Рішення

від 12.06.2024 по справі 915/115/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року Справа № 915/115/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 8; код ЄДРПОУ 31948866)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Саннікової Наталії Геннадіївни (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості в сумі 80983,65 грн,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

встановив:

Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 03/141 від 29.01.2024 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Саннікової Наталії Геннадіївни заборгованість за Договором №446Ф від 15.11.2022 про надання послуг з постачання теплової енергії у сумі 80983,65 грн, з яких: заборгованість за спожиті комунальні послуги за період з 15 лютого 2022 року по 31 грудня 2023 року включно в сумі 73422,27 грн, інфляційні нарахування на суму боргу за весь час прострочення 5765,95 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 1795,44 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за Договором №446Ф від 15.11.2022 про надання послуг з постачання теплової енергії щодо оплати комунальних послуг, у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у сумі 73422,27 грн за період з 15 лютого 2022 року по 31 грудня 2023 року включно.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/115/24 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 07.02.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

13.02.2024 позивачем подано до господарського суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 19.02.2024 суд постановив: позовну заяву прийняти до розгляду в межах справи №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство та присвоїти їй номер 915/754/21(915/115/24); відкрити провадження у справі та розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.

04.03.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити.

Заперечення відповідач обґрунтовує тим, що на підставі Індивідуального договору № 446Ф від 15.11.2022 відповідачу надавалися послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення, що належить ФОП Саннікової Н.Г. та знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 та складається із вбудованого приміщення та прибудованого приміщення, площа якого згідно акту ОСББ та КП «ЖЄО» від 08.07.2020 року про списання багатоквартирного будинку з балансу, становить 1320,6 кв.м. Позивач вказує, що сума заборгованості за спожиті комунальні послуги за договором № 446Ф від 15.11.22 року станом на дату звернення до суду складає 73422,27 грн., а з урахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних 80983,65 грн. та просить стягнути зазначену суму з відповідача не зазначаючи періоду, протягом якого надавалися послуги з постачання теплової енергії. Приміщення магазину розташоване на першому поверсі дев`ятиповерхового житлового будинку у вбудовано-прибудованому приміщенні та, згідно з технічним паспортом, весь перший поверх будинку є нежилим, тобто приміщення відповідача не межує із жодним жилим опалюваним приміщенням та не має можливості отримати частину теплової енергії від них. Нежитлове приміщення магазину має загальну площу 1316,1 кв.м, та складається з вбудованого приміщення 598,2 кв.м, та прибудованого 717,9 кв. м. Житловий будинок та приміщення магазину мають відокремлені мережі теплопостачання та окремі вузли та прилади комерційного обліку теплової енергії, що вказується самим позивачем. Через вбудоване приміщення проходять стояки транзитного трубопроводу для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Всі стояки транзитного трубопроводу ізольовані. Позивач безпідставно зазначив у позовній заяві що стояки транзитного трубопроводу не ізольовані. До позовної зави позивачем не надано розрахунок за фактично відпущену теплову енергію, виконаного відповідно до вимог п. 23 Правил користування тепловою енергією, затвердженого постановою КМУ від 03.10. 2007 № 1198, п. 12 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведенням, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630. Позивач безпідставно зазначає, що вбудоване приміщення магазину вважається приміщенням з комбінованою системою опалення. Через вбудоване приміщення проходять лише ізольовані вертикальні трубопроводи внутрішньо будинкової системи опалення. Приміщення магазину не має міст загального користування з житловою будсистемою опалення приміщення житлового будинку. У житловому будинку встановлений загальнобудинковий прилад обліку. Окремий прилад обліку встановлений в нежитловому приміщенні магазину. Позивачем не надано розрахунок теплового навантаження на опалення нежитловогоприміщення.

Розрахунок споживання теплової енергії, який не має підпису споживача, доданий до індивідуального договору 446Ф як додаток № 2 та додана до позовної заяви таблиця № 1 «Кількість спожитої теплової енергії в Гкал індивідуальним споживачем Санніковою Н.Г. виконані позивачем без посилання на первинну технологічну документацію (проектів споруд, технологічних регламентів та інструкцій), а також паспортні дані технологічного та енергетичного обладнання. Факт постачання позивачем теплової енергії до спірних нежитлових приміщень не підтверджується актами про підключення опалення на початку опалювальних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалювальних сезонів. Надані позивачем акти обстеження системи теплопостачання споживача були складеними без участі ФОП Саннікова. Вказані акти відповідач не підписував, від підпису не відмовлявся. Позивач повинний довести на якій підставі та за яку кількість відпущеної теплової енергії проведено ним нарахування. В наданих позивачем рахунках на оплату спожитої теплової енергії не зазначено, що розрахунок здійснений на підставі вимірювальних приладів та діючих тарифів. До позовної заяви не додані акти приймання-передачі теплової енергії, що позбавляє можливості визначити, яким чином позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію, відсутні показники будинкового приладу обліку, теплового навантаження за період з лютого 2022 року по грудень 2023 року, не зазначена площа нежитлового приміщення, норми споживання на 1 кв. м; підстави нарахування та розрахунок теплового навантаження відсутні. Детальний розрахунок теплової енергії з зазначенням необхідних вихідних даних для перевірки суми нарахування позивачем не здійснено. Твердження позивача що нарахування опалення на нежитлове приміщення виконані згідно навантаження на опалення приміщення з урахуванням норми споживання теплової енергії на 1 м2 жодним доказом не доведено. Позивачем доказово не підтверджені викладені ним у позовній заяві обставини справи, обсяг поставленої відповідачу теплової енергії не доведено, тому позовна вимога в частині стягнення 73422,27 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію не підлягає задоволенню, тому не підлягає задоволення і позовна вимога в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а також судового збору.

07.03.2024 позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Позивач не погоджується з доводами відповідача в повному обсязі та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив зазначає наступне:

1) відповідач помилково вважає, що нежитлове приміщення, яке їй належить не межує з жодним жилим опалювальним приміщенням та не має можливості отримати частину теплової енергії від них. Приміщення магазину, розташоване на першому поверсі дев`ятиповерхового будинку, і межує з квартирами другого поверху, які обігріваються за допомогою централізованого постачання теплової енергії та підвалом будинку, який є допоміжним приміщенням багатоквартирного призначеним для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, де саме розташовано вводи, вузли та розведення труб з гарячою та холодною водою та труби постачання теплової енергії будинку. Крім того, як вже було зазначено в позовній заяві, через вбудовані нежитлові приміщення першого поверху, що належать ФОП Санніковій Н.Г. у будинку АДРЕСА_2 проходять мережі централізованого теплопостачання, а саме 59 не ізольованих стояків, які проходять транзитом та забезпечують транспортування теплоносія мешканцям будинку в тому числі і обігрів першого поверху. Таким чином, в приміщенні, при не увімкненій автономній системі постачання теплової енергії, температурний режим в нежитлових приміщенням відповідає нормам опалювального приміщення, а саме: у вбудованих приміщеннях (в межах фундаменту будинка) від +24оС до +26оС, у прибудованому приміщенні від + 18,5 оС до + 22оС. Тобто відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України від 2.11.2018 № 315 приміщення забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря. Тобто встановлено факт, що приміщення опалюється за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання;

2) відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено що нежитлове приміщення, яке їй належить має загальну площу 1316,1 кв.м та складається з вбудованого приміщення, площа якого 598,2 кв.м та прибудованого площа якого становить 717,9 кв.м. Однак, зазначена інформація нічим не підтверджується, відповідачем не надано жодного належного документу;

3) відповідач вводить суд в оману тим, що стверджує, що житловий будинок та приміщення магазину мають відокремлені мережі теплопостачання. Відповідачем не виготовлялась та не надавалась проектна документація, яка б засвідчувала факт відключення приміщення від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання їй послуг з постачання тепла. Також відсутній дозвіл, отриманий в законному порядку, на від`єднання об`єкта від мереж централізованого теплопостачання. Як вже було вищезазначено, постачання теплової енергії відповідачу забезпечується двома способами: 1) за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання; 2) за допомогою автономної системи постачання теплової енергії;

4) відповідачем зазначено, що стояки транзитного трубопроводу для за забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення в межах приміщення що їй належить, - ізольовані. Однак, відповідно до актів обстеження системи теплопостачання № 1759/1454 від 17.09.2021, № 1759/1638 від 05.11.2021, № 1759/2586 від 11.11.2022 встановлено, що через вбудовані нежитлові приміщення першого поверху, що належать ФОП Санніковій Н.Г. у будинку №4 по пр-ту Незалежності проходять 59 не ізольованих стояків мережі централізованого теплопостачання. Тобто стояки не ізольовані. Наряду з цим, до КП ТВКГ не надходило заяви від ФОП Саннікової Н.Г. про те, що нею було проведено ізоляцію стояків. Сама ізоляція стояків, все рівно не є підставою для не сплати за централізоване теплопостачання, так як обігрів відбувається як від стояків, так і від підвального приміщення і квартир, розташованих на другому поверсі будинку. Це може бути вирішено лише шляхом обстеження приміщення надавачем послуг та заміру температури повітря у приміщенні;

5) відповідач помилково посилається на Правила надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМУ 21.07.2005 № 630, які вже втратили чинність. Нарахування відбувається за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315 та КТМ 204 Україна 244-94 Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні та згідно вимог Постанови Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198 Про затвердження правил користування тепловою енергією;

6) у відповідності до «Правил надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року, - Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги. Таким чином, Постачання та припинення теплової енергії відбувається на підставі рішення органів місцевого самоврядування, які завжди знаходяться у вільному доступі на сайті Южноукраїнської міської ради. При цьому складання жодних актів чинним законодавством не передбачено;

7) відповідач вводить суд в оману тим, що стверджує що не була присутня при складанні актів обстеження. Факт постачання теплової енергії до спірного приміщення підтверджено актами обстеження системи теплопостачання № 1759/1454 від 17.09.2021, № 1759/1638 від 05.11.2021, № 1759/2586 від 11.11.2022, при складанні яких Відповідач особисто була присутня всі три рази, її присутність засвідчено учасниками обстеження, в тому числі і членами ОСББ. Відповідач двічі відмовилась від підпису, а в акті № 1759/1638 від 05.11.2021 власноручно зазначила свою не згоду (хоча фотознімки термометра додаються до акту). Відсутність підпису відповідачу на акті не є підставою для звільнення від сплати за комунальні послуги.

12.03.2024 відповідачем подано до господарського суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач вважає позовні вимоги не доведеними, твердження, викладені у відзиві не спростованими, просить у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що в Інформації наведено порядок нарахування плати за послуги з центрального опалення об`єктів не обладнаних вузлами комерційного обліку. В житловому будинку ОСББ Незалежності,4 та вбудовано - прибудованому приміщенні магазину, яке належить на праві власності фізичної особі ОСОБА_1 облік теплової енергії здійснюється окремо приладами комерційного обліку, приміщення обладнані окремими вузлами комерційного обліку. За таких обставин нарахування плати за послуги відповідно до інформації, яка додана до відповіді на відзив протиправно та не відповідає вимогам діючого законодавства. Розрахунок спожитої теплової енергії також не відповідає вимогам законодавства, так як не містить всіх даних, які необхідні для розрахунку оплати за теплову енергію використану споживачами на опалення житлових квартир, місць загального користування та для функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Стверджуючі про правомірність нарахування оплати по методиці, яка не відповідає вимогам закону, позивач ані в позовній заяві, ані у відповіді на відзив не надає детального розрахунку оплати за теплову енергію, яка нараховується без урахування показників приладу комерційного обліку теплової енергії та наявності окремих вузлів обліку теплової енергії на житловий будинок та вбудованеприбудоване приміщення магазину. Позивачем не надано доказів на підтвердження, як зазначено у відповіді, факту, що приміщення опалюються за допомогою внутрішньо будинкової системи теплопостачання. До відзиву було додано копію Журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень вбудовано-прибудованого приміщення магазину, в якому зазначені всі розмірі приміщень и в цілому вбудовано-прибудованого приміщення. Відокремленість мереж постачання підтверджується доданими до відзиву письмовими доказами, які підтверджують, що житловий будинок і приміщення магазина мають окремі вузли комерційного обліку теплової енергії, які встановлені на окремі вводи до житлового будинку та приміщення магазину та встановлені після вводу трубопроводу теплопостачання в будинок. Тобто окремо обліковуються теплова енергія, яка використовується житловим будинком та окремо приміщенням магазину. Позивач не надає доказів для спростування наявності окремих вузлів комерційного обліку теплової енергії та визнає беззаперечно те, що через приміщення вбудованого прибудованого приміщення магазину проходять лише стояки транзитного трубопроводу, які забезпечують функціонування загальнобудинкової системи опалення будинку. За таких обставин позивач підтвердив що розподіл теплової енергії ним проведено з порушенням вимог Методики, що вплинуло на визначення кількості теплової енергії по стояком транзитного трубопроводу та правильність нарахування оплати для нежитлового приміщення магазину. Позивач безпідставно зазначає, що постачання теплової енергії відповідачу забезпечується двома способами: 1/ за допомогою внутрішньо будинкової системи теплопостачання ; 2) за допомогою автономної системи постачання теплової енергії. При цьому позивач не надає доказів наявності в приміщенні відповідача приладів та обладнання для постачання теплової енергії окрім стояків транзитних трубопроводів. Позивач обґрунтовує свою незгоду з доводами відповідача щодо проведення ізоляції стояків транзитного трубопроводу лише посланнями на акти обстеження, які проводилися у 2021 році та зазначає, що відповідач була присутня під час проведення обстеження. Відсутність відповідача під час проведення обстеження підтверджується відсутністю підпису в акті обстеження, а в окремому випадку в акті підроблено запис про відмову відповідача від підпису.

04.03.2024 до Господарського суду Миколаївської області від Фізичної особи-підприємця Саннікової Наталії Геннадіївни надійшло клопотання (вх. № 2584/24) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 11.03.2024 клопотання Фізичної особи-підприємця Саннікової Наталії Геннадіївни від 04.03.2024 про залучення третьої особи повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою від 19.04.2024 з метою виконання завдань господарського судочинства, забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, для належного повідомлення учасників про дату та час судового засідання, суд постановив: провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України; здійснювати розгляд справи з повідомленням сторін; судове засідання у справі призначити на 17 травня 2024 року о 11:15 год.

14.05.2024 відповідачем подано до суду заяву про розгляд справи без її участі у порядку письмового провадження. Позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає позов не обґрунтованим, безпідставним, таким, що не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що не підтверджений належними доказами, зокрема не додані первинні бухгалтерські документи, які б в достатній мері підтверджували наявність заборгованості, не надано розрахунку заборгованості з урахуванням всіх показників, які вимагаються нормативними документами. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Судове засідання у справі № 915/115/24, призначене на 17 травня 2024 року, не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 20.05.2024 судове засідання у справі призначено на 12 червня 2024 року об 11:00 год.

Заявою від 06.06.2024 позивач просить позовну заяву розглядати без участі представника КП ТВКГ, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, правом участі у судовому засіданні не скористались.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.

Явка представників сторін у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

15.11.2022 між Комунальним підприємством «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (далі - Виконавець) та Фізичною особою підприємцем Санніковою Наталею Геннадіївною (далі - Споживач) укладений індивідуальний договір № 446Ф від 15.11.2022 про надання послуг з постачання теплової енергії (далі послуги), у відповідності до якого Виконавець зобов`язується надавати Споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а Споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим Договором (п.5. Договору).

Об`єкт Споживача розташований в м. Южноукраїнськ, Миколаївської області за адресою: пр-т Незалежності, 4, вбудоване-прибудоване приміщення, 1 поверх (пп. 2 п. 1 Додатку №1 до Договору.

Зазначений Договір містить такі умови:

- Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг,затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі Методика розподілу).

Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п.12. Договору);

- Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання,

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця: http://kptvkg.com.ua;

- з 15.02.2022 року - 15,23 гривень/місяць, без ПДВ - плата за абонентське обслуговування на 1 об`єкту місяць, при наявності вузла комерційного обліку.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (п. 31 Договору);

- вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця: http://kptvkg.com.ua.

Тариф па послугу з постачання теплової енергії, на момент укладення договору, становить:

343,99 гри за 1 Гкал (без ПДВ), 412,79 грн за 1 Гкал (з ПДВ).

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору повни розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

У разі зміни зазначеної абонентської плати протягом строку дії цього договору новий розмір абонентської плати застосовується з моменту її введення в дію без внесенім сторонами додаткових змін до цього договору (п. 32 Договору);

- розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку розміру плати за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п.33 Договору);

- Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 35 Договору);

- Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором (п. 42 Договору).

- Виконавець зобов`язаний забезпечити надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов Договору (п. 44 Договору);

- Договір діє з моменту його підписання по 31.12.2022. Відповідно до п.3 ст.631 Цивільного кодексу України, договір розповсюджує свою дію на відносини, що виникли раніше до його підписання, а саме з 15.02.2022 (п. 52. Договору);

- Якщо за один місяць до закінчення строку його дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмови іншій стороні про відмову від договору, цей договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 53 Договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Як зазначає позивач, відповідно до актів обстеження системи теплопостачання № 1759/1454 від 17.09.2021, № 1759/1638 від 05.11.2021 та № 1759/2586 від 11.11.2022 встановлено, що через вбудовані нежитлові приміщення першого поверху, що належать ФОП Санніковій Н.Г. у буд. АДРЕСА_2 проходять мережі централізованого теплопостачання, а саме: 59 не ізольованих стояків, які проходять транзитом та забезпечують транспортування теплоносія мешканцям будинку, в тому числі і обігрів першого поверху, та надходить теплова енергія від підвального приміщення, що знаходиться під вбудованою частиною нежитлового приміщення. На момент складання актів, окрема автономна система постачання теплової енергії приміщень Відповідача, була відключена, однак в усіх випадках, температурний режим в нежитлових приміщенням відповідав нормам опалювального приміщення, а саме: у вбудованих приміщеннях (в межах фундаменту будинка) від +24°С до +26°С, у прибудованому приміщенні від + 18,5 °С до + 22°С.

Нежитлові приміщення, що належать ФОП Санніковій Н.Г. та знаходяться на першому поверсі буд. АДРЕСА_2 складаються з вбудованих (в межах фундаменту будинку) та прибудованих приміщень (прибудовані за межами фундаменту будинку). Загальна площа вбудованих та прибудованих нежитлових приміщень, згідно акту ОСББ та КП ЖЕО від 08.07.2020 про списання багатоквартирного будинку з балансу, становить 1320,6 кв.м.

Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України від 2.11.2018 № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 року № 358) (далі Методика) встановлено:

- Нормативна температура повітря у опалюваних приміщеннях будинків складає + 18 °С;

- Опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря;

- Приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення для часткового обігрівання та періодично працюючою догріваючою системою, встановленою на законних підставах.

Відповідач зобов`язання щодо оплати наданих послуг виконує частково, здійснює оплату за постачання теплової енергії не в повному розмірі мотивуючи це тим, що має індивідуальне опалення приміщення магазину, та не зобов`язана сплачувати централізоване постачання теплової енергії багатоповерхового будинку, на першому поверсі якого розташовані приміщення що їй належать.

16.01.2023 на адресу КП ТВКГ від ФОП Саннікової Н.Г. надійшла заява - вимога про перерахунок плати за постачання теплової енергії з жовтня 2021 року та з повторним проханням проведення перевірки правильності нарахувань та надати (незважаючи на раніше вже надані) обґрунтоване і вмотивоване письмове роз`яснення щодо особливостей виставлення заборгованості.

10.02.2023 за вих.№20/199 на адресу ФОП Саннікової Н.Г. було направлено відповідь з роз`ясненнями, з посиланням на нормативні акти, що регламентують постачання та розподіл між споживачами теплової енергії і повідомленням про відсутність підстав для здійснення перерахунку плати за постачання теплової енергії.

04.10.2023 за вих.№03/1229 на адресу Відповідача направлено претензію на суму 66449,13 грн з вимогою погашення заборгованості, відповідь від Відповідача не отримано, та заборгованість Відповідачем не сплачено.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як виконавця, про стягнення з відповідача, як споживача, заборгованості за надані комунальні послуги, а також 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII) житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Таку правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (Провадження № 14-280цс18).

Відповідачка здійснює оплату за спожиту теплову енергію згідно вузла обліку лічильник теплової енергії SHARKY 775, заводський номер 47845597, встановлений у підвалі, відповідно до Додатку №1 до індивідуального договору №446Ф від 15.11.2022 про надання послуги з постачання теплової енергії.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до акту списання багатоквартирного будинку з балансу від 08.07.2020 (а.с.17-18) встановлено факт приєднання нежитлового приміщення першого поверху приватної форми власності загальною площею 1320,6 кв.м. до загальнобудинкових мереж централізованого теплопостачання будинку за адресою: м. Южноукраїськ, пр. Незалежності, 4 та відповідно отримання останнім таких послуг.

Відповідно до п.п. 12, 13 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право: у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води; розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.

Самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання - будь-яка зміна проектного рішення теплопостачання об`єкта, виконана споживачем або будь-якою іншою організацією без погодження з теплопостачальною організацією (пункт 3 Правил).

Згідно з положеннями пункту 40 Правил на споживача теплової енергії покладений, у тому числі, обов`язок погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків на час виникнення спірних правовідносин регулювалися Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила надання послуг), яка була чинною до лютого 2022 року, та Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 24, 25, 26 Правил, надання послуг споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає Порядок.

Пунктом 1 розділу III Порядку встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до централізованого опалення та постачання гарячої води, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від централізованого опалення та постачання гарячої води у разі, якщо на день набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від централізованого опалення та постачання гарячої води, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від централізованого опалення або гарячого водопостачання приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія).

Зі змісту п. 7 розділу ІІ Порядку вбачається, що Комісія приймає рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від централізованого опалення та гарячого водопостачання та надає пропозиції щодо типу системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання), яку можна встановити в будівлі після відключення. Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п`яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові.

Тобто, відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку є можливим лише за відключення централізованого опалення лише половини квартир або будинку в цілому.

Так, матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано суду відповідного рішення комісії, а також проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення нежитлового приміщення відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання йому послуг з постачання тепла.

Тобто, виконання теплопостачальною організацією своїх зобов`язань щодо надання послуг централізованого опалення, зобов`язує споживача їх оплатити, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом ст.193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Оцінюючи доводи позивача та відповідача, викладені в заявах по суті справи, господарський суд відзначає, що вони є протилежними щодо оцінки обставин, на підставі яких виник спір.

При цьому, обсяг доказів, які подано сторонами на підтвердження технічних обставин справи, зокрема, обставин розміщення теплових мереж, проходження елементів опалювальної системи через приміщення відповідачки тощо є недостатнім для абсолютного невиключного встановлення цих обставин.

Жодною з сторін на протязі розгляду справи не заявлено клопотання про призначення судової експертизи щодо встановлення технічних особливостей підключення приміщень Відповідача до тепломереж, їхнього розташування, технічних характеристик тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Як зазначено вище, відповідно до акту списання багатоквартирного будинку з балансу від 08.07.2020 (а.с.17-18) встановлено факт приєднання нежитлового приміщення першого поверху приватної форми власності загальною площею 1320,6 кв.м. до загальнобудинкових мереж централізованого теплопостачання будинку за адресою: м. Южноукраїськ, пр. Незалежності, 4 та відповідно отримання останнім таких послуг. Як витікає з акту №1759/1454 від 17.09.2021 обстеження системи теплопостачання в приміщенні за адресою: м. Южноукраїнськ, пр. Незалежності, 4, 1-й поверх розташовано 59 стояків опалення не ізольованих теплоізоляційними матеріалами (а.с.19).

Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання суду докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж обставини, на які посилається відповідачка на їх спростування.

Надаючи оцінку процесуальній позиції Відповідачки, суд відзначає, що вона ґрунтується на тому, що обставини, яким позивач обґрунтовує саму підставу стягнення коштів (розташування приміщень, ізоляція стояків, їх кількість, розташування лічильників тощо) та недоліки розрахунку.

Суд зазначає, що жодним з поданих Відповідачкою доказів не спростовується факт розташування в приміщенні 59 неізольованих стояків, які забезпечують транспортування теплоносія мешканцям багатоквартирного будинку, а отже і надання відповідної послуги та її отримання Відповідачкою.

Суд відзначає, що як витікає з акту №1759/1454 від 17.09.2021 обстеження системи теплопостачання в приміщенні за адресою: м. Южноукраїнськ, пр. Незалежності, 4, 1-й поверх розташовано 59 стояків опалення не ізольованих теплоізоляційними матеріалами (а.с.19).

Зазначені обставини Відповідачкою не спростовано.

Не спростовано також обставин розташування нежитлових приміщень 1-го поверху, що належать відповідачці, загальною площею - 1320,6 кв.м у житловому багатоквартирному будинку, підключеному до системи теплопостачання відповідно до тверджень позовної заяви.

Отже, суд вважає достатніми подані позивачем докази на підтвердження обставин надання послуги з централізованого теплопостачання та керуючись стандартом доказування вірогідності доказів, встановлює, що твердження позивача в цій частині є більш вірогідними, а Відповідачкою за період 01 жовтня 2021 року по 14 лютого 2022 року отримано послуги з теплопостачання, що відповідають положенням Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором.

При цьому, суд відзначає, що ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов`язок виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку здійснити перерахунок вартості послуг саме у разі неналежного виконання договору.

Разом з цим, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідачці надано послуги не в повному обсязі, або неналежної якості.

Крім того, відповідно умов індивідуального договору №446Ф від 15.11.2022 про надання послуг з постачання теплової енергії сторонами погоджено:

- у разі ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості виконавець зобов`язаний самостійно протягом місяця, що настає за розрахунковим, здійснити перерахунок вартості послуги за весь період її ненадання, надання не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, а також сплатити споживачеві неустойку (штраф) у розмірі 0,01 відсотка вартості середньодобового споживання послуги з постачання теплової енергії, визначеної за попередній опалювальний період (а у разі ненадання послуги у попередньому опалювальному періоді за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів), за кожен день ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості (за винятком нормативних; строків проведення аварійно-відновних робіт або періоду, протягом якого здійснювалася ліквідація або усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням послуги, що виникли з вини споживача (п.47. Договору);

- оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, наданий її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Перевірка відповідності якості надання послуги здійснюється відповідно до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1145 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 4, ст. 133).

Виконавець зобов`язаний прибути на виклик споживача для перевірки якості надання послуги у строк не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання відповідного повідомлення споживача (п. 48 Договору);

- виконавець не несе відповідальності за ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості, якщо доведе, що в точці обліку послуги її якість відповідала вимогам, установленим актами законодавства та цим договором.

Виконавець не несе відповідальності за ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості під час перерв, передбачених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 49 Договору).

Разом з тим, Відповідачкою не подано доказів здійснення визначених Договором дій щодо оспорення факту або якості надання послуг та оформлення цих обставин відповідним Актом.

Заперечуючи проти позову, Відповідачка також вказувала про необхідність застосуванню до спірних правовідносин Правил надання послуг (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630. Однак такі заперечення оцінюються судом критично з огляду на те, що вищенаведені Правила надання послуг втратили чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 85, прийнятої 02.02.2022 року.

Таким чином, з наведеного витікає обґрунтованість нарахування сплати за послуги відповідно до Методики №315.

Відповідно до правил, визначених Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіонбуду України від 22.11.2018 року № 315, та пункту 25 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, розподіл загального обсягу спожитої у будинку теплової енергії в будинку, де усі приміщення не оснащені приладами обліку теплової енергії, між споживачами здійснюється пропорційно площам таких приміщень у загальній опалювальній площі приміщень будинку від загального обсягу спожитої у будинку теплової енергії.

Господарським судом не встановлено невідповідності поданого позивачем розрахунку положенням наведеної Методики.

В частині тверджень Відповідачки щодо недоліків розрахунку, господарський суд вважає за необхідне послатись на таке.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Таким чином, заперечуючи проти здійсненого Позивачем розрахунку Відповідачка не була позбавлена можливості надати свій розрахунок, підтвердивши його висновки належними доказами, з якими Методика пов`язує застосування тих чи інших критеріїв розрахунку, пославшись на відомі їй технічні обставини або заявити клопотання про витребування доказів або призначення експертизи.

Разом з тим, Відповідачкою розрахунок Позивача з посиланням на нормативні та первинні документи не спростовано.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen), N 37801/97,п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

З огляду на те, що наведеними судом міркуваннями стосовно обставин застосування зазначених вище норм права, спростовуються твердження Відповідачки, господарський суд доходить висновку про їх необґрунтованість. При цьому, інші доводи та міркування Відповідачки є такими, що не впливають на висновки суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги з постачання теплової енергії за період з 15 лютого 2022 року по 31 грудня 2023 року включно в сумі 73422,27 грн є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та процентів річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Судом перевірено розрахунок позивача за допомогою комп`ютерної програми IpLex та встановлено, що позивачем помилково застосовано індекс інфляції за серпень 2022 року 101,70 замість 101,10.

За розрахунком суду за визначений позивачем період сума інфляційних втрат становить 5669,84 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 96,11 суд відмовляє.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Саннікової Наталії Геннадіївни (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 8; код ЄДРПОУ 31948866) заборгованість за спожиті комунальні послуги з постачання теплової енергії за період з 15.02.2022 по 31.12.2023 включно в сумі 73422,27 грн, інфляційні втрати в сумі 5669,84 грн, 3% річних в сумі 1795,44 грн, а також 3024,41 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 96,11 грн відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Комунальне підприємство Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 8; код ЄДРПОУ 31948866)

відповідач: Фізична особа-підприємець Саннікова Наталя Геннадіївна (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 17.06.2024.

Суддя В.О.Ржепецький