Рішення

від 17.06.2024 по справі 904/1521/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1521/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

до Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради в особі Комісії з реорганізації Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, Дніпроптеровська область, м. Перещепине

про зобов`язання включити грошові вимоги до передавального акту

Представники:

від позивача: Решитова Е.В.;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради в особі Комісії з реорганізації Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, в якій просить суд зобов`язати Дочірнє підприємство «Перещепинетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» в особі комісії з реорганізації Дочірнього підприємства «Перещепинетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» включити грошові вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» у сумі 144 042,19 грн до передавального акту.

Суд ухвалою від 09.04.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 06.05.2024.

10.04.2024 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 06.05.2024 клопотання позивача задовольнив.

В підготовче засідання 06.05.2024 з`явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився.

В судовому засіданні 06.05.2024 представник позивача заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Суд ухвалою від 06.05.2024 відклав підготовче засідання на 20.05.2024. Постановив провести судове засідання у справі № 904/1521/24 з Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В підготовче засідання 20.05.2024 представники позивача та відповідача не з`явились.

Суд ухвалою від 20.05.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 17.06.2024.

У судове засідання 17.06.2024 з`явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що АТ «Укртрансгаз» до 31.12.2019 було оператором газотранспортної системи - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників). Дочірнє підприємство «Перещепинетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу або використання в якості сировини (далі також - споживач). Для здійснення діяльності з виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню відповідач мав право у визначений період придбавати природний газ для всіх категорій споживачів у НАК «Нафтогаз України». У той же час на НАК «Нафтогаз України» був покладений спеціальний обов`язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії.

Позивач зазначає, що ДП «Перещепинетеплоенерго» КП «Дніпротеплоенерго» ДОР» є захищеним споживачем природного газу у розумінні п. 10 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи. За результатом опрацювання поданих номінацій була встановлена відсутність поданих номінацій НАК «Нафтогаз України» у березні 2017 року в обсязі 15,260 тис.куб.м для споживача ДП «Перещепинетеплоенерго» КП «Дніпротеплоенерго» ДОР». Разом з тим, позивачем встановлено відсутність будь-якого замовника послуг транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом ГТС будь-яким суб`єктом ринку природного газу (зокрема будь-яким постачальником) в обсязі 15,260 тис. куб. м у березні 2017 на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для Боржника. Вказані обсяги відбору відповідачем природного газу підтверджуються алокацією (звітом) про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Дніпропетровськгаз» між замовниками послуг транспортування (постачальниками) за березень 2017 року. Відповідно до повідомлення постачальника НАК «Нафтогаз України» ціна на природний газ для виробників теплової енергії, реалізований у період з грудня 2015 по грудень 2019 років за договорами постачання природного газу НАК «Нафтогаз України» без ПДВ за 1 тис. куб. метрів у березні 2017 року для інших суб`єктів (крім бюджетних) складає 7866,00 грн (а.с. 15-21). Отже, у березні 2017 року відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України», проте постачальник не здійснив постачання вказаних обсягів природного газу боржнику, внаслідок чого боржник у березні 2017 року здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи з ресурсу кредитора обсягом 15,260 тис. куб. метрів без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування вартістю 144 042,19 грн з ПДВ (15,260 тис. куб. метрів х 7866,00 грн + 20% ПДВ).

Позивач зазначає, що ДП «Перещепинетеплоенерго» КП «Дніпротеплоенерго» ДОР» є споживачем, який використав відповідні обсяги природного газу у березні 2017 року. АТ «Укртрансгаз» до 31.12.2019 виконувало функції Оператора газотранспортної системи відповідно до ліцензії НКРЕКП Серія АЕ № 194511 від 28.02.2013. Таким чином, сторони є суб`єктами господарювання, відносини яких щодо компенсації вартості природного газу, використаного за період з 01.12.2015 по 31.12.2019 без подання номінацій, унормовані Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення". Враховуючи викладене, оскільки відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі на 15,260 тис. куб. метрів без поданих постачальником НАК «Нафтогаз України» номінацій у березні 2017 року, вартість вказаних обсягів компенсується позивачу відповідно до порядку, встановленого ч. 2 ст. 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення". За розрахунком позивача вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 15,260 тис. куб. метрів за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 144 042,19 грн, яку відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не здійснив оплату належних позивачу коштів. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.09.2019 внесено запис № 12291270012002575 про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи Дочірнього підприємства «Перещепинетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» в результаті її реорганізації та визначено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до 04.11.2019.

Позивач зазначає, що має грошові вимоги до ДП «Перещепинетеплоенерго» КП «Дніпротеплоенерго» ДОР» на загальну суму 144 042,19 грн. У зв`язку із чим, керуючись ст. 105 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача в особі Комісії з реорганізації із заявою про задоволення грошових вимог, в якій просив визнати Акціонерне товариство «Укртрансгаз» кредитором Дочірнього підприємства «Перещепинетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради», включити до передавального акту/розподільчого балансу Дочірнього підприємства «Перещепинетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» грошові вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» у сумі 144 042,19 грн.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної заяви позивач надав до суду копії опису вкладення, накладної Укрпошти та фіскального чеку (а.с. 27). 25.03.2024 вищевказаний лист повернувся відправнику (у зв`язку із закінченням терміну зберігання) (а.с. 28).

Враховуючи ухилення відповідача від розгляду, визнання та включення грошових вимог позивача до передавального акту, АТ «Укртрансгаз» звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з положеннями ст. 2 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Частинами 1-2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За змістом ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Водночас, установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених .

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Конституційний суд України у рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права, таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Одночасно з цим, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Разом з цим, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту щодо зобов`язання Дочірнього підприємства «Перещепинетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» в особі комісії з реорганізації Дочірнього підприємства «Перещепинетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» включити грошові вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» у сумі 144 042,19 грн до передавального акту в даному випадку жодним чином не призведе до відновлення прав та законних інтересів позивача.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України).

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи (ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України).

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України).

Кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 107 Цивільного кодексу України).

Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами (ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України).

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 107 Цивільного кодексу України).

Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 388-14/VІІ від 19.10.2018 надано згоду на реорганізацію ДП "Перещепинетеплоенерго" шляхом приєднання до Дочірнього підприємства "Солонетеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради та погоджено персональний склад комісії з реорганізації цієї юридичної особи (п. 28, 29 рішення).

На підставі вказаного рішення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців державним реєстратором вчинено запис від 04.09.2019 № 12291270012002575 про припинення ДП "Перещепинетеплоенерго" шляхом реорганізації.

Тобто, з наведеного вбачається, що засновником відповідача прийнято рішення про припинення юридичної особи відповідача шляхом реорганізації, а саме приєднання.

За приписами ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Верховний Суд неодноразово зазначав про існування універсального та сингулярного правонаступництва. Така форма реорганізації юридичної особи як приєднання передбачає припинення діяльності одного підприємства як юридичної особи та передачу належних йому активів та пасивів (майнових прав та зобов`язань) до іншого підприємства (правонаступника). При цьому, у разі приєднання нової юридичної особи не створюється.

Отже, вказана форма реорганізації характеризується переходом усіх прав та обов`язків суб`єктів, що реорганізуються, в порядку універсального правонаступництва до іншої особи. Тобто, обов`язковою умовою реорганізації юридичної особи шляхом приєднання є універсальне правонаступництво за її зобов`язаннями.

Суд звертає увагу на те, що при універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва особі, яка припиняється, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні, відображені чи ні вони в передавальному акті. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов`язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати.

При реорганізації юридичної особи у формі приєднання немає значення чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Таким чином, внаслідок приєднання правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Системний аналіз норм ст. 106, 107 Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» дає підстави стверджувати, що передавальний акт призначений для забезпечення обліку прав та обов`язків, які передаються при реорганізації, і його затвердження як юридичний факт не має самостійного значення для виникнення універсального правонаступництва.

Таким чином, за наслідками реорганізації відповідача шляхом його приєднання до іншої особи - Дочірнього підприємства "Солонетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради», до останнього переходять всі права та обов`язки Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради», тобто, має місце універсальне правонаступництво.

У даному випадку невключення кредиторських вимог позивача в передавальний акт не змінює та не припиняє права позивача вимагати виконання зобов`язань за договорами, а отже, обраний позивачем спосіб захисту майнових прав не є ефективним у розумінні статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, ефективним способом захисту в даному випадку є звернення позивача з позовом до суду в установленому законом порядку про стягнення заборгованості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про зобов`язання Дочірнього підприємства «Перещепинетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» в особі комісії з реорганізації Дочірнього підприємства «Перещепинетеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» включити грошові вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» у сумі 144 042,19 грн до передавального акту.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 17.06.2024.

Суддя І.В. Мілєва