Рішення

від 17.06.2024 по справі 280/3720/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року Справа № 280/3720/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ТРАНСБУД» (вул. Стартова, буд.1ж, м. Запоріжжя, 69013; код ЄДРПОУ 44553024)

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (вул. Чубанова, буд. 8, м. Запоріжжя, 69118; код ЄДРПОУ 39816845)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ТРАНСБУД» (далі позивач, ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ТРАНСБУД») до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 09.04.2024 №ПШ045029 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00грн.

- судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 25.04.2024 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.05.2024 відкрито провадження у справі №280/3720/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику сторін.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№19579 від 24.04.2024). Зокрема зазначено про незгоду з правомірністю винесення оскаржуваної постанови, оскільки така прийнята відповідачем необґрунтовано та безпідставно. Вказано, що підставою для винесення відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу стало встановлення під час проведення перевірки порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон України №2344-III), а саме не оформлено особисту картку водія ОСОБА_1 . Водночас зазначено, що відповідачем не взято до уваги те, що обов`язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, та відповідальність за недотримання вказаних вимог, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення. Зауважено, що Закон України №2344-III не містить вимог до перевізника за внутрішніми перевезеннями облаштовувати автомобіль тахографом та забезпечувати водія особистою карткою, однак відповідачем накладено штраф за порушення закону. Крім того, з посиланням на приписи пункту 6.3 Положення про робочий час, час відпочинку водіїв, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 вказано, що водій, який керує транспортним засобом не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія. З огляду на вищевикладене вказано, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваної постанови №ПШ045029 від 09.04.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00грн, а тому представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення проти позову викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№22195 від 09.05.2024) в якому зазначено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки 13.03.2024 проводилась рейдова перевірка на 13 км. а/д Н-15 Запоріжжя-Донецьк, під час якої був зупинений транспортний засіб марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп CARNEHL, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Водночас зазначено, що під час проведення рейдової перевірки було встановлено порушення позивачем вимог статті 48 Закону України №2344-III, а саме відсутність у водія під час перевірки особистої картки водія ОСОБА_1 про, що зазначено у Акті №АР009232 від 13.03.2024 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Крім того відзначено, що надана позивачем до матеріалів справи копія витягу з індивідуальної контрольної книжки водія не є юридично значимою для цілей з`ясування правомірності винесеної постанови, оскільки на момент складання акта про проведення перевірки така була відсутня. Зауважено, що носієм доказової інформації щодо встановлених обставин є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки тощо. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено Акт №АР009232 від 13.03.2024 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, який є носієм доказової інформації (доказової бази). З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено про правомірність спірної постанови та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ТРАНСБУД» зареєстроване у якості юридичної особи 13.01.2022 (номер запису: 1001031020000052313) із видами діяльності за КВЕ: 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (основний); 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.11 Знесення; 43.13 Розвідувальне буріння; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.91 Покрівельні роботи; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 81.21 Загальне прибирання будинків; 81.29 Інші види діяльності із прибирання; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (а.с.22).

Під час проведення рейдової перевірки 13.03.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки на 13 км. а/д Н15 Запоріжжя-Донецьк був зупинений та перевірений транспортний засіб марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп CARNEHL, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами проведеної рейдової перевірки складено Акт №АР009232 від 13.03.2024 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі - Акт перевірки №АР009232), відповідно до якого встановлено порушення позивачем статті 34 Закону України №2344-III, пункту 6.1 Положення про робочий час, час відпочинку водіїв, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, пункту 3.3 Інструкції з використання тахографів, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою особистою карткою водія ОСОБА_1 , чим порушено вимоги статті 48 Закону України №2344-III (а.с.6 зворотній бік).

Водій ОСОБА_1 із вказаним Актом перевірки №АР009232 ознайомився, копію акту отримав та жодних заперечень до нього не надав, що підтверджується особистим підписом останнього.

09.04.2024 представником ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ТРАНСБУД» на адресу відповідача було подано письмові пояснення за вих.№0904/2024 у яких, окрім іншого, зазначено, що чинне законодавство України не містить заборони здійснювати внутрішні перевезення вантажів на транспортних засобах без тахографа, отже мати картку водія та облаштовувати автомобіль (для внутрішніх перевезень) тахографом є правом, а не обов`язком автомобільного перевізника. Водночас вказано, що законодавець надає можливість контролювати робочий час та час відпочинку водія, не тільки за допомогою тахографа, а ще й за допомогою індивідуальних контрольних книжок водія, так як тахограф, це обладнання яке встановлюються на порівняльно нові транспортні засоби (а.с.9 зворотній бік 11).

За результатами проведеної рейдової перевірки та на підставі висновків Акту перевірки №АР009232 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області стосовно ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ТРАНСБУД» винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ045029 від 09.04.2024. Вказаною постановою на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України №2344-III на позивача накладено стягнення у вигляді адміністративно-господарського штрафу в розмірі17 000,00грн (а.с.7).

Вважаючи вищезазначену постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду про її скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону України № 2344-ІІІ).

Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону України № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України №2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у пункті 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті».

Частинами 14, 17, 18 статті 6 Закону України № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) №1567, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, далі Порядок №1567).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункт 4 Порядку №1567).

При цьому, за приписами пункту 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно із пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

За правилами статті 48 Закону України №2344, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону України №2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України №2344-III та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).

Згідно з пунктом 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Пункт 6.4 Положення №340 встановлює, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно з пунктом 7.1 Положення №340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.

Пунктом 7.2 Положення 340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі Інструкція №385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції №385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно з пунктом 3.6 даної Інструкції перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В контексті наведеної вище норми статті 60Закону України №2344-IIIсуд наголошує, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів та вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Суд звертає увагу, що у даному випадку під час здійснення перевезення вантажу автомобільним перевізником виступало саме ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ТРАНСБУД», що підтверджується, зокрема наданою до матеріалів справи копією товарно-транспортної накладної №4341 від 13.03.2024 та не заперечується сторонами (а.с.50).

Водночас, з огляду положення вищевказаних норм, суд зазначає, що тахокартка, а також картка водія, роздруківка даних роботи цифрового тахографа (роздруківка обліку режиму праці та відпочинку водія на паперовому носії) або індивідуальна контрольна книжка водія є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, що відповідно до статті 48 Закону України №2344-ІІІ входять до переліку обов`язкових документів при здійсненні внутрішніх перевезень.

Верховним Судом у постанові від 10.05.2019 по справі №816/124/17 вказано, що норми Закону України №2344-III зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.

Також, у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону України №2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 (далі за текстом - Конвенція №153) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з частиною 3 статті 10 Конвенції №153 традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

За правовим висновком постанови Верховного Суду від 19.03.2020 по справі №823/1199/17, приписи пункту "а" частини першої статті 10 Конвенції №153 є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Відповідно до Поправки №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, з 20.12.2010 водії мають пред`явити посадовим особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті, реєстраційні листки за кожен поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 1+28 тахокарт чи індивідуальних реєстраційних листків.

Враховуючи норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що контроль за роботою водіїв, які здійснюють вантажні перевезення, повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин, зокрема, за допомогою тахографу чи індивідуальної контрольної книжки.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до відповідальності слугувала відсутність під час перевірки особистої картки водія ОСОБА_1 , про що зазначено в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР009232.

Водій ОСОБА_1 із вказаним Актом перевірки №АР009232 ознайомився, копію акту отримав та жодних заперечень щодо виявленого порушення, зокрема, стосовно наявності чи відсутності особистої картки водія до вказаного акту не надав, що підтверджується особистим підписом останнього.

Так, в обґрунтування протиправності позиції відповідача щодо наявності підстав для притягнення ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ТРАНСБУД» до відповідальності представником позивача, зокрема зазначено, що до відповідальності можуть бути притягнуті лише ті автомобільні перевізники, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення. Оскільки позивач здійснює внутрішні перевезення то на нього не поширюються вимоги щодо обов`язкового використання тахографа, а відтак застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з спірною постановою є безпідставним.

Такі доводи представника позивача суд відхиляє як необґрунтовані та зазначає, що вимоги Інструкції №385 поширюються на усіх суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Разом з тим, згідно пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що предметом перевірки у цій справі була не наявність встановленого тахографу, а наявність у водія певних документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, тому доводи позивача про неправомірність здійснення перевірки транспортного засобу, який не здійснював міжнародні перевезення, є необґрунтованими.

Суд звертає увагу, що в спірному випадку доказів того, що транспортний засіб марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп CARNEHL, номерний знак НОМЕР_2 був з повною масою менше ніж 3,5 тони суду не надано, а відтак зазначений автомобіль мав бути обладнаний тахографом.

Водночас, як вже було зазначено вище, чинним законодавством України, зокрема пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже, у випадку відсутності тахографа водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тони повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв.

Слід відзначити, що чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Зазначені висновки відповідають застосуванню норм матеріального права, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17.

Отже, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпеки шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових. У зв`язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що під час перевірки водій зобов`язаний надати особам, які проводять перевірку, протокол перевірки та адаптації тахографу, а у випадку, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом - індивідуальну контрольну книжку водія. Відсутність (не пред`явлення) вказаних документів на час проведення перевірки незалежно від здійснення міжнародного чи внутрішнього перевезення, є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу.

Матеріали справи свідчать, що позивач не заперечував, що транспортний засіб, який був зупинений контролюючим органом в ході проведення рейдової перевірки не був обладнаний тахографом, натомість згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом який не обладнаний тахографом, зобов`язаний вести індивідуальну контрольну книжку водія та пред`являти таку книжку під час перевірки особам, які проводять перевірку.

Тобто, визначальним при вирішенні даного спору є не встановлення наявності у водія ОСОБА_1 індивідуальної контрольної книжки водія, а встановлення факту відсутності її саме на момент проведення перевірки.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що водієм в ході проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу не було надано індивідуальну контрольну книжку водія.

Таким чином, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження того, що на момент проведення перевірки у водія транспортного засобу була індивідуальна контрольна книжка водія та така книжка надавалася посадовим особам відповідача.

Суд зауважує, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках та саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, що можуть мати значення для вирішення питання щодо наявності чи відсутності правопорушення.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених правил і процедур, передбачених вказаними нормативно-правовими актами.

У спірному випадку на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР009232 від 13.03.2024, який є носієм доказової інформації (доказової бази).

Надана позивачем до матеріалів справи копія витягу з індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_1 , яка також була надана контролюючому органу разом із письмовими поясненнями не є юридично значимою, оскільки була відсутня на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що водій під час проведення перевірки не мав визначених для водія статтею 48 Закону України №2344-ІІІ документів, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, суд дійшов висновку, що ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ТРАНСБУД» було допущено правопорушення, внаслідок якого відповідачем правомірно прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

З огляду на вищевикладене у сукупності суд дійшов висновку, що позивачем під час розгляду справи не спростовано відсутності порушення.

За встановлених під час розгляду даної справи обставин суд дійшов висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ045029 від 09.04.2024 є правомірною та такою, що прийнята в межах діючого законодавства.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ТРАНСБУД» (вул. Стартова, буд.1ж, м. Запоріжжя, 69013; код ЄДРПОУ 44553024) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (вул. Чубанова, буд. 8, м. Запоріжжя, 69118; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 17.06.2024.

Суддя І.В.Садовий