Постанова

від 11.06.2024 по справі 620/7664/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7664/21 Головуючий у 1 інстанції: Непочатих В.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Вознесенської сільської ради від 01.03.2021 р. № 3 про звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта Вознесенської сільської ради.

- поновити ОСОБА_1 на посаді, аналогічній тій, з якої її звільнили, і яка існує на дату поновлення.

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день фактичного поновлення на посаді;

- зобов`язати відповідача здійснити розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що відповідач повинен був запропонувати їй посаду начальника відділу юридично-кадрової роботи, діловодства та господарського забезпечення Киселівської сільської ради. При цьому, апелянт зазначає, що на посаді юрисконсульта мала оклад 6400 грн., а оклад начальника відділу, на посаду якого претендувала - 6600 грн., отже, лише на 200 грн. вищий за її оклад. Крім того, в апеляційній скарзі позивач вказує, що їй було відомо про наявні у відповідача ще 20 вакансій, що підтверджується матеріалами справи, а саме - довідкою відповідача від 25.01.2022 р. № 02-18/149 та відзивом відповідача на позовну заяву. Також, на переконання апелянта, розпорядження про її звільнення №3 від 01.03.2021 підписала неуповноважена особа - голова комісії з реорганізації.

03 травня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 02.07.2018 працювала у Вознесенській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області на посаді юрисконсульта.

Рішенням першої сесії восьмого скликання Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 10.12.2020 № 1/VIII-10 «Про реорганізацію юридичної особи Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області шляхом приєднання до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області» було вирішено, зокрема, почати процедуру реорганізації Вознесенської сільської ради шляхом приєднання до Киселівської сільської ради.

Відповідно до розпорядження сільського голови Киселівської сільської ради від 09.12.2020 № 79/2-р/к «Про затвердження штатного розпису апарату сільської ради», затверджено штатний розпис апарату Киселівської сільської ради з 10.12.2020.

Протягом періоду з 28.12.2020 по 01.03.2021 штатний розпис апарату Киселівської сільської ради змінювався двічі, а саме: розпорядженням сільського голови Киселівської сільської ради від 25.01.2021 № 13 «Про затвердження штатного розпису апарату сільської ради» згідно нової редакції до структури відділу земельних відносин, архітектури, житлово-комунального господарства та послуг включено «оператора комп`ютерного набору»; розпорядженням сільського голови Киселівської сільської ради від 08.02.2021 № 18 «Про затвердження штатного розпису Киселівської сільської ради в новій редакції» відбулось виведення із відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту посади методиста та введення посади старшого інспектора-методиста.

Розпорядженням Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 18.12.2020 № 101 «Про скорочення посад та попередження працівників Вознесенської сільської ради про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією» вирішено скоротити у Вознесенській сільській раді посади: сільського голови; секретаря; юрисконсульта; головного бухгалтера; інспектора військово облікового столу; касира; прибиральника; сторожа.

28 грудня 2020 року ОСОБА_1 була попереджена про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією та скороченням її посади та запропоновано посаду спеціаліста відділу земельних відносин, архітектури, житлово-комунального господарства та послуг Киселівської сільської ради, яка станом на 18.12.2020 є вільною посадою службовців та обслуговуючого персоналу. Від запропонованої посади позивач відмовивласяся.

Розпорядженням Вознесенської сільської ради від 01 березня 2021 року № 3, відповідно до пункту 20 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 1 частини першої статті 40, статей 44, 49-2 КЗпП України та у зв`язку з ненадходженням від ОСОБА_1 згоди на переведення на запропоновану посаду спеціаліста відділу земельних відносин, архітектури, житлово-комунального господарства та послуг Киселівської сільської ради, ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади юрисконсульта Вознесенської сільської ради з 01.03.2021, у зв`язку із скороченням чисельності та штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Не погоджуючись із розпорядженням про звільнення, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.

В силу вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до положень ст. 38, ч.1, 2 ст. 43 Конституції України, громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування; кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України від 7 червня 2001 року №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 вищевказаного Закону, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Частиною 1 статі 2 Закону №2493-III визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Абзацом 3 статті 3 Закону №2493-III передбачено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

За приписами статті 7 Закону №2493-III, правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.

Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За приписами статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

В силу вимог статті 49-2 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Отже, приписами трудового законодавства, а саме статтею 49-2 КЗпП України врегульовано, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2020 року ОСОБА_1 була попереджена про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією та скороченням її посади та запропоновано посаду спеціаліста відділу земельних відносин, архітектури, житлово-комунального господарства та послуг Киселівської сільської ради, яка станом на 18 грудня 2020 року є вільною посадою службовців та обслуговуючого персоналу (Т. 1 а.с. 30).

30 грудня 2020 року ОСОБА_1 подала до Киселівської сільської ради заяву в якій повідомила, що надає згоду на переведення на посаду начальника відділу юридично-кадрової роботи, діловодства та господарського забезпечення Киселівської сільської ради (в затвердженій структурі та штатному розписі назва відділу визначена як «Відділ юридично- кадрової та організаційної роботи»). В зверненні позивач також вказала на наявність в Киселівській сільській раді ще трьох вакантних посад, на які може претендувати у відділі земельних відносин, архітектури, житлово-комунального господарства та послуг (Т. 1 а.с. 31).

Отже, від запропонованої посади ОСОБА_1 відмовилась.

Апелянт вважає, що відповідач повинен був запропонувати їй посаду начальника відділу юридично-кадрової роботи, діловодства та господарського забезпечення Киселівської сільської ради. Зазначає, що на посаді юрисконсульта мала оклад 6400 грн., а оклад начальника відділу, на посаду якого претендувала - 6600 грн., отже, лише на 200 грн. вищий за її оклад.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 перебувала на посаді юрисконсульта Вознесенської сільської ради.

Відповідно до Типових професійно-квліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 07.11.2019 № 203-19, дана посада за класифікацією відноситься до посади «спеціаліст», може бути віднесена до посади «спеціаліст І категорії».

Водночас, згідно Типових професійно-квліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування, до посади «начальник відділу» застосовуються такі кваліфікаційні вимоги, як: вища освіта не нижче ступеня магістра, спеціаліста, вільне володіння державною мовою, стаж роботи на службі в органах місцевого самоврядування, на посадах державної служби або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше 2 років; до посади «спеціаліст» застосовуються наступні кваліфікаційні вимоги: вища освіта не нижче ступеня бакалавра, вільне володіння державною мовою; без вимог до стажу роботи. Аналогічні вимоги застосовуються до спеціаліста 1 та 2 категорії.

Додатком 54 до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), затверджено Схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату сільських і селищних рад та їх виконавчих органів (крім сільських, селищних рад і їх виконавчих органів, що представляють інтереси об`єднаних територіальних громад).

Так, у відповідності до вказаного Додатку 54, спеціалісту встановлено місячний посадовий оклад - 3700,00 грн., спеціалісту 2 категорії - 3900,00 грн, спеціалісту 1 категорії - 4000,00 грн. (місячні посадові оклади зазначені з врахуванням вибіркового значення: село з чисельністю населення до 3 тисяч осіб).

Згідно до штатного розпису Вознесенської сільської ради станом на 16 вересня 2020 року, посадовий оклад за посадою «юрисконсульт» становив 4000,00 грн. (Т. 1 а.с. 122).

Додатком 51 до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів департаментів, управлінь, відділів, інших виконавчих органів міських (крім мм. Києва та Севастополя) рад, виконавчих органів сільських, селищних рад, що представляють інтереси об`єднаних територіальних громад, зокрема: посадовий оклад начальнику відділу - 6700,00 грн., посадовий оклад головного спеціаліста - 5100,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посада «спеціаліст», «спеціаліст І категорії», «спеціаліст ІІ категорії», посада «начальник відділу», посада «головний спеціаліст» не є рівнозначними посадами, а отже, підстави для погодження заяви про надання згоди на переведення позивача на іншу посаду були відсутні.

Посилання апелянта на те, що рішення Вознесенської сільської ради від 16.09.2020 р. в частині того, що оклад позивача становить 4000 грн. є підробленим, а в діях відповідачів вбачаються ознаки кримінального правопорушення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, відсутні докази звернення до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення та відповідного вироку суду.

Також, ОСОБА_1 не надано доказів звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення, яким, як стверджує позивач, їй було зменшено розмір посадового окладу.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що їй було відомо про наявні у відповідача ще 20 вакансій, що підтверджується матеріалами справи, а саме - довідкою відповідача від 25.01.2022 р. № 02-18/149 та відзивом відповідача на позовну заяву.

З даного приводу слід зазначити, що розпорядженням сільського голови Киселівської сільської ради від 09.12.2020 № 79/2-р/к затверджено штатний розпис апарату Киселівської сільської ради з 10 грудня 2020 року (Т. 1 а.с. 116-117).

Згідно даного штатного розпису, в апараті Киселівської сільської ради з 10.12.2020 були наявні наступні посади:

- керівництво: сільський голова; заступник сільського голови; секретар ради; керуючий справами; староста. Всі посади віднесені до посад посадових осіб місцевого самоврядування;

- відділ освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту: начальник відділу; головний спеціаліст; методист. Всі посади окрім методиста віднесені до посад посадових осіб місцевого самоврядування;

- відділ бухгалтерського обліку та звітності: начальник відділу - головний бухгалтер; заступник головного бухгалтера; головний спеціаліст; старший інспектор-бухгалтер. Всі посади, окрім старшого інспектора-бухгалтера, віднесені до посад посадових осіб місцевого самоврядування;

- відділ земельних відносин, архітектури, житлово-комунального господарства та послуг: начальник відділу, головний спеціаліст, спеціаліст, спеціаліст 2 категорії -землевпорядник. Всі посади віднесені до посад посадових осіб місцевого самоврядування;

- відділ юридично-кадрової та організаційної роботи: начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст, оператор комп`ютерного набору, діловод, старший інспектор-паспортист, завідувач військово-облікового бюро. Посади начальника відділу, заступника начальника та головного спеціалісту віднесені до посад посадових осіб місцевого самоврядування;

- обслуговуючий персонал: прибиральник службових приміщень. Не відносяться до посад посадових осіб місцевого самоврядування.

Даний штатний розпис діяв на момент попередження позивача про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією та пропонування вакантної рівнозначної посади.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рівнозначними до посади «спеціаліст», «спеціаліст І категорії», «спеціаліст ІІ категорії», які б повинні бути запропоновані позивачу для переведення є лише спеціаліст відділу земельних відносин, архітектури, житлово-комунального господарства та послуг. Також, в цьому відділі наявна посада спеціаліста ІІ категорії - землевпорядника, але дана посада не була вакантною на момент попередження позивача (заповнена 09.12.2020 шляхом переведення спеціаліста ІІ категорії - землевпорядника Киселівської сільської ради (до об`єднання). Всі інші посади, такі як начальник відділу, заступник начальника відділу та головний спеціаліст є вищими посадами та призначення на них особи із посади спеціаліста (І, ІІ категорії) здійснюється виключно шляхом прийняття участі у конкурсному відборі на вакантні посади.

Таким чином, позивачу було правомірно запропоновано посаду спеціаліста відділу земельних відносин, архітектури, житлово-комунального господарства та послуг Киселівської сільської ради.

Посилання апелянта на те, що двомісячний термін закінчувався 28.02.2021, який припав на вихідний день (неділю), а тому, днем її звільнення вважається останній день роботи у лютому місяці - це 26.02.2021, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, останній день двомісячного строку попередження припадав на вихідний день, відповідачем правомірно винесено наказ про звільнення на наступний робочий день, що слідує за вихідним, а саме, 01 березня 2021 року.

Щодо доводів апелянта про те, що розпорядження про звільнення №3 від 01.03.2021 підписала неуповноважена особа - голова комісії з реорганізації, слід зазначити наступне.

Рішенням Киселівської сільської ради від 10 грудня 2020 року за № 1/VIII-10 «Про реорганізацію юридичної особи Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області шляхом приєднання до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області» розпочату процедуру реорганізації Вознесенської сільської ради та утворено Комісію з реорганізації.

Підпунктом 1 пункту 3 даного рішення головою комісії з реорганізації Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області призначено голову Киселівської сільської ради Шелупця Володимира Михайловича .

Відповідно до ч. 1 ст. 42 «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

Таким чином, голова ліквідаційної комісії виконує свої повноваження щодо здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією органу, до моменту завершення ліквідації.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не була призначена на посаду у Киселівській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області, а тому, Киселівський сільський голова не мав повноважень на підписання оскаржуваного наказу про її звільнення.

Також, необгрунтованими є твердження апелянта про те, що судом не було враховано її переважне право на залишення на роботі, оскільки, переважне право на залишення на роботі застосовується у випадку визначення права на посаду між декількома працівниками, які на неї претендують, чого у даному випадку не було.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивача попереджено про можливе звільнення у встановлений законом строк, запропоновано вакантну посаду для працевлаштування від якої позивач відмовилась, що свідчить про відсутність порушень відповідачами вимог трудового законодавства при звільненні позивача, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 17.06.2024 р.