Повістка

від 17.06.2024 по справі 908/2123/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/29/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

17.06.2024 Справа № 908/2123/23(904/4140/21)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши матеріали господарської справи,

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕ Технолоджі", с. Малехів Жовківського району Львівської області

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакстон", м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Абрис Дніпро", м. Запоріжжя

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакстон", м. Запоріжжя

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ Технолоджі", с. Малехів Жовківського району Львівської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткредит", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Абрис Дніпро", м. Запоріжжя

про визнання іпотеки припиненою; припинення обтяження

в межах справи № 908/2123/23

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакстон", м. Запоріжжя

кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпровський машинобудівний комплекс

Без виклику сторін

УСТАНОВИВ:

Господарським судом Запорізької області винесено рішення у справі № 908/2123/23(904/4140/21) від 28.05.2024, яким: у задоволенні первісного позову - відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано припиненою з 29.11.2013 іпотеку за Іпотечним договором 10-13/ЮЛ/1 від 18 липня 2013 року, укладеним між ТОВ ІНВЕСТКРЕДИТ (ЄДРПОУ 36494420) та ТОВ ЗЕ ТЕХНОЛОДЖІ (код ЄДРПОУ 38198547). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ Технолоджі" (80383, с. Малехів Жовківського району Львівської області, 80383, вул. Київська, 18, каб. 68, код ЄДРПОУ 38198547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакстон" (69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 20, код ЄДРПОУ 43667153) 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесткредит" (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 22, код ЄДРПОУ 36494420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакстон" (69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 20, код ЄДРПОУ 43667153) 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп. судового збору.

Згідно зі ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне доповнити мотивувальну частину рішення від 28.05.2024 абзацами наступного змісту:

Абзац 8 мотивувальної частини рішення викласти в такій редакції:

«Копію Додаткової угоди (доповнення) №1 від 19.11.2013 року до кредитного договору (без графіка погашення) №10-13/ЮЛ від 18.07.2013, якою внесено зміни до строків договору і продовжено його дію до 16.07.2023 року, надано господарському суду позивачем за первісним позовом та відповідачем зустрічним позовом ТОВ "ЗЕ Технолоджі" у складі відзиву на зустрічний позов про визнання іпотеки припиненою, припинення обтяження.»

Після абзацу 24 мотивувальної частини: «При цьому і в примірнику кредитного договору, і в примірнику Додаткової угоди від 19.11.2013 року, що наявні в матеріалах справи, підписи уповноважених осіб візуально збігаються.» доповнити рішення абзацами 25, 26 такого змісту:

«Згідно пояснень, наданих представником позивача за первісним позовом, що містяться в матеріалах справи, оригінали, зокрема, примірників кредитного договору, які перебували у володінні ТОВ "ЗЕ Технолоджі" та ТОВ "Фінанс Роялті" (переданий останньому ТОВ "Інвесткредит" за договором відступлення права вимоги за кредитним договором) вибули із їх володіння внаслідок протиправних дій невстановлених осіб, про що зареєстровано відповідне кримінальне провадження.

Водночас, у кредитному договорі зазначено, що він підписаний у двох примірниках.»

Абзац 36 мотивувальної частини рішення викласти в такій редакції:

«З огляду на зазначене вище, судом також приймаються до уваги відомості, що викладені у Висновку експерта №17 від 17.05.2022 року, складеного експертом Кострубом А.М., копія якого знаходиться в матеріалах судової справи №904/4041/21, зокрема, в частині виконання підпису у графі «Директор Сорокін С.С.» Додаткової угоди (доповнення) №1 від 19.11.2013 року до кредитного договору (без графіка погашення) №10-13/ЮЛ від 18.07.2013 не Сорокіним Станіславом Сергійовичем, а іншою особою, з наслідуванням його підпису.»

Абзац 37 мотивувальної частини рішення викласти в такій редакції:

«Приймаючи до уваги суперечливі обставини підписання сторонами Додаткової угоди (доповнення) №1 від 19.11.2013 року до кредитного договору (без графіка погашення) №10-13/ЮЛ від 18.07.2013, відсутність достатніх доказів вчинення сторонами дій направлених на її укладання, відсутність додаткової угоди до іпотечного договору (нотаріально посвідченої) на подовження строків дії іпотеки та державна реєстрація змін до іпотечного договору щодо продовження строків дії іпотеки, відсутність у період з 29.11.2013 по 08.09.2021 розрахунків між ТОВ "ЗЕ Технолоджі" та ТОВ "Інвесткредит" по договору №10-13/ЮЛ від 18.07.13, за даних підстав суд вважає Додаткову угоду (доповнення) №1 від 19.11.2013 року до кредитного договору (без графіка погашення) №10-13/ЮЛ від 18.07.2013 неукладеною, тобто такою, що не відбулася, а наведені в ній умови не є такими, що регулюють спірні відносини.»

Після абзацу 41 мотивувальної частини: «З огляду на зазначені положення законодавства та висновки судових експертиз, суд критично ставиться до Додаткової угоди (доповнення) №1 до кредитного договору (без графіка погашення) №10-13/ЮЛ від 18.07.2013 року оскільки, як встановлено матеріалами судової справи:

- Додаткової угоди до іпотечного договору (нотаріально посвідченої) на подовження строків дії іпотеки не укладалось;

- державна реєстрація змін до іпотечного договору щодо продовження строків дії іпотеки не проводилась.» доповнити рішення абзацом 42 такого змісту:

«Згідно відомостей наявного в матеріалах судової справи Акту звірки поставок та розрахунків між ТОВ "ЗЕ Технолоджі" та ТОВ "Інвесткредит" по договору №10-13/ЮЛ від 18.07.13 станом на 14.09.2021 у період з 29.11.2013 по 08.09.2021 розрахунків між позивачем за первісним позовом та ТОВ "Інвесткредит" не проводилося.»

Після абзацу 75 мотивувальної частини: «Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).» доповнити рішення абзацами 76 - 79 такого змісту:

«Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.»

Керуючись ст.ст. 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Доповнити мотивувальну частину рішення від 28.05.2024 абзацами наступного змісту:

Абзац 8 мотивувальної частини рішення викласти в такій редакції:

«Копію Додаткової угоди (доповнення) №1 від 19.11.2013 року до кредитного договору (без графіка погашення) №10-13/ЮЛ від 18.07.2013, якою внесено зміни до строків договору і продовжено його дію до 16.07.2023 року, надано господарському суду позивачем за первісним позовом та відповідачем зустрічним позовом ТОВ "ЗЕ Технолоджі" у складі відзиву на зустрічний позов про визнання іпотеки припиненою, припинення обтяження.»

Після абзацу 24 мотивувальної частини: «При цьому і в примірнику кредитного договору, і в примірнику Додаткової угоди від 19.11.2013 року, що наявні в матеріалах справи, підписи уповноважених осіб візуально збігаються.» доповнити рішення абзацами 25, 26 такого змісту:

«Згідно пояснень, наданих представником позивача за первісним позовом, що містяться в матеріалах справи, оригінали, зокрема, примірників кредитного договору, які перебували у володінні ТОВ "ЗЕ Технолоджі" та ТОВ "Фінанс Роялті" (переданий останньому ТОВ "Інвесткредит" за договором відступлення права вимоги за кредитним договором) вибули із їх володіння внаслідок протиправних дій невстановлених осіб, про що зареєстровано відповідне кримінальне провадження.

Водночас, у кредитному договорі зазначено, що він підписаний у двох примірниках.»

Абзац 36 мотивувальної частини рішення викласти в такій редакції:

«З огляду на зазначене вище, судом також приймаються до уваги відомості, що викладені у Висновку експерта №17 від 17.05.2022 року, складеного експертом Кострубом А.М., копія якого знаходиться в матеріалах судової справи №904/4041/21, зокрема, в частині виконання підпису у графі «Директор Сорокін С.С.» Додаткової угоди (доповнення) №1 від 19.11.2013 року до кредитного договору (без графіка погашення) №10-13/ЮЛ від 18.07.2013 не Сорокіним Станіславом Сергійовичем, а іншою особою, з наслідуванням його підпису.»

Абзац 37 мотивувальної частини рішення викласти в такій редакції:

«Приймаючи до уваги суперечливі обставини підписання сторонами Додаткової угоди (доповнення) №1 від 19.11.2013 року до кредитного договору (без графіка погашення) №10-13/ЮЛ від 18.07.2013, відсутність достатніх доказів вчинення сторонами дій направлених на її укладання, відсутність додаткової угоди до іпотечного договору (нотаріально посвідченої) на подовження строків дії іпотеки та державна реєстрація змін до іпотечного договору щодо продовження строків дії іпотеки, відсутність у період з 29.11.2013 по 08.09.2021 розрахунків між ТОВ "ЗЕ Технолоджі" та ТОВ "Інвесткредит" по договору №10-13/ЮЛ від 18.07.13, за даних підстав суд вважає Додаткову угоду (доповнення) №1 від 19.11.2013 року до кредитного договору (без графіка погашення) №10-13/ЮЛ від 18.07.2013 неукладеною, тобто такою, що не відбулася, а наведені в ній умови не є такими, що регулюють спірні відносини.»

Після абзацу 41 мотивувальної частини: «З огляду на зазначені положення законодавства та висновки судових експертиз, суд критично ставиться до Додаткової угоди (доповнення) №1 до кредитного договору (без графіка погашення) №10-13/ЮЛ від 18.07.2013 року оскільки, як встановлено матеріалами судової справи:

- Додаткової угоди до іпотечного договору (нотаріально посвідченої) на подовження строків дії іпотеки не укладалось;

- державна реєстрація змін до іпотечного договору щодо продовження строків дії іпотеки не проводилась.» доповнити рішення абзацом 42 такого змісту:

«Згідно відомостей наявного в матеріалах судової справи Акту звірки поставок та розрахунків між ТОВ "ЗЕ Технолоджі" та ТОВ "Інвесткредит" по договору №10-13/ЮЛ від 18.07.13 станом на 14.09.2021 у період з 29.11.2013 по 08.09.2021 розрахунків між позивачем за первісним позовом та ТОВ "Інвесткредит" не проводилося.»

Після абзацу 75 мотивувальної частини: «Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).» доповнити рішення абзацами 76 - 79 такого змісту:

«Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.»

Ухвалу складено 17.06.24. Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя О.О. Юлдашев