Рішення

від 17.06.2024 по справі 909/348/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/348/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго",

до відповідача: Садівничого товариства "Івано-Франківське садівницьке товариство "За мир",

про стягнення заборгованості в сумі 25 747,02 грн, з них: 18 855,51 грн - основний борг, 5540,65 грн - інфляційні, 1350,86 грн - 3% річних

установив: Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Садівничого товариства "Івано-Франківське садівницьке товариство "За мир" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 25 747,02 грн, з них: 18 855,51 грн - основний борг, 5540,65 грн - інфляційні, 1350,86 грн - 3% річних.

Заявлені позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості послуг за постачання теплової енергії, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 01.10.2019 по 31.05.2022 на суму 18 855,51 грн. За порушення строків оплати за теплову енергію відповідачу нараховано три проценти річних та інфляційні втрати.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 15.04.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та постановив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 15.04.2024 позивач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить Довідка про доставку електронного листа від 17.04.2024, яка долучена до матеріалів справи.

Відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на оригіналі ухвали суду від 15.04.2024. Проте, на адресу Господарського суду Івано-Франківської області повернулась ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.04.2024 з відміткою поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання". Відзив на позов не надав.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" є юридичною особою та створене з метою здійснення в інтересах Івано-Франківської міської територіальної громади діяльності щодо надання якісних послуг фізичним і юридичним особам із централізованого теплопостачання та централізованого постачання гарячої води (п.3.1 Статуту ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго").

Предметом діяльності Підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії тощо (п.3.1 Статуту ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго").

Тобто, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", позивач є виконавцем комунальної послуги (теплопостачання та постачання гарячої води).

Відповідно до Договору оренди нежитлових приміщень № ДО-3872 від 01.07.2018(із змінами та доповненнями), укладеного між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (по договору - орендодавець) та Садівничим товариством "Івано-Франківське садівницьке товариство "За мир" (по договору - орендар/по справі - відповідач), відповідач по справі у період з 01.07.2016 по 31.05.2022 здійснював оренду (користувався) нежитловим приміщенням площею 11,9 кв.м , яке розташоване на першому поверсі в будинку по вул. К.Данила, 37, м.Івано-Франківськ.

Зазначений вище об`єкт оренди є об`єктом комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківськ та яке перебувало у спірний період несплати послуг по теплопостачанню в оренді (користуванні відповідача по справі ) відповідача по справі. Зазначені копії Договору оренди та додаткових угод містяться в матеріалах справи.

Тобто, у спірний період несплати послуг по теплопостачанню зазначений об`єкт перебував в оренді (користуванні) відповідача по справі).

11.09.2019 позивач по справі направив на адресу відповідача цінним листом у двох примірниках Договір про постачання теплової енергії № 399 від 02.09.2019 з додатками, з проханням підписати та повернути один примірник необхідних документів (копії доказів направлення зазначених вище документів містяться в матеріалах справи).

13.09.2018 відповідачем по справі отримав дане поштове відправлення №7601863410850, докази чого містяться в матеріалах справи, однак зазначений договір ним не підписано та не повернуто на адресу позивача по справі.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлового-комунальні послуги", договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше непередбачено законом (ч.7 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлового-комунальні послуги" (далі - закон) публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

З урахуванням наведених вище приписів Закону України "Про житлового-комунальні послуги" , зокрема його ст. 13 зазначений вище договір (Договір про постачання теплової енергії № 399 від 02.09.2019 (далі - Договір)) є укладеним між сторонами по справі.

Отже, згідно наявних в матеріалах справи доказів, у період 01.10.2019 по 31.05.2022, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" забезпечувало тепловою енергією житловий будинок по К.Данила, 37, м.Івано-Франківськ.

Відповідно до п. 1.1 Договору виробник зобов`язується постачати споживачеві теплову енергії у відповідності з умовами договору, а споживач зобов`язується своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п. 2.1 Договору енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до даного договору на опалення та вентиляцію , гаряче водопостачання, технологічні потреби. Опалювальним об`єктом за Додатком №1 є офісне приміщення на вул. К.Данила,37 в м. Івано-Франківську з відповідним тепловим навантаженням , визначеним в ньому.

За положенням пп. 2.3-2.5 Договору відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг. У разі зміни у встановленому законодавством порядку тарифів на послугу з централізованого опалення, виробником в односторонньому порядку без попереднього узгодження із споживачем застосовуються нові тарифи. Зміни тарифів зазначаються в рахунку-фактурі за період, в якому вони відбулися.

Пунктом 3.1.3 Договору встановлено право споживача на отримання вчасно та відповідної якості послуг із законодавством та умовами Договору, при цьому такому праву прямо відповідає його обов`язок виконувати умови та порядок оплат спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором , визначений п.3.2.3 Договору.

В свою чергу, до обов`язку виробника згідно п.4.2.1 Договору належить забезпечувати постачання енергії споживачу в обсягах згідно з Договором , якому відповідає його право на отримання оплати її вартості у відповідних обсягах та в терміни, встановлені договором (п.п.5.6-5.8 Договору).

Разом з тим, порядок нарахування та оплати за надані послуги з постачання теплової енергії проводиться відповідно до:- Закону України "Про житлового-комунальні послуги" від 09.11.2017 року № 2189-VIII (далі - Закон); - Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (далі - Закон про облік); - Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (далі - Правила); - Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315.

Відповідно до п.1 ст. 9 закону споживач здійснює оплату за спожиті послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

У відповідності до п.35 Правил зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць . Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунком періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Пунктом 5.6 Договору сторони погодили, що розрахунки за енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. розрахунковим періодом є календарний місяць.

На виконання умов спірного Договору Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.10.2019 по 31.05.2022 та виставлені відповідні рахунки на їх оплату (копії рахунків знаходяться в матеріалах справи (а.с. 27-52)), однак останній за вказані послуги належним чином не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 18 855,51 грн.

Зазначена обставина, зумовила позивача звернутись із даним позовом до суду. На вказану суму заборгованості позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційні втрати.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Зі змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Як встановлено матеріалами справи між сторонами укладено Договір про постачання теплової енергії №399 від 02.09.2019, який, за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-903 Цивільного кодексу України.

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання вказаних вище умов договору позивач надав відповідачу послуги по постачанню теплової енергії, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії рахунків-фактур за період жовтень 2019 по травень 2022.

Як зазначалось вище, строки та порядок оплати поставленої теплової енергії сторонами обумовлено в п. 5.8 Договору.

В порушення вказаного договору відповідач оплату послуг за поставку теплової енергії згідно долучених до матеріалів справи рахунків-фактур не здійснив.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За наведено та з урахуванням факту не виконання відповідачем умов договору щодо оплати вартості послуг за постачання теплової енергії, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 18 855 грн 51 к. - основного боргу та таких, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Крім того, приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання договірних зобов`язань по оплаті послуг, наданих позивачем послуг по постачанню електричної енергії.

Разом з тим частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 1 350 грн 86 к. - 3 % річних та 5 540 грн 65 к. - інфляційні.

Суд здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат та 3% річних, прийшов до висновку про обгрунтованість та арифметично вірне їх нарахування. а отже підлягають до задоволення.

З огляду на вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З аналізу наведеного вище суд приходить до висновку позов задовольнити в повному обсязі.

Судовий збір, за правилами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 11, 509, 525, 526, 530, 551, 610, 611, 612, 625, Цивільного кодексу України, ст. 173, 233 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 77, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарськогопроцесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Садівничого товариства "Івано-Франківське садівницьке товариство "За мир" про стягнення заборгованості в сумі 25 747,02 грн, з них: 18 855,51 грн - основний борг, 5540,65 грн - інфляційні, 1350,86 грн - 3% річних - задовольнити.

Стягнути з Садівничого товариства "Івано-Франківське садівницьке товариство "За мир" (вул. К.Данила,37, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код 22165960) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б.Хмельницького, 59-а, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76009, код 03346058) - 25 747,02 грн заборгованості , з них: 18 855,51 грн - основний борг, 5 540,65 грн - інфляційні втрати, 1 350,86 грн - 3% річних та 3 028,00 грн - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя О. М. Фанда