Рішення

від 13.06.2024 по справі 925/530/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року Справа № 925/530/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Гайдай О.М. - адвокат,

від відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Покровськ-Вугілля,

м. Полтава

до приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно,

м. Черкаси

про стягнення 2 376 904 грн. 67 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Покровськ-Вугілля до приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно про стягнення з відповідача 2 376 904 грн. 67 коп., боргу, а саме: 2 080 044 грн. 00 коп. основного боргу, 234 459 грн. 35 коп. інфляційних витрат та 62 401 грн. 32 коп. 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки вугілля №03/11-ПВ від 03 листопада 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 28 травня 2024 року.

Проте, судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 28 травня 2024 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 28 травня 2024 року суд призначив розгляд в підготовчому засіданні на 11 год. 00 хв. 13 червня 2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

07 травня 2024 року від відповідача надійшла заява про визнання позову, в якій останній також просив суд розстрочити виконання рішення суду на один рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

В судовому засіданні, яке відбулося 13 червня 2024 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/530/24.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідач неналежним чином виконував зобов`язання за договором поставки вугілля №03/11-ПВ від 03 листопада 2022 року, щодо здійснення своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар (вугілля) та посилався на приписи статей 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст.193, 265 ГК України.

Судом встановлено, що 03 листопада 2022 року між приватним акціонерним товариством Черкаське хімволокно (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Покровськ-Вугілля (постачальник) було укладено договір поставки вугілля №03/11-ПВ.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобов`язався поставити (передати) у власність покупця вугілля в строки, у кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та цінах, погодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях до нього.

Покупець зобов`язався прийняти вугілля, що поставляється, оплатити його вартість відповідно до умов цього договору та специфікацій до нього, яка підписується щомісяця (п. 1.3. договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав повністю та відвантажив відповідачу вугілля на загальну суму 7 575 875 грн. 46 коп., що підтверджується копіями актів приймання-передачі продукції та коригувального акту.

Відповідач сплатив позивачу лише 5 495 831 грн. 46 коп.

В зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про до стягнення 2 080 044 грн. 00 коп. боргу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.1. договору покупець оплачує постачальнику вартість вугілля в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (зазначений у цьому договорі або відповідному письмовому зверненні постачальника) протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі вугільної продукції.

Останній акт приймання-передачі вугільної продукції був підписаний 12 грудня 2022 року, а тому строк оплати поставленого товару є таким що настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного здійснення, на підставі умов договору поставки вугілля, розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 234 459 грн. 35 коп. інфляційних витрат та 62 401 грн. 32 коп. 3% річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Як зазначалося вище, відповідач під час підготовчого провадження визнав позов повністю.

Відповідно до ст. ч. 4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову немає.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 2 080 044 грн. 00 коп. боргу за поставлений товар, 234 459 грн. 35 коп. інфляційних витрат та 62 401 грн. 32 коп. 3% річних.

Що стосується заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду судом враховано наступне:

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вказує відповідач, підприємство перебуває у ситуації складного фінансово-економічного становища.

Враховуючи специфіку господарської діяльності ПрАТ Черкаське хімволокно основним джерелом надходження доходів для підприємства є кошти, що надійшли від споживачів за надані комунальні послуги.

Критичний фінансовий стан відповідача є, зокрема, наслідком систематичної несплати платежів зі сторони споживачів за надані комунальні послуги.

Зазначене вище підтверджується інформацією, що міститься у Звіті з відпуску споживачам теплової енергії.

Так, загальна сума заборгованості за спожиту теплову енергію споживачів перед ПрАТ Черкаське хімволокно становить 281 936 158,17 грн. у томі числі заборгованість за категоріями:

- населення 239 860 029,14 грн.;

- бюджет 26 338 300,61 грн.;

- інші споживачі 15 473 505,24 грн.;

- релігійні організації 264323,18 грн.

За даними Звіту про фінансові результати за 2023 рік чистий фінансовий результат відповідача складає збиток у розмірі 357139 тис. гривень (рядок 2295, Звіту про фінансові результати).

Поточні зобов`язання по податкам та обов`язковими відрахуванням зі сплати в бюджет становлять 30670 тис. грн. (рядок 1620 Балансу за 2023 рік).

Враховуючи, що діяльність відповідача носить безперебійний характер, відіграє критичне значення для забезпечення життєво важливих потреб міста Черкаси та його населення, окремі з існуючих зобов`язань відповідача не можуть не виконуватися або виконуватися невчасно.

За даними Звіту про рух грошових коштів за 2023 рік надходження коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) склало 3153514 тис. грн. (рядок 3000 Звіту про рух грошових коштів) за аналогічний період 2022 року надходження від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становили 2024404 тис. грн.

У той же час собівартість реалізованої продукції склала 2800562 тис. грн. (рядок 2050 Звіту про фінансові результати), що більше ніж за аналогічний період 2022 року.

За наведених обставин відповідач стверджує, що позбавлений можливості своєчасно та належним чином виконати зобов`язання, у тому числі за даним договором.

Водночас відповідач вказував, що має поточну кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги на понад 1 448 751 848,12 грн.

Поряд із цим, відповідач має зобов`язання зі сплати заробітної плати робітникам та щодо підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії та виробництва електричної енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг та додержання прогнозних обсягів виробітку електроенергії у 2024 році і недопущення розбалансування виробництва та споживання електричної енергії в Об`єднаній енергосистемі України.

В наведених умовах, на думку відповідача, очевидним є те, що примусове виконання судового рішення в справі із накладенням арештів на рахунки відповідача, а також іншими процедурами примусового виконання означатиме загрозу припинення відповідачем своєї господарської діяльності, а відтак і неможливості виконання усіх інших зобов`язань, що призведе до неплатоспроможності відповідача.

Ризик припинення відповідачем господарської діяльності матиме негативні наслідки не лише для відповідача, а й для цілої низки підприємств, що споживають вироблену відповідачем теплову енергію.

У зв`язку з вищенаведеним, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду на один рік.

Письмових заперечень щодо розстрочки виконання рішення суду від позивача не надходило.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Водночас розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Тобто, розстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26 червня 2013 року №5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. До таких обставин належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Як зазначено в згаданому рішенні Конституційного Суду України, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Таким чином, для надання розстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

В обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення по даній справі відповідач посилався на збитковість підприємства, обмеженість матеріальних ресурсів, важкий матеріальний стан.

Судом враховано, що приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно є підприємством, яке надає послуги для виробництва теплової енергії, а вугілля отримане згідно з договором постачання, стягнення якого є предметом у цій справі, використовується боржником виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, житловими будинками міста Черкаси.

ПрАТ Черкаське хімволокно є монополістом постачання теплової енергії для 60% усієї опалювальної площі м. Черкаси, забезпечуючи теплом 789 житлових будинків, 24 школи, 12 медичних установ та ін., що складає 2,910 мільйонів квадратних метрів.

Наданими суду письмовими доказами підтверджується тяжкий фінансовий стан підприємства та відсутність реальної можливості відразу погасити усю суму боргу.

Отже, розстрочення виконання рішення в даному випадку призведе до його реального виконання, оскільки дасть можливість відповідачу продовжувати свою господарську діяльність та частинами сплачувати свою заборгованість.

Відповідач не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме одним разовим платежем.

Відповідач визнав позов повністю.

Отже, розстрочення виконання рішення господарського суду для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від його виконання.

Судом враховано також те, що надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

За практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі Крапивницький та інші проти України, заява №60858/00). Отже, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

З метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні даного спору, водночас визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе в даному випадку частково задовольнити клопотання та розстрочити виконання рішення суду рівними частинами строком на 3 місяці з помісячною сплатою в розмірі 792 301 грн. 56 коп., починаючи з 01 липня 2024 року.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 35 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

04 січня 2024 року між позивачем та адвокатом Гайдай Оксаною Миколаївною було укладено договір про надання юридичних послуг.

Розмір винагороди за надання юридичних послуг, яка виплачується замовником виконавцю, визначається в додатковій угоді за домовленістю сторін (п. 5.1. договору).

Додатковою угодою №1 від 23 лютого 2024 року до договору про надання правової допомоги від 04 січня 2024 року сторони погодили, що вартість години часу роботи адвоката, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 04 січня 2024 року та ордеру з надання клієнту правової допомоги, яка полягатиме у підготовці до розгляду, поданні до суду позову та участі у судовому розгляді справи про стягнення коштів на користь товариства з обмеженою відповідальністю Покровськ-Вугілля, внаслідок невиконання умов договору №03/11-ПВ від 03 листопада 2022 року буде складати 1 000 грн.

Згідно акту виконаних робіт №7 від 01 квітня 2024 року позивачу було надано наступні послуги:

1. написання претензії про сплату заборгованості до ПрАТ Черкаське хімволокно від 05 січня 2024 року 2 год., вартістю 2 000 грн.;

2. написання вимоги до ПрАТ Черкаське хімволокно від 01 лютого 2024 року 5 год., вартістю 5 000 грн.;

3. розрахунок інфляційних нарахувань на суму боргу ПрАТ Черкаське хімволокно 5 год., вартістю 5 000 грн.;

4. розрахунок річних на суму боргу ПрАТ Черкаське хімволокно 3 год., вартістю 3 000 грн.;

5. підготовка та подання до суду позовної заяви:

-визначення підсудності розгляду позовної заяви;

-аналіз судової практики щодо розгляду господарськими судами справ про стягнення заборгованості за договором поставки;

-розрахунок ціни позову та суми судових витрат;

-підготовка та написання позовної заяви та подання в суд 20 год. вартістю 20 000 грн. 00 коп.

Всього загальна вартість наданих послуг складає 35 000 грн. 00 коп.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило до суду жодних заяв (заперечень) щодо неспівмірності витрат позивача на послуги адвоката, а також не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Крім того матеріали справи не містять доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності із значенням справи для позивача, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі розміру гонорару адвоката.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 35 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

В зв`язку з тим, що відповідачем було визнано позов до початку розгляду справи по суті, то позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно квитанції №8143-1006-5838-3016 від 04 квітня 2024 року позивачем було сплачено 29 305 грн. 00 коп. судового збору.

Слід зазначити, що 1,5% від ціни позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 складає 28 522 грн. 86 коп., а тому позивачем надмірно сплачено 782 грн. 14 коп. судового збору.

Водночас, ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір повертається лише за клопотанням особи.

Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно, проспект Хіміків, 76, м. Черкаси, ідентифікаційний код 00204033 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Покровськ-Вугілля, вул. Половки, буд. 64 д, оф. 104, м. Полтава, ідентифікаційний код 41264504 2 080 044 грн. 00 коп. основного боргу, 234 459 грн. 35 коп. інфляційних витрат, 62 401 грн. 32 коп. 3% річних, 14 261 грн. 43 коп. судового збору та 35 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

3.Розстрочити виконання рішення суду про стягнення 2 376 904 грн. 67 коп. згідно наступного графіку:

до 01 липня 2024 року 792 301 грн. 56 коп.;

до 01 серпня 2024 року 792 301 грн. 56 коп.;

до 01 вересня 2024 року 792 301 грн. 55 коп.

Видати відповідний наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 17 червня 2024 року.

Суддя А.В.Васянович