Постанова

від 12.06.2024 по справі 280/4976/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4976/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

секретар Корсун Ю.В.

за участі представника позивача Близнюка А.В. (в режимі відеоконференцзв`язку)

представника відповідача Єршова В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (суддя Чернова Ж.М.) в справі № 280/4976/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року частково задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» (далі ПрАТ «Запоріжвогнетрив») до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків (далі Східне МУ ДПС по роботі з ВПП) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 04 вересня 2018 року №0003844712, №0003874712, №0003854712, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позивачем 29 січня 2024 року подана до суду першої інстанції заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Східного МУ ДПС по роботі з ВПП судових витрат, пов`язаних з проведенням судової економічної експертизи, в сумі 183 040,00 грн.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року заяву задоволено, стягнуто на користь ПрАТ «Запоріжвогнетрив» судові витрати, пов`язані з проведенням судової економічної експертизи в справі №280/4976/18, в сумі 183 040,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати додаткове рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Вказує, що позивачем не надаються докази обґрунтованості та співмірності судових витрат.

Апелянт висловлює незгоду з призначенням експертизи, вибором експертної установи, власне висновками експерта, а недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення прав відповідача.

Звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року встановлено граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справи, а також, що компенсація коштів на проведення експертизи за рахунок коштів Державного бюджету не передбачена, а пунктом 4 постанови встановлена компенсація судових витрат за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими винесено рішення.

У кошторисі відповідача затверджені лише видатки на сплату судового збору, видатків на компенсацію проведення експертиз не передбачено, що унеможливлює проведення виплати.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою від 20 серпня 2019 року по справі №280/4976/18 клопотання представника позивача про призначення судової економічної експертизи у справі №280/4976/18 задоволено частково, призначено судову економічну експертизу у справі №280/4976/18.

Судом першої інстанції досліджено рахунок-фактуру СФ-232/26 від 19 грудня 2019 року про попередню оплату за судової економічної експертизу №232/26, призначену ухвалою від 20 серпня 2019 року в справі №280/4976/18 на суму 183 040,00 грн; платіжну інструкцію від 10 липня 2020 року №309532 на суму 183 040,00 грн (призначення платежу: попередня оплата за судову економічну експертизу №232/26, призначену ухвалою від 20.08.2019 по справі №280/4976/18, згідно рахунку-фактурі №СФ-232/26 від 19 грудня 2019 року); акт приймання виконаних робіт від 31 березня 2021 року, відповідно до якого ПП «Галаексперт» (виконавець) з однієї сторони, та ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (замовник) з другої сторони, уклали акт, за яким виконавець передав, а замовник прийняв висновок №232/26 від 31 березня 2021 року судової економічної експертизи, призначеної ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року за адміністративною справою №280/4976/18, за виконану роботу замовником сплачено виконавцю повну вартість за рахунком-фактурою №СФ-232/26 від 19 грудня 2019 року у загальній сумі 183 040,00 грн.

Врахувавши, що під час ухвалення рішення по суті справи судом першої інстанції визнано висновок експерта від 31 січня 2021 року № 232/26 як доказ по справі, який відповідає вимогам КАС України, оскільки містить інформацію про предмет доказування, отриманий в передбаченому порядку та на його підставі можна встановити дійсні обставини справи, який також врахований судом при новому розгляді справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що вартість проведеної експертизи співмірна із її складністю, оскільки викладені висновки містять належне вмотивоване обґрунтування, а також з обсягом виконаної експертом роботи.

Враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами п`ятою та шостою статті 137, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд першої інстанції вважав, що на користь ПрАТ «Запоріжвогнетрив» необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного МУ ДПС по роботі з ВПП документально підтверджені витрати за проведення судово-економічної експертизи в розмірі 183 040,00 грн.

Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року в цій справі за клопотанням позивача призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлені питання документального підтвердження висновків податкового органу, викладених в акті планової виїзної документальної перевірки від 13 серпня 2018 року № 77/28-10-47-12/00191885, про порушення ПрАТ «Запоріжвогнетрив» вимог податкового законодавства, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень, що були предметом оскарження в цій справі.

Понесення ПрАТ «Запоріжвогнетрив» витрат на проведення судової економічної експертизи підтверджено документально: рахунком-фактурою СФ-232/26 від 19 грудня 2019 року про попередню оплату за судову економічну експертизу №232/26, призначену ухвалою від 20 серпня 2019 року в справі №280/4976/18, на суму 183040,00 грн; платіжною інструкцією від 10 липня 2020 року №309532 на суму 183040,00 грн (призначення платежу: попередня оплата за судово-економічну експертизу №232/26, призначену ухвалою від 20.08.2019 по справі №280/4976/18, згідно рахунку-фактурі №СФ-232/26 від 19 грудня 2019 року); актом приймання виконаних робіт від 31 березня 2021 року, відповідно до якого ПП «Галаексперт» (виконавець) та ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (замовник) уклали акт, за яким виконавець передав, а замовник прийняв висновок №232/26 від 31 березня 2021 року судової економічної експертизи, призначеної ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року за адміністративною справою №280/4976/18, за виконану роботу замовником сплачено виконавцю повну вартість за рахунком-фактурою №СФ-232/26 від 19 грудня 2019 року у загальній сумі 183 040,00 грн.

За приписами частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз (пункт 3 частини третьої статті 132 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частинами шостою восьмою статті 137 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами третьою та п`ятою статті 137 КАС України передбачено, що спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, склад та розмір витрат на проведення експертизи підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. При цьому, такі витрати на експертизу повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання таких витрат та їх вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вказано вище, позивачем доведено склад та розмір витрат на проведення експертизи належними доказами, зокрема, рахунком-фактурою СФ-232/26 від 19 грудня 2019 року про попередню оплату за судової економічної експертизи №232/26, призначеної ухвалою від 20 серпня 2019 року в справі №280/4976/18 на суму 183040,00 грн; платіжною інструкцією від 10 липня 2020 року №309532 на суму 183040,00 грн (призначення платежу: попередня оплата за судово-економічну експертизу №232/26, призначену ухвалою від 20.08.2019 по справі №280/4976/18, згідно рахунку-фактурі №СФ-232/26 від 19 грудня 2019 року); актом приймання виконаних робіт від 31 березня 2021 року, відповідно до якого ПП «Галаексперт» (виконавець) та ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (замовник) уклали акт, за яким виконавець передав, а замовник прийняв висновок №232/26 від 31 березня 2021 року судової економічної експертизи, призначеної ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року за адміністративною справою №280/4976/18, за виконану роботу замовником сплачено виконавцю повну вартість за рахунком-фактурою №СФ-232/26 від 19 грудня 2019 року у загальній сумі 183 040,00 грн.

Стосовно питання доведеності доцільності понесених позивачем витрат на проведення судової економічної експертизи суд зазначає наступне.

Спірним в цій справі було питання правомірності збільшення позивачу №0003874712 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 10 623 146 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5 311 573 грн; зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі за 2015 рік на 8 520 291 грн, за 1 квартал 2016 року на 20 750 594 грн, за півріччя 2016 року на 22 674 056 грн, за три квартали 2016 року на 25 225 308 грн, за 2016 рік на 29 816 910 грн, за 1 квартал 2017 року на 31 646 385 грн; збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2 880 009 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 440 004,50 грн.

Предметом дослідження судової економічної експертизи, витрати на проведення якої стягнути додатковим рішенням, яке зараз переглядається, були питання документального підтвердження висновків податкового органу, викладених в акті планової виїзної документальної перевірки від 13 серпня 2018 року № 77/28-10-47-12/00191885, в частині:

порушення ПрАТ «Запоріжвогнетрив» п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 ст. 134, п. 138.1, 138.2 ст. 138. пп. 139.1.1, пп. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, МСБО 18 «Дохід», МСБО 1 «Подання фінансової звітності», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвели до заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10 623 146 грн, у тому числі: півріччя 2017 року у сумі 5 159 201 грн; три квартали 2017 року у сумі 7 555 612 грн; 2017 рік у сумі 8 728 194 грн; 1 квартал 2018 року у сумі 1 894 952 грн;

порушення ПрАТ «Запоріжвогнетрив» п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 ст. 134, п. 138.1, 138.2 ст. 138. пгі. 139.1.1, пп. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, МСБО 18 «Дохід», МСБО 1 «Подання фінансової звітності», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвели до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, у тому числі: 2015 рік у сумі 8 520 291 грн; 1 квартал 2016 року у сумі 20 750 594 грн; півріччя 2016 року у сумі 22 674 056 грн; три квартали 2016 року у сумі 25 225 308 грн; 2016 рік у сумі 29 816 910 грн; 1 квартал 2017 року у сумі 31 646 385 грн;

порушення ПрАТ «Запоріжвогнетрив» п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвели до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у загальному розмірі 2 993 676 грн.

При вирішенні справи по суті судом першої інстанції висновок експерта визнаний належним доказом, врахований при ухваленні рішення.

Висновок судової економічної експертизи містить інформацію про предмет доказування, отриманий у встановленому процесуальним законом порядку, тобто є доказом, на підставі якого судом першої інстанції встановлені дійсні обставини справи.

Подані позивачем докази в обґрунтування понесених витрат на проведення судової економічної експертизи містять розрахунок вартості виконаних експертом робіт, витраченого часу.

Відповідачем не доведено неспівмірність понесених позивачем витрат на проведення експертизи із складністю справи, складністю робіт експерта, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання таких робіт.

Враховуючи приведені обставини, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що вартість проведеної експертизи співмірна із її складністю, оскільки викладені висновки містять належне вмотивоване обґрунтування, а також з обсягом виконаної експертом роботи, та, відповідно, про стягнення на користь позивача таких витрат в розмірі 183 040,00 грн.

Доводи відповідача про не надання позивачем доказів обґрунтованості та співмірності судових витрат є безпідставними, адже позивачем належними доказами доведено розмір витрат, обґрунтованість, обсяг робіт та час, витрачений експертом.

Стосовно питання недоведеності співмірності витрат суд вказує, що частиною восьмою статті 137 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами, тобто в цьому випадку на відповідача, а відповідачем не доведено неспівмірності витрат на проведення експертизи.

Наступним доводом апелянта є незгода з призначенням експертизи, вибором експертної установи, власне висновками експерта. На думку апелянта, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення прав відповідача.

З цього питання суд зазначає, відповідач у встановленому процесуальним законом порядку мав право оскаржити ухвалу суду першої інстанції про призначення експертизи.

Ухвала суду першої інстанції про призначення судової економічної експертизи, в тому числі щодо вибору експертної установи, набрала законної сили, тому ці доводи відповідача під час оскарження додаткового рішення про розподіл судових витрат є цілком безпідставними.

Щодо незгоди відповідача з власне висновками, зробленими експертом, суд звертає увагу, що висновок експерта як доказ оцінювався судом першої інстанції при ухваленні рішенні, визнаний належним доказом, тому доводи про необґрунтованість такого висновку під час оскарження додаткового рішення про розподіл витрат на проведення експертизи судом відхиляються.

Щодо питання відсутності в кошторисі відповідача бюджетних асигнувань (видатків) на компенсацію витрат та проведення експертиз, а також необхідність компенсації таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань судів, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До судових витрат (витрат, пов`язаних з розглядом справи), як встановлено статтею 132 КАС України, відносяться витрати, пов`язані із проведенням експертиз.

Відтак, саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, законодавцем покладено обов`язок відшкодування всіх судових витрат у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

При цьому законодавцем не пов`язується такий обов`язок із наявністю чи відсутністю в кошторисі відповідного суб`єкта владних повноважень бюджетних асигнувань на такі цілі.

Посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» стосовно встановлення граничних розмірів компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, є цілком незмістовними, адже ця постанова Урядом прийнята відповідно до статей 138, 140 Цивільного процесуального кодексу України, статей 135, 138 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 128 Господарського процесуального кодексу України Кабінет Міністрів України.

Тобто, в адміністративному судочинстві ця постанова застосовуються для цілей розподілу витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду (стаття 135 КАС України) та витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, вчиненням інших процесуальних дій, підготовкою справи до розгляду (стаття 138 КАС України), та взагалі не стосується питання визначення граничного розміру та розподілу витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Підсумовуючи викладене, суд визнає обґрунтованим стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, пов`язаних з проведенням судової економічної експертизи, в розмірі 183 040,00 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року в справі № 280/4976/18 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року в справі № 280/4976/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 12 червня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 червня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко