Постанова

від 06.06.2024 по справі 520/21671/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 р.Справа № 520/21671/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Зоркіна Ю.В.) від 22.11.2023 (повний текст складено 04.12.23) по справі № 520/21671/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРМ АГРО" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ВРМ АГРО", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив скасувати податкове повідомлення рішення форми " В4" від 23 травня 2023 року № 00130630716, винесене ГУ ДПС у Харківській області, яким ТОВ "ВРМ-АГРО" збільшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість в розмірі 54166,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним до перевірки були надані всі необхідні документи бухгалтерського обліку, а його контрагенти в період провадження своєї господарської діяльності, зокрема і в період господарських взаємовідносин з ТОВ «ВРМ-АГРО», були належним чином зареєстрованими суб`єктами господарювання, є діючими підприємствами, тому висновок про відсутність постачання від них продукції є неправдивим. Окрім того зазначає, що навіть можливі недоліки в оформленні ТТН, інших документів не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції за наявності інших належних доказів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 по справі № 520/21671/23 позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення рішення форми "В4" від 23 травня 2023 року № 00130630716, винесене ГУ ДПС у Харківській області, яким ТОВ "ВРМ-АГРО" збільшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість в розмірі 54166,00 грн

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРМ-АГРО" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на відвантаження ТМЦ була надана видаткова накладна № РН-0000009 від 12.10.2022 року (на товар Бочка циліндрична 250 шт.), згідно картки обліку рахунку 204 надходження товару згідно бухгалтерського обліку ТОВ «ВРМ-АГО» оприбуткувалось 10.10.2022 року, що не відповідає дійсності. Згідно наданих ТТН транспортування ТМЦ здійснювалось автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 , Вантажоодержувач - ТОВ «ВРМ-АГРО», Замовник - Вантажовідправник ТОВ «ТАГРА», пункт навантаження м. Браїлів пункт розвантаження м. Вінниця, вантажно-розвантажувальні операції не заповнено. Також зазначає, що в ТТН № 12/10/2022 від 12.10.2022 в графі Автомобільний перевізник та Водій зазначено тільки прізвище, ім`я по батькові ОСОБА_1 , РНОКПП або посвідчення водія відсутнє, що унеможливлює ідентифікувати вищезазначену особу яка здійснювала перевезення ТМЦ та встановити чи дійсно існують у цієї особи транспортні засоби зазначені у ТТН не можливо. Також посилається на те, що встановити, за який рахунок здійснювалось перевезення ТМЦ ФОП ОСОБА_1 не є можливим, оскільки відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Додаток 4-ДФ Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору) доходи з ознакою 157 «Дохід, виплачений самозайнятій особі» ТОВ «ТАГРА» зазначеному ФОПу не виплачувались. Також, згідно даних ЄРПН платник податку ТОВ «ТАГРА» у періоді з 01.01.2022 по 10.10.2022 (по дату виписки та реєстрації податкової накладної № 3 від 10.10.2022 року та видаткової накладної № РН-0000009 від 12.10.2022 з номенклатурою: Бочка металева, б/в у кількості 250 шт.) взагалі не придбавало, ТОВ «ТАГРА» взагалі за цей період ніяких бочок не придбавало та на адресу ТОВ «ТАГРА» відсутній зареєстрований у ЄРПН податковий кредит з номенклатурою товару Бочка металева, б/в, тобто відсутнє походження товару, яке було реалізовано на адресу ТОВ «ВРМАГРО». Отже, надані до перевірки первинні документи не дають змоги встановити фактичне придбання ТМЦ згідно ПН № 3 від 10.10.2022 року на суму ПДВ 54166,5 грн. з номенклатурою: Бочка металева, б/в у кількості 250 шт., видаткової накладної № РН-0000009 від 12.10.2022 на суму ПДВ 54166,5 грн. з номенклатурою: Бочка циліндрична 250 шт., також не дають змоги встановити фактичне перевезення ТМЦ згідно ТТН № 12/10/2022 від 12.10.2022, та підтвердити наявність господарських взаємовідносин між ТОВ «ТАГРА» та ТОВ «ВРМ-АГРО».

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач пройшовши визначену діючим процедуру державної реєстрації набув статус суб`єкта господарювання юридичної особи, основним видом діяльності підприємства є 32.99 виробництво іншої продукції, н.в.і.у. (основний) 01.49 розведення інших тварин 10.89 виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у. 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами 46.18 діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами 46.38 оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками 82.92 пакування 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 82.19 фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність 82.99 надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. 73.20 дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук 71.20 технічні випробування та дослідження 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування 46.17 діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами 10.92 виробництво готових кормів для домашніх тварин.

Фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВРМ-АГРО» з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з ПДВ за січень 2023 року (від 07.03.2023 № 9042309132), у розмірі 2124979 гривень, яку сформовано за рахунок періодів виникнення від`ємного значення: квітень 2021 року - січень 2023 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.04.2023 № 10798/20-40-07-16-06/40693196 . яким встановлено порушення п. 198.1.-198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. ст. 200 ПК України що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ , що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за січень 2023 року на суму 54166 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки за результатами огляду яких листом від 19.05.2023 № 27225/6/20-40-07-16-12 підприємство повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишені без змін.

Порушення, встановлені актом перевірки тали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 23.05.2023 № 00130630716 яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 54166,00 грн.

Не погодившись з винесеним контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно пунктів 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За нормою п.п. а п.185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом п. 186.1 статті 186 ПК України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Унормуванням п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п.п. «а» п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

За визначенням п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі якщо за результатами звітного (податкового) періоду податковий кредит платника перевищує його податкові зобов`язання, у платника формується від`ємне значення ПДВ звітного (податкового) періоду, яке відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України може бути, зокрема, зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У випадках вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом зменшення від`ємного значення суми ПДВ платника податків, та внаслідок цього зменшено суму бюджетного відшкодування або донараховано суму податкового зобов`язання з ПДВ застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 123 ПК України.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Доцільно зауважити, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно пункту 12.2. зазначеного Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт господарювання повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Судовим розглядом встановлено, що між підприємством позивача та ТОВ «Тагра» без укладання договору поставки на підставі рахунка-фактури СФ 0000009 від 10.10.2022 року здійснено поставку бочок металевих б/в у кількості 250 одиниць за ціною без ПДВ 1083,33 грн, на загальну суму 324999,00 грн, в тому числі ПДВ 54166,50 грн. Оплата за поставлений товар здійснена на підставі платіжної інструкції № 706 від 10.10.2022 року на суму 324999,00 грн.

Товар поставлений на адресу позивача згідно видаткової накладної РН-0000009 від 12.10.2022 року, а транспортування здійснено ФОП ОСОБА_1 автомобілем МАН НОМЕР_1 згідно ТТН 12/10/2022 від 12.10.2022 р.

ТОВ «Тагра» на адресу позивача виписано та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 3 від 10.10.2022 року.

Придбані ТМЦ обліковані на субрахунку 204 Тара й тарні матеріали рахунку 20 Виробничі запаси Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291, на якому відображення наявності і руху усіх видів тари, рух ТМЦ відображений по рахунку 206 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291 , на якому обліковуються матеріали, передані на переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів.

В подальшому, вказані бочки використані для гомогенізації та фасування меду, який в подальшому був експортований, на підтвердження чого надано акти приймання-здачі виконаних робіт за договором № 220/03/22 від 22.03.202022 року з ТОВ СП «Мед Поділля» та ВМД (а.с. 65-92).

В судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні вимог позивача податковий орган послався на те, що ТОВ «ТАГРА» зареєстровано 19.08.2022 №1001751020000001569 у ГУ ДПС у Вінницькій області (Жмеринська ДПІ), вид діяльності - 46.11 - (основний) діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами. Згідно 20-ОПП платник податку має основні засоби - офіс та склад, зареєстровано платником ПДВ з 01.10.2022 року; на підприємстві обліковується 4 особи. Зазначено про те, що номенклатура товару у видатковій накладній та ТТН не співпадають, ТОВ «Тагра» бочки металеві у період, що перевівся не придбавало.

Надана на відвантаження видаткова накладна № РН-0000009 від 12.10.2022 року та товаротранспортні документи до них (ТТН 12/10/2022 від 12.10.2022) (на товар Бочка циліндрична - 250 шт.), згідно наданої ТТН транспортування ТМЦ здійснювалось автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 , Вантажоодержувач - ТОВ «ВРМ-АГРО», Замовник - Вантажовідправник - ТОВ «ТАГРА», пункт навантаження м. Браїлів - пункт розвантаження м. Вінниця, вантажно-розвантажувальні операції - не заповнено, у ТТН вказано лише ПІБ водія без зазначення номеру посвідчення та ідентифікаційного коду, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка здійснювала перевезення ТМЦ та встановити наявність у цій особи транспортних засобів, також ТТН від імені ТОВ «ТАГРА» підписано ОСОБА_2 без ідентифікування посади, що унеможливлює ідентифікувати вищезазначену матеріально-відповідальну особу. Згідно даних ЄРПН платник податку ТОВ «ТАГРА» у періоді з 01.10.2022 по 12.10.2022 (по дату виписки видаткової накладної № РН-0000009 від 12.10.2022 та реєстрації податкової накладної №3 від 10.10.2022 року) з номенклатурою товару: Бочка металева, б/в у кількості 250 шт.) не придбавало.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що згідно даних ЄРПН платник податку ТОВ «ТАГРА» у періоді з 01.01.2022 по 10.10.2022 (по дату виписки та реєстрації податкової накладної № 3 від 10.10.2022 року та видаткової накладної № РН-0000009 від 12.10.2022 з номенклатурою: Бочка металева, б/в у кількості 250 шт.) взагалі не придбавало, ТОВ «ТАГРА» взагалі за цей період ніяких бочок не придбавало та на адресу ТОВ «ТАГРА» відсутній зареєстрований у ЄРПН податковий кредит з номенклатурою товару Бочка металева, б/в, тобто відсутнє походження товару, яке було реалізовано на адресу ТОВ «ВРМАГРО», колегія суддів зазначає, що за висновками акту перевірки, контролюючим органом не досліджувалося питання придбання контрагентом підприємства позивача металевих бочок б/в за період з 01.01.2022 р. до жовтня 2022 р., а лише встановлено, що придбання такого товару не мало місце у період 01.10.2022 р. по 12.10.2022 р., виключно за 12 днів до дати їх реалізації (арк. 27 акту перевірки).

В свою чергу, податковий орган не встановлювалося факту можливого придбання ТОВ «ТАГРА» бочок в інші періоди.

Крім того, предметом поставки є бочки які були у використанні, що свідчить про те, що вони могли бути отриманні в складі іншого продукту, який реалізовано, а в акті перевірки також відображено інформацію про те, що ТОВ «ТАРГА» в період взаємовідносин з ТОВ «ВРМ-АГРО» одночасно з поставленими на адресу підприємства позивача 250 бочок, поставило іншим підприємствам 3830 шт., а тому доводи відповідача щодо відсутності можливості у контрагента підприємства позивача поставити ТМЦ є безпідставними.

Що стосується доводів податкового органу про те, що на відвантаження ТМЦ була надана видаткова накладна № РН-0000009 від 12.10.2022 року (на товар Бочка циліндрична 250 шт.), а згідно картки обліку рахунку 204 надходження товару згідно бухгалтерського обліку ТОВ «ВРМ-АГО» оприбуткувалось 10.10.2022 року (арк. 26 акту перевірки), що не відповідає дійсності, колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано картку обліку рахункам 204, 206 за період з 10.10.2022 р. 31.01.2022 р., згідно якої придбаний товар був оприбуткований 12.10.2022 р. (а.с. 93-94), що спростовує твердження апелянта в цій частині.

Що стосується доводів апелянта про те, що в ТТН № 12/10/2022 від 12.10.2022 в графі Автомобільний перевізник та Водій зазначено тільки прізвище, ім`я по батькові ОСОБА_1 , РНОКПП або посвідчення водія відсутнє, що унеможливлює ідентифікувати вищезазначену особу яка здійснювала перевезення ТМЦ та встановити чи дійсно існують у цієї особи транспортні засоби зазначені у ТТН, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзаців 25 та 26 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за № 128/2568 (далі Правила №363), товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Як зазначається, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 1.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Верховний Суд, зокрема, в постанові від 02.03.2023 року у справі № 804/644/16 зробив висновок, що наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно даних ТТН, за замовленням ТОВ «ТАРГА» перевезення за маршрутом м. Браїлів м. Вінниця здійснював ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований 11.01.2010 року, як суб`єкт підприємницької діяльності, основний вид діяльності - Вантажний автомобільний транспорт, перебуває на обліку ГУ ДПС у Вінницькій області на спрощеній системі оподаткування.

В свою чергу, щодо ініціалів водія, то в ТТН зазначено, що водієм був ОСОБА_1 , ініціали якого відповідають імені та прізвищу самого підприємця, а тому твердження відповідача про неможливість ідентифікувати особу, яка здійснювала перевезення ТМЦ є безпідставними.

Щодо відсутності в ТТН посади представника ТОВ «ТАГРА» ОСОБА_2 , то посада цієї особи зазначена у видатковій накладні, а саме «комерційний директор», що дозволяє ідентифікувати особу та його представника.

Щодо відсутності даних про вантажно-розвантажувальні роботи, то слід зазначити, що заповнення даного розділу не є обов`язковим. Крім того, вид товару пуста металева бочка (з урахуванням її об`єму та ваги), дозволяє здійснювати завантаження та розвантаження вручну та не передбачає застосування спеціальних вантажно-розвантажувальних пристроїв.

При цьому, колегія суддів зазначає, що певні недоліки в оформленні ТТН (не заповнення деяких граф, не зазначення реквізитів посвідчення водія, тощо) не можуть самі по собі ставити під сумнів реальний характер господарської операції щодо придбання ТМЦ, з урахуванням інших обставин цієї справи.

Що стосується доводів щодо відсутності оплати ТОВ «ТАГРА» на рахунок перевізника, колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що отримання позивачем товарів від контрагента, здійснення розрахунків, використання їх у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки, а тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 по справі № 520/21671/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складено 17.06.2024.