Рішення

від 17.06.2024 по справі 160/9822/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 рокуСправа №160/9822/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та стягнення надміру сплаченого грошового зобов`язання,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

визнати протиправними дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо відмови у підготовці та поданні до територіального органу ДКС України, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків, висновку про повернення ОСОБА_1 надміру сплаченого земельного податку у сумі 9582 грн з відповідного бюджету;

стягнути з казначейського рахунку ГУ ДКС України в Дніпропетровській області UA128999980334179813000004607 на користь ОСОБА_1 надміру сплачені грошові зобов`язання (кошти) з земельного податку (код класифікації доходів бюджету, з якого стягуються кошти 18010700, код призначення платежу 101) у розмірі 9582 грн. із зарахуванням коштів на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001, код ЄДРПОУ 21133352.

Позовні вимого обгрунтовані тим, що позивач помилково двічі сплатив земельний податок за дві земельні ділянки, оскільки перший раз невірно вказав код платника податку. Позивач подав заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених коштів. Однак ГУ ДПС у Дніпропетровській області відмовило у поверненні помилково та/або надміру сплачених коштів, оскільки грошові кошти в автоматичному режимі інформаційною системою ДПС України рознесені в ІКП платника податку, код якого вказано у платіжному документі. Позивач не погоджується з такою відмовою та вважає дії податкового органу протиправними.

Ухвалою суду від 17.04.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; витребувано від ГУ ДПС у Дніпропетровській області інформацію про наявність у позивача переплати з земельного податку станом на день розгляду справи; про наявність у позивача податкового боргу станом на день розгляду справи інформацію про сплату земельного податку за земельні ділянки кадастровий номер 1222382500:02:002:0907 та 1222382500:02:002:0906 за 2021 та 2022 роки; чи наявний податковий борг зі сплати земельного податку за земельні ділянки кадастровий номер 1222382500:02:002:0907 та 1222382500:02:002:0906; якій фізичній особі належить код платника 2484906980; чи був платник податків з кодом 2484906980 раніше власником земельних ділянок кадастровий номер 1222382500:02:002:0907 та 1222382500:02:002:0906.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області надало суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Позивач перебуває на податковому обліку та є власником двох земельних ділянок. Позивач у платіжних дорученнях на перерахування податку вказав невірний ІПН, а тому грошові кошти зараховано до ІКП особи, код якої вказано у платіжних документах. Лише за звернення особи, за якою обліковується переплата податку, можливим є повернення грошових коштів.

ГУ ДКС України в Дніпропетровській області надало суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав, оскільки позивач обрав невірний спосіб захисту своїх порушених прав: відповідний механізм взаємодії відповідачів не передбачає стягнення коштів з рахунків.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач є власником двох земельних ділянок кадастровий номер 1222382500:02:002:0907 та 1222382500:02:002:0906, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 06.04.2018 року, який міститься у матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивач 22.04.2021 року та 22.07.2022 року сплатив земельний податок за вказані вище дві земельні ділянки у розмірі 4791 грн. за кожну, що підтверджується копіями квитанцій, що містяться у матеріалах справи.

Однак у вказаних квитанціях помилково вказано код платника 2484906980, однак платником вказано саме позивача ОСОБА_1 .

Тобто, у призначенні платежу та в якості платника вказано прізвище позивача, однак невірно вказано ідентифікаційний код платника податку.

Код 2484906980 належить попередньому власнику двох земельних ділянок фізичній особі ОСОБА_2 кадастровий номер 1222382500:02:002:0907 та 1222382500:02:002:0906, що підтверджується інформацією, що надана ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до Інформаційної довідки від 21.12.2023 року, яка міститься у матеріалах справи, за ОСОБА_2 не зареєстровано жодного нерухомого майна в т.ч. і земельних ділянок, що підтверджується і ГУ ДПС у Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву.

Виявивши невідповідність реквізитів у квитанціях позивач повторно сплатив земельний податок за 2021 та 2022 роки за дві земельні ділянки кадастровий номер 1222382500:02:002:0907 та 1222382500:02:002:0906, що підтверджується копіями банківських квитанцій, що містяться у матеріалах справи.

У позивача податкового боргу станом на день розгляду справи немає, а наявна переплата з земельного податку з фізичних осіб, що підтверджується інформацією з ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка відображена у відзиві на позовну заяву.

Сплата земельного податку за земельні ділянки кадастровий номер 1222382500:02:002:0907 та 1222382500:02:002:0906 проведена двічі за 2021 та 2022 роки у повному обсязі.

Позивач подав заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених коштів, копія якої міститься у матеріалах справи.

Однак ГУ ДПС у Дніпропетровській області відмовило у поверненні помилково та/або надміру сплачених коштів, оскільки грошові кошти в автоматичному режимі інформаційною системою ДПС України рознесені в ІКП платника податку, код якого вказано у платіжному документі.

Предметом спору у даній справі є повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 43 ПК України визначає умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені.

Пунктом 43.1 вказаної статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За правилами пункту 43.2. цієї ж статті, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (пункт 43.4. статті 43 ПК України).

Порядком про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) (далі - Порядок № 787), визначено алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватися шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України. За наслідками подання відповідної заяви орган ДПС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДПС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).

Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року (справа №826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа №812/1017/16), від 11 червня 2019 року (справа №826/8802/16), від 5 березня 2019 року (справа 814/3233/15), від 28 лютого 2019 року (справа №805/1218/16-а), від 5 лютого 2019 року (справа №826/7672/17).

Судом під час розгляду справи встановлено факт помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань позивачем з земельного податку за 2021 та 2022 роки за земельні ділянки кадастровий номер 1222382500:02:002:0907 та 1222382500:02:002:0906.

У позивача податкового боргу станом на день розгляду справи немає, а наявна переплата з земельного податку з фізичних осіб, що підтверджується інформацією з ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка відображена у відзиві на позовну заяву.

Сплата земельного податку за земельні ділянки кадастровий номер 1222382500:02:002:0907 та 1222382500:02:002:0906 проведена двічі за 2021 та 2022 роки у повному обсязі, що підтверджується інформацією з ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Позивач подав заяву про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; заява відповідає вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України.

Отже, у позивача наявне право на повернення сум надмірно сплаченого земельного податку за 2021 та 2022 роки за земельні ділянки кадастровий номер 1222382500:02:002:0907 та 1222382500:02:002:0906.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області не підготував висновок про повернення відповідних сум з відповідного бюджету та не подав його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, чим допустив протиправну бездіяльність, унаслідок якої було порушено право позивача на отримання ним надміру сплачених до бюджету сум грошових зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошує, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100).

За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі. До того ж наявність рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суму надмірно сплачених авансових внесків у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення належного та ефективного захисту прав позивача, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надміру сплачених сум грошових зобов`язань.

Така позиція також узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постановах від 03.03.2020 у справі № 814/3691/15 (провадження № К/9901/28157/18, № К/9901/28158/18) та від 14 квітня 2020 року по справі № 814/3227/15 (провадження К/9901/19462/18) та від 23 грудня 2022 року у справі № 814/3226/15.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідачів відповідно до вимог ч.3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. 93-ї Холодноярської Бригади, буд. 1, код ЄДРПОУ 37988155) про задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо відмови у підготовці та поданні до територіального органу ДКС України, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків, висновку про повернення ОСОБА_1 надміру сплаченого земельного податку у сумі 9 582 грн з відповідного бюджету.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 надміру сплачені грошові зобов`язання (кошти) з земельного податку у розмірі 9582 грн. із зарахуванням коштів на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001, код ЄДРПОУ 21133352.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ГУ ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 605,60 грн.

Стягнути з ГУ ДКС України у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін