Рішення

від 18.06.2024 по справі 756/1042/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18.06.2024 Справа № 756/1042/24

Справа №756/1042/24

Провадження № 2-о/756/143/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Тихої О.О.,

за участі секретаря судового засідання - Косянчук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини,

УСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з вказаною заявою, в якій просив встановити факт самостійного виховання ним неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява обґрунтована тим, що з 25.08.2012 заявник перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Вказаний шлюб було розірвано рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.10.2017. Від вказаного шлюбу заявник та ОСОБА_2 мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 07.03.2022 ОСОБА_2 перестала виходити на зв`язок та місцезнаходження останньої було невідоме, у зв`язку з чим заявник звернувся до правоохоронних органів та на підставі його заяви була заведена розшукова справа. У межах вказаної розшукової справи було встановлено фактичне місце перебування ОСОБА_2 .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.10.2023 визначено місце проживання дитини разом з батьком.

З лютого 2020 року мати дитини - ОСОБА_2 життям дитини не цікавиться, не приймає жодної участі у вихованні та матеріальному забезпеченні сина.

Мати дитини - ОСОБА_2 є громадянкою російської федерації, не має посвідки ані на тимчасове, ані на постійне проживання на території України, що унеможливлює вчинення нею юридично значущих дій стосовно дитини, надання довіреностей, дозволів тощо, оскільки її правовий статус невизначений.

Встановлення даного юридичного факту впливає на можливість самостійного здійснення ним покладених на нього Сімейним кодексом України батьківських обов`язків, на зміну та припинення особистих немайнових прав щодо дитини, зокрема, для супроводження дитини за кордон на лікування, враховуючи той факт, що заявник є військовозобов`язаним.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29.01.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 11.03.2024 залучено до участі у справі у якості заінтересованих осіб - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник та його представник - адвокат Кудій М.О., у судове засідання не з`явилися, надіслали до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, заявлені вимоги підтримали.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що з 25.08.2012 заявник перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Від шлюбу заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.10.2017 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно з довідкою, виданою 14.12.2022 квартальним комітетом № 15 м. Ізюм Харківської області, мати дитини ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з чоловіком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заявник ОСОБА_1 та його син ОСОБА_3 є внутрішньо-переміщеними особами та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками від 24.04.2023 про взяття на облік ВПО № 3005-5002725230 та 3005-5002725733.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.10.2023 визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.02.2024 позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частина всіх видів доходу (заробітку) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 28.12.2023 та до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається із довідки Боярського академічного ліцею «Інтелект» № 62 від 28.04. 2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в Боярському академічному ліцеї «Інтелект». На момент вступу до ліцею хлопчик проживав з татом. Дитина приходить до ліцею в охайному одязі, забезпечений всім необхідним шкільним приладдям та речами, які потрібні для навчання. Тато забезпечує хлопчика залежно від потреб. Учень відвідує уроки постійно, відсутній лише по хворобі. За час навчання показав себе як відповідальний і чемний учень.

Відповідно до наданої характеристики мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вихованням сина не займаєтья, з класним керівником на зв`язок не виходила, на батьківські збори не з`являється.

Заявником ОСОБА_1 з метою надання дитині ОСОБА_3 кваліфікованої медичної допомоги з лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Оболонського району м. Києва Ібрагімовою Нармін ОСОБА_7 було укладено Декларацію № 0001-81Т4-Т5А0 про надання первинної медичної допомоги. Вказаний факт також підтверджується довідкою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» № 18-624 від 22.12.2023.

З довідки ФОП ОСОБА_8 № 4 від 01.05.2023 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вересня 2020 року відвідує заняття з англійської мови, які оплачує ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 28.12.2023, наданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», лікарем рекомендоване більш розширена та сучасна діагностика та лікування дитини за кордоном в умовах Університетського госпіталю м. Франкфурт, Німеччина.

З витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 105 від 11.04.2024 вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до наказу № 30-РС від 09.04.2024 звільнено з військової служби у запас за п.п. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено із списків особового складу частини з 11.04.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, справу про встановлення факту, що має юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження.

За змістом ч. 4 ст. 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються за участю заявника і заінтересованих осіб.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

При цьому, питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Частиною 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Згідно ч.1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно ч. 5 ст. 157 СК України той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , а також з урахування уточнень, наданих його представником, встановлення юридичного факту необхідно заявнику ОСОБА_1 , зокрема, для можливості виїзду за кордон у зв`язку з супроводженням неповнолітньої дитини з метою лікування.

Порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону визначені Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995.

Пунктом 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, передбачено, що виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. При цьому в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Таким чином, законодавець визначив у абзаці 5 частини 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», гарантований захист дітей віком до 18 років, яких виховують самостійно військовозобов`язані жінки та чоловіки.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту самостійного виховання ним неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 258-259, 265, 293-294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини, задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання заявником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 18.06.2024.

Суддя О.О. Тиха