Рішення

від 05.06.2024 по справі 922/454/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2024м. ХарківСправа № 922/454/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 39; код ЄДРПОУ: 39250906) до Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" (62490, Харківська обл., Харківський р-н, с. Котляри, вул. Безлюдівська, 5; код ЄДРПОУ: 22722461) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача Ісаєвої К.О., ордер АХ №1171727 від 07.02.2024;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

14.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат", в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" заборгованістьза договором поставки №20 від 01.07.2019 у загальному розмірі 1 157 613,07 грн., з яких: основний борг у розмірі 761 874,40 грн., пеня у розмірі 365 029,09 грн., 3% річних у розмірі 26 641,66 грн., інфляційні втрати 4 067,92 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №20 від 01.07.2019 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.02.2024 прийнято позовну заяву (вх.№454/24 від 14.02.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" до Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/454/24. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на13 березня 2024 року.

11.03.2024 через кабінет Електронного Суду від представника Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" надійшла заява (вх.№6533 від 11.03.2024) про закриття провадження у справі, в якій просив суд закрити провадження у справі №922/454/24 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" заборгованості за договором поставки №20 від 01.07.2019 року в розмірі 375 000,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В той же день, через кабінет Електронного Суду від представника Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" надійшла заява (вх.№6667 від 11.03.2024) про закриття провадження у справі, в якій просив суд закрити провадження у справі №922/454/24 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" заборгованості за договором поставки №20 від 01.07.2019 року в розмірі 475 000,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.03.2024 відкладено підготовче засідання на 10.04.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 08.05.2024.

08.05.2024 через кабінет Електронного Суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" надійшла заява (вх.№12049 від 08.05.2024) про закриття провадження у справі, в якій просила суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 761 874,40 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 365 029,09 грн., 3 % річних 26 641,66 грн., інфляційні втрати 4 067,92 грн. просила задовольнити в повному обсязі.

Підготовче засідання, призначене на 08.05.2024, було знято з розгляду у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 було повідомлено сторін про те, що наступне підготовче засідання відбудеться15.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.05.2024 заяви представника Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" (вх.№6533 від 11.03.2024, вх.№6667 від 11.03.2024) та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" (вх.№12049 від 08.05.2024) про закриття провадження задоволено. Закрито провадження у справі №922/454/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" до Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" про стягнення заборгованості в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 761 874,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05.06.2024.

Представник позивача, яка приймала участь в судовому засіданні 05.06.2024 в в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 05.06.2024 не з`явився, про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання відповідача було повідомлено належним чином.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.06.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову присутніх учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

01.07.2019 міжТовариством з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" (покупець) було укладено договір поставки №20 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність покупця, а покупець зобов`язався приймати і оплачувати товари, за ціною і в асортименті, погодженими сторонами в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору, і в кількості, передбаченій замовленнями на товари. Для зручності викладу товари, що поставляються постачальником, далі по тексту іменуються "товар".

Повне найменування товару, одиниці виміру товару, ціна одиниці товару, встановлюються в накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.2.Договору).

Товар за цим Договором поставляється товарними партіями, обсяг яких визначається у кожному конкретному випадку відповідно до замовлення на поставку товару (далі -"замовлення") (п.1.3.Договору).

Покупець надає постачальнику замовлення на поставку за телефоном, в паперовому вигляді або шляхом направлення повідомлення па електронну пошту. Підтвердження замовлення постачальником (часткове підтвердження, не підтвердження) здійснюється не пізніше ніж за один календарний день до запланованої дати поставки за телефоном, в паперовому вигляді електронною поштою, що сторони вважають письмовою формою відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України та визнають належним доказом у разі виникнення спору. Покупець формує замовлення з частотою, що відповідає потребам останнього (п.2.1.Договору).

За відсутності факту документально оформленого замовлення, підтвердженням факту узгодження умов поставки є підписані сторонами товарні (видаткові) накладні (п.2.3.Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору постачальник здійснює доставку товару на умовах DAP (згідно Інкотермс 2010), пункт доставки: Харківська обл., Харківський район, село Котляри, вул. Безлюдівська, будинок 5, склад покупця. За домовленістю сторін поставка може здійснюватися на інших умовах.

Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товарно-транспортної та/або видаткової накладної (п.3.2.Договору).

Представники Сторін повинні мати повноваження на підписання всіх необхідних документів (ТТН, видаткові накладні, Акт про встановлення розбіжностей), пов`язаних з передачею товару від постачальника покупцеві (п.3.3.Договору).

Фактом підтвердження повноважень представника постачальника на здійснення вказаних дій являється пред`явлення супровідних документів на товар (п.3.4.Договору).

Підписання накладних і Акту про встановлення розбіжностей особою, яка має повноваження не може надалі бути оскаржене постачальником (п.3.5.Договору).

Приймання товару здійснюється у присутності представників покупця і постачальника шляхом перерахунку товару і підписання відповідних документів (п.3.6.Договору).

При виникненні будь-яких невідповідностей при прийманні товару покупцем оформляється Акт про встановлення розбіжностей і підписується представниками сторін після завершення приймання. При прийманні товару з Актом встановлення розбіжностей у видатковій накладній робиться запис або проставляється штамп - «Прийнято з актом розбіжностей» (п.3.7.Договору).

Під час кожної поставки разом з товаром постачальник зобов`язаний передати покупцю всі документи, що стосуються товару, в тому числі супровідні документи (документи, що містять дані про товар, на підставі яких ведеться облік, здійснюються прийняття, передання товару), які повинні відповідати уніфікованим формам первинної облікової документації (3.11.Договору).

Товар повинен супроводжуватися відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними (3.12.Договору).

Товар, що поставляється покупцеві за цим Договором, підлягає оплаті в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі в терміни визначені в пункті 4.2 цього Договору (п.4.1.Договору).

Згідно з п.4.2. Договору покупець зобов`язаний оплачувати товар, поставлений постачальником з відстроченням платежу 60 календарних днів від дати поставки кожної партії товару.

В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов`язання є перший за ним робочий день.

В першу чергу погашається вартість отриманого товару, в другу чергу - всі інші платежі, передбачені Договором.

Зміна ціни товару, що поставляється постачальником покупцеві, може бути здійснена постачальником тільки за умови повідомлення покупця не менш ніж за 21 (двадцять один) календарних днів до зміни ціни (п.4.3.Договору).

За результатами кожного місяця покупець готує акти звірки взаєморозрахунків та направляє їх постачальнику. Постачальник повинен протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання акту звірки підписати його та надіслати покупцеві чи заявити мотивовані письмові зауваження до акту. У випадку, якщо протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання акту постачальник не надасть покупцеві підписаний примірник, чи не заявить письмові зауваження, акт буде вважатись визнаним і узгодженим з боку постачальника (п.4.4.Договору).

Сторони можуть провести залік зустрічних однорідних вимог у відповідності до діючого законодавства України (п.4.5.Договору).

Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника (п.4.6.Договору).

Обов`язковою умовою для оплати поставленого товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України та цим Договором порядку відповідної накладної (видаткової та товарно-транспортної), зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших документів, передбачених Договором, а також відповідність цін в накладній погодженому сторонами замовленню (п.4.7.Договору).

Ціна Договору складається з вартості поставленого постачальником та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за цим Договором (п.4.8.Договору).

Сторони домовились, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання представниками сторін, скріплення печатками, у разі їх наявності, і діє до 31 грудня 2019 року включно, а в частині невиконаних зобов`язань сторін, що виникли під час дії Договору, до їх повного виконання (п.7.1.Договору).

У тому випадку, якщо сторони, у строк не менш ніж за 20 (двадцять) днів до закінчення строку дії даного Договору, не повідомлять одна одну про бажання розірвати Договір або укласти новий договір, то Договір вважається продовженим строком на один рік на тих самих умовах (п.7.2.Договору).

Цей Договір може бути змінений, доповнений або достроково розірваний за згодою Сторін. Зміни і доповнення, що вносяться до Договору, розглядаються сторонами протягом 10 днів. Всі зміни і доповнення до цього Договору складаються у письмовій формі і оформляються додатковими угодами, які стають невід`ємною частиною цього Договору (п.7.3.Договору).

30.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" (покупець) було укладено додаткову угоду до договору поставки №20 від 01.07.2019 (надалі - Додаткова угода).

Згідно п.1. Додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору №20 від 01 липня 2019 року на один календарній рік, у зв`язку із чим змінити п.7.1. даного Договору та викласти у наступній редакції:

«7.1. Сторони домовились, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання представниками сторін, скріплення печатками, у разі їх наявності, і діє до 31 грудня 2021 року включно, а в частині невиконаних зобов`язань сторін, що виникли під час дії Договору, до їх повного виконання.»

Відповідно до п.2. Додаткової угоди, сторони вирішено змінити п.7.1. Договору №20 від 01 липня 2019 року та викласти у наступній редакції:

«4.2. Покупець зобов`язаний оплачувати товар, поставлений постачальником з відстроченням платежу 7 (сім) календарних днів від дати поставки кожної партії товару. В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов`язання є перший за ним робочий день. В першу чергу погашається вартість отриманого товару, в другу чергу - всі інші платежі, передбачені Договором».

Всі інші умови Договору №20 від 01 липня 2019 року залишаються без змін (п.3.Додаткової угоди).

Оскільки протягом строку дії Договору сторони не повідомили одне одну про бажання його розірвати або укласти новий договір, то дію спірного Договору в силу п.7.2 Договору було продовжено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно наступних накладних:

- згідно видаткової накладної №248 від 03.05.2023 та товарно-транспортної накладної №Р248 від 03.05.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 30 метрів у кількості 425 пучків) на суму 145 197,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №260 від 08.05.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 60 метрів у кількості 105 пучків) на суму 63 000,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №264 від 08.05.2023 позивач поставив відповідачу товар (синюга яловича 95/115 пучок (10 штук) у кількості 120 пучків та натуральні солоні баранячі кишки 18/20 АВ пучок 90 метрів у кількості 56 пучків) на загальну суму 90 784,80 грн.;

- згідно видаткової накладної №284 від 12.05.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 30 метрів у кількості 191 пучок та натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 60 метрів у кількості 102 пучка) на загальну суму 135 600,72 грн.;

- згідно видаткової накладної №318 від 22.05.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 30 метрів у кількості 212 пучків) на суму 72 605,76 грн.;

- згідно видаткової накладної №321 від 23.05.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 30 метрів у кількості 429 пучків) на суму 145 199,34 грн.;

- згідно видаткової накладної №337 від 26.05.2023 та товарно-транспортної накладної №Р337 від 26.05.2023 позивач поставив відповідачу товар (синюга яловича 95/115 пучок (10 штук) у кількості 120 пучків та натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 30 метрів у кількості 644 пучків) на суму 274 981,68 грн.;

- згідно видаткової накладної №381 від 13.06.2023 та товарно-транспортної накладної №Р381 від 13.06.2023 позивач поставив відповідачу товар (черева свинячі у кількості 160 пучків, натуральні солоні баранячі кишки 18/20 АВ пучок 90 метрів у кількості 60 пучків, натуральні солоні яловичі кишки 38/40 пучок 30 метрів у кількості 46 пучків та натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 30 метрів у кількості 547 пучків) на загальну суму 329 145,66 грн.;

- згідно видаткової накладної №455 від 27.06.2023 позивач поставив відповідачу товар (синюга яловича 95/115 пучок (10 штук) у кількості 120 пучків, черева свинячі 40/42 у кількості 160 пучків та натуральні солоні свинячі кишки 40-42 у кількості 40 пучків) на загальну суму 149 868,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №466 від 03.07.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 60 метрів у кількості 110 пучків) на суму 69 300,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №467 від 03.07.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 60 метрів у кількості 86 пучків та натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 30 метрів у кількості 1 пучок) на загальну суму 54 495,24 грн.;

- згідно видаткової накладної №544 від 18.07.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні яловичі кишкові оболонки 43/46 пучок 50 метрів у кількості 140 пучків) на загальну суму 75 600,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №545 від 18.07.2023 та товарно-транспортної накладної Р545 від 18.07.2023 позивач поставив відповідачу товар (синюга яловича 95/115 пучок (10 штук) у кількості 120 пучків, натуральні яловичі кишкові оболонки 43/46 пучок 50 метрів у кількості 280 пучків, натуральні солоні свинячі кишки 40-42 у кількості 180 пучків та сечові міхури свинячі (категорія 2) у кількості 4 000 штук) на загальну суму 327 078,00 грн.

Вищезазначені видаткові та товарно-транспортні накладні підписані обома сторонами без жодних зауважень чи заперечень.

Загальна сума поставленого товару за вищевказаними накладними становить 1 932 856,20 грн.

Як стверджує позивач, відповідач не виконував вчасно зобов`язання по оплаті поставленого товару.

Згідно банківських інформаційних повідомлень про зарахування коштів:

- 06.06.2023 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 145 187,00 грн.,

- 19.06.2023 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 90 784,80 грн.,

- 03.07.2023 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 100 000,00 грн.,

- 03.10.2023 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 50 000,00 грн.

Станом на 23.10.2023 у відповідача утворився борг перед позивачем у загальному розмірі 1 546 874,40 грн., про що сторонами було складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 23.10.2023.

З метою досудового врегулювання спору, 20.12.2023 позивачем було направлено відповідачу претензію №1 від 20.12.2023 з вимогою сплатити заборгованість, 3% річних, пеню та інфляційні втрати в місячний строк з дня її одержання в порядку ст. 222 Господарського кодексу України.

Претензію було одержано відповідачем 27.12.2023, після чого останнім було частково здійснено оплати за Договором. Відповіді на претензію позивач не отримував.

Згідно банківських інформаційних повідомлень про зарахування коштів:

24.10.2023 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 30 000,00 грн.,

07.11.2023 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 50 000,00 грн.,

10.11.2023 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 50 000,00 грн.,

17.11.2023 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 30 000,00грн.,

05.12.2023 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 50 000,00грн.,

15.12.2023 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 50 000,00 грн.,

21.12.2023 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 50 000,00 грн.,

28.12.2023 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 50 000,00 грн.,

05.01.2024 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 50 000,00 грн.,

08.01.2024 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 75 000,00 грн.,

15.01.2024 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 75 000,00 грн.,

22.01.2024 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 75 000,00 грн.,

29.01.2024 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 75 000,00 грн.,

05.02.2024 відповідачем було сплачено позивачу суму у розміру 75 000,00 грн.

Після пред`явлення позивачем позову до суду та відкриття провадження у цій справі відповідачем було здійснено у рахунок заборгованості за договором поставки №20 від 01.07.2019 на користь позивача наступні платежі:

- 12.02.2024 відповідачем сплачено на користь позивача 75 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 12.02.2024 №32111;

- 19.02.2024 відповідачем сплачено на користь позивача 100 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 19.02.2024 №32151;

- 26.02.2024 відповідачем сплачено на користь позивача 100 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 26.02.2024 №32196;

- 04.03.2024 відповідачем сплачено на користь позивача 100 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 04.03.2024 №32247;

- 11.03.2024 відповідачем сплачено на користь позивача 100 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 11.03.2024 №32316;

- 18.03.2024 відповідачем сплачено на користь позивача 100 000,00 грн., що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №32383;

- 25.03.2024 відповідачем сплачено на користь позивача 100 000,00 грн., що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №32433.

Як зазначив позивач, протягом періоду лютого-квітня 2024 року відповідачем було сплачено на рахунок позивача 761 874,40 грн. Оскільки відповідно до п.4.2 договору поставки №20 від 01.07.2019 в першу чергу оплачується вартість отриманого товару, в другу чергу всі інші платежі, передбачені Договором, відповідач повністю сплатив 761 874,40 грн. основного боргу.

Разом з цим, позивач у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань із оплати поставленого йому товару, нарахував відповідачу та просить суд стягнути з останнього пеню у сумі 365 029,09 грн., 3% річних у сумі 26 641,66 грн. та інфляційні втрати у сумі 4 067,92 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.265 ГК України).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України (ч.3 ст.265 ГК України).

Як було встановлено судом, 01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" (постачальником) та Приватним акціонерним товариством "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" (покупцем) було укладено договір поставки №20 відповідно до п. 1.1. якого, постачальник приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність покупця, а покупець зобов`язався приймати і оплачувати товари, за ціною і в асортименті, погодженими сторонами в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору, і в кількості, передбаченій замовленнями на товари.

Додатковою угодою від 30.12.2020 до договору поставки №20 від 01.07.2019 сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору на один календарній рік.

Оскільки протягом строку дії Договору сторони не повідомили одне одну про бажання його розірвати або укласти новий договір, то дію спірного Договору в силу п.7.2 Договору було продовжено.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 ЦК України).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач в повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання, поставивши відповідачу наступний товар:

- згідно видаткової накладної №248 від 03.05.2023 та товарно-транспортної накладної №Р248 від 03.05.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 30 метрів у кількості 425 пучків) на суму 145 197,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №260 від 08.05.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 60 метрів у кількості 105 пучків) на суму 63 000,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №264 від 08.05.2023 позивач поставив відповідачу товар (синюга яловича 95/115 пучок (10 штук) у кількості 120 пучків та натуральні солоні баранячі кишки 18/20 АВ пучок 90 метрів у кількості 56 пучків) на загальну суму 90 784,80 грн.;

- згідно видаткової накладної №284 від 12.05.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 30 метрів у кількості 191 пучок та натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 60 метрів у кількості 102 пучка) на загальну суму 135 600,72 грн.;

- згідно видаткової накладної №318 від 22.05.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 30 метрів у кількості 212 пучків) на суму 72 605,76 грн.;

- згідно видаткової накладної №321 від 23.05.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 30 метрів у кількості 429 пучків) на суму 145 199,34 грн.;

- згідно видаткової накладної №337 від 26.05.2023 та товарно-транспортної накладної №Р337 від 26.05.2023 позивач поставив відповідачу товар (синюга яловича 95/115 пучок (10 штук) у кількості 120 пучків та натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 30 метрів у кількості 644 пучків) на суму 274 981,68 грн.;

- згідно видаткової накладної №381 від 13.06.2023 та товарно-транспортної накладної №Р381 від 13.06.2023 позивач поставив відповідачу товар (черева свинячі у кількості 160 пучків, натуральні солоні баранячі кишки 18/20 АВ пучок 90 метрів у кількості 60 пучків, натуральні солоні яловичі кишки 38/40 пучок 30 метрів у кількості 46 пучків та натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 30 метрів у кількості 547 пучків) на загальну суму 329 145,66 грн.;

- згідно видаткової накладної №455 від 27.06.2023 позивач поставив відповідачу товар (синюга яловича 95/115 пучок (10 штук) у кількості 120 пучків, черева свинячі 40/42 у кількості 160 пучків та натуральні солоні свинячі кишки 40-42 у кількості 40 пучків) на загальну суму 149 868,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №466 від 03.07.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 60 метрів у кількості 110 пучків) на суму 69 300,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №467 від 03.07.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 60 метрів у кількості 86 пучків та натуральні солоні яловичі кишки 43/46 пучок 30 метрів у кількості 1 пучок) на загальну суму 54 495,24 грн.;

- згідно видаткової накладної №544 від 18.07.2023 позивач поставив відповідачу товар (натуральні яловичі кишкові оболонки 43/46 пучок 50 метрів у кількості 140 пучків) на загальну суму 75 600,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №545 від 18.07.2023 та товарно-транспортної накладної Р545 від 18.07.2023 позивач поставив відповідачу товар (синюга яловича 95/115 пучок (10 штук) у кількості 120 пучків, натуральні яловичі кишкові оболонки 43/46 пучок 50 метрів у кількості 280 пучків, натуральні солоні свинячі кишки 40-42 у кількості 180 пучків та сечові міхури свинячі (категорія 2) у кількості 4 000 штук) на загальну суму 327 078,00 грн.

Загальна сума поставленого товару за вищевказаними накладними становить 1 932 856,20 грн.

Вищезазначений товар було отримано уповноваженим представникомПриватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" згідно вказаних накладних без жодних зауважень чи заперечень.

У відповідності до п.4.2 Договору з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою від 20.12.2020, покупець був зобов`язаний оплачувати поставлений позивачем товар з відстроченням платежу 7 календарних днів від дати поставки кожної партії товару. В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов`язання є перший за ним робочий день.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, відповідач повинен був здійснити оплату товару наступним чином:

- згідно видаткової накладної №248 від 03.05.2023 на суму 145 197,00 грн. у строк до 10.05.2023;

- згідно видаткової накладної №260 від 08.05.2023 на суму 63 000,00 грн. у строк до 15.05.2023;

- згідно видаткової накладної №264 від 08.05.2023 на суму 90 784,80 грн. у строк до 15.05.2023;

- згідно видаткової накладної №284 від 12.05.2023 на суму 135 600,72 грн. у строк до 19.05.2023;

- згідно видаткової накладної №318 від 22.05.2023 на суму 72 605,76 грн. у строк до 29.05.2023;

- згідно видаткової накладної №321 від 23.05.2023 на суму 145 199,34 грн. у строк до 30.05.2023;

- згідно видаткової накладної №337 від 26.05.2023 на суму 274 981,68 грн. у строк до 02.06.2023;

- згідно видаткової накладної №381 від 13.06.2023 на суму 329 145,66 грн. у строк до 20.06.2023;

- згідно видаткової накладної №455 від 27.06.2023 на суму 149 868,00 грн. у строк до 04.07.2023;

- згідно видаткової накладної №466 від 03.07.2023 на суму 69 300,00 грн. у строк до 10.07.2023;

- згідно видаткової накладної №467 від 03.07.2023 на суму 54 495,24 грн. у строк до 10.07.2023;

- згідно видаткової накладної №544 від 18.07.2023 на суму 75 600,00 грн. у строк до 25.07.2023;

- згідно видаткової накладної №545 від 18.07.2023 на суму 327 078,00 грн. у строк до 25.07.2023.

Проте, як було встановлено судом, відповідач несвоєчасно здійснив оплату поставленого йому товару, зокрема, відповідачем було сплачено позивачу 06.06.2023 суму у розміру 145 187,00 грн., 19.06.2023 - суму у розміру 90 784,80 грн., 03.07.2023 - суму у розміру 100 000,00 грн., 03.10.2023 - суму у розміру 50 000,00 грн., 24.10.2023 - суму у розміру 30 000,00 грн., 07.11.2023 - суму у розміру 50 000,00 грн., 10.11.2023 - суму у розміру 50 000,00 грн., 17.11.2023 - суму у розміру 30 000,00 грн., 05.12.2023 - суму у розміру 50 000,00 грн., 15.12.2023 - суму у розміру 50 000,00 грн., 21.12.2023 - суму у розміру 50 000,00 грн., 28.12.2023 - суму у розміру 50 000,00 грн., 05.01.2024 - суму у розміру 50 000,00 грн., 08.01.2024 - суму у розміру 75 000,00 грн., 15.01.2024 - суму у розміру 75 000,00 грн., 22.01.2024 - суму у розміру 75 000,00 грн., 29.01.2024 - суму у розміру 75 000,00 грн., 05.02.2024 - суму у розміру 75 000,00 грн., 12.02.2024 - суму у розміру 75 000,00 грн., 19.02.2024 - суму у розміру 100 000,00 грн., 26.02.2024 - суму у розміру 100 000,00 грн., 04.03.2024 - суму у розміру 100 000,00 грн., 11.03.2024 - суму у розміру 100 000,00 грн., 18.03.2024 - суму у розміру 100 000,00 грн., 25.03.2024 - суму у розміру 100 000,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства і є арифметично вірними, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 365 029,09 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом встановлено, що дані розрахунки здійснено у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства і є арифметично вірними, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, а також те, що відповідачем основну заборгованість було погашено після пред`явлення позивачем позову до суду та відкриття судом провадження у цій справі, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" до Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" в частині стягненняштрафних санкцій задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" (62490, Харківська обл., Харківський р-н, с. Котляри, вул. Безлюдівська, 5; код ЄДРПОУ: 22722461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маунтекс" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 39; код ЄДРПОУ: 39250906) пеню у розмірі 365029 (триста шістдесят п`ять тисяч двадцять дев`ять) грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 26641 (двадцять шість тисяч шістсот сорок одна) грн. 66 коп., інфляційні втрати 4067 (чотири тисячі шістдесят сім) грн. 92 коп., а також судові витрати у розмірі 17364 (сімнадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 20 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "17" червня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко