Рішення

від 17.06.2024 по справі 910/15508/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2024Справа № 910/15508/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" в особі Філії Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфілм-Україна"

про стягнення 48 030,33 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Торговий дім "Галпідшипник" в особі Філії Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" у місті Києві звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфілм-Україна" про стягнення 48 030,33 грн, з яких 37 169,24 грн основного боргу, 9 109,02 грн інфляційних втрат та 1 752,07 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки технічних запчастин № 18/КФ від 27.01.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

25.10.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/15508/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

14.11.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Станом на поточну дату інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.04.2021 між Приватним підприємством "Торговий дім "Галпідшипник" в особі Філії Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" у місті Києві (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліфілм-Україна" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки технічних запчастин № 18/КФ (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити запасні частини та комплектуючі до обладнання та техніки покупця, а саме: підшипники, паси, шківи, гумові та технічні ущільнення, ланцюги, зірочки, муфти, втулки, системи лінійного переміщення, інструмент, мастила та ін. запчастини та комплектуючі (далі - товар), на умовах визначених в цьому Договорі (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору номенклатура, ціна, кількість та строки поставки товару встановлюються в рахунках-фактурах постачальника, які складаються на підставі замовлення покупця. Сторони можуть погоджувати ціни, номенклатуру, кількість або інші умови поставки товару в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поставка товару проводиться окремими партіями протягом строку дії Договору на підставі погоджених сторонами замовлень покупця (п. 2.2) та/або укладених сторонами специфікацій (п. 2.3).

Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що після отримання від покупця замовлення на товар постачальник надає покупцю рахунок-фактуру, в якому визначає найменування, кількість, ціну товару та строки його поставки. Покупець протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після отримання рахунку-фактури погоджує запропоновані постачальником умови поставки шляхом: здійснення передоплати вартості товару в сумі згідно рахунку-фактури. Якщо в рахунку-фактурі встановлений строк оплати, то передоплата здійснюється в строк згідно рахунку-фактури; фактичного отримання товару, за умови його наявності на складі постачальника, із наступною оплатою за товар в строк згідно з п. 5.3 Договору; надання постачальнику офіційного листа із підтвердженням поставки товару на визначених в рахунку-фактурі умовах та гарантією своєчасної та повної оплати вартості товару.

За змістом пункту 2.3 Договору постачальник має право визначити в рахунку-фактурі укладення сторонами специфікації як умову поставки. В такому випадку поставка товару здійснюються з урахуванням умов, визначених в підписаних сторонами специфікаціях.

У відповідності до пункту 5.1 Договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах передоплати 100% вартості товару, якщо інші умови розрахунку не погоджені сторонами.

Згідно з пунктом 5.3 Договору у випадку відвантаження товару без попередньої оплати, отриманий товар повинен бути оплачений покупцем у повному обсязі протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару, якщо інший строк оплати не погоджений сторонами, зокрема в специфікації.

Пунктом 8.3 Договору визначено, що приймання-передача товару по кількості та якості/комплектності товару здійснюється представниками сторін в місці поставки та оформлюється шляхом підписання накладних в 2-х оригінальних примірниках (по одному для кожної сторони).

Відповідно до пункту 8.4 Договору датою поставки товару є дата підписаної сторонами накладної про приймання-передачу товару.

Згідно з пунктом 13.1 Договору він набирає чинності з дня його підписання представниками сторін і скріплення їх печатками та діє по 31.12.2020 включно, а в частині виконання зобов`язань, що виникли у період його дії - до їх повного виконання сторонами. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії даного Договору жодна зі сторін не надасть іншій стороні письмове підтвердження припинення Договору, строк дії останнього вважається подовженим на один календарний рік, тобто до 31.12.2021 на тих самих умовах, що не потребує укладення сторонами будь-яких інших письмових документів.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач, у свою чергу, прийняв товар загальною вартістю 37 586,04 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а саме: № 32395 від 25.11.2021 на суму 589,68 грн; № 34255 від 15.12.2021 на суму 3 778,80 грн; № 34254 від 15.12.2021 на суму 679,92 грн; № 1943 від 27.01.2022 на суму 4 724,88 грн; № 1995 від 27.01.2022 на суму 11 520,00 грн; № 2837 від 07.02.2022 на суму 91,80 грн; № 2835 від 07.02.2022 на суму 926,40 грн; № 2836 від 07.02.2022 на суму 1 345,20 грн; № 4092 від 18.02.2022 на суму 12 092,16 грн; № 4093 від 18.02.2022 на суму 1 141,20 грн та № 4049 від 18.02.2022 на суму 696,00 грн.

Відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару за видатковою накладною № 32395 від 25.11.2021 на суму 416,80 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1 від 18.06.2022 з актом звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 37 169,24 грн, та претензію № 52 від 26.07.2033 з актом звірки взаємних розрахунків та заборгованістю в розмірі 37 169,24. Вказані претензії були отримані відповідачем, що підтверджується врученням поштового відправлення, проте залишені останнім без відповіді та задоволення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за Договором щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 37 169,24 грн, яку позивач просить стягнути.

Крім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 109,02 грн інфляційних втрат та 1 752,07 грн 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що виникли форс-мажорні обставини, зумовлені введенням військового стану на території України з 24.02.2022 у зв`язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, що і зумовило неможливість відповідача своєчасно виконати договірні зобов`язання та здійснити оплати за поставлений товар відповідно до умов Договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з видаткових накладних, на виконання Договору позивач передав, а відповідач, у свою чергу, прийняв товар загальною вартістю 37 586,04 грн.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар за видатковою накладною № 32395 від 25.11.2021 на суму 416,80 грн.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого товару суду відповідачем не надано, докази на підтвердження повернення поставленого товару вартістю 37 169,24 грн в матеріалах справи також відсутні.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 37 169,24 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача 9 109,02 грн інфляційних втрат та 1 752,07 грн 3% річних.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що вони відповідають вимогам законодавства та є арифметично вірними, а тому вказані вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 9 109,02 грн та 3% річних в розмірі 1 752,07 грн підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача проти стягнення з нього основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних із посиланням на неналежне виконання грошових зобов`язань за Договором з підстав, які від нього не залежали, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Відповідно до пункту 10.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які виникли поза контролем сторін та яким сторони не могла запобігти розумними способами. При цьому, строк виконання відповідного зобов`язання відсувається на період дії таких обставин і їх наслідків.

Згідно з пунктом 10.2 Договору до обставин непереборної сили відносяться: повінь, пожежа, землетруси, блискавка й інші природні, стихійні явища, а також війна, воєнні дії, проведення Операції Об`єднаних Сил, збройні конфлікти, повстання, революції, страйки, масові заворушення, терористичні акти, блокади, ембарго, заборони експорту, дії державних органів, прийняття нормативних актів, що перешкоджають виконанню умов цього Договору, чи будь-які інші обставини надзвичайного характеру, яким сторона не могла запобігти розумними засобами.

Пунктом 10.3 Договору визначено, що достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

За змістом пункту 10.4 Договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови покупця від оплати вартості товару, поставленого до їх виникнення.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Відповідним доказом може бути сертифікат торгово-промислової палати, який є документом, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії в певному конкретному господарському зобов`язанні.

Однак, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач посилається лише на обставини, що зазначені у відзиві на позовну заяву, зокрема на повномасштабну військову агресію Російської Федерації проти України та лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 і вважає його достатньою підставою для підтвердження настання форс-мажорних обставин.

Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України, виданого відповідачеві на підтвердження настання саме для нього форс-мажорних обставин відповідно до пункту 10.3 Договору, відтак відповідач не довів належними доказами наявності у нього форс-мажорних обставин.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду жодного доказу на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфілм-Україна" (03045, місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 136; ідентифікаційний код: 42809272) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" (79035, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 238-3; ідентифікаційний код: 19170443) в особі Філії Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" у місті Києві (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 69, літера Б; ідентифікаційний код ВП: 24366711) 37 169 (тридцять сім тисяч сто шістдесят дев`ять) грн 24 коп. основного боргу, 9 109 (дев`ять тисяч сто дев`ять) грн 02 коп. інфляційних втрат, 1 752 (одну тисячу сімсот п`ятдесят дві) грн 07 коп. 3% річних та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.06.2024.

Суддя О.В. Нечай