Рішення

від 17.06.2024 по справі 904/1618/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1618/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергосервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД"

про стягнення безпідставно набутих коштів

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 15 767,00 грн. з яких 13 034,52 грн. - сума безпідставно набутих коштів, 2 025,80 грн. індекс інфляції, 706 ,68 грн. - 3% річних.

Господарський суд Дніпропетровської області 16.04.2024 відкрив провадження у справі №904/1618/24 та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов`язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.

Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 2 ч.6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, Відповідачі є обізнаними про вирішення спору, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.

Всупереч пропозицій суду, викладених в ухвалі від 16.04.2024, Відповідач відзив на позовну заву не надав, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2022 сторони уклали Договір на поставку молока № 4728-ИЭС-ДЦ (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник (Відповідач) зобов`язується поставити Покупцю (Позивачеві) товар, зазначений в специфікації (далі товар), а Покупець прийняти і оплатити такий товар в кількості, асортименті та за ціною згідно із специфікацією: найменування товару - Молоко коров`яче питне пастеризоване з масовою часткою жиру 2,5 % 0,5 л; кількість 80 000; ціна за од. (без ПДВ) 7,45 грн.; загальна вартість (без ПДВ) 596 000,00 грн.; загальна вартість з ПДВ 715 200,00 грн.

Ціна товару, що поставляється, вказується в специфікації ( п. 1.1 цього Договору) (п.3.1. Договору).

Сума цього Договору становить: 715 200,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 119 200,00 грн. (п. 3.2. Договору).

Розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем поставленого Покупцю товару протягом 35 календарних днів з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього Договору (п.4.1. Договору).

Строк поставки товару: 1 раз на тиждень з 08 год. 00 хв. до 10 год. 00 хв. за Київським часом, протягом 2- х календарних днів з моменту направлення Покупцем заявки (п. 5.1. Договору).

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань (п. 11.1. Договору).

На виконання умов Договору, Відповідач поставив, а Позивач прийняв товар на загальну суму 78 207,12 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1540 від 10.05.2022 на суму 20 356,38 грн., № 1593 від 24.05.2022 на суму 21 321,90 грн., № 1489 від 26.04.2022 на суму 16 199,28 грн., № 1448 від 14.04.2022 на суму 20 329,56 грн.

Позивач оплатив товар на загальну суму 78 207,12 грн., що підтверджується виписками банку.

31.01.2024 Позивач направив Відповідачеві вимогу про повернення на протязі семи календарних днів безпідставно набутих коштів у розмірі 13 034,52 грн., мотивуючи тим, що укладаючи Договір 04.01.2022 та включаючи в суму Договору ПДВ, сторони вважали, що обоє є платниками ПДВ і всі операції за Договором будуть здійснені ними саме як платниками ПДВ. Однак, за період з 01.04.2022 по 31.05.2022 ТОВ "Новопільський молокозавод" було платником податку третьої групи за ставкою 2 % від доходу та діяло на підставі п. 9 підр. 8 розд. ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України, отже було позбавлене можливості складання податкових накладних у цей період. Не дивлячись на це, Відповідачем поставлено товар за видатковими накладними на загальну суму 78 207,12 грн., у яких до ціни товару включений і ПДВ 13 034,52 грн. Враховуючи, те що Відповідач отримав кошти, зазначені як ПДВ на загальну суму 13 034,52 грн. понад вартість товару, то ці кошти набуті Відповідачем безпідставно.

За даними Позивача, зазначена вимога залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

На неповернуті кошти Відповідачем, Позивач з посиланням на ст. 625 ЦК України нарахував 2 025,80 грн. індексу інфляції за період з червня 2022 року по лютий 2024 року, 706,68 грн. 3 % річних за період з 28.05.2022 по 10.04.2024.

Всі нарахування проводилися окремо за кожною видатковою накладною.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення з Відповідача заявленої Позивачем суми, факт виконання Позивачем умов Договору, безпідставність одержаних Відповідачем коштів під виглядом ПДВ, обґрунтованість стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (підп. 14.1.178 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення).

Згідно з підп. а, б, п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до підп. 9.2, 9.4., 9.5 п. 9 підрозділу 8 розд. ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України установити, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей:

Платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 10 мільярдів гривень.

Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу, визначеного відповідно до статті 292 цього Кодексу.

Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, та при ввезенні товарів на митну територію України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.

Глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" знаходиться в підрозділі 2 "Недоговірні зобов`язання" розділу 3 "Окремі види зобов`язань", який входить до книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не заперечував і не спростував.

Перевіривши доводи і докази додані до справи, суд вважає, що у спірних правовідносинах наявні всі елементи складу цивільного правопорушення з боку Відповідача, тому приймає позицію Позивача.

Так, 04.01.2022 сторони уклали Договір на поставку молока № 4728-ИЭС-ДЦ, за п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар, зазначений в специфікації, а Покупець прийняти і оплатити такий товар в кількості, асортименті та за ціною згідно із специфікацією: найменування товару - Молоко коров`яче питне пастеризоване з масовою часткою жиру 2,5 % 0,5 л; кількість 80 000; ціна за од. (без ПДВ) 7,45 грн.; загальна вартість (без ПДВ) 596 000,00 грн.; загальна вартість з ПДВ 715 200,00 грн.

Сума цього Договору становить: 715 200,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 119 200,00 грн. (п. 3.2. Договору).

Однак, відповідно до інформації з сайту податкової служби, ТОВ "НОВОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД" з 01.04.2022 по 31.05.2022 перебував у третій групі платників єдиного податку.

Підпунктом. 9.2, 9.4., 9.5 п. 9 підрозділу 8 розд. ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей:

Платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 10 мільярдів гривень.

Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу, визначеного відповідно до статті 292 цього Кодексу.

Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, та при ввезенні товарів на митну територію України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.

Таким чином, Відповідач, в період спірних правовідносин, був звільнений від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів.

На виконання умов Договору, Відповідача поставив, а Позивач прийняв товар на загальну суму 78 207,12 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1540 від 10.05.2022 на суму 20 356,38 грн., № 1593 від 24.05.2022 на суму 21 321,90 грн., № 1489 від 26.04.2022 на суму 16 199,28 грн., № 1448 від 14.04.2022 на суму 20 329,56 грн.

Позивач, не маючи інформації про перехід Відповідача на Єдиний податок, сплатив за товар 78 207,12 грн., з яких 13 034,52 грн. ПДВ, що підтверджується виписками банку.

Таким чином, раніше визначена сторонами сума ПДВ 13 034,52 грн., отримана Відповідачем безпідставно.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).

Беручи до уваги надані докази (Договір, видаткові накладні, виписку банку, інформацію з сайту податкової служби), відсутність заперечень Відповідача щодо заявленої суми, суд вважає, що сума основного боргу обґрунтована, а вимога такою, що підлягає задоволенню.

Перевіривши решту розрахунків Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", суд встановив, що розрахунок індексу інфляції та 3 % річних проведено правильно.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню, до стягнення належать: 13 034,52 грн. безпідставно набутих коштів, 2 025,80 грн. індексу інфляції, 706,68 грн. 3 % річних.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД" (53003, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Новопілля, вул. Теплична, буд. 13, код 42257917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, код 34063592) 13 034,52 грн. безпідставно набутих коштів, 2 025,80 грн. індексу інфляції, 706,68 грн. 3 % річних, 2 422,40 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Суддя С.Г. Юзіков