Рішення

від 17.06.2024 по справі 280/2823/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року Справа № 280/2823/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

про визнання протиправними та скасування податкових вимог, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 № Ф-4398-49 про сплату суми боргу з єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.12.2020 № Ф-4398-49 про сплату недоїмки, штрафи, пеню в сумі 22809,04 грн, прийняті відповідачем;

2) зобов`язати відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці позивача (РНОКПП НОМЕР_1 ) «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність», шляхом виключення (списання) заборгованості з єдиного соціального внеску в загальній сумі 18276,72 грн, заборгованості з єдиного соціального внеску у сумі 8262,54 грн, штрафу у розмірі 3655,32 грн, пені у розмірі 10891,18 грн.

Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати: судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Дерманською К.О., яка діє на підставі ордеру серії АР №1158691 від 26.03.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.03.2008 Позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, 01.09.2019 підприємницька діяльність була припинена за власним рішенням. У період наявності запису про державну реєстрацію підприємницької діяльності, позивач перебував у трудових відносинах з іншою юридичною особою, а саме Комунальне підприємство «ПАРКУВАННЯ», яким здійснювалась сплата єдиного соціального внеску до бюджету, про що свідчить зміст форми ОК-5. Інших доходів, у тому числі від підприємницької діяльності, позивач не отримував. Представник зауважує, що законодавством встановлений обов`язок фізичної особи підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. Водночас відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовано. Представник наголошує, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) формується контролюючим органом на підставі даних інтегрованої карти платника, то скасування вимоги саме по собі не призводить до відновлення порушених прав, з урахуванням того, що недоїмки продовжує обліковуватись в ІКП, у зв`язку з чим, на переконання представника позивача, наявні підстави для зобов`язання відповідача провести коригування зобов`язань позивача в ІКП шляхом скасування заборгованості з єдиного внеску за вимогою № Ф-4398-49 від 14.02.2019 та вимогою № Ф-4398-49 від 08.12.2020.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

03.05.2024 судом отримано відзив на позовну заяву (вх.№21308), у якому відповідач зазначає, що запис про державну реєстрацію фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі датується 31.03.2018, а запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 датується 01.10.2019, що свідчить про обов`язок сплати єдиного соціального внеску за увесь період, на який була нарахована недоїмка з моменту реєстрації фізичною особою-підприємцем. Зауважує, що тільки з внесенням змін у статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набрали чинності 01.01.2021, визначено, що фізичні особи-підприємці, а також особи, які провадять незалежну професійну діяльність та мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску у місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб. У зв`язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було виставлено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 № Ф-4398-49 на суму 18276,72 грн та від 08.12.2020 № Ф-4398-49 на суму 22809,04 грн. Звертає увагу суду, що у межах виконавчих проваджень протягом 2019-2024 років з рахунків позивача неодноразово проводилось списання коштів, у зв`язку з чим він дізнатись про відкриті виконавчі провадження, а відповідно і про існування оскаржуваних вимог, через що просить суд залишити позов без розгляду. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)) про розгляд справи повідомлена належним чином, жодних пояснень щодо предмета спору до суду не надходило.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 02.04.2024 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду належним чином оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 16.04.2024 суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цим позовом; відкрив провадження у справі, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін. Вказаною ухвалою суд також залучив Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; витребував від Головного управління ДПС у Запорізькій області належним чином засвідчені докази по справі, а саме: інтегровану карту платника податків ОСОБА_1 та розрахунок податкового боргу по вимогам про сплату боргу з єдиного внеску від 14.02.2019 № Ф-4398-49 та від 08.12.2020 № Ф-4398-49; всі документи та матеріали, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових вимог.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 з 31.03.2008 по 01.10.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області.

01.10.2019 позивач припинив підприємницьку діяльність, що підтверджується даними із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) протягом 2014-2022 років Комунальне підприємство «ПАРКУВАННЯ» (ідентифікаційний код 32153610) як страхувальник на суму нарахованої позивачу як застрахованій особі заробітної плати нараховувало та сплачувало страхові внески.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП) по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність опубліковувалась заборгованість:

станом на 31.01.2019 у сумі 18276,72 грн (недоїмка);

станом на 30.11.2020 у сумі 22809,04 грн, у тому числі недоїмка 8262,54 грн, штраф 3655,32 грн, пеня 10891,18 грн.

У зв`язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 № Ф-4398-49 про сплату суми боргу з єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн та від 08.12.2020 № Ф-4398-49 про сплату недоїмки, штрафи, пеню у розмірі 22809,04 грн.

Зазначені вимоги надіслані та не вручені позивачу, відправлення повернуті з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».

Вважаючи податкові вимоги відповідача від 14.02.2019 № Ф-4398-49 та від 08.12.2020 № Ф-4398-49 протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 5 Закону № 2464-VI встановлено, що взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI).

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, врегульована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція).

Відповідно до підпунктів 6, 7 статті 13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

За частиною четвертою статті 6 Закону №2464-VI, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (пункт 6 частини першої статті 1, частини третьої статті 25 Закону №2464-VI).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що позивач як фізична особа-підприємець, платник ЄСВ мав сплачувати відповідний внесок під час здійснення підприємницької діяльності.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, та гарантує особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Однак, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування для фізичних осіб-підприємців є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд дійшов висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

При вирішенні спірних правовідносин, суд застосовує правові висновки Верховного суду, викладені в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, у якій суд зазначив, що тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Як зазначив відповідач, у зв`язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 № Ф-4398-49 на суму 18276,72 грн та від 08.12.2020 № Ф-4398-49 на суму 22809,04 грн.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) з січня 2014 року по грудень 2022 року Комунальне підприємство «ПАРКУВАННЯ» (ідентифікаційний код 32153610) здійснював нарахування позивачу доходу та сплачував страхові внески.

Отже, станом на 2018 рік, у якому почалась нараховуватися заборгованість зі сплати єдиного внеску (за 2017 рік), позивач перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством «ПАРКУВАННЯ». Більш того, як судом встановлено, у вказаних трудових відносинах позивач перебував до грудня 2022 року, а з 01.10.2019 вже була припинена підприємницька діяльність.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та приписи Закону № 2464-VI, позивач у період з 2014 по 2022 роки є, у розумінні зазначеного закону, застрахованою особою, застрахованою особою.

Слід зазначити, що Законом №2464-VI не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.

Отже, саме на роботодавців як страхувальників у спірний період були покладені обов`язки щодо систематичної сплати єдиного внеску із заробітної плати позивача.

При цьому, як стверджує позивач, у періоди за який відповідачем нарахований єдиний внесок, він, як фізична особа-підприємець, господарської діяльності не здійснював та доходу від такої діяльності не отримував.

Таким чином у спірному періоді, за який нараховувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску (2017-2019 роки), у якому за позицією контролюючого органу позивачем не сплачено єдиний внесок, за позивача сплачено єдиний внесок роботодавцем, а тому він звільняється від обов`язку по сплаті у цей період єдиного внеску. Доказів зворотного не надано і судом не встановлено.

Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 № Ф-4398-49 та від 08.12.2020 № Ф-4398-49, та наявність підстав для їх скасування.

При вирішенні позовних вимог зобов`язального характеру суд виходить з наступного.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (далі Порядок №5).

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Згідно з пунктами 4 - 5 розділу І Порядку №5 відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Порядку №5 первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили.

Аналіз положень вказаного Порядку №5 свідчить про те, що, оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо правильного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом.

У разі визнання вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску протиправною з огляду на відсутність у суб`єкта господарювання податкового боргу, вимога про здійснення коригування відомостей в ІКП є також обґрунтованою, оскільки дані ІКП повинні відображати його дійсний стан розрахунків з бюджетом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 19.02.2019 у справі № 825/999/17, від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 25.03.2020 у справі № 826/9288/18, від 10.04.2020 у справі № 813/1760/18, від 01.07.2020 у справі № 640/8980/19, від 17.06.2021 у справі № 520/7599/19, від 28.10.2022 у справі № 200/5487/21, від 02.03.2023 у справі № 826/23604/15.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування вимог сплату боргу (недоїмки) 14.02.2019 № Ф-4398-49 та від 08.12.2020 № Ф-4398-49, тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків позивача шляхом виключення сум недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, визначеному податковими вимогами.

Щодо строку звернення до суду з цим позовом слід зазначити наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовною заявою.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).

Суд зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд звертає увагу відповідача, що ухвалою від 16.04.2024 суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив позивачу пропущений строк звернення до суду з цим позовом. При цьому суд констатував, що позивач звернувся до суду з пропуском шестимісячного строку звернення. Водночас судом судом встановлено, що за обставинами справи оскаржуються податкові вимоги від 14.02.2019 № Ф-4398-49 та від 08.12.2020 № Ф-4398-49, які були направлені на адресу: АДРЕСА_1 , за якою, як встановлено судом, позивач не проживав з травня 2018 року, а відтак не знав та не міг знати про їх існування.

Такі доводи позивача враховані судом при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та відповідно відкриття провадження у справі.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другоюстатті 77 КАС Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положеньстатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

VII. Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Квитанцією від 29.03.2024 № 6254-0358-8067-0384 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн. За таких обставин, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями2,5,72,77,139,241,243-246,255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 № Ф-4398-49 та вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 08.12.2020 № Ф-4398-49.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність» шляхом виключення заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі, визначеному податковою вимогою від 14.02.2019 № Ф-4398-49 на суму 18276,72 грн та визначеному податковою вимогою від 08.12.2020 № Ф-4398-49 на суму 22809,04 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), місцезнаходження: вул. Європейська, буд.16, м. Запоріжжя, 69104; код ЄДРПОУ 35037364.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.06.2024.

Суддя К.В.Мінаєва