Рішення

від 17.06.2024 по справі 922/1381/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1381/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ", місто Харків, доКОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА БЕЗЛЮДІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ "ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ №3 ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ", Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Васищеве, простягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА БЕЗЛЮДІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ "ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ №3 ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ", про стягнення заборгованості за поставлену електроенергію у розмірі 31 389,59 грн, в тому числі ПДВ.

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23 квітня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/1381/24, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Щодо реалізації сторонами свого права на подання заяв по суті справи: відповідачем надано відзив (вх. № 12110 від 08 травня 2024 року), що прийнятий до розгляду ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 травня 2024 року; позивачем надано відповідь на відзив (вх. № 13199 від 21 травня 2024 року), що прийнята до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 27 травня 2024 року; відповідачем - заперечення на відповідь на відзив (вх. № 14236 від 03 червня 2024 року), що прийняті до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 10 червня 2024 року.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд констатує про дотримання строків розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Як зазначено у позовній заяві, 20 лютого 2023 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 10 (надалі «Договір»). Згідно із п. 2.1. Договору постачальник продає товар: електрична енергія, код ДК 021:2015:09310000-5-Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії. Відповідно до п. 13.1. Договору договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі наявності) та набуває чинності з 21.02.2023 року та діє по 31.12.2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань сторонами. Як стверджує позивач, за даним Договором сторонами в повному обсязі виконані свої зобов`язання. У зв`язку із закінченням дії вищевказаного Договору, 14 грудня 2023 року відповідачем оголошено відкриті торги з особливостями на закупівлю електричної енергії зі строком постачання до 31 грудня 2024 року (номер закупівлі UA-2023-12-14-023515-a). Сподіваючись на своєчасне здійснення відповідачем спільно з переможцем відкритих торгів з особливостями необхідних дій щодо зміни електропостачальника до закінчення строку дії Договору, а саме з 01 січня 2024 року, на підставі проведених відкритих торгів з особливостями на закупку електричної енергії, позивачем не було повідомлено відповідача, як це передбачено п. 3.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП № 312 від 14.04.2018 року, не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії Договору та постачання електричної енергії із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу. Натомість, 27 грудня 2023 року відповідачем подовжено строк розгляду тендерної пропозиції учасника відкритих торгів з особливостями ТОВ «ОВІС ТРЕЙД», що подана на закупівлю товару: електрична енергія, код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія, згідно з оголошенням UA-2023-12-14-023515-a, до 20 робочих днів. Враховуючи такі дії відповідача, керуючись п. 3.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року, листом вих. № 1020 від 28.12.2023 року позивач повідомив відповідача про те, що з 18.01.2024 року не буде постачальником електричної енергії для нього (відповідача) та про необхідність не зволікати з обранням переможця торгів та вжиттям заходів щодо вибору електропостачальника, який забезпечить потреби в електричній енергії з 01 січня 2024 року. В зв`язку з не вчиненням відповідачем необхідних дій щодо вибору нового електропостачальника, позивач здійснив постачання електричної енергії до об`єктів відповідача з 01 січня по 17 січня 2024 року без укладання Договору. Обсяг поставленої позивачем електричної енергії у вказаний період 2024 року за даними АТ «Харківобленерго» - оператора системи розподілу, склав 4 215 кВт/год, що складає 31 389,59 грн. з ПДВ. Таким чином, на думку позивача, у відповідача наявна заборгованість за поставлену електроенергію з 01 по 17 січня 2024 року, що складається 31 389,59 грн разом з ПДВ.

08 травня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 12110), у якому відповідач зазначає, що 25 грудня 2023 року відповідачем від позивача отримано для підписання додаткову угоду № 5 від 25.12.2023 до Договору. Однак, в даній додатковій угоді № 5 від 25.12.2023 року нічого не йдеться про продовження строку дії договору на 2024 рік, що є порушенням вимог абзацу 9 п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Так, вимогами п. 3.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою електропостачальника), електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу. Як стверджує відповідач, станом на 27.12.2023 у нього відсутнє відповідне повідомлення від позивача про припинення електропостачання. Крім того, постачання електричної енергії протягом січня 2024 року без наявності договірних відносин зі Споживачем, на думку відповідача, є порушенням вимог п. 5.2.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, яким передбачено, що Постачальник електричної енергії зобов`язаний: укладати договори, обов`язкові для здійснення діяльності з постачання електричної енергії та виконувати умови таких договорів. З метою дотримання п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії відповідачем на адресу позивача надіслано додаткову угоду № 5 щодо продовження терміну дії Договору до 31.03.2024 (лист від 27.12.2023 №174). Однак, зазначений лист від 27.12.2023 № 174 на адресу позивача був повернутий Укрпоштою в зв`язку з відсутністю адресата за адресою. Таким чином, на думку відповідача, постачання електричної енергії позивачем на адресу відповідача в січні 2024 року без договору виникло виключно внаслідок порушення позивачем вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії та не підписання відповідної додаткової угоди щодо продовження терміну дії договору на 2024 рік. Одночасно, відповідач не заперечує щодо споживання електричної енергії в січні 2024 року, а заперечує виключно щодо покладання судового збору на відповідача, бо зазначена ситуація виникла виключно внаслідок порушення позивачем вимог п. 5.2.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії в частині постачання електричної енергії без наявності договірних відносин.

21 травня 2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 13199). Відносно відсутності у додатковій угоді № 5 щодо змін до умов Договору, позивач зазначає, що позивач не мав наміру подовжувати з відповідачем господарські відносини з постачання електричної енергії та, відповідно, дію Договору. Таким чином, з боку позивача не вбачається порушень умов Договору та чинного законодавства в частині виконання своїх зобов`язань з постачання електричної енергії відповідачу у 2023 році за Договором. Крім того, позивач зазначає, що він не міг передбачити за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії Договору, адже вважав, що позивач здійснить вибір нового постачальника на підставі ним оголошених відкритих торгів з особливостями та його зміну до настання 01 січня 2024 року, з метою недопущення його потрапляння на ПОН або припинення електропостачання. Однак, саме у зв`язку із подовженням відповідачем до 20 робочих днів строку розгляду тендерних пропозицій згідно з оголошенням UA-2023-12-14-023515-а, керуючись п. 3.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, лише 28.12.2023 року листом вих. № 1020 позивач повідомив відповідача про те, що з 18.01.2024 року не буде постачальником електричної енергії для відповідача. Позивач зазначає, що у зв`язку із не вчиненням відповідачем необхідних дій щодо вибору нового електропостачальника, позивач здійснив постачання електричної енергії до об`єктів відповідача з 01 січня по 17 січня 2024 року без укладання Договору.

03 червня 2024 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 14236). Відповідач зазначає, що як і раніше вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково, а саме: не заперечує, щодо сплати за спожиту протягом січня 2024 року електричну енергію, однак заперечує виключно щодо покладання судового збору на відповідача, бо зазначена ситуація виникла виключно внаслідок порушення позивачем вимог п. 5.2.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії в частині постачання електричної енергії без наявності договірних відносин.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

3. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 20 лютого 2023 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 10. Згідно із п. 2.1. Договору постачальник продавав товар - електрична енергія, код ДК 021:2015:09310000-5-Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачував постачальнику вартість використаної електричної енергії. Відповідно до п. 13.1. Договору він вважався укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі наявності) та набував чинності з 21.02.2023 року і діяв по 31.12.2023 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань сторонами.

Сторонами не заперечується той факт, що у зв`язку із закінченням дії вищевказаного Договору, 14 грудня 2023 року відповідачем оголошено відкриті торги з особливостями на закупівлю електричної енергії зі строком постачання до 31 грудня 2024 року (номер закупівлі UA-2023-12-14-023515-a). Після відкриття тендерних пропозицій, 27 грудня 2023 року відповідачем подовжено до 20 робочих днів строк розгляду тендерної пропозиції учасника відкритих торгів з особливостями ТОВ «ОВІС ТРЕЙД», що подана на закупівлю товару: електрична енергія, код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія, згідно з оголошенням UA-2023-12-14-023515-a. Тобто, кінцевий строк розгляду тендерних пропозицій припадав на 2024 рік (поза межами дії Договору).

У зв`язку із вищевикладеним, позивач, керуючись п. 3.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, листом вих. № 1020 від 28.12.2023 року повідомив відповідача про те, що на роздрібному ринку електричної енергії не допускається її споживання (використання) споживачем без укладання, договору відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії договору на розподіл електричної енергії та договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Також, позивач зауважив про те, що з 18.01.2024 року не буде постачальником електричної енергії для відповідача та про необхідність не зволікати з обранням переможця торгів та вжиттям заходів щодо вибору електропостачальника, який забезпечить потреби в електричній енергії на 2024 рік.

АТ «Харківобленерго», як оператором системи розподілу, надано позивачу фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії за січень 2024 року. Із цих відомостей вбачається, що позивачем надано, а відповідачем спожито за січень 2024 року 4 215 кВт/год. Відповідно до акта приймання-передачі електроенергії № 86 та рахунку № 85 від 31 січня 2024 року загальна вартість спожитої електричної енергії становить 31 389,59 грн. Проти означених обсягів та суми відповідач не заперечує.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Системний аналіз зазначеної статті свідчить про те, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За таких обставин, суд приходить до висновку про споживання відповідачем електричної енергії без належних правових підстав і, як наслідок, набуття майна - електричної енергії без належних правових підстав. Водночас, враховуючи специфіку цього товару, повернення його в натурі не є можливим, а отже підлягає відшкодування його вартість.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

20 березня 2024 року позивачем направлено відповідачу лист № 187 від 19 березня 2024 року разом із рахунком та актом, у якому (листі) міститься вимога про сплату коштів відповідно до рахунку (трек номер 6105810869974). Як вбачається із трекінгу відправлення за цим трек-номером, відповідач отримав лист 27 березня 2024 року. Враховуючи день отримання відповідачем листа, останній мав сплатити позивачу кошти в строк до 03 квітня 2024 року (включно). Однак, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем коштів на користь позивача у розмірі 31 389,59 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України в розмірі 31 389,59 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

4. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" задовольнити повністю.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА БЕЗЛЮДІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ "ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ №3 ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ" (62495, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Васищеве, вулиця Зелена, будинок 36; код ЄДРПОУ 38008933) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ" (61002, місто Харків, вулиця Маршала Бажанова, будинок 21/23; код ЄДРПОУ 40464528; р/р НОМЕР_1 в філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 351823) кошти за поставлену електроенергію у розмірі 31 389,59 грн, в тому числі ПДВ, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3 028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "17" червня 2024 р.

СуддяН.В. Калініченко