Постанова

від 10.06.2024 по справі 160/32859/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/32859/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Дніпровської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року

у справі № 160/32859/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІНСАЙТ"

до Дніпровської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІНСАЙТ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA 11013/2023/000226/1 від 21.11.2023р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA/110130/2023/000890 від 21.11.2023 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі №160/32859/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІНСАЙТ" задоволено.

Судом зазначено, що відповідно до статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Суд врахував, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Суд вважав, що інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, що відмінні від тих, які стоять під відповідним зовнішньоекономічним договором, є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону. Також, суд звернув увагу, що митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Суд дослідив, що наявні у матеріалах справи документи повністю підтверджують вартість транспортування товару до кордону України. Також у матеріалах справи міститься копія інвойсу, який підтверджує вартість товару. Відповідачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими засобами доказування неправильності заявленої митної вартості товару. Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, які не підтвердженні жодними доказами. За вказаних обставин суд задовольнив позовні вимоги .

Не погодившись з рішенням суду, Дніпровська митниця подала апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 160/32859/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує, що за результатами перевірки документів, які додані позивачем до митної декларації, встановлено розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, а також, що ці документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказує, що декларація транзиту з Польщі (Т1) до митного оформлення не надана. Крім того, позивачем не надано додаток до договору транспортно-експедиційного обслуговування стосовно визначення плати експедитору. Також, позивачем не надано підтвердження здійснення оплати за рахунком від 09.11.2023 №8581, відсутнє документальне підтвердження витрат за п.2,3 рахунку №8581 рахунками з порту та супутніми витратами по території Польщі. Разом з тим, договірні відносини між експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» з перевізником ТОВ «Вест Транс Логістик» не підтверджено документально. З цих підстав, відповідачем згідно приписів ст. 53 МКУ зобов`язано позивача надати додаткові документи, однак позивачем повідомлено, що надати документи неможливо. Таким чином, оскільки розбіжності не усунено, скаржник правомірно застосував до товару метод 2б та прийняв спірне рішення про коригування митної вартості. Скаржник звертає увагу, що у спірному рішення наявна інформація, яку саме декларацію взято за основу для коригування митної вартості товару повивача, зазначено найменування товару, країну виробництва та відправлення, умови поставки, вагу нетто. Також, скаржником надано суду копії декларацій, які використані при коригуванні.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 06.08.2021 між позивачем та Baoding Jingka Import and Export Trading Co. LTD (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт № 0806/2021.

Умови поставки товару FOB Xingang; сума, яка вказана у інвойсі - 21 500 доларів США.

У матеріалах справи містяться копії платіжних доручень про повному оплату позивачем поставленого товару.

У відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи.

Документи були витребувані від позивача у зв`язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:

- умови поставки FOB Xingang; позивачем не надано до митного оформлення декларацію транзиту з Польщі;

- до митного оформлення не надано заяву на перевезення товару, у якій вказується, зокрема, маршрут перевезення товар;

- до митного оформлення не надано додатку до договору транспортно-експедиційного обслуговування, у якому визначено плату експедитору;

- до митного оформлення не додано документ, який підтверджує оплату вартості перевезення вантажу до кордону України;

- договірні відносини між перевізником та експедитором не підтверджено.

Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митній декларації позивача із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.

Одночасно судом встановлено, що консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі; копії повідомлень податкового органу містяться у матеріалах справи разом із доказами їх направлення декларанту.

За вказаних обставин позивач був ознайомлений з переліком витребуваних документів.

Позивач повідомив про неможливість подання інших документів.

Відповідач визначив митну вартість товару на підставі методу 2б за ціною подібних (аналогічних) товарів, у зв`язку з цим прийнято рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA 11013/2023/000226/1 від 21.11.2023р.

Вважаючи, що спірне рішення №UA 11013/2023/000226/1 є протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно із ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень.

Колегія суддів зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість та необхідність витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Baoding Jingka Import and Export Trading Co. LTD (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт № 0806/2021.

20.11.2023 року позивач звернувся до відповідача з метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на митну території України згідно контракту № 0806/2021, за електронною митною декларацією від 20.11.2023 №23UA1101300023950U0.

В подальшому, у відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи.

Так, документи були витребувані відповдіачем, оскільки документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:

- умови поставки FOB Xingang; позивачем не надано до митного оформлення декларацію транзиту з Польщі;

- до митного оформлення не надано заяву на перевезення товару, у якій вказується, зокрема, маршрут перевезення товар;

- до митного оформлення не надано додатку до договору транспортно-експедиційного обслуговування, у якому визначено плату експедитору;

- до митного оформлення не додано документ, який підтверджує оплату вартості перевезення вантажу до кордону України;

- договірні відносини між перевізником та експедитором не підтверджено.

Позивач повідомив про неможливість подання інших документів.

Відтак, відповідач визначив митну вартість товару на підставі методу 2б за ціною подібних (аналогічних) товарів, у зв`язку з цим прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA 11013/2023/000226/1 від 21.11.2023р.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Наведеною нормою не встановлено певних вимог чи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості.

Суд апеляційної інстанції враховує висновок Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, що оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Як правильно дослідив суд першої інстанції, матеріали справи містять копію рахунку на перевезення товару від 09.11.2023 року № 8581, а також довідку про транспорті витрати від 09.11.2023 року № 9629, які в свою чергу у сукупності підтверджують вартість транспортування товару позивача до кордону України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані декларантом митному органу довідка про транспортні витрати в сукупності з іншими документами, є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відтак, суд першої інстанції правильно відхилив аргументи скаржника про те, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, через те, що декларація транзиту (Т1) до митного оформлення не надана, не надано додаток до договору транспортно-експедиційного обслуговування, відсутнє документальне підтвердження витрат за п.2,3 рахунку №8581 рахунками з порту та супутніми витратами, договірні відносини між експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» з перевізником ТОВ «Вест Транс Логістик» не підтверджено документально.

Колегія суддів зазначає, що митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформленя товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, а надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що сплачена за ці товари. Доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.

З цих підстав, апеляційний суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення UA 11013/2023/000226/1 та картка відмови № UA/110130/2023/000890 від 21.11.2023 року є протиправними та підлягають скасуванню. Натомість, зворотні доводи скаржника про їх правомірність свого підтвердження не знайшли.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 160/32859/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяЯ.В. Семененко