Рішення

від 18.06.2024 по справі 212/5057/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/5057/24

2/212/2590/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., в порядкуст.247ЦПК Українифіксування судовогопроцесу задопомогою звукозаписувальноготехнічного засобуне здійснюється, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання

встановив:

У травні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що протягом тривалого часу працював на підприємстві відповідача ПрАТ «ЦГЗК» на різних посадах. Висновком ЛЕК позивачу було встановлено професійне захворювання: 1) Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня); 2) Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Це призвело до встановлення позивачу втрати працездатності у розмірі 65% та встановлення третьої групи інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, чим йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушення нормальних життєвих зв`язків, внаслідок неможливості вести активне життя. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінив в 461500,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб, який просив стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 21 травня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Не погодившись із позовом, представник відповідача ПрАТ «ЦГЗК» через систему «Електронний суд» 30.05.2024 року надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Так, позивач тривалий час, а саме 9 років 11 місяців працював у шкідливих умовах на шахті ім. Фрунзе ВАТ «Суха Балка», тому причиною виникнення професійного захворювання є не лише робота на підприємстві позивача. Заявлений розмір моральної шкоди не є пропорційним від відпрацьованого часу в умовах впливу шкідливих факторів, необґрунтованим та суттєво завищеним. Позивачем не доведений факт спричинення йому моральних страждань, душевних переживань, порушення нормальних зв`язків, спричинених професійним захворюванням. Окрім того, позивач був обізнаний, що він зайнятий повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. Також стягнута моральна шкода підлягає оподаткуванню. Розгляд справи просив проводити за правилами загального позовного провадження або в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

17.06.2024 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на питання позивача в порядку ст. 93 ЦПК України.

Щодо заявленого клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд зазначає таке.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Крім того, слід зазначити, що спрощене провадження, з викликом і без виклику, як і загальне позовне провадження, спрямовані на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги.

Сторони у даній справі не були позбавлені можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, надавати суду свої докази на спростування взаємних вимог та заперечень у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченими ЦПК України.

Предмет спору, характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як зазначено, зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 14.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Зважаючи на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень, з огляду на характер спірних правовідносин, підстави для задоволення клопотання про розгляд справи з викликом сторін відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача ПрАТ «ЦГЗК» (до перейменування ВАТ «ЦГЗК», ПАТ «ЦГЗК») на різних посадах, а саме: з 13.07.2004 року по 07.06.2016 рік машиністом електровозу добувної дільниці №2 шахти ім. Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК»; з 07.06.2016 року по 30.07.2020 рік - гірником очисного забою добувної дільниці №2 шахти ім. Орджонікідзе ПрАТ «ЦГЗК»; з 30.07.2020 року по 14.07.2023 рік гірником очисного забою добувної дільниці №9 шахти ім. Колачевського ПрАТ «ЦГЗК». 14.07.2023 року був звільнений з роботи за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію, ст.. 38 КЗпП України, що підтверджується копією Трудової книжки. (а.с. 7-13)

Згідно з копією Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 22.02.2024 року (форма П-4) (далі Акт), стаж роботи ОСОБА_1 у цеху (підприємства ПрАТ «ЦГЗК) в умовах впливу шкідливих факторів склав 07 років 01 місяць (п. 12 Акта). (а.с. 20-22)

ОСОБА_1 був встановлений діагноз: 1) Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня); 2) Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня (п.14 Акта).

Пунктом 17 Акта визначено, що професійне захворювання у позивач виникло за таких обставин: Працюючи в підземних умовах шахти імені Орджонікідзе гірником очисного забою, виконував весь комплекс робіт з очисного виймання корисної копалини. Також, з 13.07.2004 по 07.06.2016 працював машиністом електровозу добувної дільниці №2 шахти імені Орджонікідзе. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосування, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичними перевантаженнями. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених. концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони, рівень яких перевищували нормативні.

У п. 18 Акта зазначено, що причиною виникнення професійного захворювання стали: - Важкість праці: періодичне перебування в незручній робочій позі 53,4 - 67,7 % часу зміни при нормі до 25%; перебування у вимушеній позі 10,6-11,5 % часу зміни при нормі до 10%; маса вантажу, що постійно підіймається та перемішується вручну 32 кг при нормі до 30 кг; - Хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 2,3-2,6 разів (4,6-5,2 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/3) відповідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров?я України від 14.07.2020 №1596.

Довідкою МСЕК серії 12 ААА №144317 від 16.04.2024 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 65 % ( 50 % по радикулопатії, 15 % - ХОЗЛ) з 25.03.2024 року по 01.04.2025 рік, з наступним переоглядом 10.03.2025 року. (а.с. 23)

Також довідкою МСЕК серії 12 ААГ №558459 від 16.04.2024 року ОСОБА_1 було первинно встановлено третю групу інвалідності з 25.03.2024 року, з наступним переоглядом 10.03.2025 року. (а.с. 24)

Відповідно до Медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 25.01.2024 року №125 (далі Висновок), захворювання ОСОБА_1 професійне. (а.с. 25)

Також в пункті 2 Висновку зазначено профмаршрут, який став підставою для встановлення професійного захворювання позивачу. Так, стаж роботи позивача в шкідливих умовах склав 28 років 11 міс та включає в себе періоди роботи: - машиністом електровоза ш. ім. Фрунзе ВАТ «Суха Балка» 9 років 11 міс., а саме: 02.08.1994-09.07.2004; - машиністом електровоза ш. ім. Орджонікідзе ПрАТ «ЦГЗК» 11 років 10 міс: 13.07.2004-07.06.2016; - ГРОВ ш. ім. Колачевського (до 01.09.2022 року-ш. ім. Орджонікідзе) ПрАТ «ЦГЗК» 7 років 1 міс, а саме: 07.06.2016-14.07.2023. (а.с. 25-26)

Згідно з копією виписок із медичних карт стаціонарного хворого, що містяться в матеріалах справи, позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікування у зв`язку із наявністю у нього професійного захворювання. (а.с. 27-28, 29, 30, 31,33-34, 35, 36)

Також представником відповідача було долучено до відзиву на позовну заяву Довідку з відомостями медичних оглядів ОСОБА_1 .

Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У відповідності зі ст.ст. 23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання виражається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Суд вважає доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди у зв`язку з втратою останнім працездатності, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода. Окрім того, наявний причинний зв`язок між виникненням професійних захворювань у ОСОБА_1 та діями відповідача.

Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача, суд виходить з того, що професійне захворювання виникло у позивача під час його роботи, зокрема, й на підприємстві відповідача, що підтверджується копією Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 22.02.2024 року (форми П-4), що міститься в матеріалах справи (а.с. 20-22) та профмаршрутом, вказаним у Медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 25.01.2024 року №125.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмірвідшкодування моральноїшкоди,суд виходитьз межпозовних вимогта доводівпозовної заяви,тяжкості наслідків,які насталив здоров`їпозивача,незворотності такихнаслідків,розміру втратипрацездатності,відсутності наявностідинаміки покращеннястану позивача,постійний характерстраждань позивача,який переноситьпостійний фізичнийдискомфорт,обмежений вможливості звичайнихповсякденних занятьта активномуспілкуванні,що вноситьістотні вимушенізміни ужиттєвих стосунках,де виходячиіз засадрозумності тасправедливості,з урахуваннямступеню втратипрофесійної працездатностіу розмірі65%та встановленнятретьої групиінвалідності,періоду роботина підприємствівідповідача ушкідливих умовахпраці 28років 11місяців,з яких 11 років 10 місяців (машиніст електровоза ш. ім. Орджонікідзе) та 7 років 1 місяців (ГРОВ ш. ім. Колачевського) на підприємстві відповідача ПрАТ «ЦГЗК», судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 225000,00 грн без врахування податку з доходу фізичних осіб.

Також у відзиві на позов представник відповідача поставив запитання позивачу щодо відомостей про банківські реквізити останнього, а також інформації щодо інших захворювань наявних у позивача, у порядку та в строк, встановлений ст. 93 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 93 ЦПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи,якому поставленопитання позивачем,зобов`язаний надативичерпну відповідьокремо накожне питанняпо суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.

Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніш як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - до першого судового засідання.

Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

Згідно з ч. 6 ст. 93 ЦПК України учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання: 1) з підстав, визначенихстаттями 70,71цього Кодексу; 2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи; 3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.

За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання (ч. 7 ст. 93 ЦПК України).

Так, правом надання відповіді на поставленні представником відповідача запитання позивач не скористався та до суду такі відповіді не надав, також не повідомив суд про відмову у наданні відповідей та підстав для такої відмови.

Суд вказує, що позиція позивача по справі детально викладена ним у позовній заяві, зокрема позивачем зроблений докладний опис обставин по справі, негативних змін у житті позивача, спричинених професійним захворюванням.

Крім того, спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, відповідач не позбавлений можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлений можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позивача у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченими ЦПК України.

За змістом ст.ст. 81, 83 ЦПК України, позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Так, позивачем додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме, щодо роботи позивача на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, складання відповідачем акту за формою П-4 розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача, встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.

Як визначено постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Таким чином, факт встановлення позивачу стійкої втрати працездатності висновком МСЕК вже є підставою для відшкодування йому моральної шкоди.

Окрім того, 17.06.2024 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на поставленні у відзиві на позов питання.

Частиною 7 ст. 93 ЦПК України передбачено, що суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь.

У зв`язку з тим, що відмова від надання відповідей на запитання від позивача до суду не надходила, клопотання про визнання відсутніми у позивача підстав для такої відмови до суду не надходило, тому клопотання представника відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання слід залишити без розгляду.

Доводи сторони відповідача щодо оподаткування суми моральної шкоди суд відхиляє, оскільки чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. В даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я, у зв`язку з чим зазначені відповідачем зміни до Податкового кодексу України не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Не приймаються судом доводи відповідача про те, що ПрАТ «ЦГЗК» зверталося з даного питання до Державної податкової служби України, яка в індивідуальній податковій консультації від 03.09.2021 року роз`яснила, що у випадку, коли за рішенням суду сума відшкодування моральної шкоди, спричиненої життю та здоров`ю, більша, аніж 4-х кратний мінімальний розмірі заробітної плати, то це є доходом, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Так, порядок надання індивідуальних податкових консультацій регламентовано розділом 3 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Разом із тим, податкова консультація обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою службою України надано ПрАТ «ЦГЗК» податкову консультацію щодо оподаткування податком на доходи з фізичних осіб та військовим збором суми моральної шкоди, яка виплачується за рішенням суду, що не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки, у даному випадку, як вже зазначено вище, спір стосується про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Крім того, слід зазначити, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і не є обов`язковою для суду, та в самому тексті податкової консультації зазначено, що, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 2500,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень,але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23,1167 ЦК України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,137-141, 258-259, 263-265, 279, 354, 435 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 225000,00 грн (двісті двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок), без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 2500,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50066, м. Кривий Ріг, код ЄРДПОУ 00190977.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 18 червня 2024 року.

Суддя: О. Н. Борис