Рішення

від 17.06.2024 по справі 904/1393/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1393/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерна", м. Дніпро

до Комунального підприємства "Криворізький протитуберкульозний диспансер" Дніпропетровської обласної ради", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Криворізький протитуберкульозний диспансер" Дніпропетровської обласної ради", в якому просить суд стягнути заборгованість за договором № 4 про надання послуг від 10.01.2023 у розмірі 733 317, 19 грн, з яких: основний борг у розмірі 698 250 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 330, 29 грн, штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 32 737, 62 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерна" залишено без руху. Зобов`язано позивача протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази надсилання на адресу відповідачу позову з додатками (поштовий опис вкладення з поіменним переліком предметів).

18.04.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1393/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.04.2024 від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу та часткове повернення судового збору.

Через систему «Електронний суд» 06.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Через систему «Електронний суд» 08.05.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 4 від 10.01.2018, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач заперечує проти нарахування пені та інфляційних втрат.

Комунальне підприємство "Криворізький протитуберкульозний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" зазначає, що наданий позивачем до матеріалів справи Акт здачі-прийому виконаних послуг № 12 за фактичні, надані послуги у грудні 2023 року датований 15.12.202, тобто до завершення календарного місяця надання послуг, з одночасним включенням до змісту акту формулювань про фактичне надання послуг за весь грудень 2023 року та повної щомісячної вартості надання таких послуг, свідчить про суперечливість змісту акту та вказаній у ньому даті його складання.

В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу акту здачі-прийому виконаних послуг № 1 за січень 2024 року, а отже твердження ТОВ «Інтерна» про прострочення КП «КПТД» ДОР» оплати наданих в січні 2024 року послуг за Договором № 4 від 10.01.2024 є необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами.

Також, відсутні докази направлення позивачем відповідачу рахунків та видаткових накладних за листопад 2023 року, грудень 2023 року та січень 2024 року, а тому не настали визначені п. 4.4.1 Договору № 4 від 10.01.2023 умови щодо здійснення розрахунків на підставі п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України згідно з рахунками та видатковими накладними, що свідчить про не підтвердження факту прострочення оплати відповідачем наданих позивачем послуг за вказаним договором.

Крім того, у зв`язку з процедурою реорганізації та передачею частини функцій КП «КПТД» ДОР» до КП «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» ДОР», фінансування відповідача за рахунок коштів НСЗУ (Національна служба здоров`я України) було нерегулярним, що негативно відобразилось на платіжній дисципліні підприємства, а тому після отримання від позивача 05.03.2024 всіх актів щодо спірної заборгованості, та отримання фінансування наприкінці березня 2024 року (копія платіжної інструкції № 20/03/2024 від 22.03.2024 року), відповідач погасив свою заборгованість перед ТОВ «Інтерна» за договором № 4 від 10.01.2024.

Позиція позивача викладена у відповіді на відзив

Позивач не погоджується з викладеними обставинами у відзиві на позовну заяву та зазначає, що належне прийняття відповідачем послуг за Договором, наданих позивачем у листопаді-грудні 2023 року на суму 465 500 грн підтверджується підписом відповідача на актах здачі-прийому виконаних послуг № 11 від 05.12.2023 та №12 від 15.12.2023.

Щодо належного прийняття відповідачем послуг за Договором, наданих позивачем у січні 2024 року на суму 232 750 грн, позивач стверджує, що у передбачений Договором спосіб листом від 31.01.2024 № 10131 ТОВ «Інтерна» надало замовнику Акт здачі-прийому виконаних послуг № 1 від 31.01.2024, вказаний вище акт виконаних робіт від 31.01.2024 в порядку п. п. 5.4, 5.5., 6.2.3. Договору не повертався.

Тому доводи відповідача про неотримання ним акту здачі-прийому виконаних послуг за січень 2024 року є надуманими, оскільки за відсутності такого акту і в разі неприйняття ним наданих позивачем у січні 2024 року послуг у відповідача були б відсутні підстави їх оплатити 11.04.2024.

Крім того, про необхідність підписання та повернення Акту здачі-прийому виконаних послуг № 1 від 31.01.2024 позивач повідомляв відповідача у листі від 13.02.2024 № 10213.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

10.01.2024 між Комунальним підприємством "Криворізький протитуберкульозний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" (далі відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерна" (далі позивач, Постачальник, Підрядник) було укладено договір № 4 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) - із змінами, вимог Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» в редакції Закону України від 19.09.2019 № 114-ІХ - із змінами та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» - із змінами, Постачальник зобов`язується у 2023 році надати Замовникові послуги зазначені в кошторисі ( додаток № 1), а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування послуг: обслуговування та повна експлуатація комплексу каналізаційних та локальних очисних споруд на підставі технології очистки та знезараження стічних вод лікувальних установ пов`язаних з лікуванням хворих на туберкульоз відповідно коду ДК 021:2015:90480000-5 Послуги з управління каналізаційною системою. За завданням Замовника Підрядник зобов`язується виконати послуги з обслуговування та повної експлуатації комплексу каналізаційних та локальних очисних споруд, які знаходяться на балансі Замовника (надалі Послуги). Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані Послуги (ID закупівлі UА-2022-12-23-012713-а). Обсяг, види Послуг та їх вартість визначається погодженим Сторонами Кошторисом вартості щодо надання послуг на обслуговування та повну експлуатацію комплексу каналізаційних та локальних очисних споруд.

Ціна цього Договору становить: 2 793 000 грн (два мільйони сімсот дев`яносто три тисячі грн 00 коп), без ПДВ (пункт 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунок здійснюються на підставі п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України згідно з рахунками та видатковими накладними на умовах відстрочки платежу до 30 (тридцяти) календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Замовником бюджетних коштів на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку. Джерело фінансування - кошти НСЗУ (пункти 4.2-4.3 договору).

Пунктами 5.1-5.2 договору строк надання послуг з моменту підписання по 31.12.2023 р. Місце надання послуг: 49115, м. Дніпро, вул. Бехтєрєва, 12-а.

Відповідно до пунктів 5.3-5.4 договору здача - приймання виконаних Послуг здійснюються шляхом підписання Сторонами акту виконаних послуг. Замовник протягом 3 (трьох) днів з дня отримання акту повертає Підряднику підписаний акт здачі - приймання або мотивовану відмову прийняття Послуг. У випадку мотивованої відмови Замовника прийняти виконанні Послуги, Сторони складають двосторонній акт із переліком необхідних доробок та строків їх виконання.

Пунктом 7.3 договору встановлено види порушень та санкцій, зокрема:

- за несвоєчасне та неналежне надання послуг «Підрядник» сплачує «Замовнику» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент сплати від вартості ненаданих послуг за кожен день затримки за умови виконання Замовником п.п. 6.1.1 даного Договору;

- за несвоєчасну сплату Послуг Підряднику згідно виконання умов п.п. 4.2 Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Договір набирає чинності з дати підписання Сторонами та скріплення печатками (у разі її використання) і діє до 31.12.2023 року (включно), а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання Сторонами (пункт 10.1 договору).

29.12.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 1.

Відповідно до якої Сторони домовились продовжити дію Договору № 4 від 10.01.2023 про надання послуг та викласти пункт 10.1 Договору в такій редакції:

« 10.1 Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині надання послуг до 31.01.2024 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання».

Пунктом 2 додаткової угоди встановлено, що загальна вартість наданих послуг, що буде закуплена в період з 01.01.2024 до 31.01.2024, визначається даною додатковою угодою становить 232 750, 00 грн (двісті тридцять дві тисячі сімсот п`ятдесят гривень 00 коп) та не може перевищувати 20 % від суми Договору № 4 від 10.01.2023, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

На виконання умов договору позивачем за період з листопада 2023 року по січень 2024 було виконанні послуги на загальну суму 698 250 грн, що підтверджується підписаними:

в двосторонньому порядку Актами здачі-прийому виконаних послуг:

- № 11 від 05.12.2023 за листопад 2023 року у сумі 232 750 грн;

- № 12 від 15.12.2023 за грудень 2023 року у сумі 232 750 грн;

в односторонньому порядку Актом здачі-прийому виконаних послуг:

- № 1 від 31.01.2024 за січень 2024 року у сумі 232 750 грн.

На момент звернення позивача до суду (29.03.2024, що підтверджується вхідним штампом канцелярії суду) відповідач суму заборгованості у розмірі 698 250 грн не сплатив.

Позивач ТОВ «ІНТЕРНА» зазначає, що неодноразово звертався до відповідача із претензіями для досудового врегулювання спору, в яких вимагав сплатити заборгованість за Договором за період листопад-грудень 2023 року та січень 2024 року, зокрема з претензією № 10205 від 05.02.2024, яка отримана відповідачем 06.02.2024, та претензією № 10304 від 04.03.2024, отримана відповідачем 05.03.2024.

Вищезазначені претензії відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом, в якому позивач просить стягнути суму основного боргу в розмірі 698 250 грн, пені у розмірі 32 737, 62 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 330, 29 грн.

Позивач 30.04.2024 надав докази сплати основного боргу в розмірі 698 250 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 300 від 11.04.2024 на суму 232 750 грн, № 301 від 11.04.2024 на суму 232 750 грн, № 302 від 11.04.2024 на суму 232 750 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Суд зазначає, що за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір № 4 від 10.01.2023 є змішаним, в ньому містяться елементи договору про надання послуг та договору підряду.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини надання послуг та підряду.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини першої ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 843, 846 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих.

За приписом частини першої статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Наявні у справі докази свідчать про те, що позивач у повному обсязі виконав своє зобов`язання з обслуговування та повної експлуатації комплексу каналізаційних та локальних очисних споруд на підставі технології очистки та знезараження стічних вод лікувальних установ пов`язаних з лікуванням хворих на туберкульоз.

За приписом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, всупереч погодженому у договорі порядку оплати остаточних розрахунків суму боргу в розмірі 698 250 грн вчасно не сплатив.

Як убачається, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати є таким, що настав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, залишок основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 698 250 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява до Господарського суду Дніпропетровської області була подана позивачем через канцелярію суду 29.03.2023, про що свідчить штемпель на титульній сторінці позовної заяви.

Після звернення позивача до суду з даним позовом, позивачем були надані докази оплати основного боргу в сумі 698 250 грн, а саме копії платіжних інструкцій № 300 від 11.04.2024 на суму 232 750 грн, № 301 від 11.04.2024 на суму 232 750 грн, № 302 від 11.04.2024 на суму 232 750 грн

Таким чином, на момент прийняття рішення у даній справі сума спірного основного боргу відповідача перед позивачем сплачена в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Як на тому наголошено у пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Суд вважає за можливе взяти до уваги вказані вище роз`яснення пленуму Вищого господарського суду України та застосувати їх за аналогією до статті 231 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), зважаючи на відсутність будь-яких роз`яснень щодо спірного питання, враховуючи норми ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року № 2147-VIII.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 698 250 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом.

У зв`язку з наведеними обставинами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача вищенаведеної суми основного боргу в зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо суми стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.3 договору за несвоєчасну сплату Послуг Підряднику згідно виконання умов п. п. 4.2 Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за за період прострочення з 01.01.2024 по 28.03.2024 на суму 16 699, 49 грн, з 01.02.2024 по 28.03.2024 на суму 10 785, 36 грн, з 01.03.2024 по 28.03.2024 на суму 5 252, 77 грн.

Позивачем невірно визначено початок настання зобов`язання, оскільки останнім днем оплати:

- за Актом здачі-прийому виконаних послуг № 11 від 05.12.2023 - 04.01.2024 (включно), тому прострочення починається з 05.01.2024 на заборгованість 232 750 грн.

- за Актом здачі-прийому виконаних послуг № 1 від 31.01.2024 01.03.2024 (включно), тому прострочення починається з 02.03.2024 на заборгованість 232 750 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 31 783, 72 грн. В задоволенні пені у розмірі 953, 90 грн відмовити.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та інші).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 9 рішення Дніпропетровської обласної ради «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» № 289-16/VIII від 28.04.2023 року, вирішено реорганізувати комунальне підприємство «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» (ідентифікаційний код 01985989, місцезнаходження: вул. Кемерівська, буд. 35, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50037, Україна) шляхом приєднання до комунального підприємства «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради» (ідентифікаційний код 26509095, місцезнаходження вул. Старочумацька, 9-а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49074, Україна).

Пунктом 12 Рішення Дніпропетровської обласної ради «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» № 377-19/VIII від 13.03.2024 року був затверджений передавальний акт (за результатами реорганізації КП «КПТД» ДОР» шляхом приєднання до КП «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» ДОР»).

Станом на 17.04.2024 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про завершення процесу припинення КП «КПТД» ДОР», комісія з реорганізації продовжує функціонувати.

Процедура реорганізації та передача частини функцій КП «КПТД» ДОР» до КП «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» ДОР» негативно відобразилося на платіжній дисципліні підприємства.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість зменшити розмір пені та штрафу на 50 %, скориставшись правом, наданим нормою частини 3 статті 551 ЦК України.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що загальна сума нарахувань не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

На підставі викладеного господарський суд вважає за доцільне зменшити розмір належного до стягнення пені до 15 891, 86 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 2 330, 29 грн за загальний період січень-лютий 2024 рік.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в загальній сумі 5 030, 68 грн розраховані за загальний період з січня по листопад 2022 року.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума у розмірі 2 330, 29 грн є вірною.

СУДОВІ ВИТРАТИ

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

За приписом пунктом 4 частина 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, сплачена позивачем при поданні позовної заяви сума судового збору в розмірі 5 236, 90 грн підлягає поверненню позивачеві за ухвалою суду в разі подання ним відповідного клопотання, у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 698 250 грн.

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на сторону без урахування зменшення цих сум.

В іншій частині витрати зі сплаті судового збору судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 5 762, 91 грн.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252, господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 698 250 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Криворізький протитуберкульозний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" (50037, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кемерівська, буд. 35; ідентифікаційний код 01985989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерна» (49064, м. Дніпро, вул. Мічуріна, буд. 4; ідентифікаційний код 42662615) пеню у розмірі 15 891, 86 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 330, 29 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 762, 91 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко