Постанова

від 11.06.2024 по справі 500/7012/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/7012/23 пров. № А/857/5577/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 та Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанціїПодлісна І.М.,

час ухвалення судового рішенняне зазначено,

місце ухвалення судового рішенням. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 01 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської міської ради (далі Рада) від 28 квітня 2023 року № 8/25/29 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 », яким йому було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1 га, яка згідно з даними Публічної кадастрової карти України розташована поруч із земельною ділянкою під кадастровим номером 6110100000:14:002:0299;

зобов`язати Раду прийняти рішення про надання такого дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначеної у поданому клопотанні.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 500/7012/23 позову було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Ради від 28 квітня 2023 року №8/25/29 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 » та зобов`язано відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,1 га, яка згідно з даними Публічної кадастрової карти України розташована поруч із земельною ділянкою під кадастровим номером 6110100000:14:002:0299. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відстрочено виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваним рішенням Ради від 28 квітня 2023 року №8/25/29 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по всій території України введено воєнний стан, який діє до тепер.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до ЗК України і розділ X "Перехідні положення" доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Однак, запроваджена тимчасова заборона не повинна застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою подано позивачем відповідачу 20 жовтня 2021 року, тобто ще до внесення змін до ЗК у частині доповнення його Перехідних положень пунктом 27.

У відповідності до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України (далі ЗК) подане позивачем клопотання від 20 жовтня 2021 року відповідач мав розглянути у місячний строк, однак безпідставно не розглянув.

Виходячи із приписів частини 6 статті 246 та статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про необхідність відстрочення виконання судового рішення у цій частині до припинення (скасування) воєнного стану.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив змінити рішення суду першої інстанції шляхом виключення із нього висновків про необхідність відстрочення його виконання, а у разі незадоволення такої вимоги змінити формулювання такого відстрочення, виклавши в такій редакції: «відстрочити виконання рішення суду до припинення (скасування) воєнного стану в Україні або до внесення відповідних змін до законодавства, якими припинеться (скасується) заборона на безоплатну передачу земель комунальної власності у приватну власність та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі. У інших частинах рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Вважає, що викладене у рішенні суду формулювання щодо відстрочення його виконання може призвести до ускладнення виконання судового рішення у тому випадку, якщо під час дії воєнного стану в Україні будуть внесені зміни до законодавства, якими припинеться (скасується) заборона на безоплатну передачу земель комунальної власності у приватну власність та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі.

Рада у своїй апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Наполягає на тому, що передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до приписів статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Як на дату прийняття оспорюваного рішення відповідача, так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан. З огляду на зміни, які внесені до ЗК Законом №2145-ІХ, із 07 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Відтак, приймаючи оспорюване рішення № 8/25/29 від 28 квітня 2023 року «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 » Рада діяла у відповідності до положень підпункту 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК, оскільки інших рішень не вправі була ухвалювати.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції підтримав свою апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив змінити рішення суду першої інстанції у відповідності до поданої ним апеляційної скарги, та відмовити у задоволенні апеляційної скарги Ради.

Представник Ради у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції заперечив обґрунтованість апеляційних вимог ОСОБА_1 та просив задовольнити апеляційну скаргу Ради, скасувавши постанову суду першої інстанції та відмовивши у задоволенні позову.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, ОСОБА_1 , 20 жовтня 2021 року звернувся до Ради з клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1 га, яка згідно з даними Публічної кадастрової карти України розташована поруч із земельною ділянкою під кадастровим номером 6110100000:14:002:0299.

У відповідь позивач отримав лист від відповідача, за змістом якого йому було відмовлено відмова у розгляді вказаного клопотання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 500/1084/22 було скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі № 500/1084/22 та задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Ради щодо нерозгляду у встановленому законом порядку клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,1 га, яка згідно з даними Публічної кадастрової карти України розташована поруч із земельною ділянкою під кадастровим номером 6110100000:14:002:0299.

Зобов`язано відповідача розглянути на найближчому пленарному засіданні зазначене клопотання позивача та прийняти мотивоване та належним чином оформлене рішення, згідно з вимогами статті 118 Земельного кодексу України (далі ЗК).

На виконання зазначеного судового рішення Радою прийнято рішення від 28 квітня 2023 року № 8/25/29 ««Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Не погодившись із таким рішенням Ради, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статті 3 ЗК земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 40 ЗК громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

За приписами статті 81 ЗК громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин 1-3 та 5 статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За правилами частини 1 статті 117 ЗК передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

У відповідності до пункту «г» частини 1 статті 121 ЗК громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК.

Частиною 6 статті 118 ЗК передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини 7 статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з аналізу статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 січня 2020 року у справі №2240/2962/18, від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18, від 8 вересня 2020 року у справі № 812/1450/17, від 26 жовтня 2021 року у справі №160/5982/19 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19.

Водночас, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти на час розгляду справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як на дату прийняття спірного рішення відповідача так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2145-IX (далі - Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК.

Так, розділ X «Перехідні положення» ЗК доповнено пунктами 27 і 28.

У підпункті 5 пункту 27 розділу X «Перехідних положень» ЗК зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Вказані зміни до ЗК набрали чинності 07 квітня 2022 року.

З огляду на внесені до ЗК Законом № 2145-IX зміни із 07 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

При цьому чинне законодавство, яке регулює відносини у період воєнного стану, не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 розділу X «Перехідних положень» ЗК, а також не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання та не звільняє від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Разом із тим, позивач після закінчення воєнного стану в Україні не позбавлений можливості отримати у встановленому порядку відповідний дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 серпня 2023 року при розгляді справи №300/3771/22, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.

За наведених фактичних обставин та правового регулювання, на думку апеляційного розгляду, у Ради не було належних підстав для прийняття рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1 га, яка згідно з даними Публічної кадастрової карти України розташована поруч із земельною ділянкою під кадастровим номером 6110100000:14:002:0299.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до помилкового задоволення позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Тернопільської міської ради задовольнити.

Скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі № 500/7012/23 та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 17 червня 2024 року.