Рішення

від 10.06.2024 по справі 908/536/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/26/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024 справа № 908/536/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/536/24

за позовом концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м.Запоріжжя, 69091)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю КОНДОР-5 (адреса реєстрації: вул. Лютеранська, буд. 24, м. Херсон, Херсонська область, 73003; адреса об`єкту надання послуг: вул. Яценка, буд. 1, м. Запоріжжя, 69005)

про стягнення 43973,51 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Концерн Міські теплові мережі через підсистему Електронний суд звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю КОНДОР-5 про стягнення 43973,51 грн., основного боргу по оплаті поставленої теплової енергії за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №201382 від 01.12.2006.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням умов договору № 201382 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2006 щодо вартості спожитої теплової енергії у період з грудня 2020 року по квітень 2021 року, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 43973,51 грн. Посилаючись на приписи статей 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, статей 1, 2, 193 ГК України та Закон України Про теплопостачання, позивач просив позов задовольнити. В позові позивач зазначив, що ціна позову підпадає під визначення категорії справи як малозначна та просив розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження. У позовній заяві позивач просив повернути йому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 261,60 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024 справу № 908/536/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 18.03.2024, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/536/24, присвоєно справі номер провадження 18/26/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/536/24; запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку шляхом направлення на їхні адреси відповідної ухвали.

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 18.03.2024 повернулась до суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю КОНДОР-5 є: вул. Лютеранська, буд. 24, м.Херсон, Херсонська область, 73003, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою за закінченням терміну зберігання, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Як звернув увагу Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/536/24 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 18.03.2024 у справі № 908/536/24 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/536/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 10.06.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерном «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського (Вознесенівського) району (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю КОНДОР-5 (Споживач, відповідач у справі) 01.12.2006 укладений договір постачання теплової енергії в гарячій воді № 201382 (надалі Договір), за умовами якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами (п. 1.1 Договору).

Під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені даним Договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України Про теплопостачання, Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і мереж та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами (п. 1.2 Договору).

Відповідно із п. 2.1 Договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Підпунктом 3.2.6 Договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно із положеннями п. 6.1 Договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3 Договору).

Пунктом 6.4 Договору визначено, що споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно із п. 6.7 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Нахімова, 4, м. Запоріжжя документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладену (платникам ПДВ).

Умовами п. 6.7.1 Договору передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

Пунктом 6.7.2 Договору передбачено, що у разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов`язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.7.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у Господарському суді.

Згідно з п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 01.08.2007.

Відповідно до п. 10.4 Договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою жодною з сторін не заявлено про розірвання договору № 201382, отже він є чинним.

Додатком № 1а до Договору визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено відносно об`єкту, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Яценка, 1, опалювальна площа 235,7 кв. м.

Згідно із актом обстеження системи теплопостачання, складеного 05.06.2018 комісією у складі повноважних представників філії концерну «Міські теплові мережі» Вознесенівського району, приміщення Споживача ТОВ «КОНДОР-5» за адресою вул. Яценка, 1, Радабанк, розташоване в підвалі та на першому поверсі шестиповерхового будинку, вхід окремий, система опалення відокремлена від системи опалення житлового будинку; тепловий вузол обладнаний приладом обліку теплової енергії.

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 335482544 від 13.06.2023 об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, ІІ (літ. А-6) загальною площею 326,4 кв. м. за адресою: м.Запоріжжя, вул. Яценка, 1, належить ТОВ «КОНДОР-5» на праві власності.

За твердженням позивача, відповідачу на виконання умов договору № 201382 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді теплопостачальна організація відпустила теплову енергію за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року на загальну суму 43973,51 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, надісланими на адресу відповідача.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по оплаті вартості отриманої теплової енергії, позивачем направлено на його адресу претензію № 23/05-юр від 23.01.2023 з вимогою щодо сплати 43973,51 грн. заборгованості за Договором.

Разом із претензією позивачем направлені на адресу відповідача Рахунки та Акти приймання-передачі теплової енергії за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року.

Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період на адресу теплопостачальної організації не повернув, заперечень щодо нарахувань, зазначених в рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії не надав.

Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Суд відзначає, що у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення з приводу нерухомого майна у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових. Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі Правила).

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено поняття теплової енергії це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного сторонами договору, які породили взаємні обов`язки: обов`язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов`язком відповідача оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строк оплати вартості спожитої теплової енергії - до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.4 Договору).

Постачання теплової енергії в гарячій воді здійснювалось на об`єкт споживання відповідача згідно додатку № 1а до Договору - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Яценка, 1, яке на праві власності належить відповідачу.

Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати теплової енергії у спірний період, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року позивачем відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 43973,51 грн., до сплати виставлено відповідні рахунки.

Суд приймає до уваги, що відповідно до п. 6.7 договору № 201382 передбачено, що споживач зобов`язався щомісячно, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Відповідач до позивача для отримання зазначених в п. 6.7 Договору документів не з`являвся, акти приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді за спірний період не отримував.

Таким чином, споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Теплопостачальної організації не надав, належним чином оформлені акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період не повернув.

За умовами Договору, у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень щодо підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим (п. 6.7.2 Договору).

Тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати, всього 43973,51 грн.

Таким чином, є обґрунтованим нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року в сумі 43973,51 грн., яку всупереч умовам Договору та вимог закону, відповідач не оплатив.

Суд звертає увагу, обставини постачання позивачем відповідачу теплової енергії за договором № 201382 від 01.12.2006 на належне відповідачу нежитлове приміщення ІІ (літ. А-6) загальною площею за внутрішніми замірами 235,7 кв. м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Яценка, 1, стали предметом дослідження Господарським судом Запорізької області у справі № 908/1509/21 за позовом концерну «Міські теплові мережі» до товариства з обмеженою відповідальністю КОНДОР-5 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, яка споживалась в опалювальний сезон 2019-2020 років. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.07.2021 у справі № 908/1509/21 позовні вимоги задоволені в частині стягнення 27312,06 грн. основного боргу, 324,58 грн. пені та 42,63 грн. 3% річних; у стягненні 2275,84 грн. пені в позові відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1509/21 набрало законної сили і є чинним, тому викладені у ньому обставини не потребують додаткового доведення.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 43973,51 грн. заборгованості правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії.

На підставі викладеного, суд позовні вимоги задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

З матеріалів справи слідує, що Концерном Міські теплові мережі сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (платіжна інструкція № 7147 від 21.02.2023).

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2147,20 грн. (2684,00 грн. х 0,8).

З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 261,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В позовній заяві позивач просив повернути суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 261,60 грн.

Отже, сума зайво сплаченого Концерном «Міські теплові мережі» судового збору в розмірі 261,60 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, про що судом буде винесено відповідну ухвалу.

Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю КОНДОР-5 (адреса реєстрації: вул. Лютеранська, буд. 24, м. Херсон, Херсонська область, 73003; адреса об`єкту надання послуг: вул. Яценка, буд. 1, м. Запоріжжя, 69005; ідентифікаційний код 24516406) на користь концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код 32121458; розрахунковий рахунок НОМЕР_1 у Філії АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) 43973,51 грн. (сорок три тисячі дев`ятсот сімдесят три грн. 51 коп.) основного боргу. Видати наказ.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю КОНДОР-5 (адреса реєстрації: вул. Лютеранська, буд. 24, м. Херсон, Херсонська область, 73003; адреса об`єкту надання послуг: вул. Яценка, буд. 1, м. Запоріжжя, 69005; ідентифікаційний код 24516406) на користь концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код 32121458, р/р НОМЕР_2 у ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 17.06.2024.

Суддя В.В. Левкут