Ухвала

від 17.06.2024 по справі 260/3842/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 рокум. Ужгород№ 260/3842/24

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши матеріали позовної заяви Селянського (Фермерського) господарства «ТОК» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Селянське (Фермерське) господарство «ТОК», в особі представника за довіреністю Борсук Руслана Петровича, звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить:

1) Визнати протиправними дії державних виконавців Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції стосовно не зняття арештів;

2) Скасувати арешти накладені на майно що належить на праві власності Селянському (Фермерському) господарству «ТОК», що були накладені в межах виконавчих проваджень № 29657708 та № 30919819 з примусового виконання виконавчого напису серії ВМХ № 607372, виданого 07.07.2010 Приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, суддя вважає, що вона підлягає поверненню з таких підстав:

відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. На підставі частини восьмої статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Частиною четвертою статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Положеннями частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом (частина третя статті 26 зазначеного Закону).

Таким чином, в адміністративному судочинстві, згідно з вимогами ст. 59 КАС України, допустимим доказом повноважень адвоката як особи, що підписала позовну заяву, є лише довіреність або ордер (ухвали КГС ВС від 31.05.2018 у справі № 922/699/17, від 18.06.2018 у справі № 910/15163/17, від 25.06.2018 у справі № 924/326/17, від 13.08.2018 у справі « 910/2152/18, від 28.09.2018 у справі № 910/2396/18, від 13.04.2018 у справі № 927/675/17, постанова КГС ВС від 21.04.2020 у справі № 910/10156/17 та ін.).

Стосовно питання, чи повинна довіреність (за відсутності ордера) містити інформацію, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину, варто зауважити таке.

У Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду встановлена судова практика, відповідно до якої вказані документи не можуть визнаватися належними доказами на підтвердження повноважень адвоката як представника, якщо ці документи не мають всіх необхідних реквізитів. Касаційний господарський суд повертає касаційні скарги без розгляду, якщо касаційна скарга підписана представником скаржника, який є адвокатом, однак, у тексті довіреності не вказано, що представник уповноважений за довіреністю представляти інтереси скаржника саме як адвокат або у довіреності відсутні посилання на договір про правничу допомогу.

В ухвалі від 18.06.2018 року у справі № 910/15163/17 Касаційний господарський суд на підставі норм частини 4 статті 60 ГПК України та частини 3 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність дійшов такого висновку: за відсутності ордеру, довіреність повинна містити інформацію, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину. Зі змісту доданих довіреностей № 1 від 20.07.2018 та № 2 від 20.07.2018 не вбачається, що повноваження з представництва скаржниками надано саме адвокату ОСОБА_4, тобто довіреності самі по собі не є доказом, які підтверджують повноваження адвоката ОСОБА_4, а також не свідчить про те, що у відносинах з довірителями (скаржниками) ОСОБА_4, як представник за довіреністю, виступає у статусі адвоката. Отже, скаржниками не додано доказів стосовно того, що ОСОБА_4 уповноважена за довіреностями представляти інтереси скаржників як адвокат",- зазначив Верховний Суд.

Суд додатково вказав, що "...Також, з доданих довіреностей № 1 від 20.07.2018 та № 2 від 20.07.2018 не вбачається укладення договору про надання правової допомоги між скаржниками та адвокатом ОСОБА_4.

Аналогічна позиція викладена Касаційним господарським судом Верховного Суду в ухвалі від 21.05.2018 року у справі № 908/1156/17, від 21.05.2018 року у справі № 910/17213/17, від 25.05.2018 року у справі № 922/3775/17, ухвала від 31.01.2018 року у справі № 910/24418/16 та інших ухвалах.

Беручи до уваги буквальне тлумачення норм процесуального законодавства та правові позиції Верховного Суду щодо належного підтвердження повноважень представника сторони як адвоката, який діє на підстав довіреності, у тексті довіреності має бути вказано, що представник уповноважується на ведення справи саме як адвокат, зазначення у довіреності реквізитів свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та додатково зазначення реквізитів договору про правничу допомогу.

У правовому висновку ОП КГС ВС у постанові від 12.10.2018 у справі № 908/1101/17, передбачено, що особа, яка здійснює представництво за довіреністю, в якій зазначено, що вона видана фізичній особі/громадянину, повинна мати статус адвоката та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Аналогічні висновки викладені в постановах КГС ВС від 04.11.2020 у справі № 910/6421/19 та від 28.04.2020 у справі № 910/8331/19.

Крім того, згідно ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Подання позову включає в себе дії позивача (самостійно або через представників) щодо його безпосереднього звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Частиною 3 статті 55 КАС України, визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як в порядку самопредставництва, так і в порядку представництва (адвоката). При цьому, в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності). Особи, які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 13.03.2018 року у справі № 910/23346/16 та постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2246/19.

Визначення довіреності міститься у частині 3 статті 244 Цивільного кодексу України, за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ГПК України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Втім, виключно довіреність, за відсутності інших передбачених частиною 3 статті 55 КАСУ доказів (статуту, положення, трудового договору, контракту тощо), не є доказом, що відповідна особа уповноважена діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва. Також виключно довіреність, за відсутності в Єдиному реєстрі адвокатів України відомостей про те, що відповідна особа має статус адвоката і такого документа не було нею надано суду, не може належним чином підтверджувати її повноваження на здійснення представництва.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 21.01.2020 року по справі N 924/440/19.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження.

Подана представником позивача Борсук Р.П. довіреність на ведення справи не містить посилання на договір про надання правничої допомоги Селянського (фермерського) господарства «ТОК», до матеріалів позовної заяви не долучено копію статуту та посилання на закон, який наділяє директора Селянського (фермерського) господарства «ТОК» Кемінь В.М. на видачу довіреностей для вчинення юридично значимих дій від імені товариства, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про непідтвердження повноважень представника позивача на підписання позовної заяви та застосовує до поданого документа положення п.3 ч.4 ст.169 КАСУ.

Згідно з частиною 6 статті 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. ст. 55, 57, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Селянського (фермерського) господарства «ТОК» (Закарпатська область, Хустський район, с. Іза, вул. Нанківська, буд. б/н код ЄДРПОУ 22106093) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, буд. 14 код ЄДРПОУ 43316386), Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Закарпатська область, м. Хуст, вул. І. Франка, буд. 6 код ЄДРПОУ 34460960), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.

2. Копію ухвали разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду у встановлений ст. 295 КАС України п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Суддя С.І. Рейті