ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
27.05.2024 Справа № 910/3045/24
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
від заявника Скічко І.В. - представник
від боржника Бітюкова І.В. - представник, Юрченко О.А. - представник
від Міністерства економіки України Колода Є.Г. - представник
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Транс" звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 37243279) у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.03.2024 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду, залучено до участі у справі Міністерство економіки України в порядку ст. 96 Кодексу України з процедур банкрутства, підготовче засідання суду призначено на 17.04.2024.
16.04.2024 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У судову засіданні 17.04.2024 оголошено перерву до 27.05.2024.
23.05.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь заявника на відзив боржника.
24.05.2024 до Господарського суду м. Києва надійшли заперечення боржника щодо долучення заявником нових доказів.
27.05.2024 до Господарського суду м. Києва надійшли додаткові пояснення боржника та заява боржника про застосування строків позовної давності.
У судовому засіданні 27.05.2024 представник заявника надав пояснення по суті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та підтримав подану заяву в повному обсязі.
Представники боржника щодо задоволення поданої заяви заперечили.
Згідно приписів ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, заявник вказав про наявність у боржника непогашеної заборгованості в загальному розмірі 864 408,84 грн. за договором транспортного експедирування залізничним транспортом від 21.09.2018 № 420.
На підтвердження своїх вимог до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство додано копії: рахунку на оплату №17 від 16.10.2023 на суму 32622,00 грн (по станції Федорівка); акту приймання-передачі наданих послуг №17 від 16.10.2023 на суму 32622,00 (не підписаний зі сторони боржника); рахунку на оплату № 18 від 16.10.2023 на суму 831786,84 грн (по станції Кремидівка) та акту приймання-передачі наданих послуг № 18 від 16.10.2023 на суму 831786,84 грн. (не підписаний зі сторони боржника).
При цьому, як вбачається із відзиву боржника 10 вересня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Транс" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування залізничним транспортом від 21.09.2018 №420 в розмірі 6 372 189,88 грн.
Позовні вимоги включали, в тому числі, заборгованість по станції Федорівна на суму 32622,00 грн. та по станції Кремидівка на суму 831786,84 грн (загалом на суму 864 408,84 грн.).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 у справі №910/14757/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 та постановою Верховного Суду від 27.06.2023, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 910/14757/21 встановлено, що вартість послуг на суму 864 408,84 грн. була оплачена Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України", а саме судами встановлено наступне: «Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення вартості робіт (послуг) на суму 864 408,84 грн позивач посилається на додаток № 36 від 03.12.2018 до договору, в якому сторони домовилися про те, що Товариство приймає до перевезення належне відповідачу зерно пшениці 6 класу в кількості 1250 т (18 вагонів) за маршрутом: станція відправлення Бобровиця - станція призначення Одеса-порт, а загальна вартість перевезення становить 829 875,00 грн. з ПДВ. Про виконання робіт згідно додатку № 36 сторони підписали Акт прийому-передачі виконаних робіт № 12 від 10.12.2018 на суму 825 725,63 грн. з ПДВ. На підставі виставленого позивачем рахунку № 249 від 10.12.2018 відповідач оплатив Товариству 825 725,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1599096 від 13.12.2018.
Враховуючи переадресацію вищевказаних вагонів зі станції Одеса-порт на станцію Кремидовка, сторони додатково підписали Акт прийому-передачі виконаних робіт № 54 від 29.01.2019 до додатку № 36 на суму 119 773,13 грн з ПДВ. На підставі виставленого позивачем рахунку № 55 від 29.01.2019 відповідач оплатив позивачу 119 773,13 грн, що підтверджується платіжним дорученням №912472 від 05.02.2019. Здійснення відповідачем вказаних оплат Товариству також підтверджується банківською випискою з рахунку відповідача в АТ «Укрексімбанк» за період з 21.09.2018 по 08.06.2021.
Наведені вище обставини спростовують твердження позивача про наявність у Корпорації заборгованості в сумі 864 408,84 грн за додатком № 36, а також свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
Крім того, до суми 864 408,84 грн позивачем включені понесені ним витрати по станції Федорівка Придніпровської залізниці в сумі 32 622,00 грн, які списані з Товариства перевізником (АТ «Українська залізниця»). Водночас, позивачем документарно не доведено, що вказана сума підлягає відшкодуванню саме позивачем.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що правовідносини між позивачем та АТ «Українська залізниця» регулюються відмінним договором від договору № 420 від 21.09.2018, а тому є автономними самостійними правовідносинами».
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, після надходження до суду відзиву боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство заявником подано відповідь на відзив до якої долучено нові докази, а саме копії: акту №12 від 10.12.2018; листа Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 21.12.2018 № 130-9-21/7970; наказ Департаменту комерційної роботи АТ «Укрзалізниця» №1243 від 22.12.2018; акту № 54 від 29.01.2019; переліку №2181223 від 23.12.2018; рахунку №249 від 10.12.2018; листа філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.04.2019 № ЄРЦ-05/2918-Е; листа філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 15.05.2024 № ЄРЦ-05/2643; переліку №201811208 від 08.12.2018; накладних №№34542928, 34544031, 34554352, 34557207 разом із відомостями вагонів; переліку №20181223 від 23.12.2018, де відображено списання з особового рахунку ТОВ «Т-Транс» грошових коштів у розмірі 118 568,40 грн.; накладної №42812560 разом із відомістю вагонів; акту загальної форми АРМ ПЗ (Форма ГУ-23) №1 від 07.01.2019; акту загальної форми АРМ ПЗ (Форма ГУ-23) №2 від 07.01.2019; акту загальної форми АРМ ПЗ (Форма ГУ-23) №3 від 08.01.2019; акту загальної форми АРМ ПЗ (Форма ГУ-23) №4 від 17.01.2019; акту загальної форми АРМ ПЗ (Форма ГУ-23) № 5 від 17.01.2019; акту загальної форми АРМ ПЗ (Форма ГУ-23) №6 від 17.01.2019; акту загальної форми АРМ ПЗ (Форма ГУ-23) №10 від 19.01.2019; акту загальної форми АРМ ПЗ (Форма ГУ-23) №13 від 25.01.2019; акту загальної форми АРМ ПЗ (Форма ГУ-23) №17 від 27.01.2019; акту загальної форми АРМ ПЗ (Форма ГУ-23) №19 від 30.01.2019.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, а також зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, на ініціюючого кредитора покладено обов`язок подання доказів, якими він обґрунтовує заявлені вимоги до боржника, разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
При цьому, при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Транс" письмово не повідомляло суд про відсутність у нього можливості подати якісь докази.
Так само, кредитор (в порядку ч. 5 ст. 80 ГПК України) не надав суду доказів поважності неподання ним доказів у справі у встановлений законом строк, а також не звертався до суду з клопотанням про встановлення додаткового строку для подання таких доказів.
Нормами ч. 8 ст. 80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Наслідки пропуску учасником справи процесуальних строків також визначені нормами ч. 2 ст. 118 ГПК України, згідно з якими заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.10 ст. 80 ГПК України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Заявником нові докази подані без клопотання про їх приєднання до матеріалів справи, без обґрунтування неможливості їх подання одночасно із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, зважаючи на те, що нові докази, долучені заявником до відповіді на відзив, подані з порушенням приписів процесуального закону, вказані докази згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України судом до розгляду не приймаються.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 про те, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми ГПК України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.
Порядок подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також перелік документів, які мають бути додані до вказаної заяви, визначені статтею 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
За змістом частини першої статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов`язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно правових висновків Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 22.09.2021 у справі 911/2043/20, процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Судова палата також зауважила, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.
Згідно з частиною другою статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Частинами першою, другою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частин першої - п`ятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Поряд з цим, у силу частини восьмої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з частиною третьою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Таким чином, стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
За таких обставин, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).
Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
Верховний Суд у постанові від 16.06.2022 у справі № 910/13242/21 вказав, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 також зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).
Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме відзиву боржника, поданого порядку ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник категорично заперечує наявність у нього заборгованості перед ініціюючим кредитором за договором транспортного експедирування залізничним транспортом від 21.09.2018 № 420.
Додані до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство докази не свідчать про безспірність вимог заявника.
Заява кредитора обґрунтована тим, що під час виконання договору у зв`язку з переадресуванням вагонів по станції Кремидівка Одеської залізниці та станції Федорівна Придніпровської залізниці, здійсненими за ініціативою клієнта, виникли додаткові витрати у розмірі 864 408,84 грн.
За статтею 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» Експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право: на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.
Аналогічні норми містять умови договору, а саме:
пункт 1.2. договору, згідно з яким експедитор може надавати додаткові послуги за письмовою заявою Клієнта;
пунктом 2.2.7 договору встановлено що клієнт зобов`язаний протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання рахунку відшкодувати погоджені з клієнтом та здійснені в його інтересах додаткові витрати експедитора;
пункт 2.2.9 договору містить умову, що вартість робіт і послуг третіх осіб, вартість адміністративних послуг, вартість видачі та оформлення документів та інші витрати, збори, платежі, що не були передбачені сторонами, але є необхідними для виконання договору і своєчасно письмово узгоджені з клієнтом, покладаються на Клієнта і він зобов`язаний відшкодувати їх ккспедитору;
пунктом 3.9 договору сторони погодили, що клієнт зобов`язаний відшкодувати узгоджені з ним та здійснені на його користь додаткові витрати експедитора, які виникли у останнього під час виконання договору.
Всупереч зазначеним умовам договору заявником не додано доказів узгодження з боржником додаткових витрат, пов`язаних із переадресування вантажу, доказів фактичного понесення ним додаткових витрат (оплата на рахунки АТ «Укрзалізниця»), а також доказів на підтвердження того, що боржник надавав заяву або доручення експедитору на переадресування вагонів по вказаних станціях.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.
Отже, встановлення судом у підготовчому засіданні наявності спору про право, характерного для справ позовного провадження, є однією із перешкод для відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим слід зазначити, що відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу заявленої вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак і про відсутність між сторонами спору про право.
Вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати наступне.
Спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку.
Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути й спору про право.
Отже, якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.
При цьому законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з приводу заявленої вимоги кредитора.
Правова позиція аналогічного змісту викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного суду у постановах від 13.08.2020 року у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 року у справі №922/1174/20, від 16.09.2020 року справі №911/593/20 від 25.11.2020 року у справі №910/5799/20.
Про існування спору про право може свідчити, наприклад, заперечення боржника щодо дійсності правочину (договору), який є підставою виникнення грошового зобов`язання, або обґрунтоване ствердження про його нікчемність в силу закону, у тому числі заперечення боржника проти правочину, за умовами якого до заявника - кредитора перейшло право вимоги (зокрема, договору про відступлення права вимоги) тощо.
Також спір про право наявний у разі, коли боржник не погоджується із методикою (формулою) розрахунку заявленого боргу або взагалі висловлює незгоду з існуванням у нього заборгованості перед кредитором, стверджуючи про припинення зобов`язання зарахуванням тощо; заявляє про сплив позовної давності; заперечує настання строку виконання грошового зобов`язання з мотивів правомірності зупинення ним виконання свого обов`язку (ч.3 ст.538 ЦК України) або з мотивів прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України), доводить про припинення поруки тощо.
Встановлення наявності або відсутності наведених обставин переходить в площину доказування, що вочевидь свідчить про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
При цьому, у суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов`язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.
За вказаних обставин, на дату проведення підготовчого засідання судом з`ясовано, що між заявником та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, в тому числі щодо суті (предмету) зобов`язання, підстави їх виникнення, суми зобов`язання та структури заборгованості.
Разом з тим, оскільки в силу приписів чинного спеціального законодавства господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), вищенаведені суперечки підлягають вирішенню саме у порядку позовного провадження із застосуванням усього інструментарію, характерного такому провадженню, а тому вимоги кредитора в даному випадку не є безспірними та свідчать про наявність спору про право, що у відповідності до ч. 6 ст. 39 КУзПБ є самостійною підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
З огляду на викладені вище обставини та наведені норми, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Керуючись ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва
У Х В А Л И В:
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Т-Транс" у відкритті провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 37243279).
2. Копію ухвали направити заявнику, боржнику, Міністерству економіки України, органу державної виконавчої служби, державному реєстратору за місцезнаходженням боржника.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя П.П. Чеберяк
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 27.05.2024 |
Оприлюднено | 19.06.2024 |
Номер документу | 119773097 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: банкрутство юридичної особи |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Чеберяк П.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні