Рішення

від 12.06.2024 по справі 179/432/24

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/432/24

2/179/317/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 року смт. Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого - судді Кравченко О.Ю. ,

за участю секретаря судового засідання Ахтієвої Р.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник Вікторія Володимирівна, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Салтисюк Ю.В., звернулася до суду із позовною заявою до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник В.В., про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги мотивує тим, що позивачка є рідною донькою ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , що підтверджується даними свідоцтва про народження. Після укладення шлюбу з ОСОБА_5 , позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_6 ». За життя, батьки позивачки, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали за однією адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки, ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, що складалася з:

- домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами;

- земельної ділянки площею 0,3500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1222385500:02:001:0773;

- земельної ділянки площею 0,2500 га гектарів, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1222385500:02:001:0771;

- земельної ділянки площею 6,780 га, розташована на території Очеретуватської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222385500:01:002:0149.

Після смерті батька, ані позивачка, ані будь-яка інша особа до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини ні на підставі закону, ні на підставі заповіту не зверталися.

В свою чергу, спадщину після смерті ОСОБА_4 фактично прийняла його дружина (мати позивачки), ОСОБА_3 , яка відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем.

Спадкові прав на майно, що належало померлому чоловіку, дружина не оформила, та до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини взагалі не зверталася.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивачки, ОСОБА_3 , померла.

За життя, крім успадкованого після смерті чоловіка ОСОБА_4 житлового будинку та земельних ділянок, ОСОБА_3 також належала земельна ділянка площею 6,610 га, розташована на території Очеретуватської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222385500:01:002:0132.

В силу поважного віку та стану здоров`я ОСОБА_3 останні декілька років свого життя, не могла самостійно дбати про себе й потребувала сторонньої допомоги. З вказаних підстав, позивачка починаючи з весни 2018 року мешкала без реєстрації разом з матір`ю, ОСОБА_3 , по день її смерті, та вела спільне господарство. Тобто, позивачка у зв`язку з постійним проживанням з матір`ю до моменту її смерті, фактично прийняла спадщину після її смерті.

За життя, мати позивачки заповіту не залишила, інші спадкоємці за законом та/або за заповітом після смерті ОСОБА_3 , окрім позивачки, відсутні.

У вересні 2023 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Солодовник В.В. з наміром отримати свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, ОСОБА_3 щодо всього нерухомого майна та земельних ділянок, які належали на момент смерті ОСОБА_3 , в тому числі фактично успадкованих після смерті її чоловіка. Однак 18.09.2023 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Солодовник В.В. винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що остання не прийняла спадщину у призначений законом термін.

Позивач не погоджується з відмовою нотаріуса, оскільки на момент смерті своєї матері вона постійно проживала разом із спадкодавцем та вважається такою, що прийняла спадщину.

У зв`язку з чим, просить суд:

1. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавицею ОСОБА_3 на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 .

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на:

- домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, має наступі технічні характеристики: житловий будинок А, 1965 року спорудження, загальна площа 64,75 м2, житлова площа 35,9 м2, сіни а; сарай Б, прибудова б, гараж В, сарай Г, погріб пг; уборна Д; колодязь 1; паркан 2; ворота 3; хвіртка 4.

- земельну ділянку площею 0,2500 гектарів, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1222385500:02:001:0771;

- земельну ділянку площею 0,3500 гектарів, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1222385500:02:001:0773;

- земельну ділянку площею 6,780 гектарів, розташована на території Очеретуватської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222385500:01:002:0149;

- земельну ділянку плошею 6,610 гектарів, розташована на території Очеретуватської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222385500:01:002:0132.

Ухвалою від 04 березня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 28 березня 2024 року витребувано від приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Солодовник В.В. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 17 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та цивільна справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити.

Представник відповідача - Магдалинівської селищної ради у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі та на виконання ухвали суду надала копію спадкової справи після померлої ОСОБА_3

Вислухав пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно дост.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбаченост.ст.1213ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У судовому порядку право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України) та є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

В силу положеньстатті 1216 ЦК Україниспадкування це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положеньстатті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК Українипередбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина другастатті 1220 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження, свідоцтва про одруження, та витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу (а.с.14-16).

Батько позивачки, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Очеретуватської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області 02.01.2014 року (а.с.17).

Мати позивачки, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 08.11.2022 року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (а.с.18).

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке належало останньому на праві приватної власності, а саме:

1) Домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Право власності ОСОБА_4 на вказане домоволодіння підтверджується Свідоцтвом про право власності на житловий будинок (домоволодіння), видане 12.10.1989 року Магдалинівською районною радою згідно рішення виконкому №253 від 29.09.1989 року та внесене в реєстрову книгу КП «Магдалинівське бюро технічної інвентаризації» за №8-1. (а.с.21-22).

Згідно технічного паспорту, домоволодіння має наступні технічні характеристики: житловий будинок -А, 1965 року спорудження, загальною площею 64,75 м2, житловою площею 35,9 м2; сіни а; сарай Б; прибудова б; гараж В; сарай Г; погріб пг; уборна Д; колодязь 1; паркан 2; ворота 3; хвіртка 4 (а.с.23-24).

2) Земельна ділянка площею 0,2500 га гектарів, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1222385500:02:001:0771, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП, виданого Очеретуватською сільською радою 06.06.1996 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю серії Мд №1053 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.27-33);

3) Земельна ділянка площею 0,3500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1222385500:02:001:0773, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.34-39).

4) Земельна ділянка площею 6,780 га, розташована на території Очеретуватської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222385500:01:002:0149, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №011986,, виданого Очеретуватською сільською радою 14.11.2001 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю серії МД №6147 (а.с.40).

Матері позивачки - ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 6,610 га, розташована на території Очеретуватської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222385500:01:002:0132, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №011985, виданого Очеретуватською сільською радою 14.11.2001 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю серії МД№6148, витягом з Державного земельного кадастру та копією рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 року у справі №179/209/19 про встановлення належності правовстановлюючого документа (а.с.41-48).

Постановою приватного нотаріуса Магдалинівської державної нотаріальної контори Солодовник В.В. від 18.09.2023 року позивачці ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з пропущенням терміну для прийняття спадщини, не підтвердженим фактом постійного сумісного проживання разом з спадкодавцем по день смерті. (а.с. 50).

На виконання ухвали суду від 28.03.2024 року приватним нотаріусом надано копію спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 (а.с. 79-111), з якої вбачається, що 18.09.2023 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері.

Як вбачається з наявної в матеріалах спадкової справи копії заповіту від 18.05.2004 року, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповів все своє майно, яке належить йому по закону на день смерті, доньці - ОСОБА_1 , заповіт посвідчений секретарем Очеретуватської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Сорокою С.М. 18.05.2004 року, зареєстрований у реєстрі за №158 (а.с.95, 101-102).

Після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкова справа не заводилась, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (а.с.100).

Крім того, з матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя заповіту не залишила (а.с.91).

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради від 25.09.2023 року №195/8, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований і постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , на момент смерті разом із ним проживала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (а.с.20).

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради від 25.09.2023 року №195/8, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дійсно фактично постійно проживала без реєстрації з 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 та вела спільне господарство з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.19).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (сусіди та односельці позивачки) кожен окремо підтвердили, що позивачка ОСОБА_1 приблизно з 2018 року постійно проживала разом зі своєю матір`ю, ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , доглядала за нею, вела спільне господарство до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , та провела її поховання. Також свідки підтвердили, що в силу похилого віку, мати позивачки потребувала постійного догляду та піклування. На теперішній час позивачка продовжує мешкати за тією ж адресою.

Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право наспадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1260-1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що батько позивачки - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , за життя склав заповіт, яким все своє майно заповідав позивачці, однак, позивачка у встановлений законом строк спадщину за заповітом після смерті батька не прийняла.

Враховуючи, що мати позивачки ОСОБА_3 на момент смерті чоловіка, ОСОБА_4 була зареєстрована та мешкала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті чоловіка.

Оскільки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя не залишила заповіт, то позивачка ОСОБА_1 , як її донька, є спадкоємицею першої черги за законом після смерті матері.

Як зазначено вище, згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.

Отже, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори в межах 6-місячного строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК).

Строк, визначений ст. 1270 ЦК України в такому випадку застосовується для відмови від спадщини, а не для її прийняття.

В свою чергу, для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Згідно з пп. 4.10. п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

У такому випадку вказані обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, законодавець в означеній ситуації висунув вимогу про обов`язковість і постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13).

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховного суд від 12 квітня 2022 року у справі № 175/2730/20 провадження № 61-19265св21).

Частиною 1 статті 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Встановлення зазначених обставин є необхідним для вирішення питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Таким чином, сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.

Згідно із пунктами 3.19, 3.20 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5(у редакції, чинній на момент винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії), спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Зміст наведених норм закону свідчить про те, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця на момент смерті спадкодавця зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третястатті 1268 ЦК Українивимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зістаттею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 06 травня 2020 року у справі № 478/1995/18, від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17, від 17 січня 2022 року у справі № 643/790/20, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 198/132/21, від 07 червня 2023 року у справі № 227/5018/21.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року, тощо.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року, тощо.

У разі наявності спору про право цивільне, такі факти підлягають розгляду в позовному провадженні разом з вимогою матеріального характеру.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Таким чином, у судовому порядку в спадкових правовідносинах підлягають встановленню факти родинних відносин, постійного проживання на час відкриття спадщини лише щодо осіб, які є відповідно спадкоємцем та спадкодавцем, та лише у разі, якщо від їх встановлення залежить виникнення права на спадкування.

У разі, якщо від встановлення таких фактів не залежить виникнення права на спадкування, вони не підлягають встановленню в судовому порядку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_3 по день її смерті, що підтверджується довідками Магдалинівської селищної ради від 25.09.2023 року та показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Факт відсутності реєстрації ОСОБА_1 за адресою місця проживання її матері ОСОБА_3 на момент її смерті, жодним чином не спростовує факту саме постійного проживання спадкоємця і не являється визначальним фактором при оцінці вказаних правовідносин.

Постановою Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 зроблено правовий висновок, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Касаційний цивільний суд погодився з позицією щодо встановлення факту постійного проживання позивача разом із спадкодавцем по день смерті останнього, що підтверджує наявність у позивача можливостей для вирішення його спадкових прав.

Правові висновки у вказаних справах ґрунтуються на тому, що факт спільного проживання спадкодавця та спадкоємця для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України підтверджується не лише фактом їх реєстрації за однією адресою, а й іншими належними і допустимими доказами.

Застосування такого підходу щодо встановлення факту спільного проживання спадкодавця та спадкоємця для прийняття спадщини незалежно від факту їх реєстрації за однією адресою відповідає положенням Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», нормам Книги шостої ЦК України та усталеній практиці Верховного Суду, оскільки спрямоване на безперешкодну реалізацію спадкоємцем своїх прав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновкупро доведеність факту постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 станом на день її смерті.

Щодо позовних вимог позивача про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно, суд приходить до наступного.

Згідно із ч. 1ст.41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1ст.317, ч.1 ст.319 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власностінабувається на підставах, що не заборонені законом, та право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Верховний Суд України, зазначив у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За положеннями статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналогічні роз`яснення містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно яких свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Батько позивачки, ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , після його смерті залишилося спадщина, яка складається з домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами; земельної ділянки площею 0,2500 га гектарів, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1222385500:02:001:0771; земельної ділянки площею 0,3500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1222385500:02:001:0773; земельної ділянки площею 6,780 га, розташована на території Очеретуватської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222385500:01:002:0149.

Мати позивачки, ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4 , на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки була зареєстрована та мешкала з ним за адресою АДРЕСА_1 .

Та обставина, що ОСОБА_3 за життя не отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на вказаний житловий будинок та земельні ділянки, не спростовує факту переходу даного майна у її приватну власність, оскільки відповідно до п.5 ст.1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Крім того, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , належала земельна ділянка площею 6,610 га, розташована на території Очеретуватської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222385500:01:002:0132.

У свою чергу, позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки фактично проживала з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 18.09.2023 року за номером 62/2023 Приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Солодовник В.В. була заведена спадкова справа. До нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулася позивачка ОСОБА_1 , яка є донькою померлої ОСОБА_3 , однак постановою нотаріуса від 18.09.2023 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Інших спадкоємців судом не встановлено.

Суд приймає до уваги, що позивачка вчинила усі можливі заходи для отримання спадщини після померлої матері ОСОБА_3 , але не може у нотаріальній конторі отримати свідоцтво на спадщину, оскільки постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.09.2023 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті її матері.

Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання права власності на домоволодіння та земельні ділянки в порядку спадкування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник Вікторія Володимирівна, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на:

- домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, та має наступі технічні характеристики: житловий будинок А, 1965 року спорудження, загальна площа 64,75 м2, житлова площа 35,9 м2, сіни а; сарай Б, прибудова б, гараж В, сарай Г, погріб пг; уборна Д; колодязь 1; паркан 2; ворота 3; хвіртка 4.

- земельну ділянку площею 0,2500 гектарів, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1222385500:02:001:0771;

- земельну ділянку площею 0,3500 гектарів, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1222385500:02:001:0773;

- земельну ділянку площею 6,780 гектарів, розташована на території Очеретуватської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222385500:01:002:0149;

- земельну ділянку плошею 6,610 гектарів, розташована на території Очеретуватської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222385500:01:002:0132.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач Магдалинівська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 043638405, юридична адреса: 51100, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Магдалинівка, вул.Центральна, 46.

Третя особа Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник Вікторія Володимирівна, адреса місцезнаходження: 51100, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт.Магдалинівка, вул.Центральна,47-20.

Повний текст рішення суду складений 17 червня 2024 року.

Суддя О.Ю. Кравченко