Ухвала

від 17.06.2024 по справі 915/703/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про самовідвід

17 червня 2024 року Справа № 915/703/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Коваля С.М.,

розглянувши у нарадчій кімнаті заяву про самовідвід у справі

за позовом: заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури, 54006, вул. Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв,

в інтересах держави

в особі Південного офісу Держаудитслужби, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012;

в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, вул. Спаська, 42-а, м. Миколаїв, 54001;

до 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Містдорбуд",

вул. Панікахи, буд. 2, м. Дніпро;

2. Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області,

вул. Галини Петрової, буд. 2 А, м.Миколаїв;

Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 21, м. Миколаїв;

про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Заступником керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області пред`явлено позов до Товариство з обмеженою відповідальністю "Містдорбуд" та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області з такими вимогами:

"1. Визнати недійсним договір про закупівлю від 11.11.2019 № 40-Б, укладений між Службою автомобільних доріг Миколаївської області (з 31.03.2023 перейменовано на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Містдорбуд» за результатами закупівлі UA-2019-09-02-000954-b;

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Містдорбуд" на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області 500 000 грн, а з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області одержані ним за рішенням суду 500 000 грн стягнути в дохід держави.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Містдорбуд" на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову".

Справа № 915/703/24 не може розглядатися судом під моїм головуванням у зв`язку з таким.

У відповідності до ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід (ч. 1 ст. 38 ГПК України).

Член сім`ї головуючого у справі судді (брат дружини) з липня 2023 є прокурором Миколаївської окружної прокуратури, тобто позивач у справі, а тому з метою усунення обставин, що можуть викликати сумнів щодо неупередженості головуючого судді у справі, заявляю самовідвід.

Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом

забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (пункт 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України).

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рішення у справах "DomboBeheer B.V. v. theNetherlands" від 27жовтня 1993 р., заява № 14448/88, п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., заява № 17748/91 п. 38.

Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях визначено наступний підхід до оцінки безсторонності суду, що розглядає справу.

Зокрема в п. 66 рішення у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява №4785/02) від 10 грудня 2009 року, судом відзначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, № 255, с.12, п.27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Судом зазначається, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).

У цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що здійснюється" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "Кастільо Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).

Наявність зазначених вище обставин, навіть за відсутності тих чи інших об`єктивних чинників, може бути підставою для виникнення у сторін та інших учасників справи почуття упередженості судді в цій справі, створити перешкоди для вирішення справи у відповідності до засад господарського судочинства, в тому числі у зв`язку з вірогідними зловживаннями сторонами процесуальними правами, та зашкодити законності прийнятих рішень, за рахунок наявності додаткових підстав для їх оскарження, пов`язаних із згадуваними обставинами.

Отже, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 35 ГПК України та наведені вище міркування в їх сукупності, господарський суд вважає наявними підстави для задоволення заяви про самовідвід.

Керуючись ст. 35, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати заяву головуючого судді Коваля С.М. про самовідвід у справі № 915/703/24 обґрунтованою.

2. Задовольнити заяву головуючого судді Коваля С.М про самовідвід у справі №915/703/24.

3. Позовну заяву з додатками передати для визначення головуючого судді в порядку встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Коваль.