Рішення

від 11.06.2024 по справі 921/243/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2024 року м.Тернопіль Справа № 921/243/24 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Мисліцькій Д.Б.

розглянув у підготовчому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СМБ-ПЛЮС", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАУНТЕКС", м.Харків

про розірвання договору суборенди (з урахуванням заяви від 29.05.2024)

за участю представників:

позивача: Миронов В.А., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.04.2024 (в залі суду);

відповідача: Виноградов В.О., адвокат, довіреність без номера від 28.05.2024 (в режимі відеоконференцзв"язку поза межами приміщення суду).

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМБ-ПЛЮС", м.Київ звернулося 18.04.2024 (згідно з накладної оператора поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на поштове відправлення №4600703215795) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАУНТЕКС", м.Харків, про стягнення 311174,29грн боргу, 5433,78 грн інфляційних нарахувань, 8096,29грн - 3% річних, 10000,00грн штрафу за договором суборенди нежитлового приміщення та про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 15 квітня 2022 року.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що ним на виконання умов договору суборенди нежитлового приміщення від 15 квітня 2022 року, передано відповідачу в користування складське приміщення, площею 234м2, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Поліська, 14. В свою чергу, відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно сплачувати плату за користування вказаним приміщенням. Однак, всупереч умов договору, відповідачем не сплачено орендні платежі за період з червня 2023 року по квітень 2024 року, у зв`язку чим допущено заборгованість в розмірі 311174,29грн. Крім суми боргу, позивач просить стягнути нараховані інфляційні втрати, 3% річних та штраф. Також, дана обставина несплати орендних платежів послугувала підставою вимагати розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 15 квітня 2022 року в судовому порядку.

У заяві без номера від 2 травня 2024 року (вхідний номер 3672 від 8 травня 2024 року) про усунення недоліків позовної заяви позивачем наведено обґрунтування детального помісячного розрахунку суми заборгованості по орендній платі за заявлений період, виходячи із розміру орендної плати, визначеного пунктом 3.1 договору від 15 квітня 2022 року та проіндексованого на величину офіційно встановленого індексу інфляції за 2002 рік та 2023 рік, що відповідає пункту 3.3 договору суборенди від 15 квітня 2022 року, а також наведено помісячний розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних по кожному з прострочених платежів окремо.

Окрім того, товариством на виконання вимог ухвали суду від 29 квітня 2024 року про залишення позовної заяви без руху надано документальне підтвердження права на передачу нерухомого майна в суборенду, а саме договір оренди нежитлових приміщень №1/01/2022 від 1 січня 2022 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМБІНАТ-ТЕРНОПІЛЬ", а також щомісячні Акти виконаних робіт за період з червня 2023 року по квітень 2024 року, лист-попередження про намір розірвання договору суборенди від 15 квітня 2022 року, котрий 1 квітня 2024 року надсилався відповідачу у справі.

28 травня 2024 року (згідно з накладною оператора поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на поштове відправлення номер 4600703233173 позивач звернувся із заявою без номера від 28 травня 2024 року (вхідний номер 4306 від 30 травня 2024 року) про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 334 704 грн 36 коп., посилаючись на факт добровільної сплати відповідачем цієї заборгованості 14 травня 2024 року на підставі платіжної інструкції №310 (копію долучено до заяви). Водночас, керуючись пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" позивач просив суд вирішити питання про повернення йому з Державного бюджету України 5 020 грн 57 коп. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви за вимогою про стягнення з відповідача 334 704 грн 36 коп. заборгованості.

29 травня 2024 року (згідно з накладною оператора поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на поштове відправлення номер 4600703233300) позивач звернувся до суду із заявою без номера від 29 травня 2024 року (вх. № 4362 від 31.05.2024) про зменшення розміру позовних вимог, у якій, відповідно до статей 42 46 Господарського процесуального кодексу України, просив суд розірвати договір суборенди нежитлового приміщення від 15 квітня 2022 року, укладений між позивачем та відповідачем та стягнути з відповідача 3028,00грн судового збору за даною позовною вимогою та 5000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Також позивачем 29 травня 2024 року надано відповідь на відзив на позов без номера від 29 травня 2024 року (вхідний номер 4361 від 31 травня 2021 року), відповідно до якої позивач, зсилаючись на факт сплати відповідачем в добровільному порядку спірної заборгованості в сумі 334 704 грн 36 коп., вказував на відсутність предмету спору в цій частині позовних вимог та подану заяву про зменшення позовних вимог, просив суд повернути з Державного бюджету України 5020 грн 57 коп. судового збору та здійснити розгляд вимог про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 15 січня 2022 року.

Позиція відповідача.

28 травня 2024 року відповідачем через електронний кабінет зареєстрований в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, подано відзив на позов без номера (вхідний номер 4235 від 28 травня 2024 року), у якому зазначено про сплату заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення від 15 квітня 2022 року, на підтвердження чого долучено копію платіжної інструкції №310 від 14.05.2024 на суму 334 704 грн 36 коп., відтак просив закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

В частині вимоги про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 15 квітня 2022 року, то відповідачем визнано позовні вимоги, відтак просив дану вимогу задовольнити.

Дана заява підписана директором товариства Тузковим О.Г., повноваження якого підтверджуються інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.04.2024 та копією наказу №5-к від 14.02.2023 "Про обрання Тузкова О.Г. директором".

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 13 травня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 11.06.2024.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу підготовчого засідання від 11.06.2024, судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог; розгляд справи постановлено здійснювати за вимогами про розірвання договору.

У підготовчому засіданні представники сторін підтримали доводи, наведені у заявах по суті спору, зокрема представник відповідача підтримав подану заяву про визнання позову щодо розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 15 квітня 2022 року та не заперечив проти ухвалення рішення про задоволення позову.

Оскільки визнання позову відповідачем не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів інших осіб, заявлено повноважною особою, визнання позову товариства приймається до розгляду, відповідно в підготовчому засіданні судом з виходом у нарадчу кімнату, прийнято рішення в порядку ч.3 ст.185 ГПК України.

В підготовчому засіданні 11.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

15 квітня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМБ-ПЛЮС" як Суборендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАУНТЕКС" як Суборендарем укладено договір суборенди нежитлового приміщення (далі - договір), згідно з п.1.1 якого Суборендодавець передав у тимчасове платне володіння і користування (суборенду), а Суборендар прийняв об`єкт суборенди приміщення, площею 234м2, що розташоване в будинку №14 по вул. Поліська в м. Тернопіль.

Передача Об`єкта в оренду здійснюється шляхом складання акту приймання передачі. Після припинення або розірвання договору, об`єкт суборенди повертається Суборендодавцю в тому стані, в якому його отримано. Суборендар отримує право користування переданим в суборенду Об`єктом на весь термін дії цього договору. Здача об`єкта в суборенду не тягне передачу права власності на нього. Суборендар приймає об`єкт суборенди в стані, що відповідає погодженому розміру орендної плати та потребам Суборендаря (п.п.1.3 - 1.7 договору).

Згідно із п.1.9 договору термін суборенди (термін дії договору) встановлюється з 15 квітня 2022 року по 31 березня 2025 року.

Суборендар у п.2.2.15 договору також зобов`язався на день закінчення терміну суборенди у відповідності із застереженням цього договору, а також у випадку його дострокового розірвання, звільнити об`єкт суборенди та повернути його Суборендарю шляхом складання та підписання відповідного Акта представниками сторін .

За умовами договору Суборендар зобов`язався сплачувати Суборендодавцю орендну плату до п`ятого числа поточного місяця, котра вноситься у гривнях шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок або безпосередню готівкою в касу Суборендодавцем (пункти 3.1-3.4 договору).

У пункті 4.1 договору встановлено, що порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Згідно з пунктом 4.4 договору, у випадку прострочення сплати орендних, комунальних та інших платежів, передбачених цим договором, Суборандар сплачує Суборендодавцю штраф в розмірі 1000 грн за кожен окремий випадок порушення протягом трьох календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від Суборендодавця.

Крім того, пунктом 4.5 договору передбачено право Суборендодавця відмовитись від цього договору та вимагати повернення об`єкта суборенди, якщо Суборендар не вносить орендну плату протягом двох місяців, що не звільняє останнього від повного проведення розрахунків за цим договором.

Цей договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін шляхом складання у письмовій формі угоди про розірвання цього договору (пункт 5.1 договором).

Договір може бути припинений Суборендодавцем в односторонньому порядку. В такому випадку Суберондодавець зобов`язаний повідомити Суборендаря про майбутнє розірвання договору не пізніше як за 30 календарних днів до такого розірвання. Після спливу 10 днів з моменту надсилання повідомлення Суборендодавцем, цей договір буде вважатися розірваним (п.5.4 договору).

15.04.2022 сторонами складено та підписано Акт приймання передачі в суборенду складського приміщення, що є предметом договору суборенди.

Як вказує позивач, незважаючи на надіслання відповідачу рахунків на оплату оренди, а саме: за червень 2023 року - №237 від 01 червня 2023 року на суму 27 900,50грн (поштове відправлення № 4600118591188); липень 2023 року - №272 від 01 липня 2023 року на суму 27 900,50грн (поштове відправлення № 4602703075066); серпень 2023 року - №285 від 01 серпня 2023 року на суму 27 900,50 грн (поштове відправлення № 4602703089318); вересень 2023 року - №310 від 01 вересня 2023 року на суму 27 900,50 грн (поштове відправлення № 4600703137581); жовтень 2023 року - №330 від 02 жовтня 2023 року на суму 27 900,50 грн (поштове відправлення № 4600703146300); листопад 2023 року - №345 від 01 листопада 2023 року на суму 27 900,50 грн (поштове відправлення № 4600703154486); грудень 2023 року - №355 від 01 грудня 2023 року на суму 27 900,50 грн (поштове відправлення № 4600703165968); січень 2024 року - №2 від 02 січня 2024 року на суму 27 900,50 грн (поштове відправлення № 4601500052757); лютий 2024 року (з інфляцією за 2023 рік) №15 від 01 лютого 2024 року на суму 29 323,43 грн (поштове відправлення №4600703185195); березень 2024 року (з інфляцією за 2023 рік) - №31 від 01 березня 2024 року на суму 29 323,43 грн (поштове відправлення №4600703193696); квітень 2024 року (з інфляцією за 2023 рік) - №39 від 01 квітня 2024 року 29 323,43 грн (поштове відправлення № 4601803715007), ТОВ «МАУНТЕКС» своєчасно та в повному обсязі не вносилася орендна плата, а саме відповідач припинив сплачувати орендні платежі з лютого 2023 року.

Позивач зазначає, що заборгованість за період з лютого по травень 2023 року стягнута з відповідача згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 13 березня 2024 року в розмірі 87 734,00 грн заборгованості, 4 000,00 грн штрафу, 749,33 грн - 3% річних та 2 049,88 грн інфляційних нарахувань (справа №921/332/23).

Водночас, наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції у справі №921/332/23 встановлено наявність обов`язку у ТОВ «МАУНТЕКС» по оплаті орендних платежів, адже договір суборенди від 15.04.2022 є чинним.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення заборгованість за період з червня 2023 року по квітень 2024 року на загальну суму 311174,29грн, нарахувавши на прострочені платежі 5433,78грн інфляційних втрат та 8096,29грн 3% річних, а також на підставі п.4.4 договору нараховано штраф за кожен випадок порушення грошового зобов`язання ТОВ «МАУНТЕКС» в загальному розмірі 10000,00 грн та виставлено рахунок на оплату №35 від 29 лютого 2024 року за червень 2023 року - лютий 2024 року на суму 9 000,00 грн штрафу (поштове відправлення № 4600703197320, яке отримано відповідачем 26 березня 2024 року); рахунок №40 від 29 березня 2024 року за березень 2024 року на суму 1 000,00 грн штрафу (поштове відправлення №4601803715007, яке отримано відповідачем 05.04.2024).

На день ухвалення рішення дана заборгованість відповідачем сплачена в повній мірі 14.05.2024.

Позивач, посилаючись на обставини порушення умов договору в частині проведення оплати за користування нежитловим приміщенням, що підтверджено, зокрема, рішенням у справі №921/332/23 та, долучивши до справи документи, котрі свідчать про наявність прострочки в оплаті за оренду більше, ніж один рік, зсилаючись на ст.651 ЦК України, просив суд розірвати договір суборенди від 15.04.2022.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено 01.04.2024 (поштове відправлення з описом вкладення №4601803715007) лист-претензію без номера та дати про погашення заборгованості по орендній платі та штрафу згідно договору суборенди від 15 квітня 2022 року, котра залишена без відповіді.

З метою захисту своїх майнових прав, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, у якому просить розірвати договір суборенди нежитлового приміщення від 15 квітня 2022 року (з урахуванням заяви без номера від 29 травня 2024 року (вхідний номер 4362 від 31 травня 2024 року) про зменшення розміру позовних вимог).

ТОВ «МАУНТЕКС» у відзиві на позов без номера від 28.05.2024 (вх.№4235 від 28.05.2024), з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 165, ч. 4 ст. 191 ГПК України, визнав позовні вимоги про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 15 квітня 2022 року, додатково підтвердивши погашення заборгованості по орендній платі та нарахованих санкціях.

Доказів повернення майна Суборендодавцю по акту учасниками спору суду не подано. Інших доказів та документів не долучено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Згідно положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства;

За нормами статті 629 цього кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач та відповідач є самостійними юридичними особами, з присвоєнням коду та внесенням даних в ЄДРПОУ.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини з оплатного строкового використання нерухомого майна (приміщення складу) на підставі укладеного двостороннього строкового, консенсуального договору суборенди нежитлового приміщення.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору суборенди, договір сторонами не оспорений, не визнаний судом недійсним, не розірваний за згодою сторін. Договір є чинним. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст.204 Цивільного кодексу України).

За правовою природою укладений сторонами договір від 15.04.2022 є договором оренди, за яким, відповідно до статті 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

В обґрунтування позовних вимог про розірвання договору суборенди від 15.04.2022 позивач посилається на факт систематичної несплати відповідачем (більше 15-ти місяців) орендних платежів та наявності заборгованості по орендній платі (станом на день подання позову та відкриття провадження у справі).

Позивач вказує, що майно з оренди орендодавцеві не повернуто.

У статті 782 ЦК України визначено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Також згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З аналізу змісту статті 651 ЦК України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Таким чином, звертаючись із позовними вимогами щодо розірвання договору, на позивача покладається обов`язок зазначити істотні порушення умов спірного договору та шкоду, яка завдана йому відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надсилалися відповідачу рахунки на оплату за надані послуги за договором суборенди від 15.04.2022, що підтверджується описами вкладення в цінні листи, поштовими накладними та фіскальними чеками оператора поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА".

ТОВ «МАУНТЕКС» зобов`язаний сплачувати орендну плату до п`ятого числа поточного місяця (п.3.2 договору суборенди від 15.04.2022).

Окрім того, згідно з п.3.2 договору суборенди від 15.04.2022, відповідач зобов`язався відшкодовувати Суборендодавцю комунальні платежі протягом 3-х календарних днів з моменту виставлення рахунку.

За твердженням позивача, котре не заперечено відповідачем, останній в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, не здійснював оплати виставлених позивачем рахунків.

Так, у справі №921/332/23 судами встановлено, що ТОВ «МАУНТЕКС» не сплачено орендні платежі за період з лютого по травень 2023 року, а у даному спорі - за період з червня 2023 року по квітень 2024 року.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата її повністю, а також невиконання сторонами інших своїх зобов`язань, в тому числі несплата інших обов`язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Судом з`ясовано, що відповідачем орендна плата не вносилася, що підтверджено судовим рішенням у справі №921/332/23, котре набрало законної сили у встановленому порядку.

У даній справі позивачем попередньо у позові було заявлено до стягнення заборгованість по орендній платі за період з червня 2023 року по квітень 2024 року, котра була погашена відповідачем 14.05.2024 в добровільному порядку повністю.

З урахуванням наведених вище правових висновків щодо застосування норм статей 651, 782 ЦК України, сплата відповідачем заборгованості в добровільному порядку не позбавляє права орендодавця, яким в даному випадку виступає ТОВ "СМБ-ПЛЮС", на відмову від договору від 15.04.2022 у зв`язку з тривалим порушенням істотних умов орендарем відповідачем у справі.

При цьому, сплата заборгованості з орендної плати та інших обов`язків платежів як після відкриття провадження у справі, так і напередодні подання позову не може виправдовувати бездіяльність відповідача, як господарюючого суб`єкта, якщо має місце неодноразове прострочення сплати цих платежів по договору, та бути підставою для висновку про відсутність істотного порушення умови договору оренди, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору оренди є його оплатний характер.

Крім того, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду із вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору. У розумінні наведених положень істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна як своєчасне внесення орендної плати є достатньою підставою для дострокового розірвання договору найму та повернення наймодавцеві речі із найму (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2021 у справі №924/120/21).

Водночас, у відзиві на позов без номера від 28.05.2024 (вх.№4235 від 28.05.2024) та його представником у судовому засіданні 11.06.2024 ТОВ «МАУНТЕКС» визнано позовну вимогу про розірвання договору суборенди від 15.04.2022.

Згідно з п.1 ч.2 ст.46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 2 ст. 191 ГПК України, до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (п. 4 ст. 191 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Суд враховує, що заява про визнання позову підписана уповноваженою особою - керівником відповідача; заява не суперечать закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому роз`яснивши сторонам правові наслідки таких процесуальних дій, дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем за подання позовної заяви до ТОВ «МАУНТЕКС» про стягнення 334704,36грн заборгованості та про розірвання договору суборенди від 15.04.2022 на підставі платіжної інструкції №627 від 18.04.2024 сплачено 5020,57грн судового збору за позовну вимогу майнового характеру та на підставі платіжної інструкції №628 від 18.04.2024 сплачено 3028,00грн судового збору за позовну вимогу немайнового характеру. Вказані суми судового збору зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідними Виписками про зарахування, наданими суду 19.04.2024 в електронній формі територіальним органом Державної казначейської служби України.

Розмір сплаченого позивачем судового збору у даній справі відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Позивачем зменшено позовні вимоги згідно поданої заяви без номера від 29.05.2024 (вхідний №4362 від 31.05.2024), котру прийнято до розгляду та, в подальшому, здійснено розгляд лише вимоги про розірвання договору суборенди від 15.04.2022.

У заяві без номера від 28.05.2024 (вхідний №4306 від 30.05.2024) позивач просив повернути сплачений ним судовий збір в розмірі 5020,57грн за вимогу про стягнення 334 704,36грн.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Отже, враховуючи вищенаведені правові норми, а також прийняття судом заяви позивача про зменшення позовних вимог, існують законні підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України 5020,57грн судового збору, сплаченого ним на підставі платіжної інструкції №627 від 18.04.2024.

Щодо судового збору в розмірі 3028,00грн судового збору, сплаченого позивачем за немайнову позовну вимогу.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем за вимогу про розірвання договору суборенди від 15.04.2022 в розмірі 1514,00грн (3028/2) покладається на відповідача у справі.

Щодо 1514,00грн судового збору (50% від 3028грн), сплаченого позивачем, то такий, в силу наведеної норми ч.1 ст.130 ГПК України, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, однак у зв`язку з відсутністю відповідної заяви позивача про це, судом дане питання не вирішується.

Окрім того, позивачем заявлено до відшкодування з відповідача 5000,00грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Так, при зверненні із позовною заявою, ТОВ "СМБ-ПЛЮС" вказало, що ним будуть понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн, а також долучені докази на підтвердження понесених витрат.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання наведених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), згідно зі статтею 26 якого адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктами 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

15.03.2024 між ТОВ "СМБ-ПЛЮС" як замовником та Стеців Роксоланою Іванівною як адвокатом укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1 якого адвокат взяв на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язався оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Пункт 4.1 договору передбачає, що розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

У додатку №1 до договору про надання правової допомоги визначено порядок розрахунку вартості послуг адвоката. Зокрема погоджено:

- оплату за одну годину роботи у розмірі 1000,00грн за: зустрічі та усної консультації клієнта; збір доказів у справі; ознайомлення з матеріалами справи становить;

- оплату у розмірі 1000,00грн за написання однієї сторінки документа (відповіді на запит контролюючому органу, складання адвокатського запиту, складання клопотання, заяви, скарги);

- вартість однієї години у розмірі 2000 грн за надання послуг по представництву та захисту інтересів клієнта в суді будь-якої інстанції; представництву та захисту інтересів клієнта перед іншими фізичними особами чи юридичними особами, в тому числі перед посадовими особами Державної Фіскальної служби України та її органи, зокрема, під час здійснення останніми документальних перевірок клієнта; представництву та захисту інтересів клієнта під час проведення допиту чи обшуку; юридичному супроводженню угоди; побачення з клієнтом статус затриманої особи; участі у слідчих (дослідчих) діях; отриманню за дорученням клієнта доказів;

- оплату у розмірі 500грн за одну сторінку документа: скарги, заперечень; юридичної експертизи договорів та інших документів; досудове врегулювання спорів (складання претензій, відповіді на претензії); складання позовної заяви, зустрічної позовної заяви, заяв, заперечень на позов, складання апеляційних та касаційних скарг.

Відповідно до складеного та підписаного сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт від 18 квітня 2024 року адвокатом Стеців Р.І. надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "СМБ-ПЛЮС" прийнято наступні види робіт:

- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (витрачено одну годину вартістю 1000 грн);

- ознайомлення з документами (витрачено одну годину вартістю 1000 грн);

- складання позовної заяви, виготовлення копій документів (витрачено три години за ціною 1000 грн, загальна вартість послуги склала 3000 грн). Всього виконано робіт на загальну суму 5000 грн.

На підставі договору від 15.03.2024 та Акту від 18.04.2024 адвокатом виставлено позивачу Рахунок-фактуру №ро-0000015 від 18.04.2024 на оплату розмір на суму 5000грн

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

До справи позивачем долучено копію платіжної інструкції №629 від 18.04.2024 про оплату позивачем адвокату 5000,00грн.

Проаналізувавши вказаний акт з детальним описом наданих послуг, беручи до уваги умови договору про надання правової допомоги від 15.03.2024 та умови додатку №1 до вказаного договору, суд вважає, що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах справи.

Відповідачем не надано заяви про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн, оскільки цей розмір судових витрат є документально обґрунтованим, співмірним зі складністю справи та виконаними роботами, відповідає критерію розумної необхідності.

Керуючись ст.ст.2, 4, 46, 73, 74, 86, 123, 129, 130, п.3 ч.3 ст.165, ч. 3, 4 ст.185, ст.ст.191, 219, 220, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України Про судовий збір суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір суборенди нежитлового приміщення від 15 квітня 2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМБ-ПЛЮС» (вулиця Берковецька, будинок 6Д, місто Київ, ідентифікаційний код 44172668) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАУНТЕКС» (вулиця Алчевських, будинок 39, місто Харків, ідентифікаційний код 39250906).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАУНТЕКС» (вулиця Алчевських, будинок 39, місто Харків, ідентифікаційний код 39250906) на користь Товариства обмеженою відповідальністю «СМБ-ПЛЮС» (вулиця Берковецька, будинок 6Д, місто Київ, ідентифікаційний код 44172668) 1514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять)грн 00коп. в повернення судового збору та 5000 (п`ять тисяч)грн 00коп. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «СМБ-ПЛЮС» (вулиця Берковецька, будинок 6Д, місто Київ, ідентифікаційний код 44172668) з Державного бюджету України 5020(п`ять тисяч двадцять)грн 57коп. судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №627 від 18.04.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 17.06.2024.

Суддя Н.О. Андрусик