Рішення

від 14.06.2024 по справі 916/1717/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1717/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (вул. Шабська, буд. 81, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67701)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛ-АГРО-ТРЕЙД"

про стягнення 335415,27 грн

Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" 18.04.2024 через підсистему Електронний суд подало позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛ-АГРО-ТРЕЙД" 335415,27 грн заборгованості за договором № 14-ПД/22 про організацію та виконання зберігання та вантажних операцій з перевалки від 07.06.2022, з яких - 202947,87 грн основного боргу, 76774,46 грн пені, 41637,94 грн інфляційних та 14055грн 3% річних.

Ухвалою від 22.04.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідань. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом 15 днів з моменту отримання ухвали.

Відповідач отримав ухвалу 22.04.2024 у своєму електронному кабінеті, що підтверджується довідкою.

07.05.2024, у встановлений строк відповідач подав відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що на час подання відзиву заборгованість відповідача перед позивачем становить не 202947,87грн, а 60948,21грн. Крім того, він зазначає, що позивачем не надано належних доказів надіслання рахунків на електронну пошту відповідача або поштою, тому неможливо встановити, з якого часу настала прострочка оплати і відповідно неможливо перевірити обгрунтованість розрахунку 76774,46 грн пені, 41637,94 грн інфляційних та 14055грн 3% річних. Крім того, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до ст. 233 ГК України, посилаючись, що через воєнний стан не може належним чином проводити господарську діяльність, а також контрагенти не сплачують йому також кошти через ці обставин непереборної сили, через що виникла дебіторська заборгованість.

До того ж, відповідач посилається на те, що позивачем безпідставно здійснено нарахування штрафних санкцій на нібито неоплату рахунку № 95 від 30.06.2022, який було складено не в рамках договору № 14-ПД/22 від 07.06.2022.

11.05.2024 позивач подав відповідь на відзив, якою наполягає на задоволенні позову.

11.05.2024 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 245415,27 грн заборгованості, з яких - 112947,87 грн основного боргу, 76774,46 грн пені, 41637,94 грн інфляційних та 14055грн 3% річних.

Суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 46 ГПК України, через що має місце нова ціна позову - 245415,27 грн, в межах якої суд розглядає справу.

15.05.2024 відповідач подав заперечення, у яких він зазначає, що основний борг ним сплачено повністю, але так само вважає розрахунок пені, інфляційних та річних необгрунтованим.

10.06.2024 позивач подав до суду клопотання в якому повідомив, що основний борг відповідачем сплачено. Решту позовних вимог підтримує і вказує на те, що нарахування пені, інфляційних та річних він проводив від дати підписання сторонами актів наданих послуг.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЛ-АГРО-ТРЕЙД" (відповідач, вантажовласник) було укладено Договір № 14-ПД/22 про організацію та виконання зберігання та вантажних операцій з перевалки вантажу від 07.06.2022 року (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1, 1.3. Договору, предметом цього Договору є організація та виконання Підприємством Вантажовласнику комплексу вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із зберігання вантажу, з використанням складських приміщень та спеціальної техніки на території Білгород-Дністровського морського порту. Вид, номенклатура, кількість вантажних операцій, ставки (тарифи) вантажних операцій, супутніх послуг та послуг зберігання визначаються Сторонами в Додатку № 1 до Договору, який є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до підпункту 2.1.6. Договору Вантажовласник зобов`язаний сплачувати Підприємству вартість наданих послуг відповідно до умов даного Договору.

Згідно з п. 2.3.5 Договору обмін документацією між Підприємством на Вантажовласником може здійснюватися через уповноважених за довіреністю осіб Вантажовласника, через електронну пошту Підприємства - bd_mtp@ukr.net та електронну пошту Вантажовласника tovmalagrotrade@gmail.com або загальноприйнятими засобами комунікацій (Viber, Telegram).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що послуги Підприємства за даним Договором сплачуються Вантажовласником згідно ставок (тарифів), зазначених у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно пункту 3.2. Договору Вантажовласник забезпечує передоплату Підприємству за послуги, пов`язані з вантажно-розвантажувальними роботами протягом 10-ти банківських днів після отримання Вантажовласником рахунку-фактури на оплату. Датою отримання рахунку-фактури Вантажовласником вважається дата його відправлення Підприємством на адресу Вантажовласника, в порядку, передбаченому підпунктом 2.3.5. Договору або отримання під розпис на Підприємстві.

Згідно підпункту 3.2.1 Договору остаточні розрахунки між Сторонами здійснюються Вантажовласником в залежності від обсягу фактично виконаних робіт, наданих послуг за місяць (розвантажувальні роботи, маневрові, подачі/прибирання вагонів, послуг зберігання, супутніх послуг, тощо) протягом 10-ти календарних днів з дати отримання Вантажовласником додаткового рахунку-фактури на оплату.

Згідно пункту 3.3. Договору Вантажовласник отримує рахунки-фактури через свою електронну пошту або наручну на Підприємстві від розпис.

Відповідно до підпункту 3.3.1 Договору Послуги зі зберігання вантажу на Підприємстві сплачуються Вантажовласником згідно тарифів Підприємства, зазначених у додатку до Договору з дня надходження вантажу на склад і до відвантаження зі складу. Датою надходження на склад та відвантаження зі складу вважається дата зазначена у відповідних документах при прийнятті вантажу та його вивантаження.

Згідно пункту 3.4. Договору, усі послуги Вантажовласник сплачує в гривнях на поточний рахунок Підприємства. Ставки і тарифи на послуги Підприємства, наведені в доларах США, сплачуються Вантажовласником в гривнях по курсу НБУ на дату виставлення відповідного рахунку-фактури. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Підприємства. Банківські послуги сплачує Вантажовласник.

Відповідно до пункту 3.5. Договору, Акт за надані послуги оформлюється Підприємством протягом 3-х робочих днів після фактичного надання послуг. Вантажовласник зобов`язаний підписати Акт надання послуг протягом 5-ти (п`яти) робочих днів від дати його отримання Вантажовласником та повернути на Підприємство. У разі ненадання підписаного Акту у зазначений термін, послуги вважаються прийнятими Вантажовласником в повному обсязі.

Згідно пункту 3.9. Договору Підприємство зараховує кошти за зобов`язаннями Вантажовласника відповідно до призначення платежу у платіжних документах. Призначення платежу в рахунку-фактурі вказується на підставі інформації, наданої в заявці Вантажовласника до Підприємства.

Строк дії Договору визначений в пунктів 7.1. Договору - до 31 грудня 2022 року.

13.07.2022 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, про внесення змін до договору щодо тарифів, і домовились що ці зміни застосовуються з 01.07.2022.

Згідно абзацу 2 пункту 7.2. Договору припинення дії Договору не звільняє сторони від виконання всіх зобов`язань, які існують на день припинення дії Договору.

Позивач виставив відповідачу наступні рахунки:

- № 91 від 13.06.2022 на суму 67516,44грн (надіслано електронною поштою 13.06.2022, строк оплати відповідно до п. 3.2 договору - до 27.06.2022 включно),

- рахунок № 15 від 27.06.2022 на суму 195848,87грн (надіслано електронною поштою 27.06.2022, строк оплати - до 11.07.2022 включно),

- рахунок № 95 від 30.06.2022 на суму 41999,66грн (надіслано електронною поштою 18.07.2022, строк оплати - до 01.08.2022 включно),

- рахунок № 107 від 18.07.2022 на суму 325099,34грн (надіслано електронною поштою 18.07.2022, строк оплати - до 01.08.2022 включно),

- рахунок № 122/1 від 01.08.2022 на суму 60030,22грн (надіслано електронною поштою 03.08.2022, строк оплати до 17.08.2022 включно).

Позивач додав до позовної заяви скріншоти надіслання цих рахунків на електронну пошту відповідача, як передбачено умовами договору (п. 2.3.5).

З огляду на викладене, суд відхиляє посилання відповідача на те, що він не отримував рахунків.

На виконання умов Договору Позивачем були надані послуги Відповідачу, найменування та вартість яких визначена у підписаних Сторонами Актах наданих послуг (виконаних робіт), а саме:

1. Акт наданих послуг (виконаних робіт) від 13.06.2022 до рахунку-фактури № 91 на суму 67516, 44 грн

2. Акт наданих послуг (виконаних робіт) до рахунку-фактури № 15 від 27.06.2022 на суму 195 848, 87 грн

3. Акт наданих послуг (виконаних робіт) до рахунку-фактури № 95 від 30.06.2022 на суму 41 999, 66 грн.

4. Акт наданих послуг (виконаних робіт) до рахунку-фактури № 107 від 18.07.2022 - 325 099, 34 грн.

5 Акт надання послуг № 122/1 до рахунку № 122/1 від 01.08.2022 - 60 030, 22грн.

Загалом надано послуг вартістю 690 494, 59 грн.

Всі акти зазначені підписані сторонами і скріплені їх печатками.

Відповідач у відзиві посилається на те, що в рахунку № 95 від 30.06.2022 та акті наданих послуг від 30.06.2022 позивач зазначив зовсім інший договір № 95 від 30.06.2022.

Позивач пояснив, що це була описка в документах, і такого договору між сторонами не існує.

Відповідач також не надав суду доказів того, що існує між сторонами такий договір № 95 від 30.06.2022.

Отже, суд дійшов висновку, що № 95 від 30.06.2022 та акті наданих послуг від 30.06.2022 стосуються саме договору № 14-ПД/22 про організацію та виконання зберігання та вантажних операцій з перевалки від 07.06.2022.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З огляду на викладене, вищезазначені акти відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за надані позивачем послуги.

Відповідач частково розрахувався за отримані послуги, тому позивач надіслав на електронну пошту відповідача претензію від 18.03.2024 з вимогою сплатити 202947,87 боргу.

Отже неповна оплата відповідачем наданих позивачем послуг за договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 112947,87 грн основного боргу.

Станом на час ухвалення рішення відповідач сплатив основний борг, що позивач не заперечує, тому суд закриває провадження в частині стягнення 112947,87грн основного боргу за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з прострочення здійснення відповідачем оплати позивач просить стягнути 41637,94 грн інфляційних та 14055грн 3% річних, нарахованих станом на 15.04.2024.

Так, відповідач сплатив позивачу 67516,44грн 14.06.2022 (оплачено вчасно рахунок № 91), 100000грн 01.07.2022, 160000грн 22.07.2022, 60030,22грн 03.08.2022 (оплачено вчасно рахунок № 122/1), 100000грн 19.09.2023, 90000грн 19.04.2024 та 112947,87грн 15.05.2024.

Суд перевірив розрахунок позивача за допомогою Ліга-калькулятор:

з 12/07/2022 до 21/07/202295 848,87 грн.з 02/08/2022 до 18/09/2023302 947,87 грн.з 19/09/2023 до 15/04/2024202 947,87 грн.Всього:601 744,61 грн.Інфляційні витрати:

Період 1 (12/07/2022 - 21/07/2022)Індекс інфляціїлипень 2022100,70Період 2 (02/08/2022 - 18/09/2023)Індекс інфляціїсерпень 2022101,10вересень 2022101,90жовтень 2022102,50листопад 2022100,70грудень 2022100,70січень 2023100,80лютий 2023100,70березень 2023101,50квітень 2023100,20травень 2023100,50червень 2023100,80липень 202399,40серпень 202398,60вересень 2023100,50Період 3 (19/09/2023 - 15/04/2024)Індекс інфляціїжовтень 2023100,80листопад 2023100,50грудень 2023100,70січень 2024100,40лютий 2024100,30березень 2024100,50Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період 1

IIc (100,70 : 100) = 1.00700000

Інфляційне збільшення:

95 848,87 x 1.00700000 - 95 848,87 = 670,94 грн.

Період 2

IIc (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) = 1.10303138

Інфляційне збільшення:

302 947,87 x 1.10303138 - 302 947,87 = 31 213,14 грн.

Період 3

IIc (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) = 1.03242086

Інфляційне збільшення:

202 947,87 x 1.03242086 - 202 947,87 = 6 579,75 грн.

Всього розмір інфляційних становить 38 463,83грн.

3% річних

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 12/07/2022 до 21/07/2022 95 848,87 x 3 % x 10 : 365 : 1001078,78 грн.з 02/08/2022 до 18/09/2023 302 947,87 x 3 % x 413 : 365 : 10041310 283,63 грн.з 19/09/2023 до 31/12/2023 202 947,87 x 3 % x 104 : 365 : 1001041 734,79 грн.з 01/01/2024 до 15/04/2024 202 947,87 x 3 % x 106 : 366 : 1001061 763,32 грн.Всього розмір річних становить 13 860,51 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо інфляційних та 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 38 463,83 грн та 13 860,51 грн відповідно.

Щодо вимог позивача про стягнення 76774,46 грн пені , то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.7 Договору, за порушення строків оплати, передбачених в розділі 3 договору, позивач має право нараховувати відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

З огляду на викладене, суд перевірив розрахунок

з 12/07/2022 до 21/07/202295 848,87 грн.з 02/08/2022 до 02/02/2023302 947,87 грн.Всього:398 796,74 грн.Подвійна облікова ставка:

Період 1 (12/07/2022 - 21/07/2022)

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення95 848,8712.07.2022 - 21.07.20221025,000.1371 313,00Період 2 (02/08/2022 - 02/02/2023)

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення302 947,8702.08.2022 - 02.02.202318525,000.13776 774,46Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Період 1 (12/07/2022 - 21/07/2022)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума12.07.2022 - 21.07.2022 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 95 848,87 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 10 днів (прострочення) : 100101 313,00 грн.Всього штрафних санкцій за період: 1 313,00 грн.Період 2 (02/08/2022 - 02/02/2023)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума02.08.2022 - 02.02.2023 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 302 947,87 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 185 днів (прострочення) : 10018576 774,46 грн.Всього штрафних санкцій за період: 76 774,46 грн.Всього розмір пені за розрахунком суду становить 78 087,46 грн, що є більше ніж просить позивач.

Суд не має права виходити за межі позовних вимог, тому суд дійшов висновку, що позивач обгрунтовано просить стягнути 76774,46грн.

При цьому суд враховує, що відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до ст. 233 ГК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Місцевий господарський суд під час вирішення справи має оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, відповідність розміру стягуваної неустойки розміру невиконаного зобов`язання та інші підстави для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з тим, чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №911/867/19 та 25.02.2020 року у справі №904/2542/19).

При цьому, зменшення неустойки (пені та штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок наявний у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21, від 28.06.2022 року у справі №902/653/21).

Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).

Проте, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі №916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Приймаючи до уваги наведене, та те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, те, що в Україні введено воєнний стан, який об`єктивно вплинув на господарську діяльність і позивача і відповідача, а також те, що відповідач повністю сплатив борг, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, який підлягає з відповідача, а саме - стягнути пеню, нараховану позивачем що становить 20 % від заявленої до стягнення суми 76774,46грн. Тобто з відповідача підлягає стягненню 15354,90грн пені.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а в тій частині, де суд зменшив розмір штрафних санкцій - повністю на відповідача.

Так, відповідно до Закону України "Про судовий збір" за розгляд позовних вимог про стягнення 245415,27 грн позивач мав сплатити 3681,23грн судового збору.

З огляду на викладене, з відповідача підлягає стягненню 3681,23/245415,27*129098,8=1936,48грн

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 231, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги про стягнення 245415,27 грн задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині 112947,87 грн основного боргу за відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛ-АГРО-ТРЕЙД" (код 38443011, с. Липецьке Подільського району Одеської області, вул. Одеська 67ж1) на користь Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (код 01125689, вул. Шабська, буд. 81, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67701) 15354,90грн пені, 38 463,83 грн інфляційних, 13 860,51 грн 3% річних та 1936,48 грн судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 червня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова