023 року (згідно якої вищевказаний товар було доставлено в «м. Луцьк, вул. Набережна, буд. 4, корп. А, Наталія:095-8Г00-891, Галерея Дверей», а.с.18),

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023 -29.11.2023 між ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МАЯК» і ФОП Бренич Наталія Анатоліївна -05.09.2023 між сторонами відбулась реалізація товарів і послуг (цБТМ0015487) на загальну суму - 47 511,38 грн. Також згідно вказаного акту Відповідач визнав заборгованість і розмірі -47 511,38 грн (а.с.19).

Відповідачем частково оплачено товар, а саме:

-01.02.2024 на суму 511,38 грн. (платіжна інструкція №@2РL313493, призначення платежу: Сплата за...рахунок 15487 від 5 вересня 23 року, Бренич Наталія Анатоліївна, а.с.21);

- 13.03.2024 на суму 1000,00 грн. (платіжна інструкція № @2РL257990, призначення платежу: Сплата за ...рахунок 15487 від 5 вересня 23року, Бренич Наталія Анатоліївна , а.с.21).

27.03.2024 відбулось повернення товарів від покупця на загальну суму 2931,39 грн. (Повернення від покупця №9768 від 27.03.2024, а.с.22).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період 01.09.2023 - 27.03.2024 між ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МАЯК» і ФОП Бренич Наталія Анатоліївна, у Відповідача наявна заборгованість в розмірі 43 068,61 грн (а.с.20).

13.03.2024 року Відповідачу (під підпис) вручено Досудову вимогу про стягнення заборгованості вих. № 3871 від 16.02.2024 (а.с.23-24). Однак, заборгованість не була погашена.

На день розгляду справи сума боргу становить 43068,61 грн.

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед кредитором грошового зобов`язання щодо повернення грошових коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Жодних зауважень з приводу кількості чи якості товару від відповідача до позивача не надходило. Видаткова накладна підписана Відповідем без жодних застережень, що свідчить про належне прийняття останнім товару.

Підписання видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і які відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 43068,61 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3330,80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 03.05.2024 (на суму 3028,00 грн за подачу даної позовної заяви) та від 29.03.2024 (на суму 302,80 грн - за подачу заяви на видачу судового наказу).

Судові витрати, які понесені учасниками під час наказного провадження в подальшому враховуються при розподілені за результатами розгляду даного спору в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч.2 ст.151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувану не повертається. У разі пре`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

З врахуванням вище викладеного, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі на суму 302,80 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивач не позбавлений права звернутися в суд з клопотанням про про повернення надміру сплаченого судового збору.

Подаючи позов до суду, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 14000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наступними документами:

- Договором про надання правничої (правової) допомоги № 24-24 від 29.03.2024;

- Додатковою угодою від 29.03.2024 (до Договору про надання правничої (правової) допомоги №24-24 від 29.03.2024);

- Актом здачі-приймання послуг №1 від 29.03.2024 (до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 24-24 від 29.03.2024 та додаткової угоди № І від 29.03,2024);

- Рахунком-фактури № 1 від 29 березня 2024 (до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 24-24 від 29.03.2024 та додаткової угоди №1 від 29.03.2024);

- Квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 29.03.2024 адвоката Гожого М.С. про сплату ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МАЯК» 7000,00 грн. (підстава - Рахунок-фактура № 1 від 29 березня 2024 р., Договір про надання правничої (правової) допомоги № 24-24 від 29.03.2024 (та додаткова угода №1 від 29.03.2024).

- Додатковою угодою №2 від 03.05.2024 (до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 24-24 від 29.03.2024);

-Актом здачі-приймання послуг №2 від 03.05.2024 (до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 24-24 від 29,03.2024 та додаткової угоди №2 від 03.05.2024);

-Рахунком-фактури № 2 від 03 травня 2024 р.(до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 24-24 від 29.03.2024 та додаткової угоди №2 від 03.05.2024);

-Квитанцією до прибуткового касового ордера №2 від 03.05.2024 адвоката Гожого М.С. про сплату ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМИАНІЯ« МАЯК» 7 000,00 грн. (підстава - Рахунок-фактура № 2 від 02 травня 2024 р., Договір про надання правничої (правової) допомоги № 24-24 від 29.03.2024 (та додаткова угода №2 від 03,05.2024).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Із дослідженого договору про надання правничої (правової) допомоги № 24-24 від 29.03.2024, вбачається, що сторони узгодили, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, «Клієнт» доручає, а «Адвокат», приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу ЩОДО Представництва інтересів «Клієнта» :

- в судах загальної юрисдикції» адміністративних, господарських судах, апеляційних та касаційних судах, з повним обсягом прав, які надано законом захиснику свідка, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, представнику, іншому учаснику цивільного, адміністративного, кримінального, господарського судочинства;

- в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності в т.ч. в СБУ, МВС, Національної поліції, державних податкових органах та прокуратурі, в службі захисту прав споживачів, пенсійному фонді, бюро технічної інвентаризації, нотаріуса, органах ДРАЦ, страхових компаніях тощо при вирішенні будь-яких питань, що стосуватимуться прав І законних інтересів «Клієнта»;

- у відділах державної виконавчої служби з питань пов`язаних з виконанням судових рішень.

Розмір, порядок оплати послуг та інші умови виконання зобов`язань сторонами за цим договором визначаються додатковою угодою.

У відповідності до додаткової угоди №1 від 29.03.2024, дана додаткова угода визначає детальний опис робіт виконаних адвокатом та порядок оплати послуг (гонорару) Адвокату за надання правової допомоги у господарській справі про видачу судового наказу для стягнення грошової заборгованості за договором поставки ММ-076 від 04.09.2023 (між ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МАЯК» та ФОП Бренич Наталія Анатоліївна).

Детальний опис робіт виконаних адвокатом та вартість послуг:

1.Вивчення та юридичний аналіз договору поставки № М-876 від 04.09.2023 - 500 грн.

2.Вначення та юридичний аналіз інших наявних у клієнта документів, що можуть бути використані в якості доказів - 500 грн.

3. Підготовка проекту заяви про видачу судового наказу для стягнення грошової заборгованості за договором поставки № М -876 під 04.09.2023 4000 грн.

4. Представництво клієнте в суді (подання заяви, контроль її розгляду, отримання судового рішення (судового наказу) - 2000 гри.

Всього: 7 000 грн.

Адвокат виконав вище перелічені послуги, що підтверджується актом здачі-приймання послуг №1 від 29.03.2024, а позивач оплатив вартість виконаних робіт, що підтверджується Квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 29.03.2024.

У відповідності до додаткової угоди №2 від 03.05.2024, дана додаткова угода визначає детальний опис робіт виконаних адвокатом та порядок оплати послуг (гонорару) Адвокату за надання правової допомоги у господарській справі про стягнення грошової заборгованості за договором поставки №М-876 від 04.09.2023 (між ТОВ «ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МАЯК» та ФОП Бренич Наталія Анатоліївна).

Детальний опис робіт виконаних адвокатом та вартість послуг:

1.Консультація по договору поставки №М-876 від 04.09.2023- 1000 грн.

2. Аналіз матеріалів, судової практики та підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості по договору поставки №М-876 від 04.09.2023 - 6000 грн.

Всього 7 000 грн.

Адвокат виконав вище перелічені послуги, що підтверджується актом здачі-приймання послуг №2 від 03.04.2024, а позивач оплатив вартість виконаних робіт, що підтверджується Квитанцією до прибуткового касового ордера № 2 від 03.06.2024.

Всього вартість наданих послуг, яка підлягає сплаті Клієнтом становить 14000,00 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Такого висновку дійшла Об?єднана Палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Враховуючи вказане, позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому адвокатом вказаних послуг у суді.

Суд, при вирішенні розміру судових витрат переглянув калькуляцію часу, який був витрачений адвокатом, оцінив співмірність та розумність ціни його послуг, врахував складність справи.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає підставним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бренич Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Будівельна Компанія «Маяк» (вулиця Польова,17, село Колоденка, Рівненський район, Рівненська область, 35306, код ЄДРПОУ 41042403) 43068,61 грн (сорок три тисячі шістдесят вісім гривень 61 коп.) заборгованості, а також 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) витрат по сплаті судового збору та 14000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар