Рішення

від 06.06.2024 по справі 910/3210/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2024Справа № 910/3210/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт Інтернешнл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Стар"

про стягнення 1771728,57 грн.

за участі представників:

від позивача: Широкоступ К.М.

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт Інтернешнл" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Стар" про стягнення за договором поставки від 07.06.2023 № АЕІ-2644-0706/23 основного боргу в розмірі 1528189,43 грн., трьох процентів річних у сумі 18690,38 грн., пені в сумі 195612,37 грн. та інфляційних втрат у розмірі 29236,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Дана ухвала суду та подальші ухвали в справі направлялися, зокрема, відповідачу в електронний кабінет, доставка яких підтверджується відповідними повідомленнями. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № АЕІ-2644-0706/23, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність покупця товар (партію товару), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором та додатками до нього.

Відповідно до пункту 1.2 договору товаром за цим договором є насіння та/або засоби захисту рослин, а також інший асортимент, який буде визначатися в додатках - специфікаціях до цього договору.

У пункті 1.3 договору визначено, що кількість, одиниці виміру, асортимент, упаковка, ціна, вартість товару (партії товару), що поставлятиметься постачальником в адресу покупця, умови його поставки, прийняття та оплати визначаються у додатках - специфікаціях на кожну партію товару, що є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору основні умови оплати товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються додатками-специфікаціями до договору з урахуванням положень, визначених цим розділом договору.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що зобов`язання постачальника з поставки товару покупцю вважається виконаним, а право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на цей товар.

Згідно з пунктами 12.1, 12.2 договору останній набуває чинності з моменту його підписання та завірення печатками сторін і діє до 31.12.2023 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов`язку погашення своїх грошових зобов`язань та відповідальності за порушення умов цього договору.

07.06.2023 сторонами підписано специфікацію № 1 до договору, відповідно до якої сторони погодили поставку товару на суму 305 812,80 грн. з оплатою 30% від вартості товару - до 10.06.2023, 70% від вартості товару - до 15.10.2023 року.

Також, 07.06.2023 за фактом поставки товару сторонами підписано видаткову накладну №1837 на суму 305 812,80 грн., що залишилася відповідачем не оплаченою.

Надалі, 12.06.2023 сторонами підписано специфікацію № 2 до договору щодо поставки товару на суму 12 409,91 грн., 30% якого сплачується до 15.06.2023, а 70 % - до 15.10.2023 року.

Згідно з видатковою накладною від 12.06.2023 № 1914 позивачем поставлено товар на суму 12 409,91 грн., за який відповідач оплату не здійснив.

У специфікації від 16.06.2023 № 3 сторонами погоджено поставку товару на суму 101 937,60 грн. з оплатою 30% від вартості товару - до 19.06.2023, 70% - до 15.10.2023 року.

Відповідно до видаткової накладної від 16.06.2023 № 2041 позивач поставив відповідачу товар на суму 101 937,60 грн., однак останній товар не оплатив.

28.06.2023 сторонами оформлено специфікацію № 4 до договору, згідно з якою позивач мав поставити товар на суму 1 108 029,12 грн., а відповідач оплатити 30% від вартості товару - до 01.07.2023, 70% від вартості товару - до 15.10.2023 року.

За фактом поставки товару 28.06.2023 сторонами підписано видаткову накладну № 2252 на суму 1 108 029,12 грн., оплату якого відповідач не здійснив.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом установлено, що на виконання умов договору поставки від 07.06.2023 № АЕІ-2644-0706/23 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1528189,43 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Натомість, відповідач у встановлені договором поставки від 07.06.2023 № АЕІ-2644-0706/23 зі специфікаціями строки оплату товару не здійснив.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 1528189,43 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 195612,37 грн., три проценти річних у сумі 18690,38 грн. та інфляційні втрати в розмірі 29236,39 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.2 договору при порушенні строків оплати поставленого товару, які визначені додатками-специфікаціями, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочки, від вартості несплаченого товару, за кожен день прострочки платежів.

У пункті 7.7. договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором здійснюється без обмежень строку нарахування та припиняється в день виконання стороною відповідного зобов`язання. Сторони домовились, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором становить три роки.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду нараховані позивачем на суму боргу 1528189,43 грн. за період з 16.10.2023 по 12.03.2024 пеня в сумі 195612,37 грн., три проценти річних у сумі 18690,38 грн. та інфляційні втрати в розмірі 29236,39 грн. (за період листопад 2023 року - лютий 2024 року) підлягають стягненню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт Інтернешнл" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Стар» (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-А, офіс 2/61; ідентифікаційний код 44058264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт Інтернешнл» (09201, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Каштанова, 54; ідентифікаційний код 40623794) 1528189 (один мільйон п`ятсот двадцять вісім тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 43 коп. основного боргу, 18690 (вісімнадцять тисяч шістсот дев`яносто) грн. 38 коп. трьох процентів річних, 195612 (сто дев`яносто п`ять тисяч шістсот дванадцять) грн. 37 коп. пені, 29236 (двадцять дев`ять тисяч двісті тридцять шість) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 26575 (двадцять шість тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 93 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 17.06.2024 року.

Суддя К.В. Полякова