Рішення

від 10.06.2024 по справі 190/270/24

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/270/24

Провадження №2/190/171/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року м.П"ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.

за участю секретаря Пронської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста П`ятихатки Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє - адвокат Сарма Лариса Іванівна, в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дітей,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дітей.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.04.2023 року він уклав шлюб з відповідачем у Вільногірському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №96. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 02.10.2023 року шлюбі між ними за рішенням суду розірвано. 15.06.2023 року відповідачка залишила дітей у його матері та переїхала жити у м.П`ятихатки Дніпропетровської області. Після чого відповідачка більше 8 місіяців з дітьми не бачилась, материнських почуттів до дітей не проявляє, спілкуватися з ними не бажає, життям дітей не цікавиться, жити з дітьми однією сім`єю навіть не бажала. За вісім місяців відповідачка не поцікавилася їхнім фізичним і духовним розвитком, вихованням дітей, харчуванням та матеріальним забезпеченням. Вона свідомо нехтує своїми батьківським обов`язками. 03.07.2023 року на підставі судового наказу з відповідачки стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення ними повноліття. Він має постійну роботу і відповідно заробітну плату, позитивно характеризується, має своє домоволодіння. На даний час перебуває у лавах ІНФОРМАЦІЯ_10. Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно їх малолітніх дітей та визначити місце проживання малолітніх дітей - сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_6 разом з ним за його місцем проживання.

Ухвалою судді від 20.02.2024 року відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження, по справі призначеного підготовче засідання.

Заяв по суті справи від сторін не надходило.

07.05.2024 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач та його представник - адвокат Сарма Л.І. не з`явились, про місце та час слухання справи сповіщені належним чином; від адвоката Сарми Л.І. надійшло клопотання, в якому просить провести розгляд справи без її участі та без участі її довірителя, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законодавством порядку - за зареєстрованим місцем проживання, однак поштові відправлення повернуті до суду з відміткою про причину не вручення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.3 ч.7 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі N 906/142/18, провадження N 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі N 752/11896/17, провадження N 14-507цс18, та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі N 755/17944/18 (провадження N 61-185св23).

Таким чином, відповідач про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Відповідачем у встановлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.

Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету П`ятихатської міської ради - Овчаренко Ю.В. в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області- Білик Н.В. в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, направила до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до висновку про задоволення позову за таких підстав.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 - 22 квітня 2023 року сторони зареєстрували шлюб у Вільногірському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №96. (а.с.5)

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження. (а.с.7,8)

Згідно копії рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області (справа №190/1367/23, провадження №2/190/373/23) шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили 07.11.2023 року (а.с.6)

Згідно копії судового наказу виданного П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області від 03.07.2023 року (справа №190/1370/23, провадження №2-н/190/357/23) з відповідача ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття, щомісячно, в особі їх батька ОСОБА_1 , починаючи з 29 червня 2023 року. (а.с.9)

Згідно копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2023 року, - на підставі судового наказу від 03.07.2023 року виданного П`ятихатським районним судом старшим державним виконавцем Жовтоводсько-П`ятихатського відділу ДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Черняк О.М., відкрито виконавче провадження НОМЕР_5. (а.с.10)

Згідно довідки №1 від 05.01.2024 року, виданої ОСОБА_7 , 1990 р.н., на обліку у лікаря Нерудстальської АЗПСМ за період з 2020-2023 року за медичною допомогою не звертався. На обліку у вузьких спеціалістів не перебуває. (а.с.13)

Згідно довідок №2, №3 від 05.01.2024 року виданих Нерудстальською амбулаторією загальної практики сімейної медицини, - діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувають під наглядом лікаря ЗПСА Нерудстальської АЗПСМ з діагнозом (перинатальне гіпоксичне ураження ЦНС, гіпоксично-ішемічна енцефалопатія, ст.субкомпенсакції. (а.с.11,12)

Згідно довідки Виконавчого комітету Саксаганської сільської ради Грушуватський старостинський округ №1 від 05.01.2024 року, - позивач ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має слідуючий склад сім`ї: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сестра ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сестра ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.14)

Згідно акту обстеження від 09.01.2024 року, складеного депутатом Саксаганської ОТГ Перехрест О.О. вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час проходить військову службу. Має двох малолітніх дітей, з друживою шлюб розірваний, дітей утримує самостійно, у їх вихованні допомагає його мати - ОСОБА_8 .. Мати дітей - ОСОБА_4 життям дітей жодного разу не цікавилася, матеріально їх не утримує. Умови проживання в будинку придатні, є все необхідне для розвитку та гармонійного проживання дітей. Вважають, що є всі підстави для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав. (а.с.15)

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.11.2020 року, - власником будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_8 . (а.с.16)

Згідно копії довідки №804 від 29.03.2023 року, - ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 АДРЕСА_1 з 14.02.2023 року по т.ч. (а.с.17)

Згідно характеристики з місця праці виданої АВТОВ «Агроцентр К», - ОСОБА_1 з 11.07.2019 по 14.03.2023 працював в АВТОВ «Агроцентр К» сторожем, де характеризувався позитивно. З 14.03.2023 року увільнений на військову службу під час мобілізації. (а.с.18)

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_4 відносно її малолітніх дітей від 21.03.2024 року, - комісія з питань захисту прав дитини при міськвиконкомі вирішила рекомендувати органу опіки та піклування ВК П`ятихатськолї міської ради затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.42-44)

Згідно висновку Виконавчого комітету Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, орган опіки та піклування Саксаганської сільської ради вважає за доцільне проживання малолівтніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.60-61)

Як роз`яснено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_4 свідомо ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків, щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання своїх малолітніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 грудня 2008 року по справі «Савіни проти України» наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У частині 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, вказано: «Держави-учасники зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також, суд приймає до уваги те, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Крім цього вирішуючи даний спір, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі № 402/428/16-ц від 17 жовтня 2018 року, яка зводиться до такого. Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

У зазначених справах ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини, яка не є міжнародним договором.

Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Отже, своїми діями відповідач порушує свої зобов`язання, закріплені в ст. 51 Конституції України, а саме, "Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття ".

У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За змістом статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так частина 4 статті 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Участь органів опіки та піклування обумовлена в першу чергу інтересами дитини, та необхідністю проведення актів обстеження умов проживання як батька, так і матері, та дачі свого висновку щодо рекомендацій та доцільності визначення місця проживання дитини з одним з батьків. Висновок органів опіки долучається до матеріалів справи та не має для суду наперед встановленого значення.

Частина 5 статті 19 СК України визначає, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд, при винесенні рішення, в більшості випадків керується висновком органу опіки та піклування, проте може відступити від нього, адже суд оцінює усю сукупність доказів, та звертає увагу про прихильність дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статті 9 цієї Конвенції зазначено, що «якнайкращі інтереси дитини» мають відігравати визначальну роль при вирішенні питань щодо місця її проживання з одним із батьків.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Зокрема, зібрані докази свідчать про те, що позивач постійно піклується про дітей, бере участь у духовному та фізичному розвиткові, забезпечує їх матеріально; на час розгляду справи малолітні діти проживають разом з ним за його зареєстрованим місцем проживання. У вихованні дітей також приймає участь його мати (бабуся дітей), оскільки він проходить службу у лавах ІНФОРМАЦІЯ_10, а відповідачка ніде не працює, життям дітей не цікавиться , ухиляється від виконання батьківських особов`язків.

Статтею 89 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі "C.G. та інші проти Болгарії", заява N 1365/07; пункт 170 рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява N 21722/11).

Як неодноразово зазначав ЄСПЛ, формулювання законів не завжди чіткі.Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31, 32 рішення від 11 листопада 1996 рокуу справі "Кантоні проти Франції", заява N 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява N 20372/11).

Принцип правової визначеності, на думку ЄСПЛ, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (пункт 61 рішення від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява N 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (пункт 123 рішення від 29 листопада 2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви у м. Люпені проти Румунії", заява N 76943/11). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (пункт 36 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "С. В. проти Сполученого Королівства", заява N 20166/92).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів у тлумаченні, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба у з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (пункт 65 рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява N 20372/11; пункт 93 рішення від 21 жовтня 2013 року у справі "Дель Ріо Прада проти Іспанії", заява N 42750/09).

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року , в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, а зібрані у справі докази з урахуванням висновку органу опіки та піклування вказують на те, що проживання малолітніх дітей з батьком найкраще забезпечать інтереси дітей.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено факт ухилення відповідача ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських (материнських) обов`язків, оскільки остання не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх виховання, підготовку до самостійного життя, що негативно впливає на фізичний та психологічний розвиток дітей як складову виховання, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За клопотанням позивача судові витрати понесені ним при зверненні з позовом, суд вважає за можливе віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.164,165,166, 171, 180-182 СК України, Законом України «Про охорону дитинства» ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265,266,273, 280-282 ЦПК України,суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє - адвокат Сарма Л.І., в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дітей, - задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 позбавити батьківських прав стосовно її малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, місцезнаходження:52100, Дніпропетровська область, Кам`янський район м.П`ятихатки, вул.Садова,буд.104, Код ЄДРПОУ 040520.

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітетуСаксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, місцезнаходження: 52172, Дніпропетровська область, Кам`янський район, с.Саксагань, вул.Центральна,буд.14, ЄДРПОУ 41845765.

Повний текст рішення виготовлено 17 червня 2024 року

Суддя П`ятихатського районного суду

Дніпропетровської області Ю.В.Кудрявцева