Рішення

від 04.06.2024 по справі 925/89/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/89/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від позивача: Нагірняк Я.В. - за довіреністю;

від відповідача: Мастюгін Д.І. - адвокат за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Соя Альянс" (м. Біла Церква, Київська область) до товариства з обмеженою відповідальністю "Мліївський торговий дім" (с. Мліїв, Городищенський район, Черкаська область) про стягнення 554 854,00 грн. (ціну позову визначено судом)

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 554 854,00 грн. з яких: 219 610,00 грн. основна заборгованість за товар, 141 006,80 грн. пені, 149 010,04 грн. інфляційних втрат та 45 228,00 грн. 3 % річних на підставі договору поставки № ОзКЗ-10/05/2019 від 10.05.2019, укладеного між сторонами у справі.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 14.05.2024 суд залишив без розгляду заяву позивача від 08.05.2024 про збільшення позовних вимог (як подану з пропуском строку), якою позивач просив стягнути з відповідача ще 170 000 грн. основного боргу, на які було занижено первісні позовні вимоги, оскільки позивач помилково вказав ці кошти як сплачені відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримував повністю, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, вважає, що у справі є докази переходу обов`язку сплати боргу за відповідача іншою особою, розрахунки пені є невірними, про що надав суду відзив на позов ( а.с. 34).

Всі додаткові пояснення і докази, які обома сторонами були подані в ході розгляду справи, суд приєднав до матеріалів справи та оцінив в якості доказів у відповідності до ст. 2 ГПК України.

Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи і заперечення представників сторін, які були надані ними під час розгляду справи та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

На запитання суду обоє представників сторін протягом всього розгляду справи підтверджували, що всі документи у справі стосовно поставки товару стосуються виконання Договору поставки №ОзКЗ-10/05/2019 від 10.05.2019, вони сторонами підписані та визнаються як належні докази, незважаючи на наявність чи відсутність посилань в них на сам договір.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що 10.05.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Соя Альянс" ( далі - Постачальник, позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Мліївський торговий дім" (далі- Покупець, відповідач по справі) було укладено договір поставки №ОзКЗ-10/05/2019 (далі - Договір) (а.с. 7-13). За умовами Договору Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити висівки пшениці та/або висівки кукурудзяні, та/або шрот соняшниковий, та/або шрот соєвий, та/або макуху соняшникову, та/або макуху соєву, та/або макуху кукурудзяну, та/або олію соєву, та/ або олію соняшникову, та/або інші білкові продукти (далі - Товар) ( п. 1.1. договору).

Асортимент та кількість товару, який поставляється відповідно до Договору, визначається сторонами у заявках Покупця на кожну партію Товару та в подальшому відображається (дублюється) у видаткових накладних на відповідну партію Товару. Під партією товару сторони розуміють Товар в асортименті та кількості товарів, замовлених Покупцем згідно заявки Покупця та фактично прийнятої Покупцем по одній видатковій накладній (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору умови, строки поставки, асортимент, кількість партії товару та ціна (вартість) кожної окремої партії Товару погоджуються Сторонами при поданні Покупцем заявки на поставку партії Товару.

Покупець надсилає Постачальнику заявку (в довільній формі) на поставку партії Товару на електронну пошту Постачальника (за реквізитами Постачальника, що вказані в даному договорі), а Постачальник в день отримання такої заявки має надати відповідь - підтвердження такої заявки, на електронну адресу Покупця вказану в даному Договорі або з якої було направлено Покупцем заявку, із зазначенням точної ціни (вартості) замовленої партії Товару або обґрунтовану відмову від виконання заявки Покупця. Ненадання Постачальником відповіді - підтвердження або обґрунтованої відмови в строки, вказані в даному п.п., вважається прийняттям Постачальником заявки до виконання на умовах даного Договору та заявки Покупця. Здійснення поставки Товару/партії Товару, після подання заявки Покупцем, вважається прийняттям Постачальником заявки до виконання.

Поставка здійснюється на умовах "DAP" правил Інкотермс-2010, а саме Постачальник зобов`язаний замовити і оплатити поставку (перевезення) Товару до місця призначення (поставки) вказаного в п.п. 3.5. даного Договору, якщо інше місце призначення не визначене Покупцем в заявці на відповідну партію Товару ( п. 3.1. договору).

Датою поставки Товару/партії Товару вважається дата підписання належним представником Покупця видаткової накладної на фактично прийнятий Покупцем Товар /партію Товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення (поставки), а саме склад Покупця за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Озірне, вул. Мічуріна, 103 ( п. 3.5. договору).

Поставка Товару здійснюється залізничним або автомобільним транспортом на вибір Покупця ( п. 3.6. договору).

Постачальник зобов`язаний в день поставки Товару надати Покупцю оригінали наступних документів на Товар ( п. 3.7. договору):

Обов`язкові первинні документи:

- рахунок;

- в залежності від обраного виду транспорту: товарно-транспортна накладна (ТГН), оформлена у відповідності до вимог встановлених чинним законодавством України або залізнична накладна;

- видаткова накладна на партію Товару (п. 3.7.1. договору).

У разі поставки Товару автомобільним транспортом Постачальник зобов`язаний додатково до документів вказаних в п.п. 3.7.1. даного Договору надати Покупцю, якщо інше не зазначене у додатках до цього Договору, оригінали наступних документів на Товар (за виключенням п.п. 3.7.4):

- посвідчення про якість завірене мокрою печаткою на кожну транспорту одиницю;

- копія експертного висновку завірена печаткою Постачальника та підписом копія вірна;

- ветеринарне свідоцтво,

- сертифікат на вміст ГМО,

- карантинний сертифікат в разі коли сировина імпортна, ввезена із карантинної зони або ввозиться в карантинну зону (п. 3.7.1. договору).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов`язання за Договором поставки виконав, поставивши відповідачу товар на загальну суму 389 610,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-00000023 від 15.05.2019 ( а.с. 16).

Відповідач отримання товару за цією накладною та саме на виконання Договору між сторонами визнає, доказів існування між сторонами спору з приводу якості та кількості товару у справу не подано.

Видаткова накладна № РН-00000023 від 15.05.2019 не містить посилання на Договір між сторонами, а лише на рахунок-фактуру № СФ-0000022 від 15.05.2019 (а.с. 106), в якому теж немає посилання на Договір.

Позивач також надав суду і товарно-транспортну накладну № 000071 від 14.05.2019 (а.с. 107-108) на перевезення вантажу за вказаною видатковою накладною.

Стосунок цих документів саме до Договору між сторонами їх представниками визнається, що неодноразово було з`ясовано судом в засіданнях.

У відповідності до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

За умовами п. 4.4. Договору розрахунки за поставлений згідно Договору Товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Постачальника вказаний в даному Договорі або повідомлений Постачальником Покупцю згідно умов цього Договору, не пізніше 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після розвантаження Товару в місці (поставки) призначення та підписання видаткової накладної Покупцем, якщо інше не вказано в додатках до даного Договору.

На час подання позову позивач вказував, що відповідачем за прийнятий без зауважень товар, було частково перераховано кошти 08.02.2021 в сумі 100 000,00 грн. та 16.02.2021 в сумі 70 000,00 грн.

Також у Акті звіряння (а.с. 15) з підписом представника і з печаткою позивача засвідчено отримання позивачем від відповідача 100 000,00 грн. та 70 000,00 грн. (08 та 16 лютого 2021 року відповідно) в погашення боргу за поставку товару по накладній № РН-0000023 від 15.05.2019.

З урахуванням цих двох проплат позивачем виведено в Акті звіряння борг відповідача 216 610,00 грн. станом на 12 липня 2022 року.

Відповідач натомість заперечив, що ці кошти позивачу перераховано не ТОВ "Мліївський торговий дім", а іншою особою - Озірянською філією ТОВ "СП "Весна 21" і саме цей платних перебрав на себе зобов`язання боржника-відповідача і повинен повністю виконати зобов`язання перед позивачем.

На запит суду від АТ "Міжнародний резервний банк" (колишній АТ "Сбербанк") 02.04.2024 було отримано відповідь, що вказані кошти у вказані дати (08 та 16 лютого 2021 року відповідно) безпосередньо від відповідача на користь позивача на його банківський рахунок не надходили (а.с. 134).

Відповідач надав докази, що кошти в сумах 100 000,00 грн. та 70 000,00 грн. (08 та 16 лютого 2021 року відповідно) на банківський рахунок позивача було сплачено саме Озірянською філією ТОВ "СП "Весна 21" (а.с. 97) із посиланням на договір переведення боргу № 14/05-2020 від 14.05.2020.

Позивач після встановлення наявності таких доказів, в ході розгляду справи змінив свою позицію та вказує, що в позові було помилково зазначено про отримання коштів в сумі 100 000 та 70 000 грн. від відповідача, а перерахування цих коштів позивачу із посиланням в призначеннях платежів на договір переведення боргу № 14/05-2020 від 14.05.2020 не має стосунку до спору та до відносин між сторонами в межах Договору поставки, яким обґрунтовано позов.

Сторонами не надано суду в справу копію цього договору переведення боргу № 14/05-2020 для перевірки тверджень відповідача, що борг за відносинами сторін дійсно було переведено на Озірянську філію ТОВ "СП "Весна 21" .

Ухвалою від 03.04.2024 суд зобов`язав в порядку ч.7 ст. 81 ГПК України, ч. 4 ст. 74 ГПК України, Озірянську філію ТОВ "СП "Весна 21" (код 43544914, Городищенський район, Черкаська область, с. Мліїв, вул. Данила Кушніра, 245, індекс 19511) надати в справу копію договору про переведення боргу № 14/05-2020 від 14.05.2020 і докази його виконання чи пояснення про підстави сплати цією філією із посиланням на цей договір коштів в сумах 100 000,00 грн. та 70 000,00 грн. на банківський рахунок позивача ТОВ "Соя Альянс" (код 41911832) 08 та 16 лютого 2021 року.

Відповідь від цього підприємства до суду не надійшла.

Позивач довідкою (а.с. 148) за підписом директора в додатку до Клопотання від 03.04.2024 вказав, що операції, вказані у банківській виписці ТОВ "СП "Весна 21" яка надана відповідачем, ніякого відношення до господарських відносин в рамках договору поставки № ОзКЗ-10/05/2019 від 10.05.2019, не мають. На цій позиції представник позивача продовжує наполягати в засіданнях при подальшому розгляді справи.

Суд за клопотанням відповідача неодноразово надавав час для розшуку договору про переведення боргу № 14/05-2020 від 14.05.2020, оскільки його умови матимуть істотне значення для правильного вирішення спору і встановлення належного відповідача у справі.

Такий договір суду надано не було.

Відповідач просить суд на підставі ч. 10 ст. 81 ГПК України, з урахуванням посилання на вказаний договір в призначеннях платежів при перерахування на користь позивача коштів в розмірі 100 000 та 70 000 грн., визнати обставину існування договору переведення боргу № 14/05-2020 від 14.05.2020 і вважати, що на підставі цього договору відповідач вже не є боржником перед позивачем за спірними відносинами.

Суд відхилив дане клопотання, оскільки неможливо, зокрема, достовірно встановити всі умови цього договору, зокрема, на яку суму основного боргу та за якими санкціями за прострочення розрахунків було переведено борг з відповідача на іншу особу (Озірянську філію ТОВ "СП "Весна 21") за цим договором, якщо вважати такий договір існуючим.

Крім того, для переведення боргу за правилами ЦК України обов`язково має бути згода кредитора, а прямих доказів про це в справі немає. Призначення платежу із посилання на Договір переведення боргу (за відсутності примірника цього Договору) не є достатнім доказом існування такого договору та згоди кредитора на переведення боргу. Це могло бути помилкове призначення платежу та перерахування коштів у відносинах між позивачем та Озірянською філією ТОВ "СП "Весна 21".

Отже за наявними у справі доказами слід вважати, що відповідач в межах виконання умов Договору поставки між сторонами № ОзКЗ-10/05/2019 від 10.05.2019, без зауважень отримав товар за накладною № РН-0000023 від 15.05.2019 на суму 389610,00 грн. і не розрахувався за нього.

Заперечення відповідача, що йому в момент передачі товару позивачем не було передано всі супутні документи на товар і це є підставою для не проведення розрахунків за товар, суд відхиляє з урахуванням такого:

На запитання суду представник відповідача повідомив, що отриманий ТОВ "Мліївський торговий дім" товар від позивача було спожито (використано у власній господарській діяльності), товар не повертався позивачу і суду не було доведено, яким чином неотримання супутніх документів на товар (якщо це дійсно мало місце) перешкоджає проведенню розрахунків між сторонами.

Позивач стверджує, що всі супутні документи на товар передано відразу при його відвантаженні і питання про їх відсутність відповідач не ставив аж до часу передачі спору до суду.

Строк виконання зобов`язання по повній оплаті прийнятого без зауважень товару для відповідача вже є таким, що настав (15 банківських днів після розвантаження товару - п. 4.4. Договору).

Таким чином слід вважати, що відповідач розрахунок за товар не провів ні в якій сумі, але позивач просить стягнути лише 219 610,00 грн., які попередньо розраховані як 389 610,00 - 100 000,00 - 70 000,00 грн.

Даний борг відповідачем не сплачено на користь позивача в ході розгляду справи також, тому 219 610,00 грн. основного боргу підлягає до примусового стягнення.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 141 006,80 грн. пені, 149 010,04 грн. інфляційних та 45 228,00 грн. як 3 % річних за прострочення розрахунків за товар.

Відповідач просить у стягненні цих нарахувань відмовити, через необґрунтованість стягнення та помилки в розрахунках.

Вимоги в цій частині позову підлягають лише до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6.4.Договору поставки, у випадку прострочення оплати або не повної оплати Товару в строки, зазначені у даному Договорі, Покупець зобов`язується на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого Товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов`язання.

Згідно положень ст. 546,547 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 року визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За правилами ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач математично розрахував пеню у розмірі 141 006,80 грн. за подвійною обліковою ставкою НБУ за визначений ним період з 02.06.2019 по 08.02.2021 (зворотній а.с. 17), яку, однак, слід обмежити шестимісячним періодом нарахування за період з 02.06.2019 по 02.12.2019 року (65 507,85 грн.) та 5% від суми існуючого в цей період простроченого боргового зобов`язання за товар (від 389 610,00 грн.).

Тому за належним розрахунком пеня становить лише 19 480,50 грн. (389610,00 грн. х 5%).

За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після перерахунку в програмі "Ліга закон" заявлених до стягнення 149010,04 грн. інфляційних втрат та 45228,00 грн. як 3 % річних, суд приймає розрахунки позивача як вірні та задовольняє позов в цій частині стягнення.

Доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами відповідач суду не надав.

Доказів існування обставин про підставність повного звільнення відповідача від сплати на користь позивача нарахованих платежів за прострочення розрахунків за товар відповідач суду не надав.

Отже правові підстави позову доведені, однак позов підлягає лише до часткового задоволення. З відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 219 610,00 грн. основного боргу за товар, 19 480,50 грн. пені, 149 010,04 грн. інфляційних втрат, 45 228,00 грн. як 3 % річних на підставі договору поставки № ОзКЗ-10/05/2019 від 10.05.2019.

В решті вимог у позові в частині пені слід відмовити через неправильні розрахунки.

На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник через неправильні дії відповідача, на користь позивача з відповідача слід стягнути 6658,25 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мліївський торговий дім" (код 40212440, с. Мліїв, Городищенський район, Черкаська область, вул. Данила Кушніра, 245) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Соя Альянс" (код 41911832, м. Біла Церква, Київська область, вул. Сквирське шосе, 194 оф. 408) -- 219 610,00 грн. основного боргу за товар, 19 480,50 грн. пені, 149 010,04 грн. інфляційних втрат, 45 228,00 грн. як 3 % річних на підставі договору поставки № ОзКЗ-10/05/2019 від 10.05.2019 та 6658,25 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 14 червня 2024 року

Суддя Н.М. Спаських