Рішення

від 05.06.2024 по справі 915/1819/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року Справа № 915/1819/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Степанової І.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" (код ЄДРПОУ 38715660, адреса: 18006, м. Черкаси, вул. Чехова, 43)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТОРГ-ДОН" (код ЄДРПОУ 31764816, адреса: м. Миколаїв, пр. Героїв України, 113/1)

про стягнення попередньої оплати, штрафних санкцій за порушення умов договору поставки, інфляційних втрат та 3% річних,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Махнова О.В.

в с т а н о в и в:

До Господарського суду Миколаївської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТОРГ-ДОН" про стягнення попередньої оплати в розмірі 2317464,00 грн, пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, що становить 1244827,37 грн, 3% річних в сумі 79809,65 грн, інфляційних збитків в сумі 183664,80 грн, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 57386,49 грн та 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язання за Договором купівлі-продажу №17354/38715660 від 04.10.2022 щодо постачання товару у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 2317464,00 грн, пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1819/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19 січня 2024 року о 10:50 год., встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

26.12.2023 відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву.

Відповідач просить суд:

1. Прийняти даний відзив та врахувати позицію відповідача при розгляді даної справи.

2. Відмовити ТОВ "КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД ПЛЮС" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

3. Зобов`язати ТОВ "КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД ПЛЮС" надати відповіді на поставлені ТОВ "ТЕХНОТОРГ-ДОН" запитання, а саме:

1. Чи належить електронна скринька agrotreid-2020@ukr.net ТОВ "КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД ПЛЮС"?

2. Чи отримувала ТОВ "КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД ПЛЮС" на електронну скриньку agrotreid-2020@ukr.net або іншу електрону скриньку сканкопію проекту Договору купівлі-продажу № 17354/38715660 від 04.10.2022 року підписаного ТОВ "ТЕХНОТОРГ-ДОН", електронну версію вказаного договору в форматі файла Word в редакції, що додані Відповідачем до даного відзиву, а також рахунок № 1021624 від 04.10.2022 року?

3. Чи підписувало ТОВ "КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД ПЛЮС" Договір купівлі-продажу № 17 354/38715660 від 04.10.2022 року в редакції, що направлялась Відповідачем для підписання Позивачем та додана Відповідачем до даного відзиву та чи направлявся такий підписаний примірник договору до ТОВ "ТЕХНОТОРГ-ДОН"?

4. Чи отримувала ТОВ "КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД ПЛЮС" 21.08.2023 з електронної скриньки alena.getman@technotorg.com на електронну скриньку agrotreid-2020@ukr.net електронного листа наступного змісту: "Ми отримали від Вас листи на повернення коштів за раніше оплачені мінеральні добрива Амофос 10:46 в кількості 153т. Оскільки грошові операції, такі як повернення коштів потребують коректного відображення в бухгалтерському обліку, встановлення причинно-наслідкових зв`язків між подіями, пропонуємо підписати Договори поставки і додатки (у вкладенні) згаданих мінеральних добрив, на підставі яких здійснювалась оплата, і надіслати на нашу адресу НП №29, м.Київ, юр. особа ТОВ "Техноторг-Дон", контактна особа Гетьман Альона - 093 040 11 03, а ми в свою чергу направимо, після отримання від Вас, по НП Ваші екземпляри документів. Чекаємо на Договори."?

5. Чи направлявся 21.08.2023 з електронної скриньки ТОВ "КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД ПЛЮС" agrotreid-2020@ukr.net на електронну скриньку alena.getman@technotorg.com лист наступного змісту: "Доброго дня. В Договори та Специфікації внесені правки в режимі рецензування. Для повного відображення правок Договір необхідно завантажити на компьютер. Для обговорення правок телефонуйте 098 861 12 54 Марія. Просимо погодити правки надіслати підписані документи. Дякуємо." з додатком до нього проекту Договору купівлі-продажу № 17 354/38715660 від 04.10.2022 року з запропонованими змінами, копія якого додається до цього відзиву.

27.12.2023 відповідачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи №915/1819/23 за позовом ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс" до ТОВ "ТЕХНОТОРГ-ДОН" про стягнення попередньої оплати, штрафних санкцій за порушення умов договору поставки, інфляційних втрат та 3% річних, квитанції № 414989 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету Користувача - ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс".

27.12.2023 представником відповідача подано до суду клопотання про витребування у ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс" оригіналу Договору купівлі-продажу № 17 354/38715660 від 04.10.2022 року в редакції поданої позивачем до матеріалів позовної заяви, зобов`язавши ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс" надати в наступне судове засідання по даній справі оригінал зазначеного договору.

19.01.2024 позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень щодо доводів відповідача позивач зазначає, що в серпні 2023 року працівником товариства Гетьман Альоною на електрону адресу був направлений проект договору купівлі-продажу № 17 354/38715660 від 04.10.2022 року, підписаний відсканований примірник вказаного договору. Паперового примірника Договору купівлі-продажу №17 354/38715660 від 04.10.2022 року з печаткою та підписом Генерального директора компанії та те, що Відповідачем так і не було отримано від ПП "Компанія Агротрейд Плюс" підписаного договору купівлі-продажу № 17354/38715660 від 04.10.2022 року, а отримали претензію з безпідставними звинуваченнями щодо невиконання умов договору та необґрунтованими вимогами по поверненню грошових коштів. Через рік після користування грошовими коштами позивача, відповідач почав відправляти на електрону пошту позивача листи з метою виконати власне зобов`язання і це є належним виконанням проте електрона адреса agrotreid-2020@ukr.net в цей період не була офіційною електронною адресою позивача, як і не заявлялась ніде, як така. Посилаючись на норми ст. 526, ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 693 ЦК України позивач вказує, що боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Постачальник порушив строк виконання зобов`язання, не тільки по поставці Товару, а й по поверненню попередньої оплати за непоставлений товар з моменту отримання вимоги.

Крім того, позивач зазначає, що орієнтовний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 30000,00 грн.

03.01.2024 представником відповідача подано до господарського суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Свої заперечення відповідач обґрунтовує таким:

1) Договір купівлі-продажу № 17 354/38715660 від 04.10.2022 року в редакції поданої позивачем до матеріалів позовної заяви сторонами ніколи не укладався. Посилання позивача на укладення правочину в усній формі відповідно до положень ст.207 ЦК України також не відповідає дійсності, оскільки, згідно з положеннями ч.1 ст.208 ЦКУ між юридичними особами можливе укладення договору виключно у письмовій формі.

2) між сторонами спору був укладений договір купівлі-продажу (поставки) Товару Амофос НП 10:46, біг бег 900 кг, загальною кількістю - 45 т., саме у спрощений спосіб, оскільки договір у вигляді єдиного письмового документу між сторонами не підписувався.

З урахуванням вимог ст.641 ЦК України, Відповідачем був виставлений рахунок № 1021624 від 04.10.2022 на оплату Товару на суму 2 317 464,00 грн., а Позивачем згідно з вимогами ст.642 ЦК України, 05.10.2022 та 07.10.2022 було здійснено оплату за вказаний Товар. Місцем виконання зобов`язання по поставці товару за договором, укладеним у спрощений спосіб, є місце зберігання Товару, тобто - м. Дніпро. У зв`язку з цим, Відповідачем в листі-відповіді вих. № 4055 від 29.09.2020 року й було визначено місцем поставки Товару м.Дніпро. Таким чином, строк поставки (отримання) Товару було визначено в листі вих. № 4055 від 29.09.2020 року, який з урахуванням вимог ч.2 ст.530 ЦКУ і дати отримання Позивачем вказаного листа, настав 11.10.2023. Однак, Позивач не здійснив жодних дій для отримання оплаченого ним Товару. У відповідності до положень ч.1,2 ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. ТОВ «ТЕХНОТОРГ-ДОН» належним чином та в повному обсязі виконав умови Договору купівлі-продажу (поставки) укладений у спрощений спосіб, а ТОВ «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД ПЛЮС» обізнано про місцезнаходження Товару, але не здійснило жодних дій для отримання оплаченого ним Товару, що свідчить про порушення саме Позивачем умов договору. Таким чином, на думку Відповідача, вимоги Позивача, викладені і у претензії, і у позові безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню.

08.02.2024 представником позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка від 08.02.2024.

16.02.2024 представником позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідей директора ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс" відповідачу.

19.01.2024 підготовче засідання у справі відкладено на 09.02.2024 о 10:30 год.

09.02.2024 підготовче засідання у справі не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відрядженні.

Ухвалою суду від 12.02.2024 підготовче засідання у справі призначено на 06 березня 2024 року о 10:50 год.

Ухвалою від 06.03.2024 суд постановив: клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТОРГ-ДОН" від 27.12.2023 про витребування оригіналу договору купівлі-продажу №17354/38715660 від 04.10.2022 залишити без розгляду; зобов`язати позивача надати суду відповіді на питання, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, з дотриманням положень ст. 88 Господарського процесуального кодексу України в частині підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень; продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів; підготовче засідання у справі відкласти на 03 квітня 2024 року о 10:30 год.

03.04.2024 судом відкладено розгляд справи на 17.05.2024 року об 12 год. 00 хв.

19.04.2024 позивачем на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2024 подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді директора ТОВ «Компанія Агротрейд Плюс» на питання викладенні відповідачем у відзиві на позовну заяву у вигляді заяви свідка від 19 квітня 2024 р.

24.04.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 17 травня 2024 року о 12:00 год.

Судове засідання у справі № 915/1819/23, призначене на 17 травня 2024 року, не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою від 20.05.2024 судове засідання у справі призначено на 05 червня 2024 року о 12:00 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

31.05.2024 представником позивача подано до суду клопотання, яким останній просить суд:

- прийняти дане клопотання до розгляду;

- справу № 915/1819/23 у судовому засіданні, яке відбудеться 05 червня 2024 р. о 12:00 год., розглядати за відсутності позивача та його представника;

- розглянути за відсутності позивача та його представника і задовольнити всі подані ними заяви та клопотання.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію, викладену у заявах по суті справи, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 233 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

В позові Позивач стверджував про укладення між сторонами договору купівлі-продажу у вигляді єдиного документу, який було укладено між сторонами 04.10.2022.

В матеріалах справи наявна копія даного документу, яка містить печатки та підписи сторін (а.с. 11-13).

За твердженнями Відповідача, договір у письмовій формі, у редакції яку подано разом з позовом, між сторонами не укладався.

Натомість, Відповідач стверджує, про існування між сторонами договірних відносин поставки, які витікають з укладення між ними договору «у спрощений спосіб».

Так, Відповідачем був виставлений рахунок №1021624 від 04.10.2022 на загальну суму 2317464,00 грн за товар: Амофос 10:46, біг-бег 900 кг.

Позивачем, як витікає з платіжних інструкцій про безготівковий переказ в національній валюті №733 від 05.10.2022 та №739 від 07.10.2022 сплачено за цей товар, відповідно 700000,00 грн та 1617464,00 грн.

Листом №11/08-23/3 від 11.08.2023 (а.с. 17) Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про повернення коштів за невідвантажений товар в розмірі 2317464,00 грн.

28.08.2023 Позивачем надіслано Відповідачеві листа №28/23-08-01 про повернення у триденний строк зазначених коштів за непоставлений товар.

Натомість Відповідач, посилаючись на свої листи до Позивача від 29.09.2023 №4055 та від 23.10.2023 №4089 (а.с. 60-65), в яких ним повідомлено Позивача про місцезнаходження товару та спосіб його відвантаження, зазначає про наявність підстав вважати, що саме Позивачем допущено прострочення кредитора, оскільки останнім дій щодо отримання товару не здійснено.

Господарський суд, розглядаючи дану справу, виходить з того, що сторони дотримуються протилежних позицій в оцінці як фактичних обставин справи так і обсягу прав та обов`язків сторін в межах цивільних правовідносин, які є предметом даної справи.

Відтак, господарський суд відзначає, що судове рішення в даній справі має ґрунтуватись на встановленні таких ключових фактів: в якій формі між сторонами було укладено договір та якого змісту, а також внаслідок дій якої сторони настали обставини, з якими Позивач пов`язує порушення своїх прав.

Господарський суд зазначає, що стверджуючи про укладення договору у вигляді єдиного документу, Позивач не надав суду його оригіналу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18

Таким чином, за даних обставин справи, неподання Позивачем оригіналу договору від 04.10.2022, з урахуванням стандарту доказування вірогідності доказів, з більшою вірогідністю свідчить про те, що договору у письмовій формі, в редакції яку подано разом з позовом між сторонами не було укладено.

Це підтверджується також заявою свідка, в якій директором Позивача повідомлено, що договір від 04.10.2022 в оригіналі підписаний не був та не був надісланий іншій стороні, а відносини щодо підписання тексту договору, копію якого додано до позовної заяви виникли вірогідно лише з 21.08.2023, тобто після моменту виникнення у сторін зобов`язань, пов`язаних із відносинами купівлі-продажу добрив за рахунком №1021624.

При цьому, текст договору (а.с. 11-13) не містить положень про розповсюдження його дії на правовідносини сторін, які виникли до його укладення.

Таким чином, застосовуючи стандарт доказування вірогідності доказів, господарський суд встановлює, що найбільш вірогідним є твердження Відповідача про укладення 04.10.2022 договору у спрощений спосіб, а саме шляхом надсилання Відповідачем Позивачеві рахунку №1021624 та його сплати останнім 05.10.2022 та 07.10.2022.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, з урахуванням вищенаведених обставин та норм права, суд відзначає, що між сторонами спору 04.10.2022 було укладено договір поставки товару: Амофос 10:46, біг-бег 900 кг. на загальну суму 2317464,00 грн.

Враховуючи, що договір між позивачем та відповідачем укладено у спрощений спосіб, обсяг зобов`язань його сторін встановлюється на підставі дій та повідомлень сторін, які підтверджуються наведеними вище документами, а також листуванням.

Так, 11.08.2023 та 28.08.2023 Позивачем надіслано Відповідачеві листи з вимогою повернення коштів за непоставлений товар. Лист від 28.08.2023 містить строк виконання цього зобов`язання.

Листами від 29.09.2023 №4055 та від 23.10.2023 №4089 (а.с. 60-65), Відповідачем повідомлено Позивача про місцезнаходження товару та спосіб його відвантаження.

Суд звертає увагу, що предметом позову є стягнення коштів, які були сплачені за договором поставки товару але товар не був поставлений. Отже в цьому спорі має бути встановлено характер зобов`язання сторони, яка мала поставити товар.

Зокрема, чи існував такий обов`язок, місце поставки та строк. А у разі якщо такий обов`язок не було виконано відповідно до договору або закону, якою є міра відповідальності винної сторони, а саме: чи настає відповідальність у вигляді повернення коштів, сплачених за товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо обставин виконання договору, суд враховує такі положення чинного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 ЦК України визначено момент виконання обов`язку продавця передати товар.

Так, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як витікає з наведених положень, якими врегульовано правову природу договорів купівлі-продажу та поставки, обов`язок продавця передати товар передує обов`язку покупця його прийняти.

Відтак, за відсутності врегульованого сторонами у письмовому договорі порядку отримання товару покупцем, господарський суд вважає, що саме на продавця покладено обов`язок вчинення дій, які б недвозначно свідчили про виконання наведеного в ст. 662 ЦК України обов`язку та ефективно призвели б до реалізації мети договору.

Водночас, до змісту обов`язку продавця передати товар входять дії, визначені ч. 1 ст. 664 ЦК України.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що Відповідачем безпосередньо після досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору або в розумні строки було здійснено дії на виконання свого обов`язку передати товар покупцеві.

Наведене, за відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження неможливості здійснення Відповідачем дій, які б призвели до виконання свого обов`язку передати товар або поважності причин такої бездіяльності, свідчить про те, що наявні підстави вважати, що в діях продавця містяться ознаки відмови передати проданий товар

Відповідно до ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупцем реалізовано своє право визначене ст. 655 ЦК України шляхом подання заяв від 11.08.2023 та 28.08.2023, з яких витікає, що покупець має намір відмовитись від договору та повернути сплачені кошти.

При цьому, обов`язок Позивача прийняти товар, про який зазначається Відповідачем з посиланням на листи від 29.09.2023 №4055 та від 23.10.2023 №4089, станом на момент зазначених дій Відповідача вже не існував, оскільки Позивач як покупець скористався своїм правом на відмову від договору, що відповідає положенням ч. 1 ст. 689 ЦК України.

Щодо тверджень Відповідача, які стосуються невчинення Позивачем дій щодо отримання товару за його місцезнаходженням, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 532 ЦК України, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання;

4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

2. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Матеріали справи не містять доказів обізнаності Позивача з інформацією про місце зберігання товару, безпосередньо після досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору або в розумні строки після його укладення.

Твердження Відповідача про неприйняття Позивачем товару не підтверджено доказами, які б свідчили про відмову Покупця від прийняття товару або вчинення інших дій, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться актами цивільного законодавства, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару

Надаючи оцінку твердженням Відповідача в цій частині, господарський суд зазначає, що повідомлення Відповідачем Позивача про місцезнаходження товару майже через рік після його повної оплати протирічить принципу добросовісності.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (постанова Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі №920/739/17).

При цьому, відповідно до наведених раніше міркувань, Відповідач у зобов`язанні поставити товар є боржником. Незалежно від того, що сторони не дійшли згоди щодо строків поставки, саме на боржника в зобов`язанні покладається обов`язок його виконати.

Тому саме Відповідач був зобов`язаний вчинити дії щодо забезпечення передання товару Покупцеві. В тому числі дії щодо визначення строку та місця поставки безпосередньо після досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору або в розумні строки після його укладення.

Відтак у даному спорі в першу чергу саме на Відповідача покладається обов`язок доведення обставин щодо поставки товару.

Як зазначено вище, обов`язок покупця передати товар передує настанню у покупця обов`язку його прийняти, а тому обставини неотримання покупцем товару за невстановлених обставин тлумачаться судом як такі, що свідчать про неналежне виконання свого зобов`язання саме Відповідачем.

Таким чином, суд вважає наявними обставини відмови Відповідача від передання товару, а тому у відповідності до ст. 665 ЦК України, Позивач мав право відмовитися від договору купівлі-продажу та вимагати повернення сплачених коштів. Що ним і було здійснено шляхом надсилання листів від 11.08.2023 та 28.08.2023.

Таким чином, позов в частині повернення коштів сплачених Позивачем в якості передплати за товар підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені, 3% та інфляційних нарахувань.

Суд враховує , що як встановлено вище, між сторонами договору у редакції, доданій до позовної заяви не було укладено, а отже правові підстави для стягнення визначеної договором суми пені відсутні.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Враховуючи встановлені вище обставини відсутності в договорі сторін положень щодо строку виконання зобов`язання щодо передання товару та відмову покупця від договору, підстав для нарахування сум на попередню оплату визначених ст. 693 ЦК України також немає.

При цьому враховуючи загальних характер передбаченої наведеними положеннями відповідальності у вигляду сплати процентів, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог і з підстав, які не були зазначені позивачем самостійно, обирати той чи інший момент виникнення права позивача на застосування передбаченої ст.ст. 536, 625, 693 ЦК України відповідальності.

Таким чином, позов в наведеній частині не підлягає задоволенню господарським судом.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Щодо заявлених до стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

(правова позиція, викладена у постанові Об `єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2023 між адвокатом Бадака О.М. та ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс" укладено договір №01/23-10 про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна вартість правової допомоги за цим Договором вказується в Додатковій угоді до Договору (а.с.27).

Позивачем Додаткової угоди до зазначеного Договору суду не подано.

При цьому, у Відповіді на відзив (а.с. 94) Позивачем зазначено про орієнтовний характер розміру витрат на правничу допомогу та зазначено, що він буде уточнений до кінця судових дебатів.

Належних доказів на підтвердження розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу Позивачем до судових дебатів не подано.

Відтак, розподіл судових витрат в цій частині господарським судом не здійснюється.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТОРГ-ДОН" (код ЄДРПОУ 31764816, адреса: м. Миколаїв, пр. Героїв України, 113/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" (код ЄДРПОУ 38715660, адреса: 18006, м. Черкаси, вул. Чехова, 43) суму попередньої оплати в розмірі 2317464,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 34761,96 грн.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1244827,37 грн, 3% річних в сумі 79809,65 грн та інфляційних збитків в сумі 183664,80 грн - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" (код ЄДРПОУ 38715660, адреса: 18006, м. Черкаси, вул. Чехова, 43)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТОРГ-ДОН" (код ЄДРПОУ 31764816, адреса: м. Миколаїв, пр. Героїв України, 113/1).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 17.06.2024.

Суддя В.О.Ржепецький