ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ДОДАТКОВЕ Рішення
06.06.2024 м. Ужгород Справа №907/1127/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.
при секретарі судового засідання Іваниш Д.П.,
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лекора, м. Київ про ухвалення додаткового рішення у справі №907/1127/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лекора, м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Менрін ЮА, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 26 304,99 грн, у тому числі 21 932 грн заборгованості за поставлений товар, 3385,15 грн інфляційних нарахувань та 987,84 грн трьох процентів річних,
з участю представників сторін:
позивача (заявника) без виклику
відповідача без виклику
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.03.2024 у справі №907/1127/23 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Менрін ЮА, вул. Собранецька, будинок 36, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40406644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лекора, вул. П. Мирного, будинок 11, офіс 2/9, м. Київ, 01011 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 43317636) суму 26 304,99 грн (Двадцять шість тисяч триста чотири гривні 99 коп), у тому числі 21 932 грн (Двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять дві гривні) заборгованості за поставлений товар, 3385,15 грн (Три тисячі триста вісімдесят п`ять гривень 15 коп) інфляційних нарахувань та 987,84 грн (Дев`ятсот вісімдесят сім гривень 84 коп) трьох процентів річних, а також 2684 грн (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лекора, м. Київ через підсистему Електронний суд подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №907/1127/23 щодо стягнення з відповідача судових витрат, а саме, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 130,49 грн.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лекора, м. Київ про ухвалення додаткового рішення у справі №907/1127/23 призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.06.2024 без виклику уповноважених представників учасників процесу, з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод та графіку розгляду інших справ, що перебувають у провадженні судді Пригари Л.І.
За змістом поданої суду заяви про ухвалення додаткового рішення в даній справі представник позивача просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача на користь сторони позивача суми 17 130,49 грн витрат на правову допомогу адвоката при розгляді даної справи.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У відповідності до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як встановлено судом, між позивачем (клієнтом) та адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем (адвокатом) укладено Договір про надання правової допомоги б/н від 01.12.2023.
Так, при поданні заяви про розподіл судових витрат представником позивача дотримані вимоги, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України. До матеріалів справи додано копію Договору про надання правової допомоги б/н від 01.12.2023, копію звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги б/н від 13.03.2023 та копію видаткового касового ордеру №4 від 13.03.2024 на суму 14 500 грн.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
На підтвердження понесених витрат на загальну суму 17 130,49 грн представником позивача подано суду копію Договору про надання правової допомоги б/н від 01.12.2023, копію звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги б/н від 13.03.2023 та копію видаткового касового ордеру №4 від 13.03.2024 на суму 14 500 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Лекора (клієнтом, позивачем у справі) та адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем (адвокатом) укладено Договір про надання правової допомоги б/н від 01.12.2023 (далі Договір), відповідно до п. 1 та 2 якого адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, які узгоджуються сторонами у письмовій формі; адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування, в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справи про стягнення боргу з ТОВ Менрін ЮА про стягнення 21 932 грн.
За змістом п. 6, 7 Договору, гонорар сплачується авансом або після надання адвокатом звіту про виконання доручення в порядку, визначеному цим Договором. Гонорар адвоката визначається з розрахунку 2900 грн за годину роботи. У випадку успішного виконання доручення клієнт сплачує на користь адвоката додатковий гонорар у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої адвокатом правової допомоги.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 3 (трьох) років. Цей Договір може бути розірваний згідно з вимогами чинного законодавства України (п. 11 Договору).
Як вбачається зі звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги б/н від 13.03.2023, адвокатом протягом ведення справи №907/1127/23 в Господарському суді Закарпатської області були виконані наступні роботи сукупною вартістю 14 500 грн та тривалістю 5 годин:
1) консультування клієнта щодо підстав стягнення боргу, збір доказів тривалістю 2 години;
2) підготовка позовної заяви та систематизація позовних матеріалів тривалістю 2,5 годин;
3) підготовка та подання заяви про розподіл судових витрат тривалістю 0,5 години.
За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Отже під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заяви представника позивача про стягнення з відповідача суми 17 130,49 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, що знайшла свій вияв у наступному.
Стосовно наведеної у звіті про виконання доручення за договором про надання правової допомоги б/н від 13.03.2023 послуги Консультування клієнта щодо підстав стягнення боргу, збір доказів, надання якої адвокатом визначено тривалістю у 2 години, суд відзначає, що представником позивача не надано суду належних доказів надання ним клієнту відповідного консультування, зокрема, яким засобом комунікації таке надавалося, в які дату та час, який характер питань був його предметом, доказів фіксації та обліку витраченого часу тощо. Водночас збір, аналіз, вивчення і дослідження документів, якими доказово обґрунтована позиція сторони у спорі, є необхідною передумовою для складання відповідної заяви по суті справи (позовної заяви), а отже, і складовою послуг з її підготовки та оформлення. Крім того, суд бере до уваги також і ту обставину, що позовна заява в даній справі не містить великої кількості додатків, що б підтверджувало необхідність значних затрат часу адвокатом по збиранню доказів у справі, яка, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з`ясуванню, докази, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних, та розгляд якої здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження. Відтак, витрати в цій частині є недоведеними.
У частині заявленої представником позивача до відшкодування вартості послуги Підготовка позовної заяви та систематизація позовних матеріалів, надання якої адвокатом визначено тривалістю у 2,5 годин, суд зазначає, що позовна заява в даній справі виготовлена на 3 аркушах, 1 із яких фактично займають титульна сторінка, прохальна частина позову і зазначення додатків, долучених до позовної заяви, та переважну більшість тексту в якій складають цитування норм права. Відтак, суд вважає, що написання позовної заяви не потребувало значного обсягу часу та не вимагало особливої юридичної і технічної роботи, а тому, обґрунтованим видається затрачений на складання цього документу час тривалістю в 1,5 год, а вартість наданих адвокатом послуг, із урахуванням наведеного, становить 4350 грн (2900 грн х 1,5 год = 4350 грн).
Безпідставним суд вважає також і включення до звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги б/н від 13.03.2023 послуги Підготовка та подання заяви про розподіл судових витрат, надання якої адвокатом визначено тривалістю в 0,5 год, оскільки така не стосується суті спору і безпосереднього захисту порушених прав та інтересів клієнта в межах судової справи.
Щодо передбаченого п. 7 Договору про надання правової допомоги б/н від 01.12.2023 додаткового гонорару (гонорару успіху) в розмірі 10% економічної вигоди клієнта у разі ухвалення судом рішення на його користь, суд звертає увагу на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху.
Велика Палата Верховного Суду у названій постанові дійшла висновку про можливість існування гонорару успіху як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як гонорар успіху, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Суд зазначає, що Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та Правила адвокатської етики надають визначення поняття гонорар без поділу цього поняття на види. Зокрема норми зазначених Закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару), як основний, додатковий чи гонорар успіху, і вказане, у свою чергу, свідчить про те, що поняття гонорар, яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.
З огляду на викладене, суд відзначає, що погоджений сторонами розмір додаткового гонорару (гонорару успіху) є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу/надані послуги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові №922/1964/21 від 16.11.2022 також зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.
У даному випадку, додатковий гонорар (гонорар успіху), погоджений сторонами в Договорі про надання правової допомоги б/н від 01.12.2023 під відкладальною умовою (в разі економічної вигоди клієнта внаслідок надання останньому правової допомоги), є складовою частиною гонорару адвоката, а тому має бути компенсований за рахунок іншої сторони, у даному випадку, - за рахунок відповідача.
Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 5.46. постанови від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, відповідно до якого відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката.
З огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. 126, 129 ГПК України та оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення на користь ТОВ Компанія Лекора витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6980,49 грн.
Разом з тим, суд бере до уваги правовий висновок, зазначений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, відповідно до якого розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України
СУД УХВАЛИВ:
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лекора, м. Київ про ухвалення додаткового рішення у справі №907/1127/23 задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Менрін ЮА, вул. Собранецька, будинок 36, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40406644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лекора, вул. П. Мирного, будинок 11, офіс 2/9, м. Київ, 01011 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 43317636) суму 6980,49 грн (Шість тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень 49 коп) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
4. Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення. Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Додаткове судове рішення складено та підписано 17.06.2024.
Суддя Пригара Л.І.
Суд | Господарський суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 06.06.2024 |
Оприлюднено | 19.06.2024 |
Номер документу | 119771418 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Закарпатської області
Пригара Л.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні