Ухвала

від 11.06.2024 по справі 393/249/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/155/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 239 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024 року. м.Кропивницький

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький матеріали кримінального провадження № 120211040000156 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 239 КК України за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні та захисника-адвоката ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 04.12.2023, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Новгородка Новгородківського району Кіровоградської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, керівника ФГ «СВІТЛАНА», зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , на утриманні осіб немаючого, раніше не судимого,

визнано винниму вчиненнізлочину,передбаченого ч.1ст.239КК Українита призначенопокарання у виді штрафув сумі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати в розмірі6521(шість тисяч п`ятсот двадцять одна) гривня 18 копійок.

За участі учасників кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисника адвоката - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_6 скоїв забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров`я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля, за таких обставин.

Так, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді завідуючого господарством в ПТУ АДРЕСА_2 , в період часу з 11.09.2012 по 08.06.2021, всупереч вищезазначених норм законодавства та основних завдань та обов`язків посадової інструкції завідуючого господарством, а саме: - складання проекту наказу про закріплення за обслуговуючим персоналом конкретних ділянок і приміщень училища; - забезпечення санітарного стану території училища, своєчасного вивозу сміття; - безпосередня участь у прибиранні та упорядковуванні території училища, допустив порушення спеціальних правил, що спричинює забруднення земель або псування земель, може бути вчинене шляхом дії або бездіяльності. Внаслідок недбалого ставлення та бездіяльності ОСОБА_6 до своїх завдань та обов`язків, зазначених у посадовій інструкції завідуючого господарством від 01.09.2017, допустив забруднення земель речовинами, відходами і іншими матеріалами, шкідливими для довкілля та не вживав заходів щодо усунення засмічення земельної ділянки належної ПТУ АДРЕСА_2 , що призвело до забруднення земельних ресурсів в результаті забруднення твердими, побутовими та будівельними відходами на земельній ділянці загальною площею 2725 кв.м. з кадастровим номером 3523455100:02:001:9125, яка розташована на території Новгородківської сільської ради. Сума збитків заподіяних державі відповідно до складеного розрахунку від 06.09.2021 Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу складає 232 170 грн, що призводить до забруднення земель, оскільки наявні перевищення показників вмісту: сульфатів, нітратів, кадмію, марганцю, міді, органічних речовин, фосфору і хлоридів, та створено вплив на довкілля, відповідно до висновку експерта.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеності його вини у скоєнні злочину, просить даний вирок суду скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого унаслідок його м`якості та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та призначити покарання за ч. 1 ст. 239 КК України у вигляді штрафу в сумі чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 гривень.

Прокурор вважає, що районним судом належним чином у вироку не мотивовано прийняття рішення про застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 саме вказаної міри покарання, оскільки вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України не є випадковістю або збігом обставин, а є наслідком бездіяльності та недбалого ставлення до своїх завдань та обов`язків зазначених в посадовій інструкції завідуючого господарством від 01.09.2017, оскільки він допустив забруднення земель речовинами, відходами та іншими матеріалами, шкідливими для довкілля, і не вживав заходів щодо усунення засмічення земельної ділянки, належної ПТУ АДРЕСА_2 .

Також, прокурор вважає, що районний суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_6 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав та з метою уникнення кримінальної відповідальності надавав показання, які не відповідають встановленим органом досудового розслідування та судом фактичним обставинам справи.

За таких обставин, судом без достатніх на те підстав застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 занадто м`яке покарання, тим самим залишено поза увагою вимоги п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якого призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначеного покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Тому, прокурор вважає, що судом призначено ОСОБА_6 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

У своїй апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , просить вказаний вирок суду скасувати та виправдати його підзахисного.

При цьому, захисник заперечує проти пред`явленого його підзахисному обвинувачення та зазначає, що до повноважень КМУ відноситься затвердження правил поводження з відходами і такі правила на даний час затверджені та діють на території України, а тому посилання на правила, які порушені обвинуваченим обов`язкові, так як в даному випадку прокурор не конкретизує обвинувачення, що порушує право на захист обвинуваченого.

Крім зазначеного, в обвинувальному акті не вказано в який період часу було здійснено забруднення земель та яким способом воно було проведено. Обвинувачений ОСОБА_6 у певний період часу працював у ПТУ № 36 смт Новгородка, але прокурором не зазначено, коли саме або в який проміжок часу було здійснено забруднення земель. Можливо це було здійснено до роботи обвинуваченого в ПТУ № 36 або після його звільнення.

Будучи допитаними в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зазначають, що звалище існувало тривалий час, до того як ОСОБА_6 почав працювати в ПТУ № 36. Так, свідок ОСОБА_10 зазначив, що понад 10 років тому, коли він працював екологічним інспектором, він штрафував людей, які викидали сміття на зазначене звалище, а саме звалище існує понад 20 років.

Відповідно до пред`явленого обвинувачення сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_6 перебуваючи на посаді завідувача господарством ПТУ № 36 смт Новгородка в посадовій інструкції мав обов`язки забезпечувати санітарний стан території училища, своєчасного вивозу сміття, безпосередньо брати участь у прибиранні та упорядкування території училища. Проте, останній, перебуваючи на посаді завідуючого господарством організовував виконання завдань з прибирання території училища, видавав інвентар для проведення прибирання, слідкував за наявністю баків для сміття та інші дії пов`язані з прибиранням території. Балка, в якій було виявлено сміттєзвалище, знаходиться за територією ПТУ № 36. Проте, що звалище, яке перебуває в балці біля території училища являється територією ПТУ № 36 ОСОБА_6 не знав, він відповідав за території, на яких проводилось навчання, проживання учнів та персоналу, господарські корпуси та інші приміщення.

Крім того, межових знаків, які б розмежовували землі ПТУ № 36 та селищної ради чи громадян не існує та ніколи не встановлювалося, в своїй діяльності користувалися державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, по якому неможливо визначити точне проходження межі території училища та селищної ради.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 29-11-0.332-1765/2-22 від 19.07.2022 відповідно до наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 № 59 «Про проведення інвентаризації земель державної власності с/г призначення» було проведено інвентаризацію земельних ділянок на території Новгородківської селищної ради. За результатами технічної документації внесено відомості до державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер 3523455100:02:001:9125. Акт прийому-передачі на зберігання межових знаків в технічній документації відсутній. Таким чином, не маючи акту прийому-передачі межових знаків, ні керівництво ПТУ № 36, ні відповідно сам ОСОБА_6 не мали можливості знати, що територія балки, на якій виявлено сміттєзвалище належить ПТУ № 36.

Також, стороною обвинувачення не доведено наявність ні суб`єктивної сторони, ні суб`єкту злочину, ні об`єктивної сторони. Оскільки, суб`єкт злочину по ст. 239 КК України особа, на яку покладено обов`язок виконання спеціальних правил щодо запобігання забруднення і псування земель. Як видно, з посадових обов`язків на ОСОБА_6 не покладено обов`язків щодо виконання спеціальних правил щодо запобігання забруднення і псування земель.

На думку захисту, на особливу увагу заслуговують очевидні порушення, які мали місце при проведенні слідчих дій по даному кримінальному провадженню. Так, до рапорту дільничного інспектора ОСОБА_12 , який зареєстровано 21.04.2021 № 2950/111-3-2021 додана фототаблиця, проте, відповідно до вимог чинного законодавства не передбачено складання фототаблиці до рапорту, а вона може бути додатком до протоколу слідчої дії.

Також, 31.05.2021 слідчим ОСОБА_13 до протоколу огляду місця події додаються фототаблиці, але не вказується про марку модель цифрової фотокамери на яку здійснено фіксацію та не зазначено про наявність носія цифрової інформації на якій збережено дані фотознімки, не зазначено, що додатками до протоколу є скріншоти з веб-сайтів. А тому, як протокол ОМП так і додатки до нього у вигляді фототаблиць та скіншотів з веб-сайтів, являються неналежними доказами.

30.07.2021 слідчим ОСОБА_13 повторно проведено огляд місця події та складено протокол огляду місця події та до протоколу додається схема місцевості, але окрім неї бачимо ще й фототаблицю та CD-диск. У протоколі не вказується про марку модель цифрової фотокамери на яку здійснено фіксацію та не зазначено про наявність носія цифрової інформації на якій збережено дані фотознімки. Акт обстеження земельних ділянок, території, приміщення, устаткування, обладнання, в якому зазначено, що оглядається земельна ділянка поблизу ПТУ АДРЕСА_2 та в акті зазначено, що додається схема засміченої земельної ділянки, але в матеріалах справи вона відсутня, а сам акт міститься не в оригіналі, а в копії. Крім того, лист першого заступника Державної екологічної інспекції, щодо направлення сканованих копій документів, до яких долучено копії документів та які не завірені посадовою особою та не можуть являтися належними письмовими доказами. Протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 07.12.2021 посвідчений слідчим ОСОБА_13 та в справі міститься в копії, інформація про наявність оригінального примірника даного документу відсутня. Акт відбору ґрунтів від 16.11.2021, яким відібрано ґрунт для подальшого дослідження. Будь-які проби ґрунтів, їх оформлення та пакування до акту не долучено. В акті зазначено, що проби поміщено до поліетиленового пакету, але ні кількість пакетів, ні географічних координат відбору, ні інших даних, які б надали можливість встановити, що проби зібрано в місці розташування звалища не надано.

Крім того, висновок експерта за результатами проведення судової інжерно-екологічної експертизи № 3558/21-27 від 11.01.2022, на думку сторони захисту є неналежним доказом, так як дослідження проводилось на основі матеріалів кримінального провадження та копій матеріалів, які містяться в матеріалах справи та не є завіреними належним чином та їх походження не зрозуміле.

У зв`язку з викладеним, захисник вважає, що докази отримані в результаті проведення слідчих дій є такими, що отримані з порушенням вимог КПК України, а тому є недопустимими та не можуть бути взяті до уваги судом при винесені вироку, а за таких обставин вважає, що в діях його підзахисного відсутній склад кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, у ній зазначених та заперечив задоволення апеляційної скарги захисника, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника- адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Допитаний в апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що вину він не визнає повністю. Пояснив, що працюючи на посаді завідуючого господарства і проживаючи в цьому регіоні, він знав, що біля кладовища де поховані його рідні є сміттєзвалище. Ще з дитинства він пам`ятає, що там був смітник. Знав, що сміттєзвалище знаходилося у балці і до училища не має ніякого відношення. Він в цьому навчальному закладі навчався, і знає, що вони не мали до нього ніякого відношення. Потім він з 2012 року працював у ПТУ на посаді завідуючого господарством. Він не був керівником навчального закладу, а був звичайним працівником, з повноваженнями видати сапу, проконтролювати прибирання. Меж, які б він розумів, що балка де знаходиться сміттєзвалище і є територією ПТУ не було. На це сміттєзвалище з ПТУ, де він працював, сміття не завозили. У них була домовленість із комунальним підприємством і вони вивозили сміття в спеціально для цього відведені місця. Не знає, яким чином він міг прибирати це сміття або запобігти цьому, він не був керівником ПТУ і не міг приймати ніяких рішень. Не розуміє, як прокуратура хотіла, щоб він його прибрав, у нього не було таких повноважень, і він не розуміє, яке він мав до нього відношення. Він не керівник і не міг надати працівникам якусь нову роботу, а саме займатися цим смітником. Було два керівника ПТУ протягом його роботи, жоден з них не давав йому завдань прибирати, чи загортати цей смітник. Свої посадові обов`язки він знав. Вказав, що це сміттєзвалище, не є територією ПТУ, там не було граничних меж, щоб він розумів, що це територія ПТУ. Відстань від сміттєзвадища до ПТУ приблизно 2 км, а від крайнього поля - це близько 20 метрів, але від навчального закладу де він наводив порядок це близько 2 км. В судовому засіданні, вказане пояснювалось не як балка біля ПТУ, а як балка біля ПП «Мюнт» або біля кладовища. Поля вони не прибирали, а прибирали безпосередньо територію навчального закладу. Полями користувалися. Працював він з 2012 по 2021 рік, і не знав, що балка це територія ПТУ, і зараз не знає, що воно рахується за ПТУ. Коли звільнявся з ПТУ, на той момент меж не було, він так знав, бо йому керівник меж не показував і він їх не приймав. На початку його роботи, як завідуючого господарством, йому показали межі ПТУ № 36, так само показали поля, згідно з державним актом 1981 року, але якихось документів про межі цієї балки він не бачив і зі слів обох керівників, їх не було. Ця балка навчальним закладом не засмічувалася, а сама територія навчального закладу була прибрана. На полях ПТУ вони прибирали зерно, сміття яке залітало на поля їм не заважало. Територію балки вони не засівали, бо вона відношення до ПТУ не має. Там все життя люди висипали сміття до якось періоду, потім як належним чином працювала екологічна служба, то вони ловили там когось, складали протоколи. ПТУ ніякого відношення не мало до балки, оскільки він це знав і керівник, який там працював йому не повідомляв, що вони мають якесь відношення до цієї балки. Прибиральної техніки в училищі не було, лише був екскаватор. Цей смітник існував тривалий час, він рахував, що це балка селищної ради, землі які не обробляються. Він не розуміє, яким чином він міг прибрати цей смітник, оскільки це великі кошти, це робить керівник і департамент освіти, який затверджує кошторис, це серйозні речі, він не може, як завгосп щось зробити. Вказав, що він також був агрономом в училищі певний час, приблизно з 2018 до 2021 року. Те, що балка це територія ПТУ він не знав, але знав де межі полів, які йому показав керівник, однак ніяких документів не бачив, у тому числі і державних актів. Поля показали йому, як агроному, вони їх обробляли, сіяли та потім збирали врожай. Звіти про обробку полів подавали, зазначав кожне поле згідно з гектарами, він все подавав, але звітів щодо балки не було. Вказав, що поля він прийняв, а балку він не приймав. Про балку він не думав, оскільки в них достатньо ораної землі, достатньо навчального закладу де прибирати, і про балку він точно знав, що вона не відноситься до території навчального закладу. Якби йому її показали, то можливо у нього були б якісь питання, однак йому керівник підприємства дав межі, і він працював. Він не підписував документів, що він прийняв такі поля і там є балка, і таких документів немає. Поля біля балки де смітник, не забруднювалися, можливо заносило вітром якісь папери, але це не було щось таке, що заважало їм сіяти на полях, і це не було засмічення поля. Балка не підходила до їх поля, з одної сторони був садок, але вони в ньому не працювали, оскільки він був списаний, тому вони там нічого не робили. Садочок належав ПТУ № 36. Балочка довга, так вона заходе в ПТУ, потім йде до підприємства, потім до села. Балка починається з крайніх полів ПТУ і вони її не прибирали, бо рахували, що це територія селищної ради, її ніхто не прибирав. Він і зараз не знає, чия це балка. Він відношення ніякого до цієї балки не мав, але як агроном знав, що то не їх земля, у них достатньо роботи на полях. У ПТУ немає коштів, щоб займатися такими великими проектами та прибрати балку. Вказав, що можливо це його вина, що він не сказав давайте приберемо, написати доповідну і перекинуть це на директора, щоб відповідав, а директор відповідно написав би в департамент освіти доповідну, і зараз стояв би тут голова департаменту, а не якийсь завгосп, який не знає меж. Все те, що йому показав керівник, він виконував свої обов`язки. Зі схемами земельної ділянки був знайомий, було виділено масив 246,3 га, які розміщені на полях, а балка ніяк не була виділена.

Захисник - адвокат ОСОБА_7 пояснив, що держаний акт 80-х років, в який входить вул. Кіяшко, автовокзал і стадіон «Колос». На схемі намальовано просто ломана лінія. Це не схема, як роблять зараз, де є вулиці, координати. ПТУ йде дорога, від дороги йде поле один, два три, з іншої сторони дороги поле і територія ПП «Мюнт», далі починається балка, до балки підходе садок, кут балки, а далі балки з одної сторони садок ПТУ, а з іншої сторони ПП «Мюнт», а потім кладовище і дуже велика кількість сміття, коли люди прибирають, саме з кладовища. У суді першої інстанції були допитані два директора училища, попередній і нинішній, які підтвердили, що то територія не їхня. ОСОБА_6 особа, яка не має організаційно-розпорядчих повноважень, він особа, якій кажуть і він робить. У 2019 році коли вийшла постанова про інвентаризацію земельних ділянок, ОСОБА_14 не виконав належно свої функціональні обов`язки, не відбив межі, не запросив сторони і не передав межі на зберігання, тому ні один і ні другий директор не знали про межі. На його запит, в матеріалах справи є відповідь Держгеокадастру, що проектні документації відсутні, акт погодження меж взагалі відсутній. Сторона обвинувачення вказує, що ОСОБА_6 порушує, якусь Інструкцію, а яку не зазначає, в обвинувальному акті взагалі пред`явлено неконкретне обвинувачення. Інструкцію ОСОБА_15 , при цьому який саме пункт, сторона обвинувачення не зазначає. Суд першої інстанції перекручує слова двох керівників ПТУ, в угоду прокурору, далі суд допитує екологічного експерта, який пояснив, що те сміття там 20 років. Ця балка не мала ніякого відношення до ПТУ, а потім без відома, без передачі меж, Геокадастр зміщує схемку, і на ній, виявляється, що це ділянка ПТУ. Проаналізувавши судову практику, обвинувачення в аналогічних справах пред`являлося керівнику підприємства, а не завгоспу. Документи були надані на ксерокопіях, без надання оригіналів. Вказав, що суд обмежив у праві захищати свої права, та мав би винести виправдувальний вирок. Вказує, що відсутній склад злочину, через грубі процесуальні порушення. У 80-х роках коли видавався акт, були передані поля, межі полів ніхто тоді не визначав, але передані поля з відповідною нумерацією, поле 1,2,3,4. Проте в документах немає балки, та не має жодного підтвердження, що ця балка у 80-х роках чи пізніше передавалася. У старих державних актах, там просто схемка, вона взагалі нікуди не лягає, це нові схеми де можна подивитися геодезію, а стара схемка, це хтось, щось намалював. Наразі коли внесено в Реєстр, в користуванні ПТУ один великий шматок землі, без розподілів на поля, на лісосмуги, на дороги, тепер на загальному вказана балка попадає в цей шматок землі, але про це не поставили до відома ні керівника підприємства, нікого, всупереч законодавству, вони не поставили межові знаки. На сьогодні ПТУ має документи у вигляді державного акта 80-х років.

Відповідно доч. 1 ст. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Водночас частиною 2ст. 404 КПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 27та ч. 1 ст. 376 КПК Українисудове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні розяснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Так, проголошення вироку - це обовязкова дія суду, у якій вирок проголошується публічно, зокрема, зачитується текст вироку в повному обсязі, в присутності всіх учасників судового провадження, яких було повідомлено про дату та час проголошення. Проголошенням вироку закінчується розгляд справи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 30.11.2023 суд першої інстанції, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку повідомивши, що вирок буде проголошено орієнтовно о 10:00 год 04.12.2023 (т.2 а.с.110-111).

З журналу судового засідання від 04.12.2023 вбачається, що судом було проголошено вступну та резолютивну частину вироку, але за відсутності в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_6 (т.2 а.с.112-113), що він також підтвердив і під час апеляційного розгляду справи.

Також, під час апеляційного розгляду справи захисник ОСОБА_7 повідомив, що хоча в матеріалах справи є розписка про отримання ним копії вироку суду 04.12.2023 (т.2 а.с.127), але копію вироку він в цей день також не отримував.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 376КПК України копіясудового рішенняне пізнішенаступного дняпісля ухваленнянадсилається учасникусудового провадження,який небув присутнімв судовомузасіданні,але яквбачається зсупровідного листарайонного суду,копія вирокусуду направлена ОСОБА_6 листом суду від 06.12.2023 (т.2а.с.129). Проте, як вбачаєтьсяз рекомендованогоповідомлення провручення поштовоговідправлення,копія вирокусуду направлена ОСОБА_6 поштою лише 11.12.2023, а фактично отримана ним лише 21.12.2024 (т.2 а.с.130).

Отже, вказані вимоги закону не були виконані судом першої інстанції, чим допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України є підставою для скасування судового рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Врахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що дане кримінальне провадження розглянуто в суді першої інстанції із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, оскільки оскаржений вирок суду оголошено за відсутності самого обвинуваченого, якому у порушення вимог ч. 1 ст. 376 КПК України, не роз`яснено у судовому засіданні зміст судового рішення, а також порядок і строк його оскарження, та в порушення вимог ч. 8 ст. 376КПК України копія судового рішення наступного дня після його ухвалення обвинуваченому не надіслана, чим суттєво порушено його право на захист, що у свою чергу перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і що неможливо усунути під час апеляційного розгляду, а тому апеляційні скарги прокурора та захисника слід задовольнити частково, а вирок суду першої інстанції - скасувати, призначивши новий судовий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Оскільки вирок скасовується у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, тому колегія суддів, згідно положень ч. 2ст. 415 КПК України, не має права наперед вирішувати питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому під час нового судового розгляду, суду першої інстанції необхідно врахувати зазначене у даній ухвалі апеляційного суду, усунути порушення вимог кримінального процесуального закону, які стали підставами для скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду, повно, всебічно і об`єктивно дослідити всі зібрані докази по справі, ретельно перевірити усі наявні в матеріалах кримінального провадження докази, дати кожному зібраному доказу належну правову оцінку, відповідно дост. 94 КПК України, перевірити усі доводи викладені в апеляційних скаргах, усунути всі вищевказані недоліки, та за результатами розгляду ухвалити мотивоване, законне та обґрунтоване судове рішення.

Беручи до уваги викладене, апеляційні скарги прокурора та захисника підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції, на підставі ч. 2 ст. 404 КПК України, підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду кримінального провадження у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити частково, а вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 04.12.2023 стосовно ОСОБА_6 скасувати, на підставі ч. 2 ст. 404 КПК України, та призначити новий судовий розгляд даного кримінального провадження у тому ж суді в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .

З оригіналом згідно:

Суддя Кропивницького

апеляційного суду ОСОБА_2