Рішення

від 17.06.2024 по справі 910/17745/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2024Справа № 910/17745/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Науковець 2010"

про стягнення 649 333,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Науковець 2010" про стягнення 649 333,00 грн, з яких 475 275,80 грн заборгованості, 2 229,21 грн пені, 146 249,07 грн інфляційних втрат та 25 578,92 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520785 від 09.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17745/23, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 27.11.2023 була направлена та доставлена до електронного кабінету позивача 27.11.2023 (18:00), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку з цим копія ухвали суду від 27.11.2023 була направлена на адресу відповідача, проте відповідно до відомостей з офіційного веб-сайту «Укрпошта», поштове відправлення за № 0600064287688 не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку від 02.01.2024: Повернення за зворотною адресою: "За закінченням терміну зберігання".

Крім того, 05.01.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду повернувся конверт поштового відправлення за № 0600064287688, який не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку: "За закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 про відкриття провадження у справі № 910/17745/23 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 28.11.2023.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

13.06.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про закриття провадження в частині суми основної заборгованості.

Станом на поточну дату інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Починаючи з 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

09.07.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач, постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Науковець 2010" (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір № 520785 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, в Додатку 1.

Згідно до пункту 2.3.1 Договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2.

Пунктом 2.4.1 Договору передбачено, що постачальник має право на часткове або повне припинення постачання теплової енергії споживачу, у разі недотримання ним термінів оплати коштів за спожиту теплову енергію (Додаток 2), а також за інших обставин, передбачених нормативними актами (Додаток 5).

Згідно з пунктом 4.1 Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019.

За змістом пункту 4.4 Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Відповідно до пункту 4.10 Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення терміну дії, взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Господарським судом, ліквідації однієї із сторін.

Пунктом 4.11 Договору передбачено, що припинення дії Договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії.

Разом із Договором сторонами також підписано ряд додатків до нього.

Зокрема, Додатком № 2 погоджено порядок розрахунків за теплову енергію.

Згідно пункту 1 Додатку № 2 розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) від 26.04.2018 № 700, за кожну відпущену гігакалорію, без урахування податку на додану вартість, 1 078,96 грн (із житловими організаціями).

При цьому, за умовами пункту 9 Додатку № 2 споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову катку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно пункту 10 Додатку № 2 споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (код банку 322669), щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно із розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами (пункт 12 Додатку № 2).

Як зазначає позивач, за період постачання теплової енергії (з жовтня 2021 року по серпень 2023 року включно) при оформленні щомісячно рахунку-фактури застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом.

На підтвердження факту постачання теплової енергії та підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії, позивачем надано копії корінців нарядів на включення та відключення об`єкту теплоспоживання, складені КП "Київтеплоенерго", акти приймання-передавання товарної продукції та облікові картки.

Зазначені акти приймання-передавання товарної продукції з боку відповідача не підписані. Проте сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Доказів виконання відповідачем пункту 9 Додатку № 2 до Договору матеріали справи не місять, як не містять доказів його мотивованої відмови від підписання цих актів.

Позивач зазначає, що в порушення договірних зобов`язань, відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію за опалення, внаслідок чого за період з жовтня 2021 року по серпень 2023 року включно утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову становила 475 275,80 грн, однак відповідачем було частково погашено борг під час розгляду справи, що підтверджується довідкою, наданою позивачем, яка долучена до заяви про часткове закриття провадження у справі, відтак сума основної заборгованості станом на поточну дату складає 325 275,80 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".

Як зазначено в статті 2 Закону України "Про теплопостачання", він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - це суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Частинами 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила), визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1).

Пунктами 4, 14 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").

Будинок за адресою: м. Київ, вул. Ломаківська (Мічуріна), 4, обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується актами про готовність вузла комерційного обліку до роботи та щомісячними відомостями обліку споживання теплової енергії.

На виконання умов Договору, позивачем за період з жовтня 2021 року по серпень 2023 року було поставлено відповідачу теплову енергію загальною вартістю 976 164,50 грн, на підтвердження чого позивачем надано копії: Довідки про стан розрахунків за спожиту від КП "Київтеплоенерго" теплоенергію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Науковець 2010"; актів приймання-передавання товарної продукції; облікових карток; корінців нарядів на включення та відключення об`єкту теплоспоживання; відомостей реєстрації параметрів теплопостачання.

Відтак матеріалами справи підтверджується постачання позивачем теплової енергії відповідачу загальною вартістю 976 164,50 грн.

В той же час, відповідач на спростування факту та/або обсягів постачання позивачем теплової енергії суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищенаведене, у зв`язку з тим, що відповідач сплатив частину основного боргу в розмірі 150 000,00 грн після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та умов Договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми, заявленої до стягнення ,та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 325 275,80 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 229,21 грн, 3% річних в розмірі 25 578,92 грн та інфляційні втрати в розмірі 146 249,07 грн.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відтак, оскільки неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі пункту 3.3 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 2 229,21 грн є арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат і 3% річних, суд встановив, що вони відповідають нормам законодавства та є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 146 249,07 грн та 3% річних в розмірі 25 578,92 грн підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач не надав жодного доказу на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову.

Зважаючи на те, що провадження у справі підлягає закриттю в частині суми основного боргу - 150 000,00 грн, а також беручи до уваги положення статті 4 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сума судового збору в розмірі 2250,00 грн може бути повернута позивачу в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".

В іншій частині судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 7 489,99 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 231, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/17745/23 в частині позовних вимог про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Науковець 2010" основної заборгованості в розмірі 150 000,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Науковець 2010" (01014, місто Київ, вулиця Мічуріна, будинок 4; ідентифікаційний код: 37192282) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) 325 275 (триста двадцять п`ять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 80 коп. заборгованості, 2 229 (дві тисячі двісті двадцять дев`ять) грн 21 коп. пені, 146 249 (сто сорок шість тисяч двісті сорок дев`ять) грн 07 коп. інфляційних втрат, 25 578 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн 92 коп. 3% річних та 7 489 (сім тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн 99 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.06.2024.

Суддя О.В. Нечай