Рішення

від 18.06.2024 по справі 188/226/24

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/226/24

Провадження № 2/188/688/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області із позовом до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі - відповідач) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом, який вона склала 27 березня 1992 року, згідно з яким все своє майно вона заповіла позивачу.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Синельниківського районного округу Смолової А.О. із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус своєю постановою від 01.11.2023 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через пропущення строку для прийняття спадщини.

Посилаючись на норми ст. 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), позивач просить визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини терміном 60 днів з дня набрання рішенням суду законної сили, посилаючись в якості поважної причини пропущення строку на те, що не був обізнаний про існування вказаного заповіту та його зміст.

Ухвалою суду від 02 лютого 2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 29 лютого 2024 року, яке відкладалося у зв`язку із неявкою представника відповідача.

Представник позивача за довіреністю подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позов підтримав і просив задовольнити.

Відповідач свого представника до суду не направив, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі за умови залишення судового збору за позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Вивчивши надані позивачем докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 3 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.12.2022р., актовий запис про смерть №223 від 28.12.2022р., що вчинений Виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді земельних ділянок:

для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради загальною площею 5,1300 га, кадастровий номер 1223881500:05:001:2048, яка належить спадкодавцеві на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №048044 від 27.12.2001 р.;

для ведення особистого селянського господарства на території Дмитрівської сільської ради загальною площею 1,9062 га, кадастровий номер 1223881500:05:001:0985, яка належить спадкодавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №625828 від 08.06.2010 р.

Відомості щодо наявності у власності спадкодавця на день смерті іншого майна у позивача відсутні.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Миколаївської сільської ради від 30.11.2023 № 1466 спадкодавець ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Інших осіб разом з ОСОБА_2 на день її смерті зареєстровано не було.

13.09.2023 позивач дізнався у приміщенні Миколаївської сільської ради, що ОСОБА_2 27.03.1992 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Дмитрівської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 55, згідно з яким усе своє майно на випадок смерті заповіла у власність позивачу. В той же день він отримав дублікат заповіту.

До 13.09.2023 Миколаївська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області не повідомляла позивача після смерті спадкодавця про заповіт та його зміст, що підтверджується довідкою Миколаївської сільської ради від 30.11.2023р. № 1468.

01.11.2023 позивач особисто звернувся до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Смолової А.О. з питання прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 та отримання свідоцтва про право на спадщину. Однак нотаріус своєю постановою від 01.11.2023 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вказавши, що строк для прийняття спадщини ним пропущено й у зв`язку із цим позивач має право звернутися до суду щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не зверталися.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, у строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, згідно з цією статтею поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

Верховний Суд у постанові від 22.12.2021 у справі №703/4978/19 зазначив, що законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.

Тобто суд, розглядаючи такі позови, встановлює саму по собі наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, та оцінює їх з точки зору поважності.

Позивач не подав заяву про прийняття спадщини у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку, зокрема через те, що він не проживав спільно зі спадкодавцем, не мав спільного побуту, не знав про заповіт на своє ім`я і дізнався про нього вже після спливу передбаченого законом строку для прийняття спадщини, нотаріус про заповіт позивача не повідомив, що свідчить про поважність причини пропуску такого строку.

Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Отже, законодавство пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємців про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17, від 17.03.2021 у справі №638/17145/17.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, належним відповідачем у цій справі є Миколаївська сільська рада, на території якої розташоване спадкове нерухоме майно.

Позивач є спадкоємцем за заповітом майна, що залишилося після смерті ОСОБА_2 . На час смерті спадкодавця позивач разом зі спадкодавцем не проживав, заяви про прийняття спадщини або відмови від неї у визначений законом строк не подавав, про смерть спадкодавця був достовірно обізнаний, але наміру оформлювати спадкові права після її смерті не мав, оскільки не знав волі спадкодавця з приводу розпорядження її майном на випадок смерті. Позивач вважав, що спадкодавець бажає, щоб її майно перейшло в порядку спадкування його брату ОСОБА_3 , який тривалий час проживав неподалік від спадкодавця, частіше від позивача її навідував.

Про те, що ОСОБА_2 на випадок смерті заповіла усе своє майно у власність позивачеві останній не знав. Про існування та зміст заповіту позивач дізнався 13.09.2023 у приміщенні Дмитрівського старостинського округу Миколаївської сільської ради після отримання дубліката заповіту ОСОБА_2 , тобто після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини.

Після того, як позивач дізнався про волю спадкодавця щодо розпорядження майном після її смерті на його користь, ним негайно було вжито заходів до прийняття спадщини та оформлення правовстановлюючих документів. З цього приводу позивач звернувся до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Смолової Аліни Олександрівни та видав посвідчену нотаріусом довіреність на ОСОБА_3 на представництво інтересів позивача з питань оформлення спадщини.

Таким чином, причиною пропуску строку на прийняття спадщини стало незнання позивача про існування заповіту, що визнається судом як поважна причина пропущення строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).отже

Отже, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з того, що цей спір не є майновим, позивачем відповідно до норм пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» був сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, про що до позову додана квитанція банку.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача, але позивач прохав у позові залишити за ним витрати по сплаті судового збору, із чим суд погоджується, виходячи із принципу диспозитивності, передбаченого ст. 13 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст. 1272 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, місцезнаходження: 52744, вул. Першотравнева, 182, с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04339066 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити у повному обсязі.

Визначити ОСОБА_1 для прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк 60 днів з дня набрання законної сили цим рішенням суду.

Судові витрати по справі залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда