Рішення

від 06.06.2024 по справі 920/937/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.2024м. СумиСправа № 920/937/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/937/23 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Фермерського господарства «Крестьянінов» (вул. Вознесенська, 49, м. Ромни, Сумська область, 42000, код 30133676)

до відповідача: Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції» (вул. бульвар Шевченка, 8, м. Ромни, Сумська область, 42000, код 34608286)

про зняття арешту,

за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

представник позивача не з`явився,

представник відповідача не з`явився,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд зняти арешт з нежитлового приміщення загальною площею 1629,7 кв.м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений ВДВС Роменського міського управління юстиції Сумської області 08.08.2003 року.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 визначено склад суду та призначено суддю Джепу Ю.А.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.08.2023 позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів доплати судового збору.

Позивачем виконано вимоги ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.09.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/937/23 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 19.10.2023, 11:00.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.10.2023 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/937/23; призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 28.11.2023, 11:30.

09.11.2023 представником позивача подано клопотання про витребування доказів (вх.№ 4420 від 14.11.2023), в якому просив витребувати у Сумського обласного державного нотаріального архіву відомості про підстави внесення запису у вигляді арешту на нерухоме майно, співвласником якого є Фермерське господарство «Крестьянінов», адреса 1-у провулок Урицького (Гетьмана Мазепи), 6, м. Ромни, Сумська область, яке зареєстроване 05.05.2008 Роменською міською державною нотаріальною конторою, номер запису про обтяження 7126499, підстава обтяження: повідомлення 5558/02.08.2003, виконавча служба, постанова про арешт 08/08/2003.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.11.2023 постановлено задовольнити клопотання представника позивача про витребування доказів б/н від 09.11.2023 (вх.№ 4420 від 14.11.2023); витребувати у Сумського обласного державного нотаріального архіву відомості про підстави внесення запису у вигляді арешту на нерухоме майно, співвласником якого є Фермерське господарство «Крестьянінов», адреса 1-у провулок Урицького (Гетьмана Мазепи), 6, м. Ромни, Сумська область, яке зареєстроване 05.05.2008 Роменською міською державною нотаріальною конторою, номер запису про обтяження 7126499, підстава обтяження: повідомлення 5558/02.08.2003, виконавча служба, постанова про арешт 08/08/2003; відкласти розгляд справи № 920/937/23 по суті на 21.12.2023, 15:30.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.12.2023 постановлено відкласти розгляд справи № 920/937/23 по суті в судове засідання на 08.02.2024, 10:00.

Водночас, судовий розгляд по суті, призначений на 08.02.2024, 10:00, не відбувся у зв`язку із перебуванням судді Джепи Ю.А на лікарняному у період з 05.02.2024 по 14.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.05.2024 постановлено призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 06.06.2024, 11:00.

Представником позивача подано до суду заяву від 06.06.2024 (вх. №3303 від 06.06.20245), в якій просила суд провести розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання по суті не з`явився, відзиву на позов не подав, письмових заяв чи клопотань по суті справи до суду не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Ураховуючи нез`явлення представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання по суті, суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України, за відсутності представників учасників справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Ліквідаційною комісією Роменського державного комерціалізовано-торгівельно закупівельного підприємства «Дари ланів» та Фермерським господарством «Крестьянінов» було укладено договір купівлі - продажу будівлі від 06.06.2001 року, серії АЕА № 358980, посвідченого приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу Проскурнею Л.І., відповідно до якого у власність позивача передано картоплесховище цегляне літ. Р, загальною площею 1629, 7 кв.м., що становить 31/100 частки від всієї будівлі в Сумській області в м. Ромни по 1-му провулку Урицького, 6.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що позивачем, 18.11.2022, зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5910700000:05:002:0245.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається, що 26.04.2005 за Фермерським господарством «Крестьянінов» зареєстровано право власності 31/100 частки на комплекс у Сумській області в м. Ромни по провулку 1-й Мазепи Гетьмана, 6.

Також з вищевказаної Інформації Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна слідує наявність обтяження: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 7126499, зареєстровано 05.05.2008 року 14:35:51 за № 7126499 реєстратором: Роменська міська державна нотаріальна контора, підстава виникнення обтяження: повідомлення 5558/02,08.08.2003 року, виконавча служба, постарешт 08/08/2003; об`єкт обтяження: інше, нерухоме майно, адреса: АДРЕСА_1 , власник: Моноліт КМП, причина відсутності коду: архівний запис, АДРЕСА_2 .

З копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Серії АА №191138 від 08.08.2023 вбачається, що державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить КМП «Моноліт», який є співвласником нерухомого майна в АДРЕСА_1 .

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є співвласником 31/100 частки будівлі за адресою : АДРЕСА_1 .

З Довідки Роменського міськрайонного бюро технічної інвентаризації Роменської міської ради № 25 від 30.04.2020 вбачається, що станом на 01.01.2013 комплекс за адресою АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_1 ) зареєстрований в реєстрових книгах 68, 83 реєстр. №922 за наступними власниками: 1) ФГ «Крестьянінов» - 31/100; 2) ОСОБА_1 4/25; 3) Виконком Роменської міської ради 1/25; ; 4) ОСОБА_2 13/100; 5) ОСОБА_2 1/100.

При цьому, у вищезазначеній довідці не зазначено власником частки нерухомого майна в АДРЕСА_1 (колишня адреса 1 провулок Урицького, 6) КМП «Моноліт».

Положеннями частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (частина друга статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить із міркувань про те, що арешт на житлове приміщення загальною площею 1629 кв.м. по АДРЕСА_1 на час розгляду справи є безпідставним, оскільки КМП «Моноліт» не є співвласником вищезазначеного об`єкта нерухомого майна.

З відповіді Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.08.2023 № 61517 представнику позивача вбачається, що зняти арешт та встановити підстави обтяження нерухомого майна, розташованого в Сумській області в м. Ромни по 1-му провулку Урицького, 6, Роменський відділ державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не має можливості, так як відсутні відомості про підстави накладення арешту, а саме відсутній номер виконавчого провадження чи дані виконавчого документу, які слугували підставою винесення постанови про арешт КМП «Моноліт», а саме будинку, який розташований по 1-му провулку Урицького в м. Ромни Сумської області.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, а також доведено обставини, з якими чинне законодавство пов`язує необхідність вчинення судом дії щодо зняття арешту, відповідно і правомірне звернення позивача із даним позовом до суду, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а заперечення третьої особи, викладені у відзиві суд не покладає в основу висновків у справі.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви Фермерським гомсподарством «Крестьянінов» сплачено 2 684 грн суд збору. Однак, у заяві від 06.06.2024 (вх. №3306 від 06.06.2024) представник позивача просить судовий збір залишити за позивачем, а тому суд не відшкодовує його позивачеві за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Зняти арешт з нежитлового приміщення загальною площею 1629,7 кв.м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений ВДВС Роменського міського управління юстиції Сумської області 08.08.2003.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 17.06.2024

СуддяЮ.А. Джепа