Рішення

від 17.06.2024 по справі 300/8245/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2024 р. справа № 300/8245/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2023 №4328743-2410-0906, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2023 №4328743-2410-0906.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.05.2023 №4328743-2410-0906, яким визначено суму податкового зобов`язання, а саме орендну плату з фізичних осіб за 2023 рік - 11 202,73 грн. Проте, на думку позивача такі висновки є безпідставними, оскільки строк дії договору оренди землі укладено 16.01.2017 між позивачем та Тустанською сільською радою Галицького району Івано-Франківської області, 16.01.2022, відповідно до пункту 8 даного договору, його пролонговано не було. При цьому, пунктами 288.1 - 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що єдиною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Однак, не зважаючи на те, що строк дії договору оренди землі закінчився 16.01.2022, контролюючий орган все ж таки нарахував податкове зобов`язання, а саме орендну плату з фізичних осіб за 2023 рік - 11202,73 грн. У зв`язку із наведеним позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.05.2023 №4328743-2410-0906 є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

25.12.2023 представником позивача зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунуто.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 01.01.2024. Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що Дубовецькою сільською радою листом від 27.01.2023 №06-09/84 проінформовано ГУ ДПС в Івано-Франківській області інформацію про перелік орендарів, з якими укладено додаткові угоди до договорів оренди та договори оренди на земельні ділянки комунальної власності станом на 01.02.2023, серед яких є і ОСОБА_1 . Так, відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебуває столярний цех, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, на підставі вищезазначеного, ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено нарахування ОСОБА_1 орендної плати за 2023 рік та винесено податкового повідомлення-рішення від 31.05.2023 №4328743-2410-0906 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 11 202,73 грн. При цьому, якщо суб`єкт господарювання продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та не отримав письмового заперечення від органу місцевого самоврядування (орендодавця) щодо використання земельної ділянки, то до укладання договору оренди на новий строк такий суб`єкт господарювання має сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору оренди землі. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення від 31.05.2023 №4328743-2410-0906 прийняте на підставах та в порядку, визначеному чинним законодавством, а тому вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

08.02.2024 на адресу суду від позивача, надійшла відповідь на відзив, згідно якої, зазначено, що зміни в Земельний кодекс України щодо статті 126-1, внесено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019, а тому правила даної статті не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли у зв`язку з укладенням договору оренди землі до набрання нею чинності, тобто до 05.12.2019. При цьому, договір між позивачем та Тустанською сільською радою укладений 16.01.2017, а тому поновлення даного договору здійснюється на умовах визначених самим договором. Зважаючи на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області як платник податків, що покладає на нього обов`язок сплачувати у встановленому порядку і розмірі передбачені законодавством податки та збори.

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебуває столярний цех, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.36-43).

Судом встановлено, що 16.01.2017 Між ОСОБА_1 - "Орендарем" та Тустанською сільською радою - "Орендодавцем" було укладено договір оренди землі земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2621287301:01:001:0126 для обслуговування столярного цеху. Згідно пункту 8 договір укладено на 5 (п`ять) років. Пунктом 37 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено (а.с.6-9).

Дубовецькою сільською радою листом від 27.01.2023 №06-09/84 проінформовано ГУ ДПС в Івано-Франківській області інформацію про перелік орендарів, з якими укладено додаткові угоди до договорів оренди та договори оренди на земельні ділянки комунальної власності станом на 01.02.2023, серед яких вказано ОСОБА_1 (а.с.31-35).

На підставі вищезазначеного листа, ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено нарахування ОСОБА_1 орендної плати за 2023 рік та винесено податкове повідомлення-рішення від 31.05.2023 №4328743-2410-0906 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 11 202,73 грн (а.с.10).

Не погоджуючись із позицією контролюючого органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням від 31.05.2023 №4328743-2410-0906 позивач, з метою захисту свого порушеного права, звернувся із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Земельні відносини в Україні регулюютьсяЗемельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III, зі змінами та доповненнями (далі -ЗК України), а справляння плати за землю, зокрема, орендної плати за землю, здійснюється відповідно до положеньПодаткового кодексу України(далі -ПК України).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються такожЗаконом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV(далі - Закон № 161-XIV) та договором оренди землі.

Умови договору оренди землі визначені устатті 15 Закону № 161-XIV, однією із істотних умов якого є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПК України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно достатті 206 ЗК Українивикористання в землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, як визначеностаттею 288 ПК України, є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 125 ЗК Українивизначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону № 161-XIV).

Згідно статті 15 Закону № 161-XIVоднією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Приписами статті 17 Закону № 161-XIV встановлено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст.17 Закону № 161-XIV).

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (ч. 1ст. 34 Закону № 161-XIV).

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме з дня реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо інше не встановлено умовами договору.

У разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної (комунальної) власності орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, та сплачує орендну плату за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році, тобто до дати повернення земельної ділянки орендодавцю (відповідному органу виконавчої влади чи відповідній сільській, селищній, міській раді).

Наведене дає підстави до висновку, шо орендна плата нараховується і сплачується Орендарем за фактичний період перебування землі у користуванні в Орендаря.

Згідностатті 654 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або закономчи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту9.1 статті 9 Податкового кодексу України(даліПК) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу підпункту14.1.147 пункту 14.1 статті 14цього жКодексує податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до визначених у підпунктах14.1.136,14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПКтермінах орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власностіце обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачіюридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно дозаконунадані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно зі ст.ст. 269, 270 Кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Тобто платниками податку з числа фізичних осіб є, зокрема власники земельних часток (паїв).

Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) на виконання пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 287.1. статті 287 коментованого Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У пункті288.1 статті 288 ПК Українипередбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до пунктів 288.2 - 288.5 статті288 ПК Україниплатником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

- може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах;

- для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку;

- для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки;

У пункті288.7 статті 288 ПК Українивстановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з пунктом285.1 статті 285 ПК Українибазовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Суд зазначає, що згідно матеріалів справи, 16.01.2017 між ОСОБА_1 - "Орендарем" та Тустанською сільською радою - "Орендодавцем" було укладено договір оренди землі земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2621287301:01:001:0126 для обслуговування столярного цеху. Згідно пункту 8 договір укладено на 5 (п`ять) років. Пунктом 37 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено (а.с.6-9).

На підставі вищезазначеного листа, ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено нарахування ОСОБА_1 орендної плати за 2023 рік та винесено податкового повідомлення-рішення від 31.05.2023 №4328743-2410-0906 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 11 202,73 грн (а.с.10).

Відповідач податковим повідомленням-рішенням від 31.05.2023 №4328743-2410-0906 нарахував позивачу орендну плату за землю за 2023 рік у розмірі 11 202,73 грн.

Однак, позивач стверджує, що оскаржені податкове повідомлення-рішення охоплює період, коли строк дії договору закінчився, що вказує на відсутність правової підстави до нарахування і сплати орендної плати за земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2621287301:01:001:0126.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 31 Закону № 161-XIVдоговір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених устатті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Приписами статті 33 Закону № 161-XIVпередбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених статтею 33 Закону № 161-XI, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, з одного боку підставою для нарахування орендної плати є договір оренди земельної ділянки. З іншого - орендна плата є, по-суті, одним із податків, а отже, його справляння відбувається з урахуванням нормПК України.

Крім того, законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 року № 340-IX(набрав чинності 16.01.2020 року) внесено зміни, зокрема, доЗемельного кодексу Українитаглаву 19вказаного Кодексу доповнено статтею 126-1.

Так, відповідно достатті 126-1 ЗК Українидоговором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 8 Договору оренди, позивач як орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

При цьому, відповідно до пункту 37 Договору орендидія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Водночас, із долученої відповідачем до відзиву Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (інформаційна довідка №363274624 від 25.01.2024), суд встановив наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації, що у власності ОСОБА_1 перебуває столярний цех, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про продовження державної реєстрації речового права на той самий строк (а.с.36-43).

Також, з вказаної Інформації суд встановив зареєстроване право на користування спірною земельною ділянкою площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2621287301:01:001:0126.

Суд зауважує, що припинення для позивача дії договору оренди землі у випадках, перелічених вЗаконі України "Про оренду землі", не позбавляє його як орендаря обов`язку, встановленогостатті 126-1 ЗК України, щодо подання до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяви про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору оренди землі.

При цьому, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до податкового органу з метою проведення звірки та підтвердження факту відсутності у нього права на оренду земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2621287301:01:001:0126 для обслуговування столярного цеху.

Таким чином, посилання позивача на те що, строк дії договору оренди землі закінчився 16.01.2022, а контролюючий орган все ж таки нарахував податкове зобов`язання, а саме орендну плату з фізичних осіб за 2023 рік, є безпідставними, оскільки позивач продовжив користування земельною ділянкою, а доказів протилежного суду не надано, факт перебування земельної ділянки в користуванні позивача є доведеним.

Відтак, оскільки орендар продовжує користуватись земельною ділянкою, не вчинив дії щодо її повернення власнику та в свою чергу власник не повідомив орендаря про наявність у нього заперечень в поновленні договору оренди землі, відповідно позивач має обов`язок зі сплати орендної плати за землю.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.05.2023 №4328743-2410-0906, натомість позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській від 31.05.2023 №4328743-2410-0906, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимогстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );

відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Микитин Н.М.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Рішення не набрало законної сили.

Суддя

(підпис) (прізвище, ініціали)

« 17» червня 2024 року

М.П.