Постанова

від 05.06.2024 по справі 910/12823/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12823/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Сімаченко А. О.,

Київської міської ради - Золотарьової Ю. А.,

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Будівельний центр «Житлові квартали» - Федотової О. С.,

Міністерства захисту довкілля

та природних ресурсів України - не з`явився,

Міністерства культури

та інформаційної політики України - не з`явився,

Державного реєстратора

Управління державної реєстрації

Головного територіального управління

юстиції у м. Києві Коломієць Олени Георгіївни -не з`явився,

Обслуговуючого кооперативу

житлового кооперативу «Харчомашовець» - не з`явився,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Будівельна асоціація» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 (у складі колегії суддів: Тищенко А.І. (головуючий), Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 (суддя Турчин С.О.)

у справі № 910/12823/21

за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Житлові квартали»</a>,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерства культури та інформаційної політики України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коломієць Олени Георгіївни, Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу «Харчомашовець», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна асоціація»,

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний центр «Житлові квартали»</a> (далі - ТОВ «БЦ «Житлові квартали»), у якому просив суд:

- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.04.2014, індексний номер 9968181, і здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ТОВ «БЦ «Житлові квартали» на земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054;

- зобов`язати ТОВ «БЦ «Житлові квартали» повернути земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054, розташовану на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва, територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади м. Києва з порушенням вимог законодавства, оскільки належить до земель водного фонду та земель природно-заповідного і історико-культурного призначання, а тому не може бути передана у приватну власність. За таких обставин на підставі статті 152 Земельного кодексу України та статті 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення порушення його права власності на спірну земельну ділянку. Крім того прокурор зазначив, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та проведеної на його підставі державної реєстрації права власності за відповідачем на спірну земельну ділянку забезпечить територіальній громаді м. Києва реальну та безперешкодну можливість реалізувати всі правомочності власника цієї земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство культури та інформаційної політики України, а також залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коломієць Олену Георгіївну (далі - державний реєстратор), Обслуговуючий кооператив житлового кооперативу «Харчомашовець» (далі - ОКЖК «Харчомашовець»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна асоціація» (далі - ТОВ «Будівельна асоціація»).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у квітні 2024 року Заступник Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєв В. А., Случ О. В. від 16.05.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/12823/21 за касаційною скаргою Заступника Генерального прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.06.2024.

ТОВ «БЦ «Житлові квартали» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 у зв`язку з перебуванням судді Случа О. В. у відпустці справу № 910/12823/21 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєв В. А., Міщенко І. С.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство культури та інформаційної політики України, державний реєстратор, ОКЖК «Харчомашовець», ТОВ «Будівельна асоціація» своїх представників в судове засідання не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Офісу Генерального прокурора, Київської міської ради, ТОВ «БЦ «Житлові квартали», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 №356/3190 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Харчомашовець» для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва» передано ОКЖК «Харчомашовець» земельні ділянки загальною площею 105,46 га на вул. Лісничій у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінату «Хотівський», наданих відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 № 117/990 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право користування якими посвідчено-договором оренди земельної ділянки від 29.10.2004 № 79-6-00244 (лист згода сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінату «Хотівський» від 18.06.2007 № 221), з яких:

- площею 90,25 га (ділянка № 1 - площею 58,67 га, ділянка № 2 - площею 31,58 га) - у власність для житлової забудови;

- площею 15,21 га (ділянка № 3 - площею 0,40 га, ділянка № 4 - площею 2,85 га, ділянка № 5 - площею 11,96 га) - в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території.

На підставі вказаного рішення Київської міської ради ОКЖК «Харчомашовець» оформив державні акти на земельні ділянки площами 55,9336 га та 29,8789 га. Так, на земельну ділянку площею 55,9336 га виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №006292, зареєстрований 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00199.

У подальшому, ОКЖК «Харчомашовець» вніс земельну ділянку площею 55,9336 га до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна асоціація» (далі - ТОВ «Будівельна асоціація»). Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Будівельна асоціація», оформленим протоколом від 12.02.2008 № 1, сформовано статутний капітал товариства, внесок до якого ОКЖК «Харчомашовець» складається, у тому числі, із земельної ділянки площею 55,9336 га, розташованої на вул. Лісничій у Голосіївському районі м. Києва.

ТОВ «Будівельна асоціація» отримало державний акт на право власності на земельну ділянку площею 55,9336 га серії ЯЖ №048872, зареєстрований 14.06.2010 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00358.

Надалі, ТОВ «Будівельна асоціація» внесло земельну ділянку площею 55,9336 га до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тестбуд» (далі - ТОВ «Тестбуд»), що підтверджується рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Тестбуд», оформлених протоколом від 29.07.2010 № 2.

ТОВ «Тестбуд» отримано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 55,9336 га серії ЯЖ №011945, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за № 07-8-00389.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 у справі № 910/3725/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2016, визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 356/3190 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Харчомашовець» для житлової забудови на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва»; визнано недійсними: видані ОКЖК «Харчомашовець» державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 006292, серії ЯЖ № 006293, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00199 та № 07-8-00200; видані ТОВ «Будівельна асоціація» державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 030300 та серії ЯЖ № 920173, зареєстровані 30.10.2008 і 09.07.2009 відповідно Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00261 та № 07-8-00301; виданий ТОВ «Тестбуд» державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011945, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за № 07-8-00389; визнано відсутність у ОКЖК «Харчомашовець», ТОВ «Будівельна асоціація» та ТОВ «Тестбуд» права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва площею 55,9336 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0040 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 103 449 025, 40 грн; вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва площею 28,3789 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0041 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 63 505 863, 31 грн.

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наявної у матеріалах справи технічної документації (до справи А-18210 від 05.11.2010) щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:335:0040) для житлової забудови на вул. Ліснича у Голосіївському районі міста Києва, за заявою ТОВ «Тестбуд» було здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:335:0040 площею 55,9336 га на три земельні ділянки площею 48,0139 га, 2,9197 га та 5 га.

Згідно із матеріалами технічної документації (до справи А-18394 від 05.11.2010) земельній ділянці площею 5 га було присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:335:0054.

Відповідно до протоколу від 27.12.2013 № 1 установчих зборів засновників ТОВ «БЦ «Житлові квартали» Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр експерементальних досліджень» до Статутного капіталу (у власність) ТОВ «БЦ «Житлові квартали» було передано земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054, розташовану на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва.

Згідно з актом оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до Статутного капіталу ТОВ «БЦ «Житлові квартали», в якості внеску від 30.12.2013 №1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр експериментальних досліджень» передало у власність, а ТОВ «БЦ «Житлові квартали» прийняло у свою власність в якості внеску до власного статутного капіталу земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054, розташовану на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва.

16.01.2014 ТОВ «БЦ «Житлові квартали» видано свідоцтво про право власності, індексний номер 16215440.

За інформацією з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності від 16.01.2014 № 16215977 10.01.2014 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.04.2014, індексний номер 9968181 за ТОВ «БЦ «Житлові квартали» було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054, розташовану на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва (номер запису про право власності 4269916).

Предметом розгляду у справі, що розглядається, є позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про усунення перешкод власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.04.2014, індексний номер 996818 та зобов`язання ТОВ «БЦ «Житлові квартали» повернути земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054 територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради, обґрунтовані наявністю підстав для усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою відповідно до статті 152 ЗУ України та 391 ЦК України у зв`язку з її вибуттям з володіння територіальної громади м. Києва з порушенням вимог статей 43, 44, 53, 54, 58, 59, 83 ЗК України, статті 178 ЦК України, статей 5, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 3, 7, 9, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та статей 1, 2, 32, 33, 33-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Для вирішення питання щодо перебування на території спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054 водного об`єкту (озера) на момент набуття спірної земельної ділянки у власність ОЖК «Харчомашовець» та у подальшому ТОВ «БЦ «Житлові квартали», ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі № 910/12823/21 було призначено судову земельно-технічну експертизу.

Згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01.02.2023 №15667/22-41, складеного за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи:

- станом на 01.10.2007 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054 водні та будь-які інші об`єкти не були розташовані, оскільки на вказану дату цієї земельної ділянки, як об`єкту цивільних відносин, не існувало;

- станом на 16.01.2014 та на 03.11.2022 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054 наявне заглиблення заповнене водою площею 1,3974 га (фото 1-12 в дослідницькій частині висновку);

- розташування вказаного заглиблення відносно меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054 схематично зображено на рисунках 10, 11, 12 в дослідницькій частині висновку;

- визначити, чи належить це заглиблення, заповнене водою, до водних об`єктів не вбачається можливим, оскільки визначення належності заглиблення (виїмки, западини, заглибини, улоговини, котловану), заповненого водою до того чи іншого виду водних об`єктів, за його технічними та природними параметрами, не належить до компетенції судових експертів при проведенні експертиз у сфері землеустрою;

- не вбачається можливим визначити походження вказаного заглиблення (природне чи штучне) та зв`язок цього заглиблення з іншими водними об`єктами (окрім водоносних горизонтів), оскільки визначення за технічними та природними параметрами походження заглиблень (виїмок, западин, заглибин, улоговин, котлованів), заповнених водою, та їх зв`язку з іншими водними об`єктами, не належить до компетенції судових експертів при проведені експертиз у сфері землеустрою;

- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054, площею 5 га, розташована на вул. Лісничій у Голосіївському районі міста Києва, знаходиться поза межами прибережної захисної смуги, визначеними проектом прибережних захисних смуг водних об`єктів у Голосіївському районі міста Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради від 21.05.2009 №461/1517;

- розташування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054 відносно меж прибережної захисної смуги схематично зображено на рисунках 13, 14 в дослідницькій частині висновку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що доводи прокурора щодо належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду є помилковими, оскільки у державному водному кадастрі обліку поверхневих водних об`єктів відсутні відомості щодо розташування водного об`єкту на спірній земельній ділянці; відсутній паспорт водного об`єкта, розташованого на спірній земельній ділянці; документи технічної документації щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:335:0040, технічної документації щодо земельної ділянки площею 5 га кадастровий номер 8000000000:90:335:0054, висновок судової експертизи, відомості Проєкту прибережних захисних смуг водних об`єктів у Голосіївському та Деснянському районах міста Києва, визначають відсутність на спірній земельній ділянці озера та знаходження земельної ділянки площею 5 га кадастровий номер 8000000000:90:335:0054 у межах прибережної захисної смуги шириною 100 м вздовж узрізу води.

Разом з цим, врахувавши висновок судової експертизи, а також зміст висновків уповноважених органів у проєкті землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОКЖК «Харчомашовець», та те, що межі ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» не визначені, суд першої інстанції зазначив про неможливість дійти беззаперечних висновків щодо розташування спірної земельної ділянки площею 5 га з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054 у складі заказника місцевого значення «Жуків острів».

Крім того, суд першої інстанції також дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не належить до зони охоронюваного ландшафту, оскільки в матеріалах справи відсутня науково-проектна документація, якою поширено зону охоронюваного ландшафту на заказник місцевого значення «Жуків острів», у тому числі і на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054.

При цьому, враховавши встановлені судовим рішенням у справі № 910/3725/14, яке набрало законної сили, обставини вибуття спірної земельної ділянки з власності держави поза її волею, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правих підстави для витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ «БЦ «Житлові квартали» на підставі статті 388 ЦК України. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції зазначив, що порушене право власності на земельну ділянку може бути захищено лише шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, а не шляхом подачі негаторного позову .

Встановивши обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення статей 256, 261, 267 ЦК України та дійшов висновку, що порушене право позивача не підлягає захисту у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Разом з цим, з огляду на неможливість одночасного пред`явлення віндикаційного і негаторного позовів, суд першої інстанції також відмовив у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.04.2014.

У поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прокурор послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 43, 44, 53, 54, 58, 59, 83, 152 ЗК України, статей 178, 256, 261, 267, 391 ЦК України, статей 5, 61 Закону України « Про охорону навколишнього природного середовища», статей 3, 7, 9, 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд», статей 1, 2, 32, 33, 33-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 13, 14, 73, 74, 76-79, 86, 236-238 ГПК України; на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, постановах Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19, від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 26.02.2020 у справі № 911/3315/17, від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19, від 15.02.2023 у справі № 734/1560/20, від 25.07.2019 у справі № 910/14803/17, від 07.10.2020 у справі № 901/2323/18, від 18.01.2024 у справі № 460/10232/21, від 16.06.2022 у справі № 910/23713/16, від 14.11.2023 у справі № 904/2063/20.

За доводами касаційної скарги, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано, що прокурором подано негаторний позов про усунення територіальній громаді м. Києва перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, сформованою за рахунок земель природно-заповідного і водного фондів; існування прибережних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону, а тому відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної смуги; до встановлення в натурі (на місцевості) межі ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» визначаються за матеріалами проєкту його створення; межі земель природно-заповідного призначення можливо визначити з графічної частини генерального плану населеного пункту. Прокурор також зазначає, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій у супереч вимогам процесуального законодавства не застосовано запроваджений у господарському судочинстві стандарт доказування «вірогідність доказів». Крім того, врахувавши висновки експертизи, суди попередніх інстанцій лишили поза увагою положення статей 98, 99 ГПК України.

Також прокурор у касаційній скарзі послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 № 413, i Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99, а також положень статі 88 Водного кодексу України і статті 60 ЗК України у редакціях, чинних на 01.10.2007, у подібних правовідносинах, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Крім того, прокурор підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, також зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме, суд не дослідив зібрані у справі докази. Прокурор посилається на те, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують обставини належності спірної земельної ділянки до земель, які не можуть перебувати у приватний власності, однак судами в повному обсязі не досліджено та не надано належної оцінки таким доказам.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Позов у справі, що розглядається, подано прокурором на захист державних інтересів в особі Київської міської ради, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду та земель природно-заповідного, історико-культурного призначання і не може бути передана у приватну власність. За таких обставин вибуття спірної земельної ділянки з володіння територіальної громади м. Києва з порушенням вимог природоохоронного, земельного та водного законодавства є підставою для усунення порушення прав власника на спірну земельну ділянку шляхом усунення перешкод у користуванні і розпорядженні нею шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та проведеної на його підставі державної реєстрації права власності за відповідачем на спірну земельну ділянку, що забезпечить територіальній громаді м. Києва реальну та безперешкодну можливість реалізувати всі правомочності власника цієї земельної ділянки, та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку у комунальну власність. Повернення територіальній громаді земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням земель за цільовим призначенням згідно з загальними інтересами; важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки.

Обґрунтовуючи належність земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:335:0054 до земель водного фонду та земель природно-заповідного і історико-культурного призначання прокурор послався на те, що зазначена земельна ділянка розташована у межах заплави річки Дніпро; на земельній ділянці розташований водний об`єкт, який є заплавним озером площею приблизно 1 га, навколо якого законодавством передбачена нормативна прибережна захисна смуга у розмірі 100 м від узрізу води; земельна ділянка входить до складу ландшафтного заказника «Жуків острів» та відноситься до зони охоронюваного ландшафту з особливим режимом використання.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (частина 1 статті 13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК України полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX, яким внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес новий стандарт доказування «вірогідності доказів».

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Верховний Суд неодноразово зазначав, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/23713/16, від 14.11.2023 у справі № 904/2063/20, на які посилається прокурор у поданій касаційній скарзі.

Прокурор протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій наголошував на тому, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують наявність на спірній земельній ділянці водного об`єкта, нормативна прибережна захисна смуга якого займає майже всю площу земельної ділянки, а також входження цієї земельної ділянки до території ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» та зони охоронюваного ландшафту, тобто свідчать про особливий правовий статус спірної земельної ділянки та наявність встановленої статтею 83 ЗК України заборони на передання такої земельної ділянки у приватну власність, що з урахуванням статті 178 ЦК України підтверджує її обмежену оборотоздатність. Зазначене, за доводами прокурора свідчить про наявність правових підстав для захисту прав територіальної громади міста Києва як власника спірної земельної ділянки шляхом усунення перешкод у користуванні та розпорядженні цією земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та проведеної на його підставі державної реєстрації права власності за відповідачем на спірну земельну ділянку, та зобов`язання відповідача повернути її власнику.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір у справі, що розглядається, обмежившись посиланням на недоведеність та необґрунтованість доводів прокурора щодо належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду та земель природно-заповідного і історико-культурного призначення, а також помилковість обраного прокурором способу захисту порушеного права держави стосовно спірної земельної ділянки, залишили поза увагою положення статей 236, 237, 267, 270, 282 ГПК України щодо обов`язку, визначеного процесуальним законом, стосовно повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи та всім доказам у справі з урахуванням положень статті 79 ГПК України щодо застосування принципу вірогідності при оцінці доказів.

Водночас ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не дослідили всі надані прокурором докази у їх сукупності та не надали їм правової оцінки з огляду на їх вірогідність в контексті наявності на спірній земельній ділянці водного об`єкта, для якого законодавством передбачена прибережна захисна смуга, її розташування на території низької заплави тераси річки Дніпра, входження цієї земельної ділянки до території ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» та зони охоронюваного ландшафту, у тому числі: графічним матеріалам Генерального плану м. Києва; Програмі розвитку зеленої зони м. Києва та картографічним викопіюванням до неї; земельно-технічній документації щодо відведення земельних ділянок ОКЖК «Харчомашовець»; земельно-технічній документації А-18210 від 05.11.2010, А-18394 від 05.11.2010; даним Публічної кадастрової карти України; листу Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра від 22.10.2021 № 01-12/1514; текстовій частині Проєкту прибережних захисних смуг водних об`єктів у Голосіївському районі міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.05.2009 № 461/1517; висновкам Державного управління охорони навколишнього природного середовища в міста Києві від 18.07.2007 № 05-08/4904, Державної санітарно-епідеміологічної служби від 26.09.2007 № 05.03.02-07/47963, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації від 17.07.2007 № 19-7170, Київської міської санепідемстанції від 25.07.2007 № 5847, Головного управління охорони культурної спадщини міської державної адміністрації від 23.07.2007 № 5411, які містяться в земельно-технічній документації щодо відведення земельних ділянок ОКЖК «Харчомашовець»; текстовим та картографічним додаткам до листів Інституту географії Національної академії наук України від 28.08.2021 № 01-03/140, від 22.11.2021 № 01-03/279 та від 07.12.2021 № 01-03/284; науковому обґрунтуванню цінності земель ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», виготовлене Інститутом фізіології рослин і генетики Національної академії наук України від 19.11.2015 № 106/538; рішенню Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятниками природи та заказниками місцевого значення у місті Києві»; науковому обґрунтуванню потреби створення території центральної частини колишнього заповідника «Конча-Заспа» ландшафтним заказником місцевого значення, підготовлене спільно науковцями та фахівцями Київського університету ім. Тараса Шевченка і Канівського природного заповідника; довідкам ДП «Інститут Генерального плану міста Києва» від 19.05.2004 № 937, від 18.11.2009 N 367 з картографічними додатками; схемам планування частини території Голосіївського району.

При цьому, при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не було досліджено та не було надано будь-якої оцінки наявній у справі картографічній схемі розміщення прилеглого узбережжя річки Дніпро до острова Козачого, до межі міста й до озер Конча-Заспа під оголошення ландшафтного заказника від 1999 року, погоджену Харківською районною державною адміністрацією лісопарковим господарством «Конча-Заспа», наданій прокурором на підтвердження обставин входження спірної земельної ділянки до території ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів».

Крім того, оцінюючи та враховуючи висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз при вирішенні питання щодо наявності/відсутності на спірній земельній ділянці водного об`єкта, обмежившись посиланням на виявлення експертами під час натурального обстеження земельної ділянки заповненого водою заглиблення та на відсутність стверджувального висновку експертів, що таке заглиблення є водним об`єктом, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення статті 99 ГПК України, відповідно до яких питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

При цьому поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися ті обставини, що відповідно до статті 104 ГПК України висновок для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Отже, у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій за обставин оцінки наявних у матеріалах справи доказів, мали процесуальну можливість з огляду на предмет і підстави заявленого прокурором позову встановити з вірогідністю (стаття 79 ГПК України) правовий статус спірної земельної ділянки, а також надати оцінку наявності обмежень, визначених законом, щодо передачі такої земельної ділянки у приватну власність.

За наведених вище обставин, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції вважає, що підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, знайшли своє підтвердження під час розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи було порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ці суди дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову прокурора за наведених у судових рішеннях обставин.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зауважує, що під час нового розгляду справи суду слід звернути увагу, що саме на Велику Палату Верховного Суду покладено обов`язок щодо формування єдиної правозастосовчої практики. Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що ефективним способом захисту щодо повернення земельної ділянки водного, природо-заповідного та іншого природоохоронного фонду власнику є негаторний позов, а не віндикаційний (постанови від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 487/10132/14-ц, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц).

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції з метою надання оцінки наявним у справі доказам та встановлення обставин справи, доводи прокурора про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 № 413, i Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99, а також положень статі 88 Водного кодексу України і статті 60 ЗК України у цій справі, є передчасними.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі № 910/12823/21 скасувати.

3. Справу № 910/12823/21 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко