Рішення

від 17.06.2024 по справі 916/1129/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1129/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

При секретарі судових засідань Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/1129/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Група Компаній Панорама (36000, м. Полтава, площа Павленківська, буд. 3Д; код ЄДРПОУ 44062553)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Паритет (73000, м.Херсон, вул. Нафтовиків, буд. 2; код ЄДРПОУ 22736629)

Про стягнення 465259,97 грн.

Представники:

Від позивача: Антоненко В. О., за ордером

Від відповідача: Швець О. В. , за ордером

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Група Компаній Панорама звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Паритет про стягнення 497259,97 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2024р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Група Компаній Панорама до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1129/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "22" квітня 2024 р. о 10:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 22.04.2024р. о 10:00.

09.04.2024р. до суду відповідачем надано відзив.

17.04.2024р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

22.04.2024р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 13.05.2024р. о 11:40.

13.05.2024р. відповідачем надано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів часткового погашення заборгованості.

В засіданні 13.05.2024р. судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 27.05.2024 р. о 09:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2024р. повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Група Компаній Панорама по справі №916/1129/24 про судове засідання, яке відбудеться "27" травня 2024 р. о 09:30.

20.05.2024р. до суду позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог про стягнення з відповідача 481259,97 грн.: борг 338000,00 грн., інфляційні втрати 7783,70грн., 3% річних 9508,71 грн. та пеня 125967,56 грн.

27.05.2024 р. судове засідання не відбулось у зв`язку з технічною проблемою доступу до сервісу відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) для встановлення відеоконференцзв`язку.

Приймаючи до уваги виникнення технічних проблем, що унеможливлює участь осіб (представника Товариства з обмеженою відповідальністю Група Компаній Панорама та представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Паритет) у судовому засіданні 27.05.2024 року в режимі відеоконференції, судове засідання по справі №916/1129/24 відкладено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.05.2024р. відкладено судове засідання по справі №916/1129/24 на "29" травня 2024 р. о 11:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 29.05.2024р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/1129/24. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "10" червня 2024 р. о 12:10. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 10.06.2024р. о 12:10.

У судовому засіданні представником відповідача було повідомлено суд, що Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Паритет на користь позивача було сплачено грошові кошти у розмірі 16000,00 грн. в рахунок існуючої заборгованості.

Також відповідно до клопотання від 10.06.2024р. відповідачем було залучено до матеріалів справи квитанцію № 4358-2563-0250-5106 від 07.06.2024р.

10.06.2024р. судом оголошено перерву по розгляду справи по суті до 17.06.2024р. о 12:45 у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

11.06.2024р. до суду позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог про стягнення з відповідача 465259,97 грн.: борг 322000,00 грн., інфляційні втрати 7783,70грн., 3% річних 9508,71 грн. та пеня 125967,56 грн.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити. Заперечував проти зменшення штрафних санкцій, про що зазначено у відповіді на відзив. Надаючи пояснення у судовому засіданні 10.06.2024р. зазначав суду, що позивач схиляється, що підстави для зменшення пені відсутні, однак покладається на розсуд суду.

Відповідач, відповідно до поданого відзиву просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Також відповідач не заперечував проти основного боргу. Просив суд зменшити розмір пені.

У судовому засіданні 17.06.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 17.06.2024р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, 20.09.2021р. між сторонами було укладено Договір поставки №20-1/09/21 (надалі Договір).

За поясненнями позивача, ним на виконання вимог укладеного Договору було поставлено відповідачу товар згідно Специфікації від 20.09.2021р., видаткової накладної №49 від 10.11.2021р. , ТТН №Р49/2 від 10.11.2021р. на загальну вартість 2363076,00 грн.

Згідно п. 2.2. Договору, покупець здійснює оплату вартості товару в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у порядку, визначеному у Специфікації.

За посиланням позивача, в порушення договірних зобов`язань оплата відповідачем здійснювалась поетапно та станом на момент подання позову борг відповідача за товар становив 354000,00 грн.

За час розгляду справи відповідачем було здійснено часткову оплату боргу у розмірі 32000,00 грн., та станом на момент розгляду справи основний борг становить 322000,00грн.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у випадку порушення покупцем строків виконання грошових зобов`язань за Договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання зобов`язань, обчислену від несплаченої в строк суми за кожний день прострочення оплати, без обмеження загального розміру таких штрафних санкцій, терміну їх нарахувань та строку позовної давності.

За розрахунком позивача інфляційні втрати становлять 7783,70 грн., 3% річних 9508,71 грн. та пеня 125967,56 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що відповідач не ухилявся та не ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань, однак, не може їх виконати по незалежним від нього обставинам і готовий до мирного врегулювання спору, у тому числі, шляхом укладення мирової угоди на взаємовигідних для обох учасників справи умовах.

Сплатити залишок заборгованості за Договором відповідач не зміг по незалежним від нього обставинам, а саме у зв`язку зі збройною агресією.

Також було зазначено суду, що відповідач зареєстрований та здійснював свою господарську діяльність у м. Херсон, вул. Нафтовиків, буд. 2, однак, з моменту окупації загарбниками м. Херсон підприємство змушене було припинити свою господарську діяльність і не відновило її до теперішнього часу.

Однак, навіть не зважаючи на це останній платіж за договором поставки № 20-1/09/21 від 20.09.2021р. було здійснено вже 20.04.2023р. У п. 9.1. договору поставки № 20-1/09/21 від 20.09.2021р. встановлено, що сторони звільняються від визначеної цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за часткове чи повне порушення умов Договору, якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених в даному Договорі, за умови, що їх настання засвідчено у визначеному цим Договором порядку.

Також, як було зазначено відповідачем, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Відповідно до наданого відзиву, відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у справі № 916/1129/24 за господарським позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній Панорама" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Паритет" про стягнення 497259,97грн. в частині стягнення 7783,70грн. інфляційних збитків, 9 508,71 грн. - 3% річних, 125 967,56грн. пені.

Також відповідач просив суд зменшити розмір пені, з підстав та посилань, що було зазначено ним у відзиві та з урахуванням пояснень, наданих у судовому засіданні.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що відповідно до відзиву відповідача не вбачається об`єктивних перешкод для невиконання зобов`язань.

Позивачем звернуто увагу суду та зазначено, що зобов`язання зі сплати вартості отриманого товару виникли ще у 2021 році, до настання форс-мажорних обставин.

За посиланням позивача, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що вказані обставини об`єктивно перешкодили виконати зобов`язання.

Надаючи пояснення у судовому засіданні 10.06.2024р. зазначав суду, що позивач схиляється, що підстави для зменшення пені відсутні, однак покладається на розсуд суду.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як з`ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Група Компаній Панорама, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Паритет, як покупцем, виникли на підставі укладеного між ними 20.09.2021р. Договору поставки №20-1/09/21.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

За матеріалами справи судом встановлено, що позивачем на користь відповідача, на виконання умов укладеного договору, було поставлено товар на суму 2363076,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №49 від 10.11.2021р.

Також матеріали справи містять відповідну товарно-транспортну накладну.

За умовами Специфікації на поставку товару від 20.09.2021р., що є Додатком до Договору визначено, зокрема, що остаточний розрахунок у розмірі 20% вартості товару, згідно Специфікації в момент розвантаження на будівельному майданчику.

Позивачем зазначено та відповідачем на спростовано, що покупцем, до подання позову було здійснена часткову оплата за отриманий товар у розмірі 2009076,00 грн. та за час розгляду справи відповідачем було сплачено позивачу 32000,00 грн.

Судом враховано, що підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань за умовами Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 322000,00 грн. боргу є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 9508,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7783,70 грн.

Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення правомірними.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. Договору, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 125967,56 грн.

Суд перевіривши розрахунок пені, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення пені - правомірними.

Вирішуючи питання про розмір пені, який має бути присуджений до стягнення із відповідача, суд вважає за необхідне надати правову оцінку заявленому відповідачем клопотанню про зменшення штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.2 ст.216 ГК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Враховуючи встановлені судом обставини за час розгляду справи, доводи відповідача, суд приходить до висновку про достатність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, оскільки, за даних обставин, присудження до стягнення із відповідача всього розміру пені матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря, оскільки порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором є безпосереднім наслідком неможливості відповідача виконувати власні зобов`язання у зв`язку із певними обставинами.

Також судом при вирішені питання щодо зменшення пені враховано територіальне місцезнаходження відповідача та факт того, що м. Херсон було тимчасово окупованим.

Отже, на думку суду, зменшення заявленої позивачем до стягнення пені до суми 62984,00 грн. повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 6978,90 грн. покладаються на відповідача.

Суд зазначає позивачу, що надлишково сплачений судовий збір у розмірі 480,00 грн. буде повернуто судом після подання відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Група Компаній Панорама задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Паритет (73000, м.Херсон, вул. Нафтовиків, буд. 2; код ЄДРПОУ 22736629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Група Компаній Панорама (36000, м. Полтава, площа Павленківська, буд. 3Д; код ЄДРПОУ 44062553) суму основного боргу у розмірі 322000 (триста двадцять дві тисячі) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 7783 (сім тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 9508 (дев`ять тисяч п`ятсот вісім) грн. 71 коп., пеню у розмірі 50% від заявленої суми у розмірі 62984 (шістдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6978 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн. 90 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 17 червня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко