Рішення

від 13.06.2024 по справі 910/20014/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2024Справа № 910/20014/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5)

до Приватного підприємства «ХАРОН-ВЕСТОІЛ» (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 8)

про стягнення 1 480 332,88 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Качкурова С.В.

від відповідача: Кудрявцев Г.А.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ХАРОН-ВЕСТОІЛ" про стягнення 1 480 332,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 260202 забезпечення постачання теплової енергії від 19.10.2021, а саме в частині повної та своєчасної оплати послуг, за період з січня 2022 року по серпень 2023 року, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 165 219,83 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 118 594,12 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 159 989,23 грн та 3% річних у розмірі 36 529,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20014/23, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2024.

06.02.2024 через систему «Електронний суд» від Приватного підприємства "ХАРОН-ВЕСТОІЛ" надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 07.02.2024 судом проголошено протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача про відкладення та відкладено підготовче засідання на 28.02.2024.

27.02.2024 позивачем подано до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме листа відповідача від 22.02.2024 № 3 з пропозицією укладення мирової угоди.

У підготовчому засіданні 28.02.2024 судом проголошено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 27.03.2024 та надано час сторонам для врегулювання спору мирним шляхом.

27.03.2024 представник позивача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість взяти участь у судовому засіданні.

У судовому засіданні 27.03.2024 судом проголошено прокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача та відкладення підготовчого засідання на 17.04.2024.

У судовому засіданні 17.04.2024 оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 08.05.2024 за клопотанням представника відповідача.

08.05.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про долучення документів, а саме позивач повідомляє, що отримав від відповідача лист Вих.№4 від 19.04.2024 з пропозицією укладання мирової угоди копія якого додається до вказаного клопотання. А відтак, після прийняття рішення позивачем щодо укладання мирової угоди у даній справі до Господарського суду м. Києва будуть надані відповідні документи.

Цією ж датою позивачем через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії Додаткової угоди від 01.08.2023 до Договору №260202 забезпечення постачання теплової енергії від 19.10.2021 з Додатками 1, 5, 6 в 1 прим. на 4 арк.

У підготовчому засіданні 08.05.2024 судом проголошено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 05.06.2024 та надано час сторонам для врегулювання спору мирним шляхом.

У підготовчому засіданні 05.06.2024 представник позивача повідомив суд, що сторонами спір не врегулювано, просив суд поновити строки та задовольнити клопотання позивача про долучення до матеріалів копії угоди та додатків до неї, просив суд закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Судом заслухано думку представника відповідача та оголошено протокольні ухвали про задоволення клопотання позивача, поновити строки та долучити до матеріалів справи копії Додаткової угоди від 01.08.2023 до Договору №260202 забезпечення постачання теплової енергії від 19.10.2021 з Додатками 1, 5, 6 а також про закриття підготовчого провадження у та призначення справи до розгляду по суті у судовому засідання на 13.06.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 13.06.2024 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача визнав позов та просив суд розстрочити виконання рішення на 1 рік, подав суду відповідне клопотання.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 13.06.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, встановив.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП "Київтеплоенерго".

Як вбачається із матеріалів справи 19.10.2021 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Енергопостачальна організація/сторона-1) та Приватним підприємством «ХАРОН-ВЕСТОІЛ» (далі - споживач/сторона-2) укладено договір забезпечення постачання теплової енергії №260202 (далі - договір).

Відповідно до п. 1 предметом цього договору є забезпечення постачання теплової енергії в гарячій воді тепловими мережами, зовнішньобудинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, що знаходяться у власності, або на балансі, або в експлуатації, або на технічному обслуговуванні, чи в будь-якому користуванні сторони-2 (далі - теплове обладнання Сторони-2) відповідно до додатку №є5 до цього договору на потреби об`єкту за адресою вул. Калнишекського, 6 опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, шляхом грошової компенсації теплових втрат; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

За умовами п. 2.2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правила), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 2.2.1.,2.2.2. договору енергопостачальна організація зобов`язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (Додаток № 2 до цього договору. При зміні тарифів (Додаток №3 до цього договору) забезпечувати розміщення інформації про їх змінення на сайті Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» http//www/ktekiev.ua/tarufu/.

Відповідно до п. 2.3.1. договору, сторона-2 зобов`язується дотримуватись умов та порядку оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатках № 1 та № 4 до цього договору.

Облік теплової енергії на теплових мережах проводиться розрахунковим способом відповідно до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 Україна 244-94, затверджені Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993 з наступними змінами та доповненнями (п. 4.1. договору).

Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана у Додатку № 6 до цього договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 8.1 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до дати передання теплових мереж до комунальної власності м. Києва або іншій стороні.

За умовами п. 8.2. договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку, на який він був укладений, за взаємною згодою сторін, прийняття відповідного рішення місцевим господарським судом, передбачених п. 6.1. договору, ліквідації сторін.

Відповідно до п. 8.4. Договору припинення його дії не звільняє сторону-2 від обов`язку повної сплати нарахувань за договором.

У Додатку № 1 до договору сторонами визначено орієнтовні обсяги теплової енергії із тепловими витратами на дільницю трубопроводів та в місцевій системі сторони-2, згідно схеми. Орієнтовна вартість теплової енергії за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 935 865,27 грн. фактичні обсяги теплової енергії визначаються з урахуванням температури теплоносія та температури зовнішнього повітря.

Згідно з п. 1 Додатку № 3 до договору розрахунки із стороною-2 за теплову енергію стороною-1 проводяться з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради ((Київської міської державної адміністрації) від 29.12.202020 № 2077, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ на рівні 1351,62 грн /Гкал.

Відповідно до п.2 додатку №4 до договору, сторона-2 до 15 числа місяця наступного за розрахунковим сплачує теплопостачальній організації вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

У п.3 додатку №4 до договору зазначено, що сторона-2 щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує: в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул. Волоська, буд. 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки сторона-2 повертає в Центр обслуговування); - акт виконаних робіт.

Пунктом 6 додатку №4 до договору передбачено, що стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Додатками №5 та № 6 до договору, сторони узгодили дані по об`єкту за адресою: вул. Калнишевського, 6.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання по оплаті за теплову енергію, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з січня 2022року по серпень 2023 року у розмірі 1 165 219,83 грн.

Так, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження здійснення постачальником теплопостачання на об`єкт споживача за адресою вул. Калнишевського, 6. у період з січня 2022 року - серпень 2023 року в опалювальний період для потреб опалення, а саме: складені КП "Київтеплоенерго" за особистим рахунком абонента № НОМЕР_1 корінці нарядів № 130 від 25.10.2021 та № 127 від 01.11.2022 про включення (початок опалювального сезону); № 84 від 08.04.2023 про відключення (кінець опалювального сезону); акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи № 3/8-600 від 01.07.2021 та № 16411 від 22.07.2022; довідки про нарахування за теплову енергію за договором №260202 від 19.10.2021; щомісячні акти приймання-передавання товарної продукції за теплову енергію згідно договору на постачання теплової енергії №260202 від 19.10.2021 та рахунки-фактури за спірний період.

Відповідно до Акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.08.2023 сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 1 165 219,83 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Окрім того, суд зазначає, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (далі - Правила).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно приписів статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою і другою статті 275 та частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язались керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 договору).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Теплогенеруюча організація визначена приписами вказаної статті закону як суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 та ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов`язком споживача теплової енергії.

Згідно з положеннями ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (далі - Правила), відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

У п. 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Згідно з п. 3 ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами, міжопалювальний період для систем опалення, ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, докази наявності заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої позивачем теплової енергії за спірний період, пред`явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання теплової енергії у гарячій воді та/або опротестування даних, зазначених в облікових картках (табуляграмах) та розрахункових документах за спірний період, а також будь-які заперечення щодо повного та належного виконання КП «Київтеплоенерго» умов договору з боку відповідача як споживача під час постачання теплової енергії у спірний період були відсутні.

У судовому засіданні 13.06.2024 представник відповідача визнав заборгованість у повному обсязі.

За таких обставин судом встановлено, що позивачем виконано зобов`язання з постачання теплової енергії, обумовлені договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію у вказаних обсягах.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного невиконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач не надав суду, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу з оплати поставленої за договором теплової енергії у розмірі 65 016,18 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач за спожиту ним протягом спірного періоду теплову енергію своєчасно не сплатив, отже, допустив порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Враховуючи, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлену теплову енергію, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 159 989,232 грн та інфляційні втрати у розмірі 36 529,70 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині правомірні та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 118 594,12 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

У п. 6 додатку № 4 до договору сторонами визначено, що стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено розрахунок пені із дотримання приписів ст. 232 ГПК та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та такий розрахунок є обґрунтованими та арифметично вірним, а тому вимога в цій частині є правомірною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду позовні вимоги визнав та просив суд розстрочити виконання рішення на 1 календарний рік.

Стосовно клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд відзначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). (пункт 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України).

В пункті 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ГПК не вимагає.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2018р. у справі №917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Так, в силу приписів ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення суду, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що для дотримання оптимального балансу інтересів як позивача, так і відповідача, в даному випадку доцільно розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення у сумі 1 502 537,87 грн, що складається з 1 165 219,83 грн основного боргу + 118 594,12 грн пені + 36 529,70 грн 3 % річних + 159 989,23 грн інфляційних втрат та судового збору у сумі 22 204,99 грн, рівними частинами по 125 211,49 грн щомісячно на 1 рік.

Крім того, при розгляді заяви про розстрочку виконання рішення суду судом береться до уваги те, що відповідач прагне до створення умов для добровільного виконання рішення суду та задля уникнення ситуації, в якій неможливо буде виконати ні рішення суду, ні зобов`язання перед бюджетом та іншими контрагентами, з якими у відповідача існують договірні правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ХАРОН-ВЕСТОІЛ» (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 8) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5) заборгованість у розмірі 1 165 219 грн 83 коп., пеню у розмірі 118 594 грн 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 159 989 грн 23 коп., 3% річних у розмірі 36 529 грн 70 коп. та витрати по сплаті судового боргу у розмірі 22 204 грн 99 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розстрочити виконання рішення на 1 рік рівними частинами по 125 211,49 грн щомісячно з дати постановлення рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.06.2024.

Суддя Пукшин Л.Г.