Рішення

від 01.05.2024 по справі 911/130/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/130/23

Господарський суд Київської області у складі судді Л.Я. Мальованої за участю секретаря судового засідання Суткової Д.С. розглянувши справу

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., Бориспільський р-н., с. Гора

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс", Київська обл., м. Бориспіль-7

про стягнення 31 000 грн. 00 коп.

Представники сторін:

позивача Дзюбайло О.О.;

відповідача Гаврин Д.В.

Обставини справи:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про стягнення 31 000,00 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 4.3 договору від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не надав довідки за лютий 2022 року про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні згідно договору.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що умови підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору ним виконані, довідка № 329-02-22 від 04.03.2022 року та примірник періодичного місячного звіту з касового апарату за період з 01.02.2022 р. по 24.02.2022 р. були направлені на адресу позивача, що підтверджується трек-номером 0200252864147.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому проти доводів відповідача, викладених у відзиві заперечує, посилаючись на те, що наявні в матеріалах справи документи із назвою «Довідка» та «Періодичний звіт скорочений» за період червень 2019 року травень 2021 року, які були надані відповідачем позивачу, за своїм змістом не відповідають назві та встановленим нормам чинного законодавства України, вимогам і погодженим позивачем і відповідачем умовам п.п. 2.2.2. п. 2.2. договору.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив не погоджується з позицією позивача по даній справі.

Ухвалою суду від 03.05.2023 р. зупинено провадження у справі № 911/130/23 до розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду пов`язаною з нею іншою справою № 911/813/22.

16.01.2024 р. через систему «Електронний суд» представником позивача подано клопотання про поновлення провадження у справі у зв`язку з тим, що постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2023 р. прийнято постанову, в якій викладено позицію наступного змісту:

ЦК розрізняє послуги, як такі, що споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності та надаються відповідно до договору, та роботи, внаслідок яких має місце створення певних об`єктів матеріального світу. Крім того, роботи - це дії, результат яких не споживається в процесі їх виконання (на відміну від послуг), а створюють самостійний об`єкт матеріального світу.

Як зазначено раніше, метою надання відповідачем позивачу цих довідок про чистий дохід є здійснення останнім розрахунку вартості наданих послуг стосовно підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів і забезпечення приміщень загального користування. Тому висновки суду апеляційної інстанції про неможливість задоволення цієї позовної вимоги позаяк ці довідки не створені як об`єкт матеріального світу є передчасними.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність існування таких довідок про чистий дохід як об`єкта матеріального світу та неможливість у зв`язку з цим ухвалення судового рішення про задоволення позовної вимоги про зобов`язання їх надати позивачу суперечать названим вище нормам цивільного законодавства, адже призводять до невиконання договірних зобов`язань, на чому наполягає аеропорт у касаційній скарзі.

Враховуючи, що суд першої інстанції зробив висновок про неналежне виконання відповідачем умови підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору, оскільки останній надав довідки неналежної форми з яких не надається можливим установити розмір чистого доходу у спірному періоді, а суд апеляційної інстанції вказав взагалі на відсутність таких довідок без надання оцінки вказаним висновкам місцевого господарського суду, то з огляду на відсутність повноважень у суду касаційної інстанції на надання переваги одних доказів над іншими, установлених статтею 300 ГПК України, зокрема стосовно переоцінки наданих відповідачем довідок на відповідність їх умовам підпункту 2.2.2. пункту 2.2. договору, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної постанови та направлення справи як на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 18.01.2024 р. поновлено провадження у справі № 911/130/23 та призначено справу до розгляду.

23.03.2024 р. відповідачем через систему «Електронний суд» подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд зменшити розмір штрафу на 90 %, оскільки вважає, що штраф в розмірі 31 000,00 грн. є надмірним, обтяжливим та таким, що перетворюється на джерело отримання невиправданих прибутків, оскільки нарахування штрафу припадає на воєнний стан, введений в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р.

Позивач заперечує проти зменшення розміру штрафу, посилаючись на те, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки.

Умови п.п. 2.2.2. п. 2.2. договору № 02.5-14/1-30 від 20.04.2015 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю спрямовані саме на досягнення конкретної мети отримання позивачем плати за послугу, визначену умовами п. 8 таблиці № 1 п.п.1.1.1. п. 1.1. договору у встановленому порядку та розмірі.

Систематичне, довготривале порушення відповідачем взятого на себе на умовах договору зобов`язання щодо надання позивачу довідок про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмету договору та періодичних місячних звітів, виданих касовими апаратами, спричиняє неможливість розрахувати позивачем вартість наданої відповідачу послуги, визначеної п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1. п. 1.1. договору.

Як наслідок, відповідач не сплачує позивачу вартість наданої/отриманої послуги, чим завдає збитків позивачу у вигляді неодержаного останнім прибутку.

У свою чергу, згідно п. 4.3. договору, у разі несвоєчасного надання довідки, відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу штраф у розмірі 1 000 грн. без врахування ПДВ за кожен день прострочення.

Якщо вартість послуги за місяць становить 112 547,06 грн. (виходячи із суми чистового доходу відповідача, підтвердженої даними лише одного касового апарату), то сума зарахованого на підставі п. 4.3. договору штрафу за місяць становитиме максимально 31 000,00 грн., що є меншою вартості послуги майже у чотири рази.

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума 31 000,00 грн. штрафу є меншою майже в чотири рази від суми неодержаного прибутку (втраченої вигоди), спричиненої порушенням відповідачем умов п.п. 2.2.2. п. 2.2. договору.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.03.2024 р. по 01.05.2024 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

31.07.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росінтер Аеро Україна" (орендар) було укладено договір № 1609 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частина приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 20,0 кв.м., розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., Бориспіль-7, на 3-му поверсі термінального комплексу «D» (інв. № 47578), загальною площею 107 850,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об`єктів державної власності 20572069.1435.НЛТНПЛ1884), що перебуває на балансі державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на « 30» квітня 2014 року і становить 1 125 486,00 грн., без ПДВ.

Пунктом 5.10 Договору оренди встановлено, що орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг, податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрити на утримання майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, в тому числі на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

Відповідно до пункту 5.18. Договору оренди, орендар зобов`язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутися до балансоутримувача (тел.: (044) 281-77-33) для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно із пунктом 7.1. Договору оренди орендодавець зобов`язується передати орендарю за участю балансоутримувача в оренду майно згідно з договором за актом приймання-передавання майна.

Даний Договір укладено строком на 10 років, що діє з 31.07.2014 р. до 30.07.2024 р. включно (пункт 10.1. Договору оренди).

06 лютого 2015 року за Актом приймання-передавання орендованого майна до вищезазначеного Договору, орендодавець передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування майно - частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу D, загальною площею 20,00 кв.м, яке розташоване на території Міжнародного аеропорту "Бориспіль". Вказаний Акт погоджено балансоутримувачем ДП "МА "Бориспіль".

На виконання вимог пункту 5.18. Договору оренди між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач; позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" (орендар) 20.04.2015 р. було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-30.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці № 1, а саме: забезпечення теплом (теплова енергія); забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівника; використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем; прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів; вода холодна (з податком на воду); вода гаряча (з податком на воду); вода стічна; підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщення загального користування.

Пунктом 8 таблиці № 1 вищевказаного пункту Договору № 02.5-14/1-30 передбачено, що щомісячна плата за такі послуги встановлена в розмірі 18% від чистого доходу.

Відповідно до підпункту 2.2.2. пункту 2.2 Договору орендар зобов`язується щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмету цього договору та періодичний місячний звіт, виданий касовим апаратом. Довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером орендаря.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що в разі несвоєчасного надання довідки, орендар зобов`язаний сплачувати балансоутримувачу штраф в розмірі 1000,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.

Договір набирає чинності з дати підписання акту приймання-передавання орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014 № 1609 або з моменту укладання договору, в залежності від того, яка дата наступить раніше, та діє до 30.07.2024 (пункт 6.1 Договору).

Як зазначав позивач, відповідач в порушення умов Договору не надав позивачу довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за лютий 2022 року, що і спричинило звернення ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до суду з даним позовом про зобов`язання надати довідки про чистий дохід за вказаний період та стягнення штрафу в розмірі 31 000,00 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав, які зводяться до того, що ним на виконання вимог підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору на адресу позивача були направлені відповідні довідки та примірники періодичних звітів з касових апаратів за сукупний період з 01.02.2022 р. по 24.02.2022 р., на підтвердження чого, до відзиву долучено копії описів вкладення у цінний лист адресовані ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", у зв`язку з чим твердження позивача, що відповідачем не надано довідки про чистий дохід не відповідають фактичним обставинам справи. Так, згідно зазначених описів вкладення, відповідачем було надіслано позивачу довідку про чистий дохід № 330-02-22 від 04.03.2022 та періодичний звіт з касового апарату за період з 01.02.2022 по 24.02.2022; довідку про чистий дохід № 329-02-22 від 04.03.2022 та періодичний звіт з касового апарату за період з 01.02.2022 по 24.02.2022; довідку про чистий дохід № 333-02-22 від 04.03.2022; довідку про чистий дохід № 332-02-22 від 04.03.2022; довідку про чистий дохід № 331-02-22 від 04.03.2022.

Стосовно неподання Товариством довідки про чистий дохід за лютий 2022 року відповідач у відзиві послався на форс-мажорні обставини спричинені військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану на території України, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. У зв`язку з викладеним починаючи з 24.02.2022 Товариство не здійснює господарську діяльність.

Позивач, в свою чергу зазначив, що листи, які надходили на його адресу від відповідача, не містили довідок про чистий дохід за конкретний звітний період, що суперечить умовам Договору.

Також позивач зазначив, що умови Договору містять застереження щодо письмового повідомлення іншої сторони про настання форс-мажору (розділ 5), а тому, оскільки відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажору та не надав відповідного документу ТПП України, то у відповідача відсутнє право посилатися на форс-мажорні обставини, як на причину неподання довідки про чистий дохід за лютий 2022 року та несплату штрафних санкцій.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 02.5-14/1-30 від 20.04.2015 р. за своєю правовою природою є договором надання послуг, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу статті 629 Цивільного кодексу України, він є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у пункті 1.1 та підпункті 2.2.2 пункту 2.2 Договору № 02.5-14/1-30 від 20.04.2015 р., сторони домовились, що ТОВ "Аеро Ресторантс" зобов`язується надавати ДП "МА "Бориспіль" довідку про чистий дохід, отриманий в орендованому приміщенні, до 5-го числа місяця, наступного за звітним, з метою розрахунку оплати відповідних послуг позивача.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 910/3547/21, зобов`язання вважається виконаним належним чином відповідно до умов договору, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідками такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатися виконаним на свій розсуд.

Проаналізувавши зміст договору № 02.5-14/1-30 від 20.04.2015 р. суд зазначає, що дійсно умовами останнього не встановлено примірної форми відповідної довідки про чистий дохід, проте, умовами даного договору чітко визначена мета цієї довідки, а саме, розрахунок розміру наданих позивачем послуг. Отже, вказана довідка повинна містити у собі інформацію, яка б дала змогу позивачу виконати свої обов`язки, визначені Договором.

Як стверджує відповідач, останнім направлялись засобами поштового зв`язку відповідні довідки із примірниками періодичних звітів з касових апаратів за відповідний період.

Як зазначає позивач, документи, які надсилались відповідачем позивачу у якості довідок про чистий дохід не містять даних, необхідних для розрахунку платежів за Договором.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що щомісяця, на виконання умов договору, він надавав позивачу довідки будь-якої форми, які б містили розмір чистого доходу, отриманого від діяльності в орендованому приміщенні за лютий 2022 року, як це передбачено умовами вказаного договору.

Щодо посилання відповідача на відсутність затвердженої сторонами форми довідки про чистий дохід від продажу товарів в орендованому приміщенні, суд зазначає, що відповідний документ має відображати інформацію, яка передбачена його змістом та необхідна для визначеної Договором мети містити достовірну інформацію про суму чистого доходу за відповідний період, засвідчену підписами відповідальних осіб підприємства.

Водночас, суд зауважує, що умовами Договору не передбачено надання відповідачем позивачеві примірників періодичних звітів з касових апаратів, як не встановлено умовами договору і те, що чистий дохід може підтверджуватись даними періодичних звітів. Отже, надання відповідачем позивачеві примірників періодичних звітів не може свідчити про виконання відповідачем обов`язку, встановленого підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору.

Щодо посилання відповідача на неможливість користування орендованим приміщенням у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин - військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 № 64/2022, суд зазначає, що в разі відсутності доходу від продажу товарів в орендованому приміщенні під час дії Договору, відповідач мав би подавати довідки про чистий дохід з відповідними показниками. Договором не передбачено позбавлення виконання зобов`язань в односторонньому порядку у зв`язку із неможливістю користування приміщенням.

Також, суд зазначає, що матеріали даної справи не містять доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про неможливість виконання ТОВ "Аеро Ресторантс" зобов`язання за Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, як це передбачено пунктом 5.2 Договору.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону посилатись на форс-мажор у майбутньому.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/17, відповідно до яких:

- статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідачем належним чином не виконано обов`язку встановленого вищезазначеним Договором щодо надання позивачеві відповідних довідок, у зв`язку із чим, у ДП "МА "Бориспіль" наявне право вимагати від ТОВ "Аеро Ресторантс" належного виконання умов Договору № 02.5-14/1-30 від 20.04.2015 р. щодо сплати штрафу.

З огляду на наведене, позивач на підставі пункту 4.3 Договору просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 1000,00 грн. без врахування ПДВ за кожний день прострочення, який за розрахунком позивача складає 31 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасного надання довідок про чистий дохід, позивачем було складено рахунок-фактуру від 22.11.2022 № 61/912 на суму 31 000 грн. (штраф за несвоєчасне надання довідки про чистий дохід за лютий 2021 року), який надісланий позивачем на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника як джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобіганню збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення зацікавленості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Враховуючи загальні засади цивільного законодавства справедливості, добросовісносності, розмуності, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальнісоті відповідача за допущене прострочення зобовязання та недопущення виправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу на 50 % та стягнути з відповідача 15 000 грн.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 207, 236, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Росторантс» (08301, Київська обл., м. Бориспіль-7, код 37222400) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 17.06.2024 року.

Суддя Л.Я. Мальована